Постанова

від 30.09.2024 по справі 280/5206/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 280/5206/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В. , Чабаненко С.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року в адміністративній справі №280/5206/24 (головуючий суддя першої інстанції - Садовий І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕНЗОР» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 04.06.2024 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича в частині невжиття заходів примусового виконання судового наказу №908/366/24 від 19.02.2024, виданого Господарським судом Запорізької області в межах зведеного виконавчого провадження №74403832;

- зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича в межах зведеного виконавчого провадження №74403832:

здійснити запит щодо наявності у Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» банківських рахунків та винести постанову про арешт коштів, якою накласти арешти на кошти Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у національній та іноземній валютах, інші цінності у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових;

не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту надіслати платіжні вимоги на примусове списання коштів у всі банківські установи в яких відкриті Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» рахунки;

провести перевірку майнового стану Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» і у разі виявлення майна, описати, накласти арешт, вилучити та в подальшому реалізувати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.02.2024 року Господарським судом Запорізької області видано Судовий наказ у справі №908/366/24 про стягнення з боржника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь позивача 293400,00 грн. заборгованості та 242,24 грн. судового збору. З метою примусового виконання вказаного судового наказу позивач звернувся до відповідача, у зв`язку із чим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74614791, яку в подальшому було приєднано до зведеного виконавчого провадження №74403832. Вважає, що державним виконавцем не вчинено жодних дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 19.02.2024 року у справі № 908/366/24 у зв`язку із чим заборгованість залишається не погашеною.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов`язано головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича в межах зведеного виконавчого провадження №74403832 вжити всіх можливих і необхідних заходів, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, з метою належного виконання Судового наказу №908/366/24 від 19.02.2024 року, виданого Господарським судом Запорізької області, у визначені чинним законодавством строки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує, що на виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва по справі №761/14227/23 детективами Бюро економічної безпеки України в рамках кримінального провадження №7202300220000011 проведено обшук у приміщенні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та частково вилучено матеріали зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ДП «НАЕК «Енергоатом», зокрема оригінали постанов про арешт коштів боржника, оригінали платіжних інструкцій, оригінал розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням про стягнення коштів з ДП «НАЕК «Енергоатом». Також скаржник зазначив, що строки вчинення виконавчих дій, які визначенні у Законі, станом на сьогоднішній день перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Посилається на дискреційність повноважень.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив відмовити у задоволенні вимог скарги та долучені до судової справи поданих відповідачем документів разом із апеляційною скаргою.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статтей 289, 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕНЗОР» є суб`єктом господарювання (ЄДРПОУ №30956420), основним видом діяльності є виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів (код 16.23). Позивач перебуває на податковому обліку в органах ДПС України, перебуває в стані припинення (а.с.34-50).

Відповідач - Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах здійснює повноваження надані йому Законом України «Про виконавче провадження».

Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2024 року Господарським судом Запорізької області видано Судовий наказ у справі №908/366/24 про стягнення з боржника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ ВП:19355964, 71503, Запорізька обл., місто Енергодар, вул.Промислова, будинок 133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тензор» 293400,00 грн. заборгованості та 242,24 грн. судового збору (а.с.20).

03.04.2024 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №74614791 (а.с.21).

В подальшому, 08.04.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про вчинення виконавчих дій, в якій просив вчинити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії у виконавчому провадженні №74614791. Вказана заява отримана відповідачем 11.04.2024 року (а.с.14-17).

10.04.2024 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем винесено Постанову про приєднання виконавчого провадження №74614791 до зведеного виконавчого провадження №74403832 (а.с.10).

Вважаючи протиправною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального МУМЮ (м.Київ) Савчука К.П. в частині невжиття заходів примусового виконання судового наказу №908/366/24 від 19.02.2024 року, виданого Господарським судом Запорізької області в межах зведеного виконавчого провадження №74403832, позивач оскаржив таку бездіяльність до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404).

Згідно із частиною першою статті 10 Закону №1404 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону №1404).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною першою статті 28 Закону №1404 передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Частинами першої, другої статті 48 Закону №1404 передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Одночасно частиною п`ятою вказаної вище статті визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Статтею 52 Закону №1404 встановлено особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця, якою визначено алгоритм дій державного виконавця щодо виконання боржником у примусовому порядку рішень (наказів)суду.

Статтею 56 Закону №1404 встановлено можливість арешту майна (коштів) боржника для забезпечення реального виконання рішення.

Пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року (зареєстровано в Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року за №489/20802 (далі по тексту - Інструкція) встановлено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).

Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження (ч.1 статті 30 Закону №1404).

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звертаючись до суду та обираючи спосіб захисту порушеного права, у прохальній частині позовної заяви просить суд визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального МУ МЮ (м.Київ) Савчука К.П. в частині невжиття заходів примусового виконання судового наказу №908/366/24 від 19.02.2024 року, виданого Господарським судом Запорізької області в межах зведеного виконавчого провадження №74403832, відкритого 03.04.2024 року.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження зобов`язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї неправдивих відомостей, та стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 29364,22 грн..

Апеляційний суд звертає увагу, що на час подання позову відповідачем дій, передбачених Законом №1404 для примусового виконання судового наказу (крім відкриття виконавчого провадження та приєднання до зведеного виконавчого провадження) не виконано.

Доказів протилежного відповідачем судам першої та апеляційної інстанцій не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що суд оскаржуваним рішенням втрутився у дискреційні повноваження державного виконавця шляхом надання йому вказівок вчинення конкретних виконавчих дій, послідовності та термінів їх вчинення, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки резолютивна частина рішення суду не містить таких вказівок та містить лише зобов`язання відповідача вжити всіх можливих і необхідних заходів, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, з метою належного виконання Судового наказу №908/366/24 від 19.02.2024 року, виданого Господарським судом Запорізької області, у визначені чинним законодавством строки.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на проведення обшуку у приміщенні ВДВС та часткового вилучення зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ДП «НАЕК «Енергоатом», у зв`язку із чим виконавчі дії щодо примусового стягнення коштів тимчасово не вчинялися.

Проте, вказане не перешкоджало відповідачу прийняту постанову про зупинення виконавчих дій, звернутися до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду та т.і.. Як і не перешкоджало проводити передбачені Законом №1404 виконавчі дії, оскільки всі постанови ВДВС містяться в Реєстрі виконавчих проваджень або АСВП (єдиний реєстр, в якому обліковуються всі провадження щодо примусового виконання рішень). В реєстрі публікуються як відкриті, так і вже завершені або зупинені виконавчі провадження, тому тут можливо відстежити всю історію проваджень по відношенню до компанії або фізичної особи.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Проте, відповідач не зазначає які саме строки та щодо яких дій чи рішень перериваються, та чи приймалось відповідачем стосовно цього відповідні постанови з повідомленням сторін виконавчого провадження у відповідності до вимог Закону №1404.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року в адміністративній справі №280/5206/24 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року в адміністративній справі №280/5206/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко