Постанова

від 30.09.2024 по справі 340/1530/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 340/1530/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадської організації «Стратегічний Резерв» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року в адміністративній справі №340/1530/24 (головуючий суддя першої інстанції - Кармазина Т.М.) за позовом Громадської організації «Стратегічний Резерв» до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 15.03.2024 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невнесенні громадської організації до системи «Шлях»;

- зобов`язати Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України внести Громадську організацію «Стратегічний Резерв» до системи «Шлях» на підставі наданих документів.

В обґрунтування позову зазначено, що громадська організація «Стратегічний Резерв» 20.02.2024 року подала заявку на внесення до системи «Шлях», виконавши всі вимоги відповідача, однак відповідач безпідставно відмовив у внесенні до вказаної системи.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позову з підстав, зазначених в позові.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована викладеною інформацією та вимогами зазначеними позивачем у своїй позовній заяві. Також вказує, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач подав відзив на скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Громадська організація «Стратегічний Резерв» 20.02.2024 року звернувся до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України із заявою про прийняття рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України 20.02.2024 року (а.с.113-115).

До заяви додано обґрунтування (пропозиція) відправника (донора) гуманітарної допомоги та обґрунтування (згода) на отримання гуманітарної допомоги (а.с.116-118).

Відповідач листом від 04.03.2024 року повідомив, що відповідно до оновлених роз`яснень від 05.12.2023 року Мінінфраструктури передбачено, що з метою підтвердження виконання мети отримання попереднього дозволу для виїзду за кордон водіїв, до заяви необхідно додати якісно відскановані митні декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, а також документи що засвідчують передання вказаної допомоги відповідним військовим формуванням/закладам охорони здоров`я чи розподіл допомоги серед населення, тощо. Крім того звернуто увагу, що в заяві ГО «Стратегічний резерв» від 20.02.2024 року №1 країною відправлення гуманітарних вантажів зазначено Польщу, проте в обґрунтування (пропозиції) відправника (донора) гуманітарної допомоги та в обґрунтуванні (згоді) отримувача гуманітарної допомоги країною відправлення гуманітарних вантажів зазначено Сполучене Королівство Великої Британії. Отже інформація щодо країни відправлення в документах неузгоджена (а.с.121).

На вказаний лист, позивачем направлено виправлену заяву від 04.03.2024 року щодо інформації про країну відправлення гуманітарної допомоги (а.с.18-19, 20).

За результатами розгляду заяви 14.03.2024 року на електронну пошту strategngo@gmail.com заявника направлено повідомлено про те, що у Мінінфраструктури відсутні підстави для прийняття обґрунтованого позитивного рішення (а.с.39).

В повідомлені зазначено, що 05.12.2023 року Мінінфраструктури оновлено роз`яснення щодо порядку подання заяв для внесення водіїв, що забезпечують перевезення гуманітарних вантажів, до інформаційної системи «Шлях». Вказані правила передбачають також перелік підстав та випадків, що унеможливлюють прийняття Мінінфраструктури обґрунтованого позитивного рішення. Оновлені правила та форми документів розміщено за посиланням (https://mtu.gov.ua/news/34997.html). Так, у разі якщо Мінінфраструктури щодо вказаного заявника вже приймалось рішення про надання дозволу на виїзд військовозобов`язаних чоловіків за межі України з метою ввезення гуманітарної допомоги, до заяви обов`язково додаються якісно відскановані митні декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою (з відбитком особистої номерної печатки уповноваженої особи Держмитслужби України), а також документи, що засвідчують передання вказаної допомоги відповідним військовим формуванням/закладам охорони здоров`я чи розподіл допомоги серед населення тощо. Відповідно до наявної інформації, водії Громадської організації «Стратегічний Резерв» на підставі наказів Мінінфраструктури від 27.03.2023 року №187 та від 18.07.2023 року №615 отримували дозвіл на виїзд за кордон з метою ввезення гуманітарної допомоги загальною вагою 50000 кг. Мінінфраструктури повторно проаналізовано надані Громадською організацією «Стратегічний Резерв» митні декларації, та встановлено наступне. В межах строків дії наказів Мінінфраструктури від 27.03.2023 року №187 та від 18.07.2023 року №615 Громадською організацією «Стратегічний Резерв» відповідно до наданих митних декларацій, ввезено гуманітарну допомогу, загальна вага якої становить 2410 кг, що складає не більше 5% від заявленого обсягу гуманітарної допомоги у 50000 кг, яку планувалось ввезти на територію України. Стосовно ввезеної гуманітарної допомоги надано лише один акт приймання-передачі на один електрохірургічний апарат для коагуляції ЕКВЕ УЮ 3008. Інші документи, що засвідчують передання допомоги відповідним військовим формуванням/закладам охорони здоров`я чи розподіл допомоги серед населення відсутні. Таким чином, надісланими Громадською організацією «Стратегічний Резерв» документами не підтверджено виконання мети отримання попереднього дозволу для виїзду за кордон водіїв (ввезення гуманітарної допомоги загальною вагою 50000 кг) за попередніми наказами Мінінфраструктури.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача, позивач оскаржив таку бездіяльність до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 (далі по тексту - Указ №64/2022), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, а надалі іншими Указами цей строк продовжений дотепер).

Пунктом 2 Указу №64/2022 постановлено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктом 3 цього ж Указу передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Також пунктом 7 цього ж Указу Міністерству закордонних справ України доручено забезпечити інформування в установленому порядку Генерального секретаря ООН та офіційних осіб іноземних держав про введення в Україні воєнного стану, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхиленням від зобов`язань за Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення.

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин) (далі по тексту - Закон №389), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону №389 в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Згідно із пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1455 (в редакції станом на час виникнення спірних відносин), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» № 1710-VI від 05.11.2009 року (далі по тексту - Закон №1710).

Частинами 1 і 2 статті 2 Закону №1710 визначено, що прикордонний контроль - державний контроль здійснюється Державною прикордонною службою України та включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Згідно частини третьої статті 6 Закону №1710 пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Так, статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон №3543) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

З огляду на введення в Україні воєнного стану, гарантоване частиною першою статті 33 Конституції України конституційне право на свободу пересування зазнало тимчасових обмежень в силу дії особливого правового режиму воєнного стану в країні, що цілком узгоджується з вимогами статті 64 Основного Закону.

Верховний Суд у постанові від 09 березня 2023 року у справі №600/2520/22-а зазначав, що обмеження певних категорій громадян у праві виїзду за кордон під час воєнного стану певною мірою є втручанням у приватне життя особи в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак таке втручання прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну мету.

Згідно п.28 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 (далі по тексту - Правила), у разі введення в Україні воєнного стану пропуск водіїв, що здійснюють перевезення медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних рішень про виїзд за межі України, виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Рішення про виїзд за межі України водіїв, що здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами, приймається Мінінфраструктури або обласними, Київською міською військовими адміністраціями за наявності відповідного обґрунтування щодо обсягів вантажів та кількості транспортних засобів, необхідних для їх перевезення, у листах від будь-якого з таких органів, підприємств, установ, організацій, закладів:

- військових, правоохоронних органів;

- військових адміністрацій;

- медичних закладів;

- відправників чи отримувачів гуманітарної допомоги.

Рішення про виїзд за межі України, яке дає можливість перетину державного кордону, приймається на строк не більше шести місяців.

Мінінфраструктури або обласні, Київська міська військові адміністрації надсилають до Адміністрації Держприкордонслужби рішення про виїзд за межі України зазначених в абзаці першому цього пункту осіб для врахування під час їх виїзду за межі України.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 30 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі перевищення строків перебування осіб за кордоном та/або зміни мети виїзду за кордон, що встановлені цим пунктом, Мінінфраструктури та військові адміністрації скасовують своє рішення про виїзд за межі України відповідних осіб протягом семи робочих днів з моменту встановлення фактів зазначених порушень.

У разі не підтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль».

З метою реалізації пункту 2-8 Правил 05.12.2023 року Мінінфраструктури оновлено роз`яснення щодо порядку подання заяв для внесення водіїв, що забезпечують перевезення гуманітарних вантажів, до інформаційної системи «Шлях» (https://mtu.gov.ua/news/34997.html).

Вказані роз`яснення передбачають, що рішення про включення водія до інформаційної системи «Шлях» приймається шляхом видання наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури за результатами розгляду наступних документів надісланих одним пакетом на офіційну електронну адресу Міністерства miu@mtu.gov.ua :

1) Заява за формою, яка підписується кваліфікованим електронним підписом (КЕП) керівника суб`єкта отримувача гуманітарної допомоги та подається в електронній формі у форматі PDF/A з можливістю їх копіювання та оброблення.

2) Обґрунтування (згода) отримувача гуманітарної допомоги на її одержання за формою (Додаток 2), яке підписується за допомогою КЕП керівника суб`єкта отримувача гуманітарної допомоги та подається в електронній формі у форматі PDF/A з можливістю їх копіювання та оброблення.

3) Обґрунтування (пропозиція) відправника (донора) гуманітарної допомоги про її надання за формою (Додаток 3), яке підписується керівником суб`єкта надання гуманітарної допомоги, скріплюється печаткою (за наявності) та подається в електронній формі у форматі PDF/A.

У разі якщо Мінінфраструктури щодо вказаного заявника вже приймалось рішення про надання дозволу на виїзд військовозобов`язаних чоловіків за межі України з метою ввезення гуманітарної допомоги, до заяви обов`язково додаються якісно відскановані митні декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою (з відбитком особистої номерної печатки уповноваженої особи Держмитслужби України), а також документи, що засвідчують передання вказаної допомоги відповідним військовим формуванням/закладам охорони здоров`я чи розподіл допомоги серед населення тощо.

Мінінфраструктури шляхом надсилання на електронну адресу заявника інформує про відсутність підстав для прийняття обґрунтованого рішення у зв`язку з наступним:

- у заяві не дотримано вимог, передбачених формою, та/або відсутні обов`язкові додатки до заяви;

- інформація, наведена у заяві, не відповідає інформації, що наведена у додатках до заяви;

- заява чи додатки до неї містять недостовірну інформацію;

- в заяві зазначено інформацію про транспортування гуманітарного вантажу для потреб Збройних Сил/ інших утворених відповідно до законів України військових формувань, проте обґрунтування (згода) на отримання гуманітарної допомоги від військового формування відсутнє;

- в заяві зазначено інформацію про транспортування медичних вантажів, проте обґрунтування (згода) на отримання гуманітарної допомоги від медичного закладу відсутнє;

- у заяві зазначено особу водія, який на момент подання документів відповідно до інформаційної системи «Шлях» має право виїзду за кордон строком понад 7 днів;

- відповідно до інформаційної системи «Шлях» заявник/отримувач гуманітарної допомоги має достатню кількість водіїв, які вже внесені в систему «Шлях».

- до заяви додано обґрунтування (згоду) від отримувача/ обґрунтування (пропозицію) від відправника гуманітарної допомоги, видану більше ніж за 30 днів до моменту подання заяви;

- в заяві зазначено необґрунтовану кількість транспортних засобів та водіїв, необхідних для перевезення гуманітарної допомоги з урахуванням вантажопідйомності транспортних засобів, зазначених у заяві та ваги (орієнтовного об`єму) гуманітарного вантажу, зазначеної в обґрунтуванні (згоді), а також місця відправлення та доставки гуманітарної допомоги;

- у додатках відсутнє обґрунтування щодо кількості водіїв, необхідних для перевезення гуманітарної допомоги (окрім випадків, якщо водій виїжджає за межі України іншим транспортним засобом з метою перевезення автомобільного транспортного засобу як гуманітарної допомоги);

- до заяви не додано документи, що підтверджують виконання мети отримання попереднього дозволу для виїзду за кордон водіїв, зазначених у заяві (митних декларацій, звітів про розподіл гуманітарної допомоги);

- відомості про організацію (код ЄДРПОУ, ПІБ директора, ПІБ уповноваженої особи, місцезнаходження організації), що зазначені у заяві чи додатках не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- реквізити (підпис, печатка, штамп) на обґрунтуванні (пропозиції) відправника (донора) мають ознаки підроблення шляхом штучного накладання таких реквізитів за допомогою комп`ютерних програм та обладнання;

- інформація про наявність в особи посвідчення водія не підтверджується за даними ресурсу «Перевірка посвідчення водія» Головного сервісного центру МВС;

- відповідно до посвідчення водія в особи відсутнє право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- географічна неможливість перевезення автомобільним транспортним засобом вантажів з країни, з якою в України відсутнє сухопутне/автомобільне сполучення, за відсутності уповноваженого представника донора на територіях, з якими таке сполучення існує;

- за наданим обґрунтуванням (згодою) отримувача/ обґрунтуванням (пропозицією) донора гуманітарної допомоги вже приймалось рішення про виїзд водіїв за межі України;

- в Мінінфраструктури наявна інформація про недотримання мети виїзду за межі України та/або строків перебування за межами України водіями, які були включені до системи «Шлях» за попередніми заявами отримувача гуманітарної допомоги;

- в Мінінфраструктури наявна інформація щодо належності водія до осіб, визначених пунктом 2-14 Правил;

- в Мінінфраструктури наявна інформація від територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо ухилення водія від призову під час мобілізації на особливий період.

З наведеного вбачається, що кожна з підстав може бути самостійною підставою для прийняття обґрунтованого рішення про відмову в наданні дозволу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про гуманітарну допомогу» отримувач гуманітарної допомоги і набувач гуманітарної допомоги (юридична особа) щомісячно в установленому порядку подають до відповідного спеціально уповноваженого державного органу з питань гуманітарної допомоги звіти про наявність та розподіл гуманітарної допомоги до повного використання всього обсягу отриманої гуманітарної допомоги.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.07.2020 року №539 затверджено форми звітів про наявність і розподіл гуманітарної допомоги та Інструкцію щодо їх заповнення.

До того ж, постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2023 року №953 «Деякі питання пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану» затверджено Порядок пропуску та обліку гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану.

Отримувач гуманітарної допомоги, ввезеної без використання автоматизованої системи реєстрації гуманітарної допомоги, до 31 березня 2024 року завантажує до зазначеної системи копію паперового звіту про розподіл та використання гуманітарної допомоги за формою згідно з додатком 3 до Порядку (далі - звіт), підписаного керівником або особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку, або копію звіту в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису керівника або особи, відповідальної за ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 12 цього Порядку передбачено, що отримувач, крім отримувачів медичної гуманітарної допомоги, до 15 числа місяця, що настає за місяцем, в якому зазначено дату внесення інформації про митне оформлення гуманітарної допомоги за декларацією, формує та подає в електронному кабінеті автоматизованої системи звіт або завантажує копію паперового звіту, підписаного керівником або особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку, або копію звіту в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису керівника або особи, відповідальної за ведення бухгалтерського обліку.

Звіт подається до 15 числа кожного місяця, що настає за звітним, наростаючим підсумком окремо щодо кожного переліку товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, ввезених на митну територію України, до повного її розподілу.

У разі подання отримувачем інвентаризаційного опису фактично отриманої гуманітарної допомоги звіт складається з урахуванням зазначеної в ньому інформації про фактично отриману гуманітарну допомогу.

До звіту можуть додаватися копії первинних документів отримувача або набувача гуманітарної допомоги - юридичної особи.

Якщо останній день подання звіту припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем подання звіту вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.

Звіти отримувачів медичної гуманітарної допомоги формуються та подаються в автоматизовану систему з використанням інформаційно-аналітичної системи «MedData» шляхом автоматичного обміну даними через прикладний програмний інтерфейс (API).

Отже, вищевказаними нормативно-правовими актами покладено обов`язок на отримувачів та набувачів гуманітарної допомоги подання звітів про наявність та розподіл гуманітарної допомоги.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що із поданої позивачем до Мінінфраструктури заяви вбачається, що до неї було додано обґрунтування (пропозиція) відправника (донора) гуманітарної допомоги та обґрунтування (згода) на отримання гуманітарної допомоги (а.с.18-19).

Також матеріали справи містять декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою (а.с.30-38).

Проте, доказів подання відповідачу якісно відсканованих декларацій, крім поданих декларацій від 07.04.2023 року та від 22.08.2023 року разом із заявою про прийняття рішення про виїзд за межі України водіїв, медичних вантажів, вантажів гуманітарної допомоги автомобільними транспортними засобами для потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також населення України, ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції позивачем не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, разом із заявою позивачем не подано відповідачу звіти про розподіл гуманітарної допомоги.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий позивачем до суду звіт про наявність і розподіл гуманітарної допомоги від 04.04.2024 року, судом не може бути взятий до уваги, оскільки такий не надавався відповідачу під час розгляду заяви про прийняття рішення про виїзд за межі України та останнім не досліджувався (а.с.86).

Отже, Мінінфраструктури опрацювавши звернення Громадської організації «Стратегічний Резерв» дійшло висновку про не підтвердження виконання мети отримання попереднього дозволу для виїзду за кордон водіїв та не знайшло підстав для прийняття обґрунтованого позитивного рішення.

Крім того, апеляційний суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено, зокрема, вимогу про визнання протиправною бездіяльністі суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невнесенні громадської організації до системи «Шлях».

Проте, протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Натомість, відповідачем було розглянуто заяви позивача про надання дозволів та надано відповіді у встановлені законом строки.

Вказане виключає наявність бездіяльності відповідача.

Незгода позивача з відмовою відповідача в наданні дозволу не є підставою для задоволення заявлених в даному випадку вимог про протиправну бездіяльність відповідача.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 21 грудня 2018 року у справі 3813/4640/17, від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17.

Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації «Стратегічний Резерв» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року в адміністративній справі №340/1530/24 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року в адміністративній справі №340/1530/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко