Постанова

від 01.10.2024 по справі 620/1597/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/1597/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Куць М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий Інвестиційно-виробничий інноваційний дослідний альянс» в особі ліквідатора Ушача Юрія Володимировича на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року, суддя Баргаміна Н.М., у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий Інвестиційно-виробничий інноваційний дослідний альянс» про стягнення з рахунків платника податків грошових коштів,-

У С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Чернігівській області звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий Інвестиційно-виробничий інноваційний дослідний альянс», в якому просило:

- стягнути в дохід бюджету з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий інвестиційно-виробничий інноваційний-дослідний альянс» (код ЄДРПОУ 34522602), що обслуговують такого платника податків, кошти в сумі 324 496 грн 12 коп. (триста двадцять чотири тисячі чотириста дев`яносто шість грн 12 коп.) для погашення податкового боргу:

- з орендної плати з юридичних осіб в сумі 315 539 грн 10 коп. на рахунок отримувача - UA278999980334149812000025659, отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг м. Мена/18010600, код отримувача - 37972475, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- з податку на нерухоме майно в сумі 8957 грн 02 коп. на рахунок отримувача UA168999980314060513000025659, отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг м. Мена/18010400, код отримувача - 37972475, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (участі) сторін.

Відповідно до рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий Інвестиційно-виробничий інноваційний дослідний альянс» в особі ліквідатора Ушача Юрія Володимировича подало апеляційну скаргу в якій простить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є платником податків і зобов`язаний сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законодавством терміни, однак всупереч вимогам Податкового кодексу України відповідач має податковий борг в загальному розмірі 324 496 грн 12 коп.

На підтвердження наявності у відповідача податкового боргу позивачем долучено до позовної заяви відповідні докази, зокрема податкові декларації, подані відповідачем самостійно, дані з податкової бази платника податків,тощо.

Так, відповідно до матеріалів справи, відповідач має податковий борг в загальному розмірі в сумі 324496,12 грн (а.с. 12), що складається:

- з орендної плати з юридичних осіб в сумі 315539,10 грн (а.с. 13-14) що виник на підставі несплати податкового зобов`язання, самостійно визначеного податковою декларацією з плати за землю за 2021 від 11.02.2021 (а.с. 21-22) (залишок заборгованості 81475,86 грн), податковою декларацією з плати за землю за 2022 від 01.02.2022 (а.с. 19-20) в річному розмірі 97712,50 грн, податковою декларацією з плати за землю за 2023 від 17.02.2023 (а.с. 17) за січень-серпень 2023 року розмірі 100951,92 грн, уточнюючою податковою декларацією за 2022 рік (а.с. 15), згідно якої нараховано збільшення податкового зобов`язання на суму 33963,33 грн, самостійно визначено суму штрафних санкцій 1018,92 грн, а також визначеного податковим повідомленням-рішенням від 03.01.2023 № 86/0405 штрафом в розмірі 415,95 грн (а.с. 23-24);

- з податку на нерухоме майно в сумі 8957,02 грн (а.с. 28), що виник на підставі несплати податкового зобов`язання, самостійно визначеного податковою декларацією (а.с. 29) (залишок заборгованості 1042,40 грн), податковою декларацією (а.с. 33) (залишок заборгованості 541,39 грн), податковою декларацією (а.с. 32) в річному розмірі 2751,00 грн, податковою декларацією (а.с. 31) в річному розмірі 2980,25 грн, податковою декларацією (а.с. 34) за І-ІІ квартали 2023 року в сумі 1535,98 грн, а також визначеного податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2020 № 0023530410 штрафом в розмірі 529,15 грн (а.с. 35) та нарахованої пені в розмірі 0,17 грн.

28 листопада 2022 року ГУ ДПС у Чернгівській області складено акт про результатаи камеральної перевірки своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки ТОВ «МІВІДА», яким встановлено порушення термінів сплати та вказано штрафні санкції у розмірі 415,95 грн.

Зазначений документ поштовим відділенням було повернуто у зв`язку із закінченням термінів зберігання.

01.12.2020 податковим органом складено акт про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податку нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

08.12.2020 податковим органом прийнято ППР згідно з яким визначено грошове зобов`язання у розмірі 20% у сумі 105,83 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної діялнки, юридичної особи, яка є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Зазначене ППР отримано 12.12.2020.

Податкове повідомлення-рішення від 03.01.2023 відповідно до якого встановлено порушення строку сплати грошового зобов`язання/строку зарахування податків до бюджету, зокрема орендна плата з юросіб у зв`язку з чиникло податкове зобов`язання на суму 415,95 грн (штраф). Зазначене ППР було отримано позивачем 05.01.2023.

Окрім того, 02.04.2019 податковим органом винесена податкова вимога форми «Ю», де зазначено, що відповідач має податковий борг на суму 36301,08 грн.

Зазначена податкова вимога направлялась відповідачу в установленому законом порядку, проте не була отримана та повернута за закінченням терміну зберігання.

В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що рішення суду першої інстанції є помилковим, не вірно було застсовано норми чинного законодавства, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, а також з огляду на доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, установлених Конституцією та законами України.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

При цьому визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач має бути наділений повноваженнями для звернення до суду, підстави для такого звернення мають бути визначені законом з указівкою на предмет звернення, спір у справі повинен відповідати ознакам публічно-правового спору.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно із пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

За змістом підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, позов про примусове стягнення з відповідача як платника податків подано податковим органом в порядку виконання нею завдань, покладених на контролюючі органи, а спір виник у зв`язку з невиконанням вимог податкового органу як суб`єкта владних повноважень про таку сплату.

Згідно зі ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Відповідно до ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

За змістом ст.112 ЦК України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов`язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом.

У поданій апеляційній скарзі скаржник зазначив, що 21 квітня 2023 року на зборах учасників ТОВ «МІВІДА» (відповідача) було прийнято рішення про припинення товариства шляхом його ліквідації; призначено ліквідатора товариства Ушача Ю.В. , повідомлено орган реєстрації про самоліквідацію товариства.

Окрім того, як зазначив скаржник, на підставі зазначеного вище рішення 21 квітня 2024 року в Єдиний державний реєстр внесено записи про те, що з 21 квітня 2023 року ТОВ «МІВІДА» знаходиться в стадії припинення, строк пред`явлення кредиторами своїй вимог встановлено до 22 червня 2023 року.

Відомості про припинення товариства були відомі податковому органу, оскільки до позовної заяви він долучив відповідний витяг з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пп. 16.1.10, п.16.1, ст.16 ПК України повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов`язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

Аналогічні вимоги містяться і в п.11.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом МФ України №1588 від 09.12.2011.

За змістом ст 13 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» технічний адміністратор Єдиного державного реєстру в день проведення реєстраційної дії забезпечує передачу до інформаційних систем:

- центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - відомостей про проведення такої реєстраційної дії.

Судом апеляційної інстанції з відповідного інтернет сайту ТОВ «МІВІДА», код ЄДРПОУ 34522602 було здійснено роздруківку з сайту товариства та встановлено, що ТОВ «МІВІДА» з 21.04.2023 перебуває в стані припинення 1000501100013000400. Внесення рішення засновників щодо припинення ЮО.

Відомості про строк, визначений засновниками(учасниками) юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - 22.06.2023.

Станом на 04.09.2024 анульовано свідоцтво ПДВ.

Анульовано індивідуальний податковий номер.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що ТОВ «МІВІДА» припинено з 21.04.2023, тоді як податковий борг утворився до прийняття рішення про припинення товариства, тобто до 21.04.2023.

Тобто у період з 2019 року по 21.04.2023 - час утворення податкового боргу, прийняття ППР, направлення податкової вимоги, відповідач не перебував в стадії припинення товариства.

Отже, у позивача наявні правові підстави для звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу.

Щодо доводів скаржника про не повідомлення позивачем суд про припинення товариства, судова колегія суддів відхиляє їх, оскільки в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб з якого убачається запис про припинення ТОВ «МІВІДА» з 21.04.2023 .

Також є безпідставними посилання скаржника на судову практику, викладену у постанові Верховного Суду від 20.01.2020 справа №922/416/19, оскільки правові позиції у справі, що розглядається, та правові позиції у справі, на яку послався скаржник, є різними.

Окрім того, в апеляційній скарзі скаржник зазначив, що ліквідатор ТОВ «МІВІДА» про судове рішення дізнався лише 24 травня 2024 року.

Станом на 27 травня 2024 року в установленому законом порядку рішення суду ТОВ «МІВІДА» не надсилалось.

Відповідно до супровідного листа від 13 лютого 2024 року Чернігівським окружним адміністративним судом було направлено на адресу товариства копію ухвали про відкриття провадження у справі та розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Поштове відправлення уповноваженою особою товариства отримано 29.02.2024 про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення

Рішення суду також було направлено на адресу товариства 14 травня 2024 року та отримано уповноваженою особою 23.05.2024.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач у відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України є платником податку та згідно підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 цього Кодексу зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Судом першої інстанції встановлено наявність податкового боргу в розмірі в сумі 324496,12 грн (а.с. 12), що складається:

- з орендної плати з юридичних осіб в сумі 315539,10 грн (а.с. 13-14) що виник на підставі несплати податкового зобов`язання, самостійно визначеного податковою декларацією з плати за землю за 2021 від 11.02.2021 (а.с. 21-22) (залишок заборгованості 81475,86 грн), податковою декларацією з плати за землю за 2022 від 01.02.2022 (а.с. 19-20) в річному розмірі 97712,50 грн, податковою декларацією з плати за землю за 2023 від 17.02.2023 (а.с. 17) за січень-серпень 2023 року розмірі 100951,92 грн, уточнюючою податковою декларацією за 2022 рік (а.с. 15), згідно якої нараховано збільшення податкового зобов`язання на суму 33963,33 грн, самостійно визначено суму штрафних санкцій 1018,92 грн, а також визначеного податковим повідомленням-рішенням від 03.01.2023 № 86/0405 штрафом в розмірі 415,95 грн (а.с. 23-24);

- з податку на нерухоме майно в сумі 8957,02 грн (а.с. 28), що виник на підставі несплати податкового зобов`язання, самостійно визначеного податковою декларацією (а.с. 29) (залишок заборгованості 1042,40 грн), податковою декларацією (а.с. 33) (залишок заборгованості 541,39 грн), податковою декларацією (а.с. 32) в річному розмірі 2751,00 грн, податковою декларацією (а.с. 31) в річному розмірі 2980,25 грн, податковою декларацією (а.с. 34) за І-ІІ квартали 2023 року в сумі 1535,98 грн, а також визначеного податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2020 № 0023530410 штрафом в розмірі 529,15 грн (а.с. 35) та нарахованої пені в розмірі 0,17 грн.

Згідно з підпунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За приписами пунктів 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу,і відображатися в електронному кабінеті. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Податкові повідомлення-рішення від 03.01.2023 № 86/0405 та від 08.12.2020 №0023530410 було надіслані та вручені відповідачу поштовим зв`язком за податковою адресою останнього (а.с. 25, 36).

Пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На виконання вказаних норм відповідачу було надіслано податкову вимогу від 02.04.2019 №4925-50 за податковою адресою останнього на час надсилання вказаної вимоги, яка була повернута поштовою службою, тобто за нормами податкового законодавства вважається врученою (а.с. 38 та його зворот).

Отже, як вірно було встановлено судом першої інстанції, податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов`язання, а передбачені чинним законодавством заходи не призвели до погашення вказаного податкового боргу.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абзац перший пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Таким чином, оскільки податкова заборгованість відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачена, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд вважає, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Чернігівській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо суми податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки колегія суддів звертає увагу на таке.

Податкове зобов`язання за 3 квартал 2020 року частково відповідачем було погашено в сумі 40 грн 35 коп та залишилось несплаченим 501,02 грн.

Оскільки податкові зобов`язання за 4 квартал 2020 року повністю не виконані станом на дату подачі позову заборгованівсть становить 1042,40 грн.

Податковий розрахунок від 23.01.2021, де визначено податкове зобов`язання за 1, 2, 3 та 4 квартали 2021 - 2 751 грн (щоквартальні зобов`язання 687,75 грн з терміном сплати відповідно 29.04.2021, 29.07.2021, 29.10.2021, 31.01.2022).

Податковий розрахунок від 26.01.2022, де визначені податкові зобов`язання за 1, 2, 3, 4 квартли 2022 на загальну суму 2980,25 грн (із розражунку щоквартально 745,06 грн, а за 4 квартал - 745,07 грн з терміном оплати відповідно 29.04.2022, 29.07.2022, 31.10.2022, 30.01.2023).

Податковий розрахунок від 01.2.2023, де визначено податкові зобов`язання за 1 та 2 квартали 2023 на суму 1 535,98 грн (щоквартальні зобов`язання 767,99 грн з терміном виплати 01.05.2023 та 31.07.2023).

Всього сума боргу за нерухоме майно (основний борг) 8 851,02 грн.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою боргу застосовано штрафні санкції в сумі 105,83 грн.

Проте, оскільки сума податкового боргу у розмірі 1 535,98 грн стосується 1 та 2 кварталів 2023 року та строк їх сплати відповідно 01.05.2023 та 31.07.2023, а отже зазначені податкові зобов`язання утворились під час періоду перебування позивача у стадії припинення (з 21.04.2023).

Тому, зазначений борг має бути стягнутий в іншому порядку, про що судовою колегією зазначалось вище.

Таким чином, з урахуванням даної обставини сума боргу за нерухоме майно (основний борг) становить 7314,04 грн (8851,02 - 1536,98).

За податковим розрахунком від 11.02.2021, де позивач самостійно визначив зобов`язання з плати за землю 88829,55 грн. За січень 2021 року відповідач сплатив за січень 2021 року 7 353,69 грн, не сплачено 48,77 грн. Сума боргу за декларацією становить 81 475,86 грн з урахуванням несплаченої заборгованості за податкові періоди лютий-грудень 2021.

Податковий розрахунок від 01.02.2022, де позивач самостійно визначив податкові зобов`язання з січня по грудень 2022 року на суму 97 712,50 грн.

Податковий розрахунок від 17.02.2023, де позивачем самостійно визначені податкові зобов`язання з січня по червень 2023 року в сумі 100 921,92 грн.

Уточнюючий податковий розрахунок від 16.03.2023, де відповідач самостійно нарахував до збільнення податкові зобов`язання з плати за землю на суму 33963,95 грн. Також відповідач самостійно в уточнюючому розрахунку визначив штраф 1018,92 грн

У зв`язку з несвоєчасним виконанням платником податків податкових зобов`язань з оренди з юросіб до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 415,95 грн.

Зазначені податкові зобов`язання є угодженими з штрафними санціями та не були сплачені відповідачем.

Розмір становить 315 539,10 грн (основний борг 314 104,23 грн, штрафні санкції 1434,87 грн).

Отже, податковий борг з орендної плати з юридичних осіб рахується за відповідачем у розмірі 315 539,10 грн, з податку на нерухоме майно в сумі 7314,04 грн, а всього 322 853,14 грн.

Щодо строків звернення до суду з даним позовом, то в даному випадку, він не пропущений позивачем і відповідач в апеляційній скарзі зазначену обставину не оспорює.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність змінити рішення суду першої інстанції з огляду невірного розрахунку суми боргу, який підлягає стяненню, та викласти абзац другий та четвертий резолютивної частини рішення наступного змісту:

«Стягнути в дохід Держави з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий інвестиційно-виробничий інноваційно-дослідний альянс» (код ЄДРПОУ 34522602), що обслуговують такого платника податків, кошти в сумі 322 853,14 грн для погашення податкового боргу:

- з податку на нерухоме майно в сумі 7 314,04 грн на рахунок отритмувача UA168999980314060513000025659, отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг м. Мена/18010400, код отримувача - 37972475, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)».

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду залишити без змін.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий інвестиційно-виробничий інноваційний-дослідник альянс» задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року змінити, виклавши абзац другий та четвертий резолютивної частини рішення наступного змісту:

«Стягнути в дохід Держави з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузевий інвестиційно-виробничий інноваційно-дослідний альянс» (код ЄДРПОУ 34522602), що обслуговують такого платника податків, кошти в сумі 322 853,14 (триста двадцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят три грн 14 коп) грн для погашення податкового боргу:

- з податку на нерухоме майно в сумі 7 314,04 грн на рахунок отритмувача UA168999980314060513000025659, отримувач - ГУК у Черніг.обл/тг м. Мена/18010400, код отримувача - 37972475, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)».

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.