Постанова

від 01.10.2024 по справі 120/887/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/887/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

01 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Кузьмишина В.М. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

В січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області, в якому просив:

визнати протиправним рішення-відмову Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області від 29 грудня 2023 року №К-145 щодо відмови в перерахунку заробітної плати та видачі оновленої довідки про заробітну плату з урахуванням виплаченої заробітної плати за травень 1986 року в розмірі 253 карбованці;

зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області провести розрахунок заробітної плати за травень 1986 року та внести цей розмір заробітної плати в оновлену довідку про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках з урахуванням її всіх складових / посадового окладу -110 крб., за спеціальне звання 120 крб., та за вислугу років -23 крб та з зазначеного розміру заробітної плати зобов`язати відповідача здійснити розрахунок денної тарифної ставки в зоні відчуження за період з 02.05.1986 року по 10.05.1986 року та надати оновлену довідку про перераховане грошове забезпечення для подальшого її надання до Головного УПФ України у Вінницькій області.

На обґрунтування позовних вимог вказав на протиправність відмови відповідача щодо перерахунку заробітної плати та видачі оновленої довідки про заробітну плату в зоні відчуження в 1986-1990 року з урахуванням заробітної плати за травень 1986 року. Зазначив, що відповідач в порушення наказу Міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 року № 536 не вказав розміру виплаченої заробітної плати за травень 1986 року, як і не вказав дійсного розміру тарифної ставки.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Позивач 27.12.2023 року звернувся до відповідача із заявою про видачу йому оновленої довідки про заробітну плату, оскільки у наявних довідках № 11/833 та № 11/197 не вказано усіх складових його заробітної плати, одержаних ним за травень 1986 року в розмірі 253 крб, що складається із посадового окладу - 110 крб, за спеціальним званням - 120 крб, за вислугу років - 23 крб та тарифну ставку - 8,16 крб.

Листом від 29.12.2023 № К-145 відповідач повідомив позивача про відсутність законних підстав для внесення змін до довідки № 47 від 14.02.2023 про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках та у довідки, виданих відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку № 11/197, № 11/833.

Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Суд дійшов висновку, що відповідач при зазначенні відомостей про розмір заробітної плати позивача за період роботи у зоні відчуження діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, відтак підстави для видачі оновленої довідки відсутні.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що будь-якого іншого способу розрахунку середньоденної тарифної ставки для осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ іншими нормативними актами не передбачено.

З матеріалів справи встановлено, що позивачеві на підставі розрахункових документів видано довідки, у яких денна тарифна ставка розрахована, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за званням, визначеними у відповідних бухгалтерських документах. Таким чином, відповідач видав позивачеві довідку про розмір грошового забезпечення за спірний період лише на підставі даних розрахункового листа.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу позивач мотивує тим, що відповідач незаконно відмовив у видачі оновленої довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках із урахуванням його виплаченої заробітної плати за травень 1986 року в розмірі 253 крб та з зазначеного розміру заробітної плати/тарифної ставки не розрахував денної тарифної ставки в розмірі - 8,16 крб / 253 крб.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Частиною четвертою статті 15 Закону № 796-XII передбачено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці", праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат.

Отже, право позивача на заробітну плату у підвищеному розмірі за період його роботи у зоні відчуження гарантоване державою.

Базовим документом, який визначав порядок оплати праці ліквідаторам аварії на ЧАЕС, є постанова Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Професійних Спілок від 07.05.1986 року № 524-156 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції".

Пунктом 1 цієї постанови передбачались виплати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що виконують службові обов`язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військовим або спеціальним званням в подвійному розмірі.

Розпорядженнями Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964-рс "Про виділення Міненерго СРСР додаткових фондів заробітної плати" дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за згодою представника урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих роботах у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 року № 1031-рс поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ.

Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов`язки в зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11.05.1986 року № 0130, від 17.05.1986 року № 0149, від 30.06.1986 року № 0189 та інших.

Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР від 17.05.1986 року № 0149 "Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Української РСР було дозволено за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов`язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Надбавки за вислугу років та інші надбавки нараховувались за основним місцем служби.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207-7) надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, відповідно в 4-, 3- і 2-кратному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.

Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року № 665-195 (абзац 4 підпункт 1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року №207/7) у відповідних зонах небезпеки в 4-, 3- і 2-кратному розмірах (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.

Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07.05.1986 року № 524-156.

Вказаними нормативно-правовими актами передбачено, що оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що враховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця.

Нарахування грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження військовослужбовців, рядового і начальницького складу ОВС проводилось відповідно до Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 року № 1031 та листа Державного комітету УРСР з праці від 23.09.1986 року № 136с "Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов`язаних".

У відповідності до ст. 2 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", якою визначається структура заробітної плати, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством: премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, яка набрала чинності з 01.01.2012, у разі коли особа пропрацювала в зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження.

Таким чином, розмір пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до частини першої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і Порядку № 1210, ставиться в залежність від одержаного особою заробітку за період роботи в зоні відчуження.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). А інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. (ст.2 ЗУ "Про оплату праці").

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що роз`яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов`язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб`єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 12.04.2013 року особам офіцерського складу було встановлено виплату одноразової винагороди за отриману гранично допустиму дозу опромінення в розмірі трьох місячних окладів грошового утримання за посадою та військовим званням (розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс). До середнього заробітку для нарахування пенсії включаються всі елементи грошового забезпечення за умови, що вони не носять разового характеру.

Відповідно до довідки № 11/833, довідки № 11/197 від 28.02.2023 року, довідки № 47 від 14.02.2023 року позивачеві до збереженої заробітної плати в дні роботи в зоні ЧАЕС врахована сума 253 крб, тобто посадовий оклад (110 крб), оклад за звання (120 крб) та надбавка за вислугу років (23 крб), що, як було зазначено судом вище, зберігається за основним місцем роботи.

Разом з тим, позивачем фактично оскаржується не включення у довідку сум за вислугу років при розрахунку денної тарифної ставки для зони.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №1006-р від 25.11.1993 "Про надання дозволу МВС на перерахунок грошового утримання колишніх співробітників апарату МВС - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС" та Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 року за № 1031рс, розрахунок такого грошового утримання здійснюється із посадового окладу і окладу за спеціальним званням, що діяли в період роботи в зоні відчуження ЧАЕС, у кратних розмірах відповідно до зон небезпечності, де вони несли службу.

Відповідно до Положення про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що діяли в 1986 року розрахункова денна тарифна ставка для оплати праці і, зокрема, для оплати праці за роботу в зоні відчуження розраховувалися шляхом ділення місячного окладу, а для осіб офіцерського і начальницького складу також і окладів за військове або спеціальне звання на кількість календарних днів за відповідний місяць роботи в зоні відчуження.

Будь-якого іншого способу розрахунку середньоденної тарифної ставки для осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ іншими законодавчими нормативними актами не передбачено.

З матеріалів справи встановлено, що позивачеві на підставі розрахункових документів видано довідки, у яких денна тарифна ставка розрахована, виходячи із розміру посадового окладу та окладу за званням, визначеними у відповідних бухгалтерських документах.

Таким чином, відповідач видав позивачеві довідку про розмір грошового забезпечення за спірний період на підставі даних розрахункового листа.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах від 17.03.2015 року у справі №21-11а15, від 15.12.2015 року у справі №2-а/576/29/14, Верховним Судом у постанові від 13.02.2018 року у справі № 358/1179/17.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Кузьмишин В.М. Залімський І. Г.