Ухвала

від 30.09.2024 по справі 160/12389/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

30 вересня 2024 року

м. Київ

справа №160/12389/23

адміністративне провадження № К/990/35344/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

перевіривши касаційну скаргу ТОВ «КРИВБАСБУДПЕРСПЕКТИВА» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ТОВ «КРИВБАСБУДПЕРСПЕКТИВА» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

У С Т А Н О В И В:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із адміністративним позовом до ТОВ «КРИВБАСБУДПЕРСПЕКТИВА», в якому просило стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік у розмірі 269 112,61 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ТОВ «КРИВБАСБУДПЕРСПЕКТИВА» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.

Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 21.11.2022 у справі №400/3957/21, від 26.06.2018 у справі №806/1368/17, від 13.06.2018 у справі №819/639/17 та від 08.05.2018 у справі №805/2275/17 щодо звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх незалежних від нього заходів для недопущення правопорушень. Також вказує, на норми статті 18-1 Закону України від 21.03.1991 №845-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» де зазначено, що пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості. Таким чином скаржник вважає, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

В касаційній скарзі заявник наголошує, що відповідно до статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що особа звільняється від відповідальності внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, настання яких скаржник не очікував за звичайного перебігу справ та настанню яких не міг запобігти. Вказані обґрунтування мотивує висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 відповідно до якого, непереборна сила унеможливлює зобов`язання загалом, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона зазнала чи могла зазнати.

Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2023 та виходив з того, що у 2022 році ТОВ «КРИВБАСБУДПЕРСПЕКТИВА» не було створено 5 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не подано до відповідного центру зайнятості звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Товариством не було вжито заходів для повідомлення відповідного державного органу щодо наявності вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативів встановлених Законом України №875-ХІІ. Вказане свідчить про наявні підстави для господарсько-правової відповідальності та нарахування пені.

Колегія суддів зазначає, що постанова Верховного Суду від 21.11.2022 у справі №400/3957/21 на яку посилається скаржник, не може бути застосована при розгляді даної справи, оскільки ухвалена за різних фактичних обставин справи. Так, спір у справі №400/3957/21 стосувався незарахування Фондом кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання позивачем нормативу таких робочих місць у зв`язку з виявленням розбіжностей під час подання до Фонду звітності за формою №10-ПОІ та не усунення їх відповідачем.

Також Суд не бере до уваги посилання висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 26.06.2018 у справі №806/1368/17, оскільки касаційний суд у зазначеній постанові, сформулював правову позицію щодо належного інформування роботодавцем органу Державної служби зайнятості про наявність вакансій для осіб з інвалідністю, яка зводиться до того, що:

« періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, натомість передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). В такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.».

При цьому, суди попередніх інстанцій дослідивши матеріали адміністративної справи встановили, що ТОВ «КРИВБАСБУДПЕРСПЕКТИВА» не було подано до відповідного центру зайнятості звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

З тих же підстав, колегія суддів вважає нерелевантними посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 13.06.2018 у справі №819/639/17 та від 08.05.2018 у справі №805/2275/17, оскільки в зазначених справах суб`єктами господарювання був поданий до Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів, проте адміністративно-господарські санкції були застосовані за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Також суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що скаржником не підтверджено належними доказами існування надзвичайних і невідворотних обставин, які призвели до скорочення наявної чисельності та подальшої потреби в найманих працівниках, у тому числі в особах з інвалідністю.

Верховний Суд встановив, що в касаційній скарзі скаржник не зазначив про наявність передбачених частиною п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виключних підстав, за яких допускається касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності.

Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судом апеляційної інстанцій ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною ТОВ «КРИВБАСБУДПЕРСПЕКТИВА» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ТОВ «КРИВБАСБУДПЕРСПЕКТИВА» про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

2. Надіслати ТОВ «КРИВБАСБУДПЕРСПЕКТИВА» копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя А.Ю. Бучик

Суддя Л.В. Тацій