Рішення

від 01.10.2024 по справі 211/5469/24

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/5469/24

Провадження № 2/211/2491/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Сарат Н.О.,

за участю секретаря -Зоріної С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі», третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживачів та відновлення становища, яке існувало до порушення, -

ВСТАНОВИВ:

29серпня 2024року ОСОБА_1 звернувся досуду зпозовом доАкціонерного товариства«ДТЕК ДніпровськіЕлектромережі»,третя особа ОСОБА_2 прозахист правспоживачів тавідновлення становища,яке існувалодо порушення.В обґрунтуванняпозовних вимогзазначив,що з07 березня 1997 року він та ОСОБА_3 перебували у шлюбі. В період шлюбу в нас народилося два сина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Перебуваючи в шлюбі, вони за спільні кошти, придбали квартиру у АДРЕСА_1 , загальна площа якої складає 49,8 кв. м, житловою площею 28,7 кв.м., право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_2 ..

Отримавши право власності ОСОБА_2 діючи в інтересах сім`ї уклала договір з АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» на електропостачання електричної енергії в їхню квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Проживаючи в квартирі вони сплачували грошові кошти за постачання електричної енергії, яку постачали. Кількість електроенергії, яку вони отримували, велася на лічильнику по обліку електроенергії. Заборгованості по оплаті електричної енергії у них ніколи не було.

Таким чином договірні відносини по постачанню електричної енергії в квартиру, яку уклала ОСОБА_2 , яка діяла в інтересах подружжя, також підпадають під дію ЗУ «Про захист прав споживачів».

Слід зазначити, що електричні мережі в нашій квартирі були проведені під час будівництва будинку та були введені в експлуатацію під час введення в експлуатацію будинку.

Сімейне життя не склалося, фактично шлюбні відносини припинилися в квітні 2020 року, з того часу не вели сумісного господарства, права та обов`язки, притаманні подружжю також припинилися, та між ними склались неприязні відносини, у зв`язку з чим рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2022 року шлюб між ними був розірваний.

На початку 2022 року, ОСОБА_2 разом із молодшим сином виїхала до Польщі. Перед тим як виїхати до Польщі, ОСОБА_2 , не повідомивши його, на ґрунті неприязних стосунків, для того щоб нашкодити йому, пішла до відповідних установ які надають комун альні послуги, та написала заяву про припинення газо-, водо- та світло постачання на час знаходження її за кордоном.

Він залишився в Україні та намагався проживати в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , але не зміг у зв`язку з тим, що таке проживання не можливо назвати «людським», як можливо проживати в квартирі в якій не має електрики, води та газу.

Він неодноразово звертався до ОСОБА_2 , щодо написання заяв, щодо відновлення постачання газу, води та електричної енергії, але остання відмовляє це робити, вважаючи, що таким чином «висилить його з квартири», створюючи нестерпні умови для проживання.

Вінтакож звертався до організацій, з якими ОСОБА_2 уклала договори на газо, водо та електропостачання, але йому казали, що він, за документами не є власником ні співвласником квартири.

Рішенням Довгинцівськогорайонного судум.Кривого РогуДніпропетровської областівід 13березня 2024року посправі №211/3470/23за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 проподіл майнанабутого вшлюбі,визнано заним правовласності на1/2 частину квартири АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності подружжя.

Не погодившись із рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 211/3470/23, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду.

Дніпровський апеляційний суд своєю постановою від 25 червня 2024 року по справі № 211/3470/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року, постановив апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення та рішення першої інстанції залишити без змін.

Він звернувсядо державногореєстратора длятого щобзареєструвати засобою правовласності на1/2частину вищевказаноїквартири.Дана обставинапідтверджується витягомз Державногореєстру речовихправ,що заним, ОСОБА_1 зареєстровано правоспільної частковоївласності врозмірі 1/2 частки на квартиру в АДРЕСА_1 , загальною площею 49.8 кв.м., житловою площею 28.7 кв.м.

На підставіправа спільноїчасткової власностіна 1/2 частки зазначеної квартири, він звернувся до АТ «Криворіжгаз» для відновлення газопостачання, КП «Кривбасводоканал» для відновлення водопостачання, які без зайвих зволікань відреагували на його звернення та відновили надання послуг.

Але коли він звернувся до АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» із заявою про поновлення електропостачання до квартири АДРЕСА_2 , йому відмовили, вказуючи, що на поновлення послуг потрібна згода другого співвласника, тобто ОСОБА_2 .

Просив суд визнати протиправними дії АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» щодо відмови поновлення електропостачання до квартири в АДРЕСА_1 , співвласником 1/2 частини якої є ОСОБА_1 .

Зобов`язати АТ«ДТЕК ДніпровськіЕлектромережі» поновитипослуги електропостачаннядо квартирив АДРЕСА_1 ,співвласником 1/2 частини якої є ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 17.09.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано докази.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву та 27.09.2024 через систему «Електронний суд» до суду скерував відзив на позовну заяву. В задоволенні позовних вимог просили відмовити в повному обсязі, посилаючись на відповідно до ст.4 Закону України «Про ринок електричної енергії», п.1.2.1 ПРРЕЕ, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно п.1.2.15 ПРРЕЕ, на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Тобто, відновлення електропостачання на законних підставах матиме місце виключно за умови наявності договору із споживачем.

Згідно із п.2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Відповідно до п. 6 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики.

Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п. 7 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Так, 02.10.2017р. Відповідачем із ОСОБА_2 укладено договір про користування електричною енергією. На ОСОБА_2 було відкрито особовий рахунок (контокорентний рахунок).

Слід зауважити, що відповідно до Витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно (копія додається), станом на час укладання вищевказаного договору квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_2 , а тому посилання Позивача у позові на ту обставину, що при укладанні договору із ОСОБА_2 його згоду не питали, є безпідставним та необгрунотованим. Відповідач не знав і не міг знати про можливу наявність співвласників.

24.04.2024р. на підставі заяви споживача ОСОБА_2 про відключення, представниками АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» було здійснено припинення послуги електропостачання помешкання за адресою: АДРЕСА_1 . Після звернення повторно, 18.07.2024 було здійснено відключення помешкання від послуги електропостачання в РЩ будинку.

Що стосується вимоги Позивача про визнання дій Відповідача щодо відмови поновлення електропостачання до квартири у АДРЕСА_1 протиправними, то дана вимога є необгрунтованою, оскільки, 05.08.2024р. позивач звернувся до Відповідача із заявою про укладення із ним. Заява про відновлення електропостачання від Позивача в досудовому порядку до Відповідача не надходила.

Відповідно до п. 1.2.15 ПРРЕЕ, укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Таким чином, враховуючи, що на час звернення Позивача до Відповідача із заявою

про укладення договору вже існував діючий (не розірваний) договір із іншим споживачем, для задоволення вимоги ОСОБА_1 правові підстави відсутні.

Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії з новим Користувачем укладається після припинення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії із Користувачем, який здійснив продаж/передачу прав власності/користування на електроустановку (об`єкт).

За умови одночасного розірвання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з попереднім Користувачем, виплати всіх видів платежів, передбачених відповідним договором, та звернення нового Користувача щодо укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії в межах одного розрахункового періоду припинення електропостачання об`єкта не здійснюється.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до вимог п. 5.1.19. Кодексу комерційного обліку електричної енергії: у

квартирах, будинках, приватних домогосподарствах або інших об`єктах індивідуального побутового споживача, розташованих за однією адресою, установлюється один засіб комерційного обліку електричної енергії для побутових потреб незалежно від кількості господарських будівель.

Отже, укладення договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з Позивачем, як із власником 1/2 частки, можливе за умови надання документу, що підтвердить виділ в натурі спільного майна, яке відповідає частці нерухомого майна Позивача у праві спільної часткової власності та розподілу об`єкту на окремі приміщення з присвоєнням різних адрес кожній частці.

Електропостачання до житлового приміщення за вказаною адресою буде відновлено за вимогою ОСОБА_1 без укладення з ним відповідних договірних зобов`язань і він у майбутньому допустить невиконання своїх обов`язків по оплаті за надані послуги, порушення ПРРЕЕ, тощо, то Товариство не зможе пред`явити законні претензії до фактичного споживача - Позивача в справі, оскільки інформація про нього у Відповідача відсутня. Натомість, претензії можуть бути пред`явлені ОСОБА_2 , оскільки вона є споживачем на законних підставах, наразі існує діючий договір з ОСОБА_2 , на неї відкрито контокорентний рахунок. Дана ситуація в свою чергу потягне порушення принципу справедливості щодо законного споживача ОСОБА_1 .

Згідност. 279 ЦПК Українисуд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому відповідності дост. 247 ч. 2 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 з 29.07.2024, є співвласником частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення суду, серія та номер: 211/3470/23, виданий 13.03.2024, видавник Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області; постанова суду, серія та номер: 211/3470/23, виданий 25.06.2024, видавник Дніпровський апеляційний суд. Інша частина квартири належить ОСОБА_2 .

02.10.2017р. Відповідачем із ОСОБА_2 укладено договір про користування електричною енергією.

24.04.2024р. на підставі заяви споживача ОСОБА_2 про відключення, представниками АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» було здійснено припинення послуги електропостачання помешкання за адресою: АДРЕСА_1 . Після звернення повторно, 18.07.2024 було здійснено відключення помешкання від послуги електропостачання в РЩ будинку.

ОСОБА_1 звернувся до АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» із заявою про поновлення електропостачання до квартири АДРЕСА_2 , йому відмовили, вказуючи, що на поновлення послуг потрібна згода другого співвласника, тобто ОСОБА_2 .

Згідно до положень статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України, Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 3) припинення дії,, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення.

У відповідності до ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» , цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

У відповідності до ч.І ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до ст. 17 «Про захист прав споживачів» за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами.

Згідно до ч.2, 3 та 4 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про:2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);

6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

У відповідності до ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів» 1. Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;

В п.66 ст.1 ЗУ «Про ринок електричної енергії» зазначено, що постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії.

Згідно до п.84 ст.1 Цього закону споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання; Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про ринок електричної енергії», правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про альтернативні джерела енергії". "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу". "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про енергетичну ефективність", міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

В ст. 5 ЗУ «Про ринок електричної енергії» зазначено, що державна політика в електроенергетиці спрямована на: забезпечення надійного, безпечного постачання електричної енергії; захист прав споживачів; інтеграцію ринку електричної енергії на регіональному та загальноєвропейському рівнях. Відповідно до ст. 21. ЗУ «Про ринок електричної енергії» зазначено, оператор системи передачі та оператори систем розподілу не мають права відмовити в приєднанні електроустановок замовника до системи передачі або системи розподілу за умови дотримання замовником кодексу системи передачі та кодексу систем розподілу, процедури приєднання, визначеної в кодексі системи передачі та кодексі систем розподілу. Відмова у приєднанні електроустановок замовника до системи передачі або системи розподілу з підстав, не передбачених цим Законом, не допускається.

Відповідно статті 3 Конституції України зазначено, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Для забезпечення прав та свобод людини та їх гарантів в ст. 21 ЗУ «Про ринок електричної енергії» не допускається відмова в приєднанні електроустановок замовника до системи передачі або системи розподілу та відмова у приєднанні електроустановок замовника до системи передачі або системи розподілу з підстав, не передбачених цим Законом, не допускається.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі» порушує гарантовані Конституцією України права та свободи людини і громадянина позивача, як співвласника квартири за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на положення ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважала за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення.

Правничу допомогу позивачеві надавав адвокат Примаков К.О. на підставі договору про надання правничої допомоги від 23.08.2024. Згідно квитанції від 25.08.2024 року ОСОБА_1 сплатив адвокату 6000,00 грн. за правничу допомогу.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає задоволенню, то з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.

Позивач як споживач послуг, відповідно до положеньстатті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, суд з врахуванням положеньстатті 141 ЦПК Українивважає можливим стягнути його з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст.2,12,13,81,141,258,259,263-265,274,279,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі», третя особа ОСОБА_2 про захист прав споживачів та відновлення становища, яке існувало до порушення -задовольнити.

Визнати протиправними дії Акціонерного Товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі» щодо відмови поновлення електропостачання до квартири в АДРЕСА_1 , співвласником 1/2 частини якої є ОСОБА_1 .

Зобов`язати АкціонернеТовариство «ДТЕКДніпровські Електромережі»поновити послугиелектропостачання доквартири в АДРЕСА_1 ,співвласником /2 частини якої є ОСОБА_1 .

Стягнути Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі» ( код ЄДРПОУ 23359034) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , витрати на правову допомогу в сумі 6 000 ( шість тисяч ) гривень 00 коп. Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські Електромережі» ( код ЄДРПОУ 23359034) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1211 ( одну тисячу двісті одинадцять ) гривень 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Н. О. Сарат