Рішення

від 13.09.2024 по справі 160/16250/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2024 рокуСправа №160/16250/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійний Дім» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійний Дім» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000/252/32-00-07-04-19 від 29.03.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Олійний Дім» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, по декларації з податку на додану вартість за грудень 2023 року (вх. від 19.01.2024 №9376347064) з урахуванням уточнюючих розрахунків, за результатами якої складено акт перевірки №162/32-00-07-04-14/35191360 від 28.02.2024, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000/252/32-00-07-04-19 від 29.03.2024. Позивач вважає, що податковий орган помилково дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «АКТУ», оскільки факт виконання господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/16250/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

10.07.2024 судом отримано відзив Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними з огляду на наступне. В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача останнім не підтверджено реальність взаємовідносин з контрагентом ТОВ «АКТУ». Так, при проведенні перевірки встановлено нереальність господарських операцій з даним контрагентом, оскільки в останнього відсутні основні засоби. Отже, відповідач вважає, що викладені висновки в акті перевірки №162/32-00-07-04-14/35191360 від 28.02.2024 відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог чинного законодавства.

17.07.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано аналогічну правову позицію, що і в позовній заяві.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійний Дім» зареєстровано 01.06.2007 та перебуває на податковому обліку у Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, є платником податку на додану вартість.

У період з 21.02.2024 по 27.02.2024 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, п.п. 69.22 п. 69 підр. 10 розділу ХХ Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Олійний Дім» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, по декларації з податку на додану вартість за грудень 2023 року (вх. від 19.01.2024 №9376347064) з урахуванням уточнюючих розрахунків.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено акт №162/32-00-07-04-14/35191360 від 28.02.2024 (далі Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення:

- абз. а) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2023 року на суму 150 325,00 грн;

- п. 200.1, абз. «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в грудні 2023 в розмірі 150 325,00 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки ТОВ «Олійний Дім» 06.03.2024 подало до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків заперечення на акт документальної позапланової виїзної перевірки №162/32-00-07-04-14/35191360 від 28.02.2024.

Проте, листом від 22.03.2024 №1398/6/32-00-07-06-04 Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повідомило, що висновки Акту перевірки відповідають вимогам чинного законодавства, а тому заперечення позивача залишені без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки від 28.02.2024 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №000/252/32-00-07-04-19 від 29.03.2024, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 150 325,00 грн.

Позивач, не погодившись із цим податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку, однак, рішенням ДПС України від 06.06.2024 №16890/6/99-00-06-01-04-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з правомірністю винесеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі ПК України), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Статтею 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Слід зазначити, що відповідно до п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з положеннями п. 20.2 ст. 20 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього пункту Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи з наведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу викладеного видно, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Олійний Дім» мало взаємовідносини з ТОВ «АКТУ».

З акту перевірки видно, що податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «АКТУ» не є фактичним виконавцем робіт/надавачем послуг у зв`язку з відсутністю основних засобів та наявністю зареєстрованих податкових накладних складених СГД із ідентичною номенклатурою робіт/послуг для ТОВ «АКТУ», а саме:

ТОВ «АКТУ» протягом грудня 2023 отримано податкові накладні з номенклатурою «Транспортні послуги» від наступних контрагентів: ТОВ «КОРД АВТО» (44086705), ТОВ «ІНТЕРІЯ КОМПАНІ» (42980493).

1) ТОВ «КОРД АВТО» (44086705), орган ДПС основної реєстрації - ГУ ДПС У ВОЛИНСЬКІЙ ОБЛАСТІ (М.НОВОВОЛИНСЬК), вид діяльності_49.41-ВАНТАЖНИЙ АВТОМОБІЛЬНИЙ ТРАНСПОРТ, ОЗ (31.12.2022) - 145,4 тис. грн., чисельність -19 осіб. В об?єктах оподаткування (станом на 01.11.2022) - 2 автостоянки, склад-термінал, 2 СТО, 30 вантажних автомобілі, 22 од.вантажного автотранспорту, 8 автопричепів, 2 ангари-склади (все знято з обліку 16.01.2024), бочка та офіс. В придбанні за 12.2023 лише - "Невиключне право (дозвіл) на використання КП АРМ "Торгівля КТЗ" (продовження дії Ліцензії) за січень 2024р." Протягом січня-серпня 2023 здійснює імпорт б/в автомобілів, реалізує транспортні послуги, автомобілі б/в та запчастини до авто б/в. Також за період грудень 2023 року реалізує транспортні послуги на адресу ще 18 СГ, шо також потребує працюючих та наявності ОЗ.

Рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку від 23.02.2024 №573.

Згідно з даними ЄРПН ТОВ «КОРД АВТО» не придбавало послуги з ідентичною номенклатурою, що свідчить про той факт, що діяльність СГД не має розумної та економічно обґрунтованої мети, що ставить під сумнів задекларовані взаємовідносини, крім як мінімізація оподаткування.

Таким чином, ТОВ «КОРД АВТО», не маючи достатньої чисельності трудових ресурсів не має можливості виконати роботи для ТОВ «АКТУ» та свідчить про те, що ТОВ «АКТУ» не виконувало роботи/не надавало послуги для ТОВ «Олійний Дім».

2) ТОВ «ІНТЕРІЯ КОМПАНІ» (42980493), орган ДПС основної реєстрації - ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛ. ШЕВЧЕНКІВСЬКА ДПІ, вид діяльності _49.41-ВАНТАЖНИЙ АВТОМОБІЛЬНИЙ ТРАНСПОРТ, ОЗ (31.12.2022) - 0,00 тис. грн., чисельність - 3 особи. В об?єктах оподаткування - офіс, 9 автомобілів та 9 автопричепів. В придбанні за грудень 2023 року - дизпаливо, бензин. Також за період грудень 2023 року реалізує транспортні послуги на адресу ще 3 СГ, що також потребує працюючих та наявності ОЗ.

Згідно з даними ЄРПН ТОВ «ІНТЕРІЯ КОМПАНІ» не придбавало послуги з ідентичною номенклатурою, що свідчить про той факт, що діяльність СГД не має розумної та економічно обґрунтованої мети, що ставить під сумнів задекларовані взаємовідносини, крім як мінімізація оподаткування.

Таким чином, ТОВ «ІНТЕРІЯ КОМПАНІ», не маючи достатньої чисельності трудових ресурсів не має можливості виконати роботи для ТОВ «АКТУ» та свідчить про те, що ТОВ «АКТУ» не виконувало роботи/не надавало послуги для ТОВ «Олійний Дім».

Між тим, судом встановлено, що 01.11.2023 між ТОВ «Олійний Дім» (Замовник) та ТОВ «АКТУ» (Перевізник) укладено договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів територією України автомобільним транспортом №ТП 01/11/03.

За вказаним договором здійснювалося перевезення товару з метою його подальшої поставки кінцевим вантажоодержувачам, а саме покупцям за міжнародними контрактами - KL COMMODITIES S.L. та SUNOLTA (SUISSE) SA.

Про вказаних контрагентів вказано в графі «Вантажоодержувач» ТТН, що складалися на поставку товару.

Так, для поставки шроту для KL COMMODITIES S.L. в січні 2023 року здійснювалися перевезення по ТТН: №4844 від 03.12.2023; №4845 від 03.12.2023.

Для поставки соняшникової олії для SUNOLTA (SUISSE) SA в січні 2023 року здійснювалися перевезення по ТТН: №3711 від 04.12.2023; №PO-003771 від 06.12.2023; №РO-003783 від 06.12.2023; №PO-003784 від 06.12.2023; №PO-003777 від 06.12.2023; №PO-003774 від 06.12.2023; №3712 від 04.12.2023; №PO-003761 від 05.12.2023; №PO-003760 від 05.12.2023; №PO-003722 від 05.12.2023; №PO-003708 від 04.12.2023; №PO-003653 від 02.12.2023; №3738 від 05.12.2023; №PO-003707 від 04.12.2023; №PO-003667 від 02.12.2023; №PO-003660 від 02.12.2023; №PO-003710 від 04.12.2023; №PO-003659 від 02.12.2023; №PO-003673 від 02.12.2023; №PO-003674 від 02.12.2023; №PO-003657 від 02.12.2023; №PO-003703 від 03.12.2023; №PO-003699 від 03.12.2023; №PO-003717 від 05.12.2023; №PO-003718 від 05.12.2023; №PO-003734 від 05.12.2023; №PO-003772 від 06.12.2023; №PO-003770 від 06.12.2023; №PO-003709 від 04.12.2023; №3739 від 05.12.2023.

Також на підтвердження здійснення поставок позивачем надано: акти надання послуг; рахунки на оплату; платіжні інструкції та податкові накладні.

Таким чином, встановлені обставини, а також докази, що містяться в матеріалах справи спростовують твердження відповідача про те, що ТОВ «АКТУ», враховуючи відсутність основних засобів, не має можливості надавати послуги з перевезення.

Крім того, щодо того, що у ТОВ «АКТУ» відсутні основні засоби, суд зазначає, що Верховним Судом у справі №К/990/4256/17 від 27.02.2018 зроблено висновок, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Також суд зазначає, що відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності. При цьому, підприємство може залучати необхідні трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів.

Таким чином, факт реальних господарських операцій позивача з ТОВ «АКТУ» підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій.

Разом з тим, висновок податкового органу про нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ «АКТУ», ґрунтується виключно на факті відсутності у останнього основних засобів, у зв`язку з чим первинні документи не можуть належним чином підтверджувати реальність взаємовідносин позивача з контрагентом, оскільки є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій між вказаними підприємствами.

Проте, в ході судового розгляду справи встановлено, що на момент здійснення операцій з надання транспортних послуг позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Як видно із акту перевірки, під час здійснення останньої, податковим органом таких обставин не встановлено.

Судовим розглядом встановлено, що первинні бухгалтерські документи ТОВ «Олійний Дім» повною мірою відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також судом встановлено, що складені податкові накладні за спірними операціями заповнені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, суд зазначає, що позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентами, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв`язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту, про що також зазначено в рішенні Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Суд звертає увагу на те, що у позивача на момент розгляду справи наявні всі первинні документи, що підписані усіма сторонами та уповноваженими особами, контрагент - ТОВ «АКТУ» на час здійснення операцій перебував на обліку в податковому органі та не припинений, має усі необхідні реквізити відповідно до ЗУ«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємств». Факт підтвердження належними первинними бухгалтерськими документами фактичного придбання послуг, вказує на фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого останнім ПДВ до податкового кредиту та витрат.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилок та недоліків у їх оформленні не є беззаперечною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Посилання на припущення, аналітичні узагальнюючі висновки щодо діяльності контрагентів, є неприйнятними у якості доказів конкретних податкових правопорушень щодо підстав та порядку формування податкового кредиту, оскільки в основі формування податкового кредиту лежить факт здійснення конкретної господарської операції, який потребує доведення або спростування обставин саме здійснення цієї господарської операції. Будь-які припущення, аналітичні викладки, узагальнюючі висновки можуть мати місце виключно на підставі встановлення, дослідження та підтвердження обставин здійснення господарської операції (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 12.04.2018, справа №804/698/26).

При цьому, суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку сформовані за наслідками господарських відносин з вказаним контрагентом відповідають вимогам закону щодо своєї форми та змісту, та підтверджують право позивача на формування витрат за рахунок господарських операцій та їх врахування при визначенні об`єкта оподаткування.

За таких обставин, відповідачем не надано належних доказів того, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Олійний Дім» та його контрагентом ТОВ «АКТУ» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

З огляду на вказане, суд робить висновок про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000/252/32-00-07-04-19 від 29.03.2024 прийнято відповідачем необґрунтовано, є протиправним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодекс адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавстваУкраїни та матеріалів справи, суд робить висновок про задоволення позовної заяви.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 3028 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №4319 від 18.06.2024.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійний Дім» (пров. Верхній, буд. 15, с. Лозуватка, Криворізький район, Дніпропетровська область, 53020, код ЄДРПОУ 35191360) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т Олександра Поля, буд. 57, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ ВП 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №000/252/32-00-07-04-19 від 29.03.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійний Дім» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський