Ухвала

від 27.09.2024 по справі 953/7136/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/7136/22

н/п 1-кс/953/7113/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2024 р. м.Харків

Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000444 від 09.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 201-2 КК України,

УСТАНОВИВ:

26 вересня 2024 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000444 від 09.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 201-2 КК України, а саме: оригінал акту приймання-передачі транспортного засобу Mazda 3, VIN code НОМЕР_1 між БФ «БО «Незламна Полтавщина» та ОСОБА_4 від 20 січня 2024 року; оригінал довіреності БФ «БО «Незламна Полтавщина» на ім`я ОСОБА_4 № 20 від 20 січня 2024 року; оригінал тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_2 на транспортний засіб Mazda 3, VIN code НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , шляхом встановлення заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Клопотання обґрунтовує тим, що СУ ГУНП в Харківській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000444 від 09.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 201-2 КК України за фактом того, що у період часу з квітня 2022 року по теперішній час невстановлена особа, перебуваючи в магазині «Воєнторг», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом обману заволоділа грошовими коштами у великих розмірах, належними ОСОБА_5 , надавши для реалізації неякісну продукцію (броньовані пластини).

Орган досудового розслідування встановив, що невстановлені слідством особи в умовах воєнного стану реалізують транспортні засоби через благодійний фонд « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та «Нічна варта Умань» шляхом пригону їх з Європи для потреб ЗСУ (як гуманітарна допомога), після чого ставлять їх на тимчасову реєстрацію в сервісних центрах МВС м. Полтава та розміщують об`яви в інтернет ресурсах, зокрема: AvtoRia, RSТ, де продають транспорті засоби третім особам, чим спричиняють збитки державі.

На підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 17 червня 2024 року у вказаному кримінальному провадженні накладений арешт на транспортні засоби, які належать БФ «БО «Незламна Полтавщина».

18 червня 2024 року старший слідчий СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 винесла постанову про оголошення в розшук транспортні засоби, на які ухвалою слідчого судді від 17 червня 2024 року накладений арешт.

09 вересня 2024 року проведений огляд транспортного засобу Mazda 3, VIN НОМЕР_4 НОМЕР_1 , під час якого виявлено та вилучено: оригінал акту приймання-передачі транспортного засобу Mazda 3, VIN НОМЕР_4 НОМЕР_1 між БФ «БО «Незламна Полтавщина» та ОСОБА_4 від 20 січня 2024 року; оригінал довіреності БФ «БО «Незламна Полтавщина» на ім`я ОСОБА_4 № 20 від 20 січня 2024 року; оригінал тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_2 на транспортний засіб Mazda 3, VIN code НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 .

Вищевказані документи визнані речовим доказами у кримінальному провадженні № 12022220000000444 від 09.08.2022.

Прокурор вказує, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом та може містити в собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення збереження речових доказів, які мають значення для кримінального провадження, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.

Прокурор ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі та просив клопотання задовольнити.

Власник майна ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся своєчасно та належним чином.

Власник майна ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, як вбачається зі змісту протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинення злочину від 24 вересня 2024 року, ОСОБА_7 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

Відповідно до ст. 172 КПК України неприбуття у судове засідання викликаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання.

Оскільки учасники кримінального провадження у судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора, виходячи з такого.

Як встановлено у судовому засіданні СУ ГУНП в Харківській області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000444 від 09.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 201-2 КК України.

Зі змісту протоколу огляду транспортного засобу від 09 вересня 2024 року вбачається, що 09 вересня 2024 року проведений огляд транспортного засобу, під час якого виявлено та вилучено: оригінал акту приймання-передачі транспортного засобу Mazda 3, VIN НОМЕР_5 між БФ «БО «Незламна Полтавщина» та ОСОБА_4 від 20 січня 2024 року; оригінал довіреності БФ «БО «Незламна Полтавщина» на ім`я ОСОБА_4 № 20 від 20 січня 2024 року; оригінал тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_2 на транспортний засіб Mazda 3, VIN НОМЕР_4 НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 .

Постановою слідчого СУ ГУНПв Харківськійобласті ОСОБА_8 від 10 вересня 2024 року вищевказані документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022220000000444 від 09.08.2022.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2024 року вказане клопотання повернуто прокурору з наданням йому строку у 72 години для приведення клопотання у відповідність до вимог ст. 171 КПК України, ухвала отримана 23 вересня 2024 року.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що прокурор звернувся з клопотанням про арешт майна, поданим до Київського районного суду м. Харкова 26 вересня 2024 року на виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2024 року, з дотриманням встановленого законом строку.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститись у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Положеннями ст. 64-2 КПК України встановлено, що третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тимчасово вилучене майно, на яке прокурор просить накласти арешт, є доказом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 201-2 КК України, зберегло на собі сліди його вчинення, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Отже, відповідно до ст. 91 КПК України майно, на яке прокурор просить накласти арешт, має важливе доказове значення в рамках цього кримінального провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України слідчий суддя при задоволенні клопотання про арешт майна, зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.

Крім того, при прийнятті рішення, слідчий суддя враховує положення ст. 173 КПК України про розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, а також положення, передбачені ч. 11 ст. 170 КПК України, відповідно до яких заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Враховуючи правову підставу для арешту майна, а саме внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за № 12022220000000444 від 09.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 201-2 КК України, наслідки арешту, завдання кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що незастосування арешту може призвести до приховування, пошкодження, знищення, перетворення та відчуження вищевказаного тимчасово вилученого майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, тому приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна не надано та слідчим суддею не встановлено.

Слідчий суддя зауважує, що питання щодо визначення місця зберігання арештованого майна входить до дискреційних повноважень органу досудового розслідування у визначених законодавством межах та відповідно до положень Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27 серпня 2010 року № 51/401/649/471/23/125.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 131-132, 170-173 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000444 від 09.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 201-2 КК України задовольнити.

Накласти арешт шляхом встановлення заборони користування, розпорядження та відчуження на тимчасово вилучене 09 вересня 2024 року під час огляду транспортного засобу майно, а саме: оригінал акту приймання-передачі транспортного засобу Mazda 3, VIN code НОМЕР_1 між БФ «БО «Незламна Полтавщина» та ОСОБА_4 від 20 січня 2024 року; оригінал довіреності БФ «БО «Незламна Полтавщина» на ім`я ОСОБА_4 № 20 від 20 січня 2024 року; оригінал тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_2 на транспортний засіб Mazda 3, VIN code НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 .

Майно, на яке накладено арешт, зберігати у встановленому законодавством порядку.

Роз`яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час її постановлення, у той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1