Рішення

від 24.09.2024 по справі 308/8349/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8349/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання - Микита М-Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Калинич О.І. до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Холмківської сільської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Калинич О.І., звернувся до суду з даним позовом до відповідачки ОСОБА_2 , який мотивує тим, що 22.03.2015 року на підставі рішення Перечинського районного суду, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , розірвано. Після розірвання шлюбу відновлено дошлюбне прізвище відповідача ОСОБА_4 . Дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено проживати з матір`ю. В подальшому ОСОБА_6 вийшла вдруге заміж та змінили своє прізвище на ОСОБА_2 .

Після розірвання шлюбу дитина продовжувала проживати з позивачем, з матір`ю спілкувалась в телефонному режимі, мати на свята приїздила в м. Ужгород, оскільки проживала в Одесі. У 2018 році за спільною згодою з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 забрала дитину на літні канікули в м. Одесу, після чого дитина продовжила там навчатися, додому не повернулася.

В середині грудня 2021 року ОСОБА_2 привезла доньку до позивача додому і залишила на постійне проживання. Мотивувала тим, що вона не може жити в своє задоволення, дитина заважає влаштувати їй своє життя. На фоні їх спільної дочки є постійні сварки з чоловіком, непорозуміння. Крім того, від другого шлюбу в неї є також ще двоє дітей, що є достатнім, а їх спільна дитина є проблемною для неї. Також повідомила в Одесі не проживає, виїхала за кордон.

Матір востаннє бачила дочку, коли їй було 11 років. Після цього часу жодного інтересу до дочки вона не проявляє та не виявляє бажання з нею спілкуватися. Матір не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не цікавиться здоров`ям доньки, її вихованням, інтересами, забезпеченням її всім необхідним для нормального розвитку, не підтримує дитину фінансово. Не спілкується з дитиною взагалі, тобто не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». Донька від неї не отримує жодного подарунку на день народження, жодної іграшки. Після дій матерії в дитини виник затяжний психологічний стрес.

Окрім цього, колишня дружина з 2022 року виїхала за кордон та станом на сьогодні там проживає. Спілкуватися з нею є не можливим, вона не виходить на контакт. Єдиний раз коли з нею вийшло поспілкуватися про їх спільну доньку про її участь у житті та її вихованні, це було у лютому 2024 року. Однак, вона відмовилась, як матір від участі у вихованні дитини про що засвідчила нотаріально.

Позивач, як батько виховує доньку сам, з цивільною дружиною, що підтверджується довідкою про склад сім`ї від 30.04.2024 року №531 видана Холмківською сільською радою Ужгородського району.

Позивач працює в Головному управлінні Національної поліції в Закарпатській області, а саме рота поліції особливого призначення, має постійний дохід. Не має судимостей.

Згідно з характеристики з місця роботи позивача від 18.03.2024 року №302/106/23-2024 року, позивач зарекомендував себе професійно грамотним працівником. До виконання обов`язків відноситься сумлінно та добросовісно. Порушень дисципліни та законності не допускає, швидко приймає правильні рішення. Поза службою веде себе достойно.

Вищевказані обставини, на переконання позивача, згідно з ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою, для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

02.05.2024 року, позивач звернувся із заявою до органу опіки та піклування про надання йому висновку про доцільність позбавлення батьківських прав його колишньої дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно їх неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 , відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_5 та стягнути з неї аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак його представник адвокат Калинич О.І. надала суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча про час і місце розгляду справи була повідомлена своєчасно і належним чином, зокрема і через сайт судової влади України.

У матеріалах справи наявна нотаріально-посвідчена заява ОСОБА_2 , згідно якої остання не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав стосовно її неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник виконавчого комітету Холмківської сільської ради в судове засідання надала заяву про розгляд справи у її відсутності. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності, достовірності та достатності приходить до наступного висновку.

Статтею 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.03.2015 року на підставі рішення Перечинського районного суду, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано. Дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено проживати з матір`ю.

В подальшому ОСОБА_6 вийшла вдруге заміж та змінили своє прізвище на ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Встановлено, що на даний час дитина проживає разом з позивачем, а ОСОБА_2 жодного інтересу до доньки не проявляє та не виявляє бажання з нею спілкуватися. Матір не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не цікавиться здоров`ям доньки, її вихованням, інтересами, забезпеченням її всім необхідним для нормального розвитку, не підтримує дитину фінансово.

Факт того, що відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків підтверджується відповідними письмовими доказами, а саме характеристикою зі школи від 15.03.2024 року №90, з якої вбачається, що тато самостійно виховує дитину.

Також встановлено, що ОСОБА_2 з 2022 року виїхала за кордон, станом на сьогодні там проживає та відмовилась, як матір, від участі у вихованні дитини про що засвідчила нотаріально.

Так, у матеріалах справи наявна нотаріально-посвідчена заява ОСОБА_2 , згідно якої остання не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав стосовно її неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено, що позивач виховує доньку самостійно, з цивільною дружиною, що підтверджується довідкою про склад сім`ї виданою Холмківською сільською радою Ужгородського району від 30.04.2024 року № 531.

Позивач працює в Головному управлінні Національної поліції в Закарпатській області, а саме - рота поліції особливого призначення, має постійний дохід. Не має судимостей.

Згідно з характеристики з місця роботи позивача від 18.03.2024 року №302/106/23-2024 року, позивач зарекомендував себе професійно грамотним працівником. До виконання обов`язків відноситься сумлінно та добросовісно. Порушень дисципліни та законності не допускає, швидко приймає правильні рішення. Поза службою веде себе достойно.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усунення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дітей, турбуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно статей 9,18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991р., № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов`язок матері і батька це обов`язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Приписами вказаної Конвенції, Закону України «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції «Про здійснення дітей», ратифікованої Україною 03.08.2006 р., Конвенції «Про юрисдикцію, право, яке признається, виконується та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14.09.2006 р., гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст. 150 СК України.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, тобто якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку, а батьки в свою чергу несуть відповідальність для створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини

У відповідності до ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.6 ст.164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили, суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Холмківської сільської ради, останні вважають за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до її дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на вказані вище встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає доведеним, що відповідачка не бажає виконувати свої батьківські обов`язки відносно своєї неповнолітньої доньки, не піклується про неї, не забезпечує її матеріально, і в подальшому не має наміру цього робити.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення аліментів, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ст.182 ЦПК України та роз`яснень, що містяться в п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. №3, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд враховує матеріальне становище відповідача.

Аналізуючи в сукупності всі зібрані та досліджені судом обставини, суд приходить до висновку, що слід стягнути з ОСОБА_2 на утримання її неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову 10.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи вищенаведені встановлені судом фактичні обставини справи та беручи до уваги заяву відповідачки про визнання позовних вимог, в інтересах майбутнього дитини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення вцілому.

Керуючись ст.ст.10,76-83,142,247,258,259,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.164,165СК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву - задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини, доньки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову 10.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений останнім судовий збір, у розмірі - 1211, 20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір, у розмірі - 1211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складено 01.10.2024 року.

Головуючий В.М. Малюк