Рішення

від 01.10.2024 по справі 740/4168/24

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/4168/24

Провадження № 2/740/1293/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2024 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Гагаріної Т.О.,

з участю секретаря Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні в м. Ніжині цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 доЛосинівської селищноїради Ніжинськогорайону Чернігівськоїобласті провизнання правана спадковемайно, -

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила визнати за нею право власності на спадкове майно житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала по АДРЕСА_1 . Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 залишила заповіт, яким все своє майно заповідала їй ОСОБА_1 . Наразі вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки право власності на зазначений будинок не зареєстровано, будинок мав статус колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім ОСОБА_3 станом на 15.04.1991 у будинку також була зареєстрована його дружина ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач у судове засідання не з`явилася, у заяві 25.09.2024 просила справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задольнити.

Відповідач Лосиніська селищна рада Ніжинського району Чернігівської області в особі сільського голови ОСОБА_4 у заяві від 09.07.2024 просив справу розглянути відповідно до чинного законодавства, без участі їх представника.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.12.1991 (а.с.16).

Померлий ОСОБА_3 на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Данинського старостинського округу Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області №6-65 від 25.03.2024. Разом з ним на день смерті та протягом шести місяців з дня смерті за зазначеною адресою проживала та була зареєстрована його дружина ОСОБА_2 (а.с.18).

Дружина ОСОБА_3 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 01.02. 2017 та на день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Данинського старостинського округу Лосинівської селищної ради Ніжинського району Чернігівської області №315 від 15.06.2017. Зареєстрована одна (а.с.10, 19).

Відповідно довідки №1124 від 27.11.2017 Данинської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області станом на 15.04.1991 за адресою: АДРЕСА_1 проживав та був зареєстрований ОСОБА_3 голова колгоспного двору, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його дружина ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

З довідки, виданої КП «Ніжинське МБТІ» Чернігівської обласної ради №00342 від 22.02.2024 вбачається, що право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 в КП «Ніжинське МБТІ» не зареєстровано (а.с.21).

До кінця 2012 року питання переведення колгоспного двору до категорії двору, що належить громадянину, з видачею свідоцтва про право власності на будинок, вирішувалося органами місцевого самоврядування, а КП «Ніжинське бюро технічної інвентаризації» виготовляло документи про право власності і реєструвало будинок за громадянином. Тепер БТІ не мають такого права і як результат право приватної власності на будинок, який є складовою частиною колгоспного двору, може бути визнане тільки судовим рішенням.

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Відповідно до п.9 зазначених вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Таким чином, станом на 15 квітня 1991 року такими, що не втратили право на майно колгоспного двору вважалися всі особи, що мешкали та були прописані в домоволодінні розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд враховує, що при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Правила ст.563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Отже, житловий будинок було зареєстровано у встановленому порядку відповідно до діючого на той час законодавства як власність колгоспного двору.

Таким чином, право власності на житловий будинок як майно колгоспного двору після припинення колгоспних дворів в Україні перетворилося на власність членів припиненого колгоспного двору, в даному випадку голови колгоспного двору ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_2 .

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли був введений в дію ЗУ «Про власність», а тому станом на 15.04.1991 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належало право власності на зазначений житловий будинок як голові та члену колгоспного двору по частці.

Померла 27.01.2017 ОСОБА_2 спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 прийняла, що підтверджується довідкою сільради.

Спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_1 , що підтверджується копією спадкової справи №50/2017 (а.с.47-67).

З постанови приватного нотаріуса Голік Л.В. від 29.05.2024 вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що не подані документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (а.с.14).

Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємців, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно доч.1ст.1268ЦКУкраїни спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 5 ст.1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст.41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (ч.1 ст.392 ЦК України). Тобто, передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючисьст. 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на спадкове майно житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Лосинівська селищна рада Ніжинського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04412461, місцезнаходження: Чернігівська область, Ніжинський район, смт.Лосинівка, вул.Шевченка,2.

Суддя Т.О. Гагаріна