Постанова

від 01.10.2024 по справі 127/27864/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/27864/24

Провадження № 22-ц/801/2118/2024

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 рокуСправа № 127/27864/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сахарова Марія Андріївна, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 серпня 2024 року, ухвалу під головуванням судді Венгрин О.О. в залі суду в м. Вінниця, дата складення повного тексту ухвали 26 серпня 2024 року,

в цивільнійсправі № 127/27864/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення в натурі 1/2 частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, припинення права спільної часткової власності на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку,

встановив:

Короткий зміствимог

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділення в натурі 1/2 частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами, припинення права спільної часткової власності на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку.

Водночас, разом з позовною заявою, представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Сахаровою Марією Андріївною подано заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та заборони ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо розпорядження житловим будинком з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (у тому числі його частинами).

Заява мотивована тим, що позивач успадкувала частки житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Вказує, що відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 належить по 1/16 ідеальній частці цього ж домоволодіння кожному, відповідачу ОСОБА_2 належить 3/8 часток домоволодіння за договором дарування, в якому зазначено, які приміщення перейшли в дар.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 18 січня 2007 року у справі №2-503, за попереднім власником ОСОБА_5 було визначено право приватної власності на 3/8 частини вказаного будинку, оскільки 3/8 частини будинку є визначеними в натурі, ОСОБА_2 намагається продати 47 кв.м. даного будинку, в той час як їй належить 34,15 кв.м.

Зазначає, що так як порядок користування, що склався між відповідачами фактично перевищує житлову площу, яка припадає на їх частки в спільному майні, то відповідачі як співвласники житлового будинку можуть відчужити свої частки житлового будинку.

Дії співвласників можуть призвести до значної шкоди інтересам позивача, ускладнити призначення будівельно-технічної експертизи та розгляд даної справи, а в подальшому виконання рішення суду. Тому, без вжиття заходів забезпечення позову, усунути негативні наслідки буде неможливо, або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат

Вказані обставини стали підставою для звернення з даною заявою до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 серпня 2024 року в задоволені заяви позивача ОСОБА_1 про забезпеченняпозову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підстав для арешту нерухомого майна, яке належить сторонам, і заборони вчиняти будь-які з ним дії немає, оскільки при відчуженні ідеальних часток домоволодіння відповідачами права позивача не будуть порушені (1/2 ідеальна часка власності позивача зберігається), а щоб відчужити ці частки в натурі потрібно їх визначити в натурі між власниками.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У вересні 2024 року адвокат Сахарова М. А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Міхасішин І. В., Стадник І. М.

Ухвалою Вінницькогоапеляційного судувід 13вересня 2024року відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницькогоапеляційного судувід 23вересня 2024року справупризначено доапеляційного розглядуна 01жовтня 2024року о11:20год зповідомленням сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволені заяви не взяв до уваги, що невжиття заходів забезпечення позову, які зазначені в заяві створить негативні наслідки для позивача, що будуть тісно пов`язані із процесом встановлення осіб нових власників та призведе не лише до затягування розгляду справи, а й до неможливості вчинення та ускладнення низки процесуальних дій у даній справі.

Звертає увагу, місцевий суд не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову, не надав оцінку доказам, якими обґрунтовувалась необхідність забезпечення позову та належним чином не мотивував підстави для відмови у задоволені заяви.

Скаржник вказує, що судом не враховано баланс інтересів усіх співвласників, чим порушено принцип верховенства права та змагальності сторін. Водночас, судом відхилено мотиви та докази позивача про реальну можливість віджучити свої частки житлового будинку як до початку розгляду справи, так і в процесі її розгляду, а відтак нівельовано право збереження рівного доступу співвласників до належного їм майна,

Крім того, у мотивувальній частині ухвали відсутня мотивована оцінка вказаних позивачем аргументів, доказів та причини неврахування судом першої інстанції наданих доказів.

Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу

26.09.2024 до апеляційного суду надійшла письмова заява від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Мишковської Т. М. (по суті відзив на апеляційну скаргу), проте її не надіслано іншим учасникам справи, а тому вона як відзив до розгляду не приймаються та не розглядаються (частина четвертастатті 360 ЦПК України).

Позиція учасників справи у судовому засіданні

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сахарова М. А. у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Мишковська Т. М. в судове засідання не зявилися, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своєчасно повідомлялися судом про час та місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 2ст. 372 ЦПК Українинеявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга частково підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції частково не відповідає.

Суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що при відчуженні ідеальних часток домоволодіння відповідачами права позивача не будуть порушені (1/2 ідеальна часка власності позивача зберігається), а щоб відчужити ці частки в натурі потрібно їх визначити в натурі між власниками, а тому немає підстав для арешту нерухомого майна, яке належить сторонам.

Колегія суддів не може цілком погодитись з таким висновком суду.

Відповідно до вимог ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ст.150ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Такий інститут цивільно-процесуального законодавства передбачений з метою попередження несумлінних дій відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, тобто з метою усунення утруднення або неможливості виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст.151ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

У пункті 4 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 22грудня 2006року «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядісправ прозабезпечення позову» роз`яснено судам, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виділення в натурі 1/2 частки житлового будинку. Із змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Згідно інформаціїз Державногореєстру речовихправна нерухомемайно, данийжитловий будинокперебуває увласності позивачата щетрьох співвласників,зокрема позивачціналежить частки житловогобудинку,відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 кожному належить по 1/16 ідеальній частці, а відповідачу ОСОБА_2 належить 3/8 часток домоволодіння за договором дарування.

Позивач звертає увагу, що відповідно до витягу із веб-сайту оголошень відповідач ОСОБА_2 намагається здійснити продаж частини будинку, а саме 47 кв.м., в той час як їй належить 34,15 кв.м. (3/8 частини будинку), та може здійснити дії щодо зміни власника будинку.

Враховуючи те, що між сторонами виник спір щодо вказаного житлового будинку, є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відмовляючи в задоволені заяви про забезпечення позову, суд не взяв до уваги, що відповідачі є власниками спірного будинку, при цьому позивач звернувся до суду за захистом своїх майнових прав шляхом виділу в натурі майна зі спільної часткової власності і за відсутності встановленої заборони відповідачам, як власникам майна, вони не позбавлені можливості відчужити спірне майно або здійснити інші реєстраційні дії щодо нього без відома інших осіб у будь-який час, що, враховуючи предмет спору, може призвести до утруднення ефективного захисту прав позивача.

Вказані обставини судом першої інстанції до уваги взяті не були.

Також, місцевий суд залишив поза увагою висновки, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17, в якій зазначено, що за змістом ст. 149, 158ЦПК України умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Заявником належним чином обґрунтовано існування об`єктивних ризиків невиконання чи утруднення виконання у майбутньому можливого рішення суду у цій справі.

У разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, існують ризики щодо відчуження відповідачами нерухомого майна, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

В свою чергу, відповідачі мають реальну можливість під час розгляду справи відчужити спірне майно на користь третіх осіб, що ускладнить дієвий судовий захист прав позивача, забезпечить ефективний розгляд справи та зменшить ризики залучення інших осіб, збільшення позовних вимог у разі переоформлення майна на третіх осіб.

Відмовляючи в забезпеченні позову суд першої інстанції на зазначені обставини належної уваги не звернув, що призвело до передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення поданої заяви.

Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказувала на можливість відповідачами розпорядитись спірним майном, що в майбутньому утруднить виконання можливого рішення суду та просила застосувати одночасно два види забезпечення позову - арешт на майно та заборону іншим особам вчиняти дії щодо розпорядження майна.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що у цьому випадку, з урахуванням змісту позовних вимог, достатнім, дієвим та співмірним буде застосування заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, так як арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Накладення арешту на майно має на меті обмеження особи у праві розпоряджатися таким майном і його застосування не призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника, оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №643/15394/19.

Разом зтим,щодо видузабезпечення позовузаявленого позивачему виглядізаборони вчинятипевні дії щодо розпорядження житловим будинком, у тому числі його частинами, колегія суддів зазначає, що в даному випадку такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на житловий будинок є достатнім для забезпечення виконання можливого рішення суду у даній справі, а тому підстав для застосування інших вказаних у заяві засобів забезпечення позову не вбачає.

Відтак, накладення арешту на нерухоме майно забезпечить реальний захист прав позивача у випадку прийняття рішення на його користь.

У свою чергу, висновок суду, що при відчуженніідеальних частокдомоволодіння відповідачамиправа позивачане будутьпорушені, є помилковим та не може бути підставою для повної відмови у забезпеченні позову, оскільки надання доказів щодо очевидних речей (права відповідачів у будь-який момент відчужити майно, що є предметом спору) свідчить про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.12.2023 по справі № 904/1934/23.

Враховуючи предмет спору, а також те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, - колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову.

Одночасно слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність арешту вказаного майнаніяким чином не обмежує відповідачів в праві користування майном, обмеження стосується лише права відчуження даного майна на час розгляду спору судом.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є частково суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням наведених обставин, умов здійснення виділу у натурі, апеляційний суд приходить до висновку про наявність належних процесуальних підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки такий спосіб забезпечення позову, як накладення арешту на житловий будинок в межах позову, прямо передбачений чинним законодавством та є співмірним із заявленими позовними вимогами, а відтак ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першоїстатті 374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. В задоволені решти вимог заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сахарова Марія Андріївна - задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26 серпня 2024 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

В решті вимог заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Судупротягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2024 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

І. М. Стадник