Постанова

від 24.09.2024 по справі 914/3827/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. Справа №914/3827/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддівЖелік М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олех М.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Рісна Ю.Б.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Григорович Р.Р.;

розглядаючи апеляційні скарги Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій», м. Львів від 03.06.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/1576/24 від 03.06.24) та Фізичної особи-підприємця Кобрин Галини Михайлівни м. Львів (вх. № ЗАГС 01-05/1907/24 від 04.07.24).

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2024 (повне рішення складено та підписано 14.05.2024, суддя Козак І.Б.)

у справі № 914/3827/23

за позовом: Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій», м.Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кобрин Галина Михайлівна (надалі ФОП Кобрин Г.М.), м.Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

про:звільнення незаконно займаних приміщень та стягнення збитків за фактичне використання майна і неустойки

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Фізична особа-підприємець Кобрин Галина Михайлівна участі уповноваженого представника в судове засідання 24.09.2024 не забезпечила, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Разом з тим, 23.09.2024 від представника відповідача на розгляд суду поступило клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із участю у навчальному візиті до Університету Вітовта Великого в місті Каунас (Литва) в рамках проекту EU4UA.

Відповідно до частин одинадцятої, дванадцятої статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів враховує, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи і, відповідно, мав достатньо часу забезпечити явку в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.

В даному випадку неможливість явки представника відповідача не позбавляє суд права вирішити спір, з урахуванням того, що відповідно до ухвали суду від 09.09.2024 присутність сторони в судовому засіданні 24.09.2024 не визнавалась обов`язковою.

Враховуючи строк розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, встановлений статтею 273 ГПК України; невизнання господарським судом апеляційної інстанції явки представника скаржника обов`язковою, надання представником відповідача пояснень в інших судових засіданнях, достатність доказів в матеріалах справи для прийняття рішення у справі, колегія суддів дійшла висновку про відхиленням клопотання позивача про відкладення розгляду справи та ухвалення судового рішення в судовому засіданні 24.09.2024.

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» до Фізичної особи-підприємця Кобрин Галини Михайлівни про звільнення незаконно займаних приміщень та стягнення збитків за фактичне використання майна і неустойки.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ФОП Кобрин Г.М. безпідставно не повертає орендоване приміщення після закінчення договору оренди та підписання акта приймання-передачі. Враховуючи наведене, позивачем нараховано відповідачу неустойку за період із серпеня 2023 по грудень 2023 у сумі 25870,00 грн, збитки (суму фактично недоотриманої орендної плати за користування приміщенням за період з серпня 2023 по грудень 2023) у сумі 16168,77 грн. та вартість спожитих комунальних послуг у сумі 7440,45 грн за період з серпня 2023 по листопад 2023.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.05.2024 у справі №914/3287/23 позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Кобрин Галину Михайлівну звільнити та повернути Національному університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» незаконно займані приміщення шляхом виселення з нежитлових приміщень, позначених на технічному плані цифрами « 119» та « 120», загальною площею 74,4 кв.м і корисною площею 74,4 кв.м згідно з даними технічного паспорту від 01.09.2023 (нежитлові приміщення по договору індексні номери «12», « 13» загальною площею 75.1 кв.м), що знаходяться на першому поверсі будівлі гуртожитку ВСП «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» за адресою: м.Львів, вул.Хімічна, 49-А. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кобрин Галини Михайлівни на користь Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» 2684,00 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач - Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій (що є правонаступником Львівського державного технікуму харчової промисловості) є лише балансоутримувачем цілого будинку №49А по вул.Хімічній у м.Львові та був не вправі укладати будь-які договори оренди нежитлових приміщень у цьому будинку без згоди власника майна Львівської міської ради. Доказів одержання згоди на укладення таких договорів оренди матеріали справи не містять, відтак, перебування відповідача в орендованому приміщенні є безпідставне.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача звільнити та повернути позивачу незаконно займані приміщення шляхом виселення з нежитлових приміщень, позначених на технічному плані цифрами « 119» та « 120», загальною площею74,4 кв.м і корисною площею 74,4 кв.м згідно з даними технічного паспорту від 01.09.2023 (нежитлові приміщення по договору індексні номери « 12», « 13» загальною площею 75.1 кв.м), що знаходяться на першому поверсі будівлі гуртожитку ВСП «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» за адресою: м.Львів, вул.Хімічна, 49-А підлягає задоволенню.

Окрім того, оскільки позивач є лише балансоутримувачем, а не власником спірного приміщення, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 25870,00 грн за серпень-грудень 2023, збитків на суму 6168,77 грн за цей же період не підлягає до задоволення.

Щодо суми комунальних витрат в розмірі 7440,45 грн за період з серпня 2023 по листопад 2023, то суд враховуав сплачені відповідачем 8000,00 грн згідно платіжної інструкції №74 від 29.12.2023, які позивачем при зверненні з цим позовом враховані в розрахунку позовних вимог не були та покривають суму нарахованих комунальних витрат повністю, відтак вказана вимога не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Національним університетом харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2024 у справі №914/3827/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Зокрема, скаржник зазначає, що питання наявності чи відсутності згоди на передачу приміщення в оренду не є предметом спору у даній справі, тому на думку скаржника, суд вийшов за межі предмета спору. Зазначає, що після подання позову до суду у даній справі Управління комунальної власності Львівської міської ради звернулось до позивача з претензією на суму недоотриманої орендної плати, оскільки майно передано в оренду без згоди власника.

Судом не враховано положення Договору оренди (п.1) щодо існування погодження Управління ресурсів ЛМР на передачу приміщення в оренду та невірно зроблено висновок про відсутність такого погодження.

Скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку щодо зарахування коштів в розмірі 8000, 00 грн в рахунок оплати нарахованих комунальних витрат в сумі 7440,45 грн, оскільки відповідач визначив в такій платіжці призначення платежу «орендна плата за грудень 2023, січень 2024, по рахунку №4 від 12.12.2023». Більше того зазначає, що не здійснював нарахування орендної плати за вказані періоди та не виставляв відповідних рахунків.

Фізичною особою-підприємцем Кобрин Галиною Михайлівною подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2024 у справі №914/3827/23 в частині зобов`язання звільнити та повернути Національному університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» незаконно займані приміщення шляхом виселення з нежитлових приміщень, позначених на технічному плані цифрами « 119» та « 120», загальною площею 74,4 кв.м і корисною площею 74,4 кв.м згідно з даними технічного паспорту від 01.09.2023 (нежитлові приміщення по договору індексні номери « 12», « 13» загальною площею 75.1 кв.м), що знаходяться на першому поверсі будівлі гуртожитку ВСП «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» за адресою: м.Львів, вул.Хімічна, 49-А.

Зокрема, скаржник зазначає, що Договір №21 від 31.07.2023 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 12.03.2003 і акт прийому-передачі від 31.07.2023 підписаний ним під тиском та шляхом обману зі сторони Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій».

Договір №21 від 31.07.2023 та акт прийому-передачі від 31.07.2023 підписані в один день, без фактичної передачі об`єкта оренди та опису майна, яке в ньому знаходиться.

Окрім того, звертає увагу суду на ч. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період дії воєнного стану», відповідно до якої договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначенихстаттею 19 Закону.

31 липня 2024 від Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» надійшов відзив на апеляційну скаргу ФОП Кобрин Г.М., в якому останній, спростовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що сторони погодили дострокове припинення строку дії договору оренди шляхом підписання відповідного договору, відповідно будь-яких правових підстав вважати такий договір продовженим у відповідача немає.

Окрім того, 02.09.2024 позивачем долучено додаткові пояснення, в яких зазначено інформацію про те, що хоча сторонами і було підписано акт прийомки-передачі, однак майно та обладнання надалі залишається в орендованому приміщенні.

Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради своїм право на подання відзиву на апеляційні скарги не скористалось.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у судових засіданнях підтримали доводи апеляційних скарг Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» та ФОП Кобрин Г.М.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 апеляційну скаргу Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій», м. Львів від 03.06.2024 (вх.№ ЗАГС01-05/1576/24 від 03.06.24) у справі № 914/3827/23 залишено без руху, зобов`язано скаржника надати суду докази сплати судового збору в сумі 4542, 00 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без рух.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій», м. Львів від 03.06.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2024 у справі № 914/3827/23, розгляд справи призначено на 06.08.2024.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2024 у справі № 914/3827/23 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кобрин Галини Михайлівни м. Львів (вх. № ЗАГС 01-05/1907/24 від 04.07.24) на рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2024 у справі № 914/3827/23, розгляд справи призначено на 06.08.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 об`єднано апеляційні скарги Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій», м. Львів від 03.06.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/1576/24 від 03.06.24) та Фізичної особи-підприємця Кобрин Галини Михайлівни м. Львів (вх. № ЗАГС 01-05/1907/24 від 04.07.24) в одне апеляційне провадження, розгляд справи відкладено на 20.08.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 оголошено перерву до 27.08.24.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 розгляд справи відкладено на 03.09.2024.

03.09.2024 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Галушко Н.А. (з 03.09.2024 по 06.09.2024).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 розгляд справи призначено на 24.09.2024.

У судовому засіданні 24.09.2024 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Рішенням Львівської міської ради №533 від 15.10.99 Львівському державному технікуму харчової промисловості, Міністерства промислового комплексу України (правонаступником якого є Львівський державний коледж харчової і переробної промисловості) передано на баланс приміщення гуртожитку на вул. Хімічній, 49А, загальною площею 3788 кв.м., залишивши їх в комунальній власності Львівської міської ради. (п.1 рішення).

Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що Львівський державний технікум харчової промисловості не вправі самостійно, без дозволу міської ради, виконкому, відчужувати, здавати в оренду або суборенду вказані у пункті 1 цього рішення приміщення.

Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що 12.03.2003 між Львівським державним коледжем харчової і переробної промисловості (надалі - Орендодавець) та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Гук Ганною Василівною (надалі - Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (надалі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору «Предмет договору» Орендодавець на підставі листа управління ресурсів Львівської міської ради № 1203-994 від. 11.03.2003 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об`єкт оренди), що знаходиться на балансі Львівського державного коледжу харчової і переробної промисловості. Об`єктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хімічна, 49А, загальною площею 132,8 м.кв., на першому поверсі відповідно до даних технічного паспорта БТІ.

Майно передається в оренду з метою розміщення закладу громадського харчування - буфету (розділ 2 Договору).

У пункті 4.1. Договору передбачено, що термін договору оренди визначений з 12 березня 2003 року до 12 березня 2006 року включно.

Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін або за рішенням господарського суду (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 4.8 Договору чинність договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем; загибелі об`єкта оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору оренди або дострокового його припинення чи розірвання (п.9.1. Договору).

Об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом одного місяця з моменту настання однієї з подій, вказаних в п. 9.1. Договору (п. 9.3. Договору).

Відповідно до п. 9.4 та 9.5 Договору при передачі об`єкта оренди складається акт здачі-приймання. Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Сторонами неодноразово продовжувався строк дії договору шляхом підписання відповідних договорів про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна від 12.03.2003. Зокрема:

згідно договору № 1 про внесення змін до Договору від 13.03.2006 строк дії договору продовжено до 12.03.2007;

згідно договору № 2 про внесення змін до Договору від 12.03.2007 строк дії договору продовжено до 12.02.2010;

згідно договору № 3 про внесення змін до Договору від 12.02.2010 строк дії договору продовжено до 12.02.2011;

згідно договору № 4 про внесення змін до Договору від 12.02.2011 строк дії договору продовжено до 12.02.2012;

згідно договору № 5 про внесення змін до Договору від 13.02.2012 строк дії договору продовжено до 12.02.2013;

згідно договору № 6 про внесення змін до Договору від 12.02.2013 строк дії договору продовжено до 12.02.2014;

згідно договору № 7 про внесення змін до Договору від 12.02.2014 строк дії договору продовжено до 12.02.2016;

згідно договору № 9 про внесення змін до Договору від 12.02.2016 строк дії договору продовжено до 31.05.2016;

згідно договору № 10 про внесення змін до Договору від 25.05.2016 строк дії договору продовжено до 31.05.2017;

згідно договору № 11 про внесення змін до Договору від 15.05.2017 строк дії договору продовжено до 31.05.2018;

згідно договору № 12 про внесення змін до Договору від 27.04.2018 строк дії договору продовжено до 31.12.2018.

07 вересня 2018 між Львівським державним коледжем харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій (орендодавець), суб`єктом підприємницької діяльності Гук Ганною Василівною (первісний орендар) та Фізичною особою - підприємцем Кобрин Галиною Михайлівною (новий орендар) було укладено договір про заміну сторони у зобов`язанні, згідно якого сторони погодилися замінити одну із Сторін Договору оренди нерухомого майна від 12.03.2003, укладеного між орендодавцем та первісним орендарем, а саме - передати Новому орендарю усі права та обов`язки Первісного орендаря за Договором оренди нерухомого майна від 12.03.2003.

Відповідно до пункту 2 Договору про заміну сторони у зобов`язанні з моменту підписання цього Договору Сторонами Новий орендар набуває статусу сторони - Орендаря згідно Договору оренди нерухомого майна від 12.03.2003 і є правонаступником Первісного орендаря відносно його прав та обов`язків за Договором оренди нерухомого майна від 12.03.2003.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення терміну дії договору оренди нерухомого майна від 12.03.2003 відповідно до його умов (п. 4 Договору).

Окрім того, 07.09.2018 між Львівським державним коледжем харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Кобрин Галиною Михайлівною було укладено договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг. Відповідно до п. 1.1 даного договору балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться на його балансі та розміщена за адресою: м. Львів, вул. Хімічна, 49А, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі. Місячна вартість спожитих комунальних послуг, що оплачуються орендарем, визначається відповідно до даних облікових пристроїв (лічильників) та діючих розцінок і тарифів.

При цьому, орендар зобов`язується вносити плату на рахунок балансоутримувача за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також комунальні послуги на протязі 5-ти днів з дня виставлення рахунку балансоутримувачем.

В подальшому шляхом укладення договорів про внесення змін до Договору оренди №13 від 31.12.2013, №14 від 26.12.2019, №15 від 31.12.2020, № 16 від 30.12.2021 строк дії договору в загальному було продовжено до 31.12.2022.

30 червня 2022 року між сторонами було підписано договір №18 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 12.03.2003, відповідно до якого у зв`язку із звільненням орендованого приміщення, площею 27,5 м.кв., переданого згідно додаткового договору від 15.05.2017 внесено відповідні зміни в Договір оренди. Цього ж дня підписано акт прийомки-здачі (повернення) майна від 30.06.2022.

29 грудня 2022 року сторонами підписано договір № 19 про внесення змін до Договору, відповідно до якого: «У зв`язку із звільненням орендованого приміщення, індексний номер « 11», площею 57,7 м.кв., внести зміни до Договору оренди нерухомого майна від 12.03.2003 шляхом визначення площі орендованих приміщень у розмірі 75,1 м.кв.». Цього ж дня підписано акт прийомки-передачі (повернення) майна.

Згідно з договором № 20 про внесення змін до Договору від 29.12.2022 строк дії договору було продовжено до 31.12.2023.

В матеріалах справи міститься копія листа від 29.12.2022 адресована Директору Львівського фахового коледжу харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій Григорціву М.В. в якому ФОП Кобрин Г.М. просить у зв`язку із запровадженням правового режиму воєнного стану та суттєвим зменшенням кількості відвідувачів кафе зменшити орендовану площу на 57.7 м. кв. (11 приміщення) до закінчення дії воєнного стану і внести відповідні зміни до договору оренди приміщення з 01.01.2023. На вказаному листі міститься печатка Львівського фахового коледжу харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій, вхідний номер 10/23 та дата 09.01.2023.

31 липня 2023 року сторонами укладено Договір № 21 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна від 12.03.2003, яким сторони погодили: «У зв`язку із відсутністю наміру Орендаря продовжувати господарську діяльність в орендованих приміщеннях та їх звільненням, сторони погодили достроково припинити дію Договору оренди нерухомого майна від 12.03.2003 р. з 31.07.2023 року».

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.2 Договору).

З моменту підписання даного Договору Договір оренди нерухомого майна від 12.03.2003 втрачає свою силу.

Вказаний договір містить підписи та скріплений печатками обох сторін.

31 липня 2023 сторонами підписано Акт прийомки-передачі (повернення) майна, згідно якого ФОП Кобрин Г.М. передано (повернуто) позивачу з тимчасового платного користування нерухоме майно, а саме: приміщення, індексні номери « 12», « 13», за адресою: м. Львів, вул.Хімічна, 49А, загальною площею 75,1 м.кв., на першому поверсі відповідно до даних технічного паспорту БТІ.

Вказаний акт прийомки-передачі (повернення) містить підписи та скріплений печатками обох сторін.

28.11.2023 комісією у складі: заступника директора з адміністративно-господарської роботи ОСОБА_1 , завідувача гуртожитку ОСОБА_2 , юрисконсульта ОСОБА_3 у присутності відповідача проведено огляд приміщень, індексні номери « 12», « 13», що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Хімічна, 49А, загальною площею 75,1 м.кв., на першому поверсі (згідно даних виготовленого у 2023 році технічного паспорту - нежитлові приміщення, позначені на технічному плані цифрами « 119», « 120», загальною площею 74,4 кв.м. і корисною площею 74,4 кв.м., шо знаходиться на першому поверсі будівлі гуртожитку ВСП «ЛФКХПП НУХТ» за адресою: м. Львів, вул. Хімічна, 49-А), про що складено акт обстеження.

У ході обстеження виявлено факт самовільного використання приміщення Фізичною особою - підприємцем Кобрин Галиною Михайлівною у процесі здійснення нею підприємницької діяльності - функціонування їдальні. У приміщенні також присутні працівники ФОП Кобрин Г.М., використовувалось кухонне обладнання, у залі їдальні відвідувачі відсутні. Членами комісії проведено фотофіксацію факту незаконного використання приміщення коледжу.

Акт обстеження приміщення від 28.11.2023 містить підписи сторін.

29 листопада 2023 року ФОП Кобрин Г.М. отримала від позивача вимогу про звільнення незаконно займаних приміщень №700/23 від 28.11.2023.

За змістом вказаної вимоги позивач просив ФОП Кобрин Г.М. у семиденний строк з дня отримання вимоги звільнити незаконно займані приміщення, індексні номери « 12», « 13», що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Хімічна, 49А, загальною площею 75,1 м.кв., на першому поверсі (згідно даних нового технічного паспорту - нежитлові приміщення, позначені на технічному плані цифрами « 119», « 120», загальною площею 74,4 кв.м. і корисною площею 74,4 кв.м., шо знаходиться на першому поверсі будівлі гуртожитку ВСП «ЛФКХПП НУХТ» за адресою: м. Львів, вул. Хімічна, 49-А).

Вказана вимога Львівського державного коледжу харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій залишена ФОП Кобрин Г.М. без відповіді.

Позивачем до позовної заяви долучено розрахунок неустойки, остання розрахована за період з серпня 2023 по грудень 2023 без урахування суми ПДВ та становить 25870,00 грн, розрахунок збитків за період з серпня 2023 по грудень 2023 на суму 6168,77 грн. та розрахунок вартості спожитих комунальних послуг за період з серпня 2023 по листопад 2023 на суму 7440,45 грн.

Окрім того, до відзиву на позовну заяву ФОП Кобрин Г.М. долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію №74 від 29.12.2023 на суму 8 000, 00 грн, призначення платежу «орендна плата за грудень 2023, січень 2024, по рахунку №4 від 12.12.2023», при цьому вказана сума не врахована позивачем у вартість розрахованих збитків, оскільки долучена після відкриття провадження у справі.

Станом на дату прийняття рішення доказів сплати відповідачем спірних сум та повернення приміщення не подано.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до відповідача про звільнення незаконно займаних приміщень та стягнення збитків за фактичне використання майна і неустойки.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини за договором оренди нерухомого майна, яке належить до державної та комунальної власності, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з статтею 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Так, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Львівської міської ради №533 від 15.10.99 Львівському державному технікуму харчової промисловості, Міністерства промислового комплексу України (правонаступником якого є Львівський державний коледж харчової і переробної промисловості) передано на баланс приміщення гуртожитку на вул. Хімічній, 49А, загальною площею 3788 кв.м., залишивши їх в комунальній власності Львівської міської ради. (п.1 рішення).

Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що Львівський державний технікум харчової промисловості не вправі самостійно, без дозволу міської ради, виконкому, відчужувати, здавати в оренду або суборенду вказані у пункті 1 цього рішення приміщення.

12.03.2003 між Львівським державним коледжем харчової і переробної промисловості (надалі - Орендодавець) та суб`єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 (надалі - Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) (надалі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору «Предмет договору» Орендодавець на підставі листа управління ресурсів Львівської міської ради № 1203-994 від. 11.03.2003 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об`єкт оренди), що знаходиться на балансі Львівського державного коледжу харчової і переробної промисловості. Об`єктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Хімічна, 49А, загальною площею 132,8 м.кв., на першому поверсі відповідно до даних технічного паспорта БТІ. Цей договір постійно продовжувався сторонами шляхом укладення договорів про внесення відповідних змін в частині розміру орендної плати, орендованої площі та строку дії договору.

Враховуючи пункт 2 рішення Львівської міської ради №533 від 15.10.99, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що позивач - Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій (що є правонаступником Львівського державного технікуму харчової промисловості) є лише балансоутримувачем цілого будинку АДРЕСА_1 та не вправі укладати будь-які договори оренди нежитлових приміщень у цьому будинку без згоди власника майна Львівської міської ради. Доказів одержання згоди на укладення таких договорів оренди матеріали справи не містять.

Разом з тим в розділі 1 Договору оренди від 12.03.2003 є покликання на лист управління ресурсів Львівської міської ради № 1203-994 від 11.03.2003, вказаний лист судом не досліджувався, оскільки був долучений позивачем до апеляційної скарги.

При цьому, долучаючи вказаний лист да апеляційної скарги, Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій зазначає, що питання погодження передачі приміщення в оренду не було предметом спору, в межах судового розгляду справи не досліджувалось та не з`ясовувалось, жодна із сторін не заявляла будь-яких вимог з приводу безпідставної передачі приміщення в оренду позивачем. Вже після подання позову до суду, третя особа звернулась до позивача з претензією на суму недоотриманої орендної плати через передачу приміщення без згоди, на що позивач в свою чергу надіслав Лист відповідь №181/24 від 21.03.24 до якого долучив відповідний Лист управління ресурсів Львівської міської ради № 1203-994 від. 11.03.2003, в підтвердження правомірності укладення спірного договору оренди. Відтак, колегія суддів вважає причини неподання відповідних документів в суд першої інстанції поважними і долучає їх до матеріалів справи.

Зі змісту листа управління ресурсів Львівської міської ради № 1203-994 від. 11.03.2003 вбачається, що останнє, як орган уповноважений управляти майном територіальної громади м. Львова, не заперечує щодо передачі в оренду частини приміщень першого поверху гуртожитку Львівського державного коледжу харчової та переробної промисловості за адресою: м. Львів, вул. Хімічна, 49а з метою розміщення закладу громадського харчування- буфету для студентів коледжу.

Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції про відсутність у Львівського фахового коледжу харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій (що є правонаступником Львівського державного технікуму харчової промисловості) згоди власника майна Львівської міської ради на укладення спірного договору є помилковими.

В подальшому 07.09.2018 між Львівським державним коледжем, ФОП Гук Г.В., ФОП Кобрин Г.М. (відповідачем у справі) було укладено договір про заміну сторони орендаря у зобов`язанні, за умовами якого ФОП Кобрин Г.М. набула статусу орендаря та правонаступника первісного орендаря ФОП Гук Г.В.

Між ФОП Кобрин Г.М. та позивачем неодноразово укладалися договори на продовження строку дії договору оренди.

30.06.2022 сторонами укладено договір №18, відповідно до якого відповідачем повернуто позивачу 27,5 кв.м орендованого приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі.

29.12.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір №19 повернення частини орендованого приміщення загальною площею 75,1 кв.м, що підтверджується актом приймання-передачі.

Договором №20 від 29.12.2022 сторони продовжили термін дії договірних відносин до 31.12.2023.

Листом від 29.12.2023/вх. №10/23 від 09.01.2023 відповідач звертався до позивача з проханням зменшити орендовану площу приміщення на 57,6 кв.м до закінчення дії воєнного стану і внести зміни до договору оренди.

Доказів внесення змін щодо зменшення площі орендованого приміщення за цим зверненням відповідача в матеріалах справи немає.

Відповідно до п.4.4 спірного договору оренди термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін або за рішенням господарського суду (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 4.8 Договору чинність договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем; загибелі об`єкта оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору оренди або дострокового його припинення чи розірвання (п.9.1. Договору).

Об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом одного місяця з моменту настання однієї з подій, вказаних в п. 9.1. Договору (п. 9.3. Договору).

Відповідно до п. 9.4 та 9.5 Договору при передачі об`єкта оренди складається акт здачі-приймання. Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Так, 31 липня 2023 року сторонами укладено Договір № 21 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна від 12.03.2003, яким сторони погодили: «У зв`язку із відсутністю наміру Орендаря продовжувати господарську діяльність в орендованих приміщеннях та їх звільненням, сторони погодили достроково припинити дію Договору оренди нерухомого майна від 12.03.2003 з 31.07.2023».

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п.2 Договору).

З моменту підписання даного Договору Договір оренди нерухомого майна від 12.03.2003 втрачає свою силу.

Вказаний договір містить підписи та скріплений печатками обох сторін.

При цьому, покликання скаржника на ч. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.5.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період дії воєнного стану» відповідно до якої договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану є необгрунтованими, оскільки спірний Договір розірвано за взаємною згодою сторін.

31 липня 2023 сторонами підписано Акт прийомки-передачі (повернення) майна, згідно якого ФОП Кобрин Г.М. передано (повернуто) позивачу з тимчасового платного користування нерухоме майно, а саме: приміщення, індексні номери « 12», « 13», за адресою: м. Львів, вул.Хімічна, 49А, загальною площею 75,1 м.кв., на першому поверсі відповідно до даних технічного паспорту БТІ.

Вказаний акт прийомки-передачі (повернення) містить підписи та скріплений печатками обох сторін.

Разом з тим, хоча Акт прийомки-передачі і був підписаний сторонами однак з огляду на велику кількість майна та обладнання, яке використовувалось відповідачем у своїй господарській діяльності, останнє тимчасово було залишено в приміщенні. Частина майна та обладнання було вмонтовано в капітальні конструкції приміщення, тому були відсутні технічні можливості забезпечити їх демонтаж відразу. Вказані обставини не заперечуються сторонами справи.

ФОП Кобрин Г.М. в апеляційній скарзі звертає увагу суду, що договір та акт прийомки-передачі підписані з застосуванням тиску і обману зі сторони позивача, а також висловлює сумніви щодо справжності підпису директора коледжу на вказаних документах.

Разом з тим, вказані документи містять не лише підписи, а й скріплені печатками сторін, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові №918/780/18 від 23.07.2019 печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів фактів протиправності використання печатки чи підробки підпису, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з вказаними обставинами, отже суд враховує презумпцію дійсності правочину.

Зважаючи на те, що ФОП Кобрин Г.М. після припинення дії договору оренди не звільнила займані приміщення, 28.11.2023 актом комісійного обстеження орендованого приміщення працівниками коледжу було встановлено факт самовільного користування ФОП Кобрин Г.М. нежитловим приміщенням коледжу для здійснення своєї підприємницької діяльності - функціонування їдальні (74,4 кв.м на першому поверсі коледжу та 74,4 кв.м корисної площі на першому поверсі). ФОП Кобрин Г.В. підписала акт обстеження із зауваженнями: відвідувачі відсутні, кухонне обладнання у власності ФОП Кобрин Г.М.

28.11.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про звільнення незаконно займаних приміщень. Вимога була вручена відповідачу 29.11.2023, що підтверджується відповідним надписом орендаря на звороті листа. Вказані обставини свідчать про вину відповідача щодо умисного не повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди.

Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України, передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов?язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналіз частини 1 статті 283 ГК України та частини 1 статті 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов?язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов?язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов договору оренди відповідач зобов?язання з повернення об?єкта оренди не виконав та продовжив користування орендованим майном. Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов?язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Тобто, неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас, неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об?єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов?язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною другою статті 785 ЦК України, суд зазначає про таке.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об?єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов?язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Для притягнення орендаря, що порушив зобов?язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов?язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов?язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).

Аналогічний правовий висновок викладено Об?єднаною палатою Касаційного господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

Із встановлених судом першої інстанції обставин справи вбачається, що після закінчення строку дії договору оренди від 12.03.2003, який діяв до 31.07.2023, відповідач не повернув позивачу майно з орендного користування, у зв`язку з чим позивач, посилаючись на умови договору, нарахував відповідачу збитки (неотриману орендну плату) у розмірі 6168,77 грн за період з серпня 2023 року по грудень 2023 року та неустойку у сумі 25870 грн за період з серпня 2023 року по грудень 2023 року.

У постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/12949/16 викладено правовий висновок щодо застосовування норми частини другої статті 785 ЦК України та одночасного стягнення орендної плати та неустойки відповідно до частини другої статті 785 ЦК України, згідно з яким Верховний Суд вказав, що одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, що суперечить положенням статті 61 Конституції України.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №906/1037/16.

Верховний Суд дійшов висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв?язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов?язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов?язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об?єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

Відтак, колегія суддів відмовляє позивачу в частині стягнення збитків в розмірі 6168,77 грн як неотриманої орендної плати, оскільки такі є безпідставними та суперечать нормам закону.

Окрім того, позивач заявив до стягнення з відповідача суму неустойки в розмірі 25870 грн за період серпня 2023 по грудень 2023 року, на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Однак, відповідно до п. 2 ухвали Львівської міської ради №2239 від 18.08.2022 «Про окремі питання управління комунальним майном у зв?язку із введенням воєнного стану» встановлено, що на період з 01.04.2022 до 31.12.2023 орендна плата за користування нежитловими приміщеннями, цілісними майновими комплексами, які належать до комунальної власності Львівської територіальної громади, неустойка (в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України) не нараховується та не сплачується за винятком:2.7 Орендарів, у договорах яких визначено цільове призначення як заклад громадського харчування (ресторани, кафе, бар, закусоча, кафетерії, їдальня, буфет тощо), які здійснюють продаж товарів підакцизної групи та які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи. Таким орендарям орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків від розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з врахуванням індексації). Укладення додатквих угод та внесення змін у договори не вимагається.

Враховуючи наведене, сума орендної плати, яка могла бути покладена в основу нарахування неустойки в порядку ч.2 ст 758 ЦК України, повинна була складати 50 відсотків від розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з врахуванням індексації).

Відтак, здійснивши самостійно перерахунок заявленої до стягнення неустойки, колегія суддів дійшла висновку, що стягненню за період з серпня 2023 по грудень 2023 підлягає сума 12 935, 00 грн.

3 огляду на викладене, зважаючи на те, що стягнення орендної плати за період після припинення договору оренди, не відповідає наведеній позиції та правовому регулюванню, встановленому ч. 2 ст. 785 ЦК України, вирішуючи спір в частині стягнення з Відповідача заявленої до стягнення неустойки, суд вважає, що грошові кошти в сумі 8000,00 грн згідно платіжної інструкції №74 від 29.12.2023, сплачені Відповідачем як орендна плата, підлягають зарахуванню в рахунок сплати передбаченої ст. 785 ЦК України неустойки, у зв?язку із чим, заявлена до стягнення відповідно до вказаної норми закону сума, підлягає зменшенню на 8000, 00 грн.

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення неустойки підлягають задоволенню частково в розмірі 4 935 грн. (12935,00 - 8000,00).

Щодо розрахунку вартості спожитих комунальних послуг.

07.09.2018 між Львівським державним коледжем харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Кобрин Галиною Михайлівною було укладено договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг. Відповідно до п. 1.1 даного договору балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться на його балансі та розміщена за адресою: м. Львів, вул. Хімічна, 49А, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі. Місячна вартість спожитих комунальних послуг, що оплачуються орендарем, визначається відповідно до даних облікових пристроїв (лічильників) та діючих розцінок і тарифів.

При цьому, орендар зобов`язується вносити плату на рахунок балансоутримувача за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також комунальні послуги на протязі 5-ти днів з дня виставлення рахунку балансоутримувачем.

Відповідно до п 5.1 вказаного Договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна від 12.03.2003.

Відтак, враховуючи, що договір оренди нерухомого майна припинив свою дію 31.07.2023, то Договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг в силу п. 5.1 також припинив свою дію.

Обов`язок орендаря нерухомого майна оплачувати комунальні послуги та витрати на утримання цього майна незалежно від укладеного договору у сфері комунальних послуг передбачений положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги", за змістом якого споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Колегія суддів виходить з того, що нарахування вартості спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі виставленого орендодавцем орендареві щомісячного рахунку, водночас позивач не надав рахунків на оплату відповідних витрат на ім`я відповідача у справі, а також показників лічильника обліку, тарифів, за якими здійснювались відповідні нарахування, тощо. Натомість на підтвердження заявленої суми позивач долучив розрахунок вартості спожитих комунальних послуг за період серпень 2023 - листопад 2023 року на загальну суму 7440,45 грн. Вказаний розрахунок підписаний головним бухгалтером та директором позивача.

А відтак, поданий позивачем розрахунок, не підтверджує вимоги про стягнення 7440,45 грн з відповідача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів споживання відповідачем комунальних послуг за спірний період в розмірі 7440,45 грн. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» в цій частині є недоведеними та необґрунтованими.

Подібні правові висновки викладено в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 914/2612/23 від 04.06.2024.

Щодо вимоги про звільнення незаконно займаних приміщень.

Як встановлено судом вище, відповідачем фактично не повернуто орендоване майно після припинення договору оренди.

Стаття 599 Цивільного кодексу України та стаття 202 Господарського кодексу України встановлюють, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору.

Тобто, зобов`язання, не виконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Аналогічна позиція викладено в постанові Верховного Суду від 9.04.2020 року у справі № 910/4962/18.

Відтак, враховуючи ту обставину, що відповідач не виконав належним чином свого обов`язку щодо звільнення орендованого приміщення, то таке зобов`язання продовжує існувати незалежно від припинення дії вказаного договору аж до повного виконання відповідачем свого обов`язку. Отже, Договір оренди від 12.03.2003 в частині вимоги про повернення орендованого майна продовжує свою дію аж до повного виконання.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Разом із тим за змістом ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Під час вирішення спору судом встановлено, що орендоване майно є комунальним майном Львівської міської ради, тому на спірні правовідносини поширюється також і дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у ч. 1 ст. 2 якого наведено аналогічне визначення оренди.

Таким чином, відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна» сторонами договору найму (оренди) з відповідними правами та обов`язками є наймодавець (орендодавець) і наймач (орендар).

Як уже зазначалося 12.03.2003 балансоутримувачем Львівським державним коледжем харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій за згодою власника комунального майна Львівської міської ради укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Львова в оренду, за умовами якого орендодавцем є Львівський державний коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій.

У договорі від 12.03.2003 передбачено, що у разі закінчення/припинення дії договору орендар зобов`язаний повернути за актом приймання-передачі об`єкт оренди балансоутримувачеві (орендодавцю в спірному договорі).

В даному випадку, договір оренди в частині повернення майна не припинив свою дію, хоча сторонами і підписано акт прийомки-передачі спірного майна, однак фактично приміщення звільнено не було, що не заперечується сторонами, а орендар надалі продовжує без відповідних підстав користуватись спірним майном.

Враховуючи наведене, Львівському державному коледжу харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій як орендодавцю спірного майна належить право заявляти вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно.

Відтак, вимога позивача про звільнення незаконно займаних приміщень підлягає задоволенню.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Колегія суддів зазначає, що, виходячи з фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову, не врахувавши та не надавши оцінку всім обставинам справи, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін та неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження, відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій», м. Львів від 03.06.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/1576/24 від 03.06.24) підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кобрин Галини Михайлівни м. Львів (вх. № ЗАГС 01-05/1907/24 від 04.07.24) слід відмовити, рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2024 у справі № 914/3827/23 скасувати.

Згідно п. 2 ч. 1 та ч.9 ст. 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.В задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Кобрин Галини Михайлівни на рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2024 у справі №914/3827/23 відмовити.

2.Апеляційну скаргу Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» на рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2024 у справі №914/3827/23 задоволити частково.

3.Рішення Господарського суду Львівської області від 07.05.2024 у справі №914/3827/23 скасувати.

4.Прийняти нове рішення яким: зобов`язати Фізичну особу-підприємця Кобрин Галину Михайлівну ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити та повернути Національному університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» (79052, м. Львів, вул. Пулюя, 42, ЄДРПОУ 33593583) незаконно займані приміщення шляхом виселення з нежитлових приміщень, позначених на технічному плані цифрами « 119» та « 120», загальною площею 74,4 кв.м і корисною площею 74,4кв.м згідно з даними технічного паспорту від 01.09.2023 (нежитлові приміщення по договору індексні номери « 12», « 13» загальною площею 75.1 кв.м), що знаходяться на першому поверсі будівлі гуртожитку ВСП «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» за адресою: м. Львів, вул. Хімічна, 49-А.

5.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кобрин Галина Михайлівна ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» (79052, м. Львів, вул. Пулюя, 42, ЄДРПОУ 33593583) 4 935 грн неустойки та 3081,23 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

6.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кобрин Галина Михайлівна ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національного університету харчових технологій в особі Відокремленого структурного підрозділу «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій» (79052, м. Львів, вул. Пулюя, 42, ЄДРПОУ 33593583) 4621, 84 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

9.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 02.10.2024.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.