Постанова

від 26.09.2024 по справі 916/5009/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5009/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

за участю представників учасників у справі:

Від Кураяна Ігоря Амбарцумовича не з`явився

Від Акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми «Взуття» - адвокат Вєдєрнікова О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми «Взуття»

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024, суддя суду першої інстанції Шаратов Ю.А., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 02.05.2024

по справі №916/5009/23

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми «Взуття»

про визнання договору укладеним та зобов`язання вчинити дії і про стягнення інфляційних втрат у сумі 1 443 326,17 грн та 3 % річних у сумі 269 975,46 грн,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Акціонерного товариства «Херсонського обласного підприємства фірма «Взуття» з вимогами:

- визнати укладеним договір купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів) з 29.04.2017 між акціонером Акціонерного товариства Херсонське обласне підприємство фірма «Взуття» фізичною особою ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Херсонське обласне підприємство фірма «Взуття», за ринковою ціною 5,76 грн. за одну акцію, на підставі Висновку експертів за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної та економічної експертизи № 9836 від 12.10.2021, призначеної у судовій справі № 923/415/17, щодо обов`язкового викупу належних фізичній особі ОСОБА_1 акцій Акціонерного товариства Херсонське обласне підприємство фірма «Взуття» у кількості 520 786 штук, за загальною вартістю договору 2 999 727,36 грн. та зобов`язати Акціонерне товариство Херсонського обласного підприємства фірми «Взуття» виконати норми Закону України «Про акціонерні товариства» щодо обов`язкового викупу акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів;

- стягнути з Акціонерного товариства Херсонське обласне підприємство фірма «Взуття» на користь фізичної особи ОСОБА_1 інфляційних втрат у сумі 1 443 326,17 грн. та 3% річних, у сумі 269 975,46 грн.

Позовна вимога про визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів, обґрунтована порушенням прав ОСОБА_1 у зв`язку із нездійсненням Відповідачем обов`язкового викупу належних йому простих акцій.

Позовна вимога про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, обґрунтована порушенням Відповідачем строку сплати ринкової вартості цінних паперів. Позивач розрахував інфляційні втрати у сумі 1 443 326,17 грн. та 3% річних - 269 975,46 грн., виходячи із вартості цінних паперів у розмірі 2 999 727,36 грн. за період прострочення з 01.10.2020 по 30.09.2023.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2024:

- позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:

- стягнуто з Акціонерного товариства Херсонське обласне підприємство фірма «Взуття» на користь Фізичної особи ОСОБА_1 255 589,01 грн. - інфляційних втрат, 47 797,18 грн. - 3% річних;

- відмовлено в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Кураяна Ігоря Амбарцумовича до Акціонерного товариства «Херсонське обласне підприємство фірма «Взуття» в частині визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів) з 29.04.2017 року між акціонером Акціонерного товариства Херсонське обласне підприємство фірма «Взуття» фізичною особою ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Херсонське обласне підприємство фірма «Взуття», за ринковою ціною 5,76 грн. за одну акцію, на підставі Висновку експертів за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної та економічної експертизи №9836 від 12.10.2021 року, призначеної у судовій справі № 923/415/17, щодо обов`язкового викупу належних фізичній особі ОСОБА_1 акцій Акціонерного товариства Херсонське обласне підприємство фірма «Взуття» у кількості 520786 штук, за загальною вартістю договору 2999727,36 грн. та зобов`язання Акціонерного товариства Херсонське обласне підприємство фірми «Взуття», виконати норми Закону України «Про акціонерні товариства» щодо обов`язкового викупу акціонерним товариством акцій на вимогу акціонерів:

- відмовлено в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Кураяна Ігоря Амбарцумовича до Акціонерного товариства «Херсонське обласне підприємство фірма «Взуття» в частині стягнення 222 178,28 грн. 3 % річних, 1 187 737,16 грн. інфляційних втрат.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів) з 29.04.2017 суд першої інстанції керувався тим, що за відсутності затвердження ціни у розмірі 5,76 грн. за одну акцію наглядовою радою або загальними зборами акціонерів, така ціна не може вважатися такою, що встановлена в порядку визначеному законом, та не може бути підставою для реалізації акціонером права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій. Крім того, суд першої інстанції вказав, що відсутня згода сторін щодо такої умови договору як строк, зокрема, момент (дату) його укладення. А тому, безпідставною є вимога Позивача про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів укладеним саме з 29.04.2017.

Частково задовольняючи позов в частині стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача виник обов`язок зі сплати Позивачу вартості належних йому акцій за ціною 1,02 грн. за одну акцію, вказаною у Повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій від 24.03.2017 № 4, на загальну суму 531 201,72 грн. в строк до 28.04.2017, а з 29.04.2017 це зобов`язання є простроченим. Оскільки відповідач такий обов`язок не виконав, у позивача виникло право на нарахування відсотків річних та інфляційних втрат.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми «Взуття» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 по справі №916/5009/23.

Відповідач вказав, що Позивач просив стягнути з АТ «ХОП фірма «Взуття» виключно 3 відсотки річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України від суми простроченої заборгованості за пакет акцій Позивача за період з 01.10.2020 року по 30.09.2023. Позивач не заявляв позову про стягнення задавненої вимоги (основної заборгованості з оплати пакету акцій Позивача).

На думку апелянта, 3 відсотки річних нараховані на задавнену вимогу, оскільки строк виконання зобов`язання Відповідача з оплати пакету акцій встановлений до 28.04.2017, в зв`язку з чим перебіг позовної давності щодо стягнення цієї суми розпочався з 29.04.2017.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що приватне право не може допускати ситуацію, за якої кредитор при існуванні задавненої вимоги пред`являє тільки позов про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 відсотки річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовної давності, а кредитора - обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред`явити позов про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред`явленням позову про стягнення задавненої вимоги.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі № 916/5009/23 в частині задоволених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, прийняти нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Херсонське обласне підприємство фірма «Взуття» в повному обсязі.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/5009/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2024.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/5009/23 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми «Взуття» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 по справі №916/5009/23 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/5009/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми «Взуття» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 по справі №916/5009/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 15.07.2024; призначено справу №916/5009/23 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 15.08.2024 о 12:30.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 відкладено розгляд справи №916/5009/23 на 26 вересня 2024 року о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників у справі не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

26.09.2024 у судовому засіданні прийняв участь представник Акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми «Взуття» - адвокат Вєдєрнікова О.С.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2024, якою відкладено розгляд справи №916/5009/23 на 26 вересня 2024 року о 12:00, направлялася на адресу позивача засобами поштового зв`язку. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, дана ухвала була отримана ОСОБА_1 24.08.2024.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 15.08.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми «Взуття» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 по справі №916/5009/23, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми «Взуття» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 по справі №916/5009/23 по суті, не дивлячись на відсутність представника позивача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

29.12.1995 проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірма «Взуття», про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №14991200000007679 від 23.01.2007.

За умовами пункту 1.1, 2.1 статуту Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірма "Взуття", затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів, оформленим протоколом б/н від 28.11.2014 (далі статут Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірма "Взуття"), дане товариство перейменовано з Відкритого акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірма "Взуття" згідно з рішенням позачергових загальних зборів акціонерів товариства від 28.11.2014 на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" про приведення діяльності акціонерних товариств у відповідність до вимог цього Закону та є самостійним господарюючим суб`єктом, юридичною особою приватного права, підприємницьким товариством, яке діє у формі акціонерного товариства.

В силу пункту 7.1 статуту Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірма "Взуття" акціонерами товариства можуть бути фізичні і юридичні особи, які є власниками акцій товариства.

Пунктом 10.1 статуту Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірма "Взуття" визначено, що органами управління товариства є загальні збори акціонерів, наглядова рада, виконавчий орган директор, ревізійна комісія.

Загальні збори є вищим органом товариства. Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (пункти 11.1, 11.6 статуту Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірма "Взуття").

Згідно з пунктом 12.1, підпунктами 12.13.1, 12.13.2 пункту 12.13 статуту Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірма "Взуття" наглядова рада є органом товариства, що здійснює захист прав акціонерів, і в межах компетенції, визначеної цим статутом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу. До компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами. До виключної компетенції наглядової ради належать, зокрема, затвердження ринкової вартості майна.

ОСОБА_1 є акціонером Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірма "Взуття" та власником 520786 простих іменних акцій бездокументарної форми з часткою 28,43% у статутному капіталі даного товариства, що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах від 09.05.2023.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.12.2021 і постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 923/415/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ХОП фірма «Взуття» про визнання недійсними рішення наглядової ради та загальних зборів, встановлені наступні обставини:

« 20.03.2017 відбулись річні загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірма "Взуття", до пункту 21 порядку денного яких включено питання про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися вказаним товариством протягом року у ході поточної господарської діяльності, за якими Публічне акціонерне товариство Херсонського обласного підприємства фірма "Взуття" виступає будь-якою із сторін.

За наслідками голосування щодо вищезазначеного питання порядку денного акціонерами було прийнято рішення, оформлене протоколом б/н від 20.03.2017, про попереднє схвалення вчинення Публічним акціонерним товариством Херсонського обласного підприємства фірма "Взуття" значних правочинів, які можуть вчинятися останнім протягом року з дати прийняття цього рішення у ході поточної господарської діяльності, за якими Публічне акціонерне товариство Херсонського обласного підприємства фірма "Взуття" виступає будь-якою із сторін та укладення яких віднесено до компетенції загальних зборів акціонерів товариства, а саме: договорів купівлі-продажу з максимальною сумою 2000000 грн; договорів оренди майна з максимальною сумою 2000000 грн; договорів послуг з максимальною сумою 2000000 грн, а також встановлено, що вартість правочинів, рішення щодо вчинення яких приймаються виконавчим органом та/або наглядовою радою товариства в межах своєї компетенції, встановленої статутом товариства, не включаються до граничної сукупної вартості правочинів, передбачених пунктами 1.1-1.3 цього рішення, і надано виконавчому органу (директору) товариства право на підписання договорів (контрактів, угод) на виконання цього рішення від імені Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття".

ОСОБА_1 на вказаних загальних зборах проголосував проти прийняття зборами акціонерів рішення про вчинення вищезазначених правочинів, у зв`язку з чим звернувся до Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" з листом б/н від 29.03.2017, в якому, посилаючись на статті 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства", вимагав здійснити викуп належних йому акцій за ціною, яка не може бути меншою, ніж 3,50 грн за одну акцію.

24.03.2017 відбулось засідання наглядової ради Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття", на якому було прийнято рішення, оформлене протоколом №8 від 24.03.2017, про затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції даного товариства в сумі 1,02 грн.

Зі змісту вищенаведеного протоколу №8 від 24.03.2017 вбачається, що ринкова вартість однієї простої іменної акції Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірма "Взуття" була визначена відповідно до звіту про оцінку майнових прав №32/1/03 від 24.03.2017, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-Консалтинг" на замовлення товариства відповідача.

В адресованому позивачу листі №4 від 24.03.2017 Публічне акціонерне товариство Херсонського обласного підприємства фірма "Взуття" повідомило про готовність викупити належні ОСОБА_1 акції з ціною викупу у розмірі 1,02 грн за одну акцію.

Відповідно до виконаної Приватним підприємством "Консультаційно-правовий центр "Унікон" на замовлення позивача рецензії на звіт про оцінку майнових прав №24/04-1 від 24.04.2017 оформлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-Консалтинг" звіт №32/1/03 від 24.03.2017 класифікується за ознакою абзацу третього пункту 67 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки, є неякісним і не може бути використаний.

Зокрема, у вищенаведеній рецензії зазначені наступні недоліки звіту Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-Консалтинг" про оцінку майнових прав №32/1/03 від 24.03.2017: опис об`єкта оцінки як цілісного майнового комплексу недостатній і не дає змогу в повній мірі ідентифікувати підприємство, його діяльність та положення на ринку; обґрунтування вибору бази оцінки відсутнє; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводилась оцінка, неупорядкований, містить зайві та застарілі джерела; вихідні дані недостатні для подальшої роботи, інформація не описана та не проаналізована в достатній мірі, відсутній аналіз ринку нерухомості та ринку оренди (тобто ринку, на якому діє підприємство); аналіз існуючого використання та найбільш ефективного використання підприємства не проведений, висновки відсутні; зміст застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур викладений формально і не в повній мірі, відсутнє достатнє та переконливе обґрунтування вибору підходів та методів (серед можливих підходів до оцінки цілісного майнового комплексу оцінювач обрав лише дохідний, проігнорувавши майновий підхід); методи та оціночні процедури застосовані з численними порушеннями норм Національного стандарту №3 "Оцінка цілісних майнових комплексів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 №1655; додатки наведені не в повному обсязі.

26.04.2017 позивач звернувся до наглядової ради та директора Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" з листом б/н від 26.04.2017, в якому просив останніх вжити передбачених Законом України "Про акціонерні товариства" заходів для визначення ринкової вартості акцій товариства станом на 15.02.2017 та забезпечити виконання вимоги ОСОБА_1 б/н від 29.03.2017 щодо обов`язкового викупу належних йому акцій за ринковою ціною. Додатком до даного листа значиться, зокрема, копія рецензії №24/04-1 від 24.04.2017.

За результатами розгляду вищенаведеного листа відповідачем було надано відповідь №10 від 03.05.2017, в якій останній повторно повідомив про те, що станом на 15.02.2017 ціна викупу становить 1,02 грн за одну акцію, при цьому зазначена ринкова вартість ціни викупу однієї акції визначена відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства", у той час як надана ОСОБА_1 рецензія не може бути підставою для призначення нової незалежної оцінки.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 07.04.2021 у справі №923/415/17 задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення судової комплексної оціночно-будівельної та економічної експертизи; призначено у даній справі судову комплексну оціночно-будівельну та економічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз"; попереджено судового експерта до початку проведення судової експертизи, про відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків; зобов`язано сторони сприяти судовому експерту у проведенні судової експертизи, виконуючи всі вимоги судового експерта, зокрема, шляхом надання додаткових документів, оплати експертизи тощо; попереджено сторін, що відповідно до частини четвертої статті 102 Господарського процесуального кодексу України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні; зобов`язано ОСОБА_1 оплатити рахунок експертної установи за проведення судової експертизи в десятиденний термін з дня отримання відповідного рахунку, що буде надісланий Господарським судом Херсонської області; зупинено провадження у цій справі у зв`язку з призначенням судової експертизи на час проведення експертизи.

На вирішення оціночно-будівельної експертизи поставлено питання:

- Яка загальна ринкова вартість об`єктів нерухомого майна, які належать на правах власності Публічному акціонерному товариству Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" станом на 15.02.2017 (день, що передував дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття") та знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Паровозна, 4?;

- Яка ринкова вартість магазину, який знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Будівельників, 7, та належить на праві Публічному акціонерному товариству Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" станом на 15.02.2017 (день, що передував дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття")?.

На вирішення економічної експертизи поставлено питання:

- Використовуючи економічні показники Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" на останню звітну дату та з урахуванням висновків оціночно-будівельної та товарознавчої експертиз, визначити яка загальна ринкова вартість акцій (активів) емітента Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" станом на 15.02.2017 (день, що передував дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття")?;

- Використовуючи економічні показники Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" на останню звітну дату та з урахуванням висновків оціночно-будівельної та товарознавчої експертиз, визначити яка ринкова ціна однієї простої іменної акції Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" станом на 15.02.2017?;

- Використовуючи економічні показники Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" на останню звітну дату та з урахуванням висновків оціночно-будівельної та товарознавчої експертиз, визначити яка загальна ринкова вартість простих іменних акцій кількістю 520786 емітента Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття", що належать фізичній особі ОСОБА_1 станом на 15.02.2017 (день, що передував дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття")?.

21.10.2021 до місцевого господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" надійшов висновок експертів №9836 від 12.10.2021, складений за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної та економічної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.04.2021 у справі №923/415/17, з якого вбачається наступне:

1) дійсна (ринкова) вартість об`єктів нерухомого майна, які належать на праві власності Публічному акціонерному товариству Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" та знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Паровозна, 4, в цінах на 15.02.2017, виходячи із представлених на дослідження матеріалів, становить 10497600 грн без урахування ПДВ;

2) дійсна (ринкова) вартість приміщення магазину загальною площею 77,9 кв.м, яке належить на праві власності Публічному акціонерному товариству Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" та знаходяться за адресою: м. Херсон, просп. Будівельників, 7, в цінах на 15.02.2017, виходячи із представлених на дослідження матеріалів, становить 739100 грн без урахування ПДВ;

3) використовуючи економічні показники Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" на останню звітну дату та з урахуванням висновків будівельно-оціночної експертизи, загальна ринкова вартість акцій (активів) емітента Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" станом на 15.02.2017 (день, що передував дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття") складає 10542000 грн;

4) використовуючи економічні показники Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" на останню звітну дату та з урахуванням висновків будівельно-оціночної експертизи ринкова ціна однієї простої іменної акції Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" станом на 15.02.2017 складає 5,76 грн;

5) використовуючи економічні показники Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" на останню звітну дату та з урахуванням висновків будівельно-оціночної експертизи загальна ринкова вартість простих іменних акцій кількістю 520786 емітента Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття", що належать фізичній особі ОСОБА_1 станом на 15.02.2017 (день, що передував дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття"), складає 2999727,36 грн.»

У рішенні від 01.12.2021 у справі № 923/415/17 Господарський суд Херсонської області враховуючи висновки Незалежного Інституту судових експертиз, а саме - Висновок експертів за результатами проведення судової комплексної оціночно-будівельної та економічної експертизи № 9836 від 12.10.2021, (ринкова вартість однієї простої іменної акції станом на 15.02.2017 - 5,76 грн.), співставивши їх зі Звітом та висновком суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Дельта-Консалтинг» (ринкова вартість станом на 15.02.2017 однієї простої іменної акції станом на 15.02.2017 - 1,02 грн. без ПДВ), на підставі якого Наглядовою радою затверджено ринкову вартість однієї простої іменної акції, - дійшов висновку про наявність порушень прав позивача як акціонера в частині визначення ціни однієї простої іменної акції товариства, яка є необґрунтованою та заниженою.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.12.2021 у справі № 923/415/17, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023, визнано недійсним рішення Наглядової ради Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірма «Взуття», оформлене протоколом № 8 від 24.03.2017.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У даному випадку, апелянт оскаржує рішення виключно в частині задоволення позовних вимог про стягнення 255 589,01 грн інфляційних втрат та 47 797,18 грн. 3 відсотків річних. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 по справі №916/5009/23 не оскаржується.

Таким чином, колегія суддів переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 по справі №916/5009/23 виключно в частині задоволення позовних вимог про стягнення 255 589,01 грн інфляційних втрат та 47 797,18 грн. 3 відсотків річних.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 по справі №916/5009/23 колегією суддів не переглядається.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, резолютивна частина рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не підлягає скасуванню, в той же час підлягає зміні мотивувальна частина оскаржуваного рішення, виходячи з таких підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Колегія суддів враховує, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі №910/6642/18 судом касаційної інстанції викладено висновок про стадійність захисту права, зокрема, вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи (частини перша, друга статті 96-1 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 96-1 Цивільного кодексу України, учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом.

Частиною шостою статті 96-1 Цивільного кодексу України визначено, що корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Згідно із частинами першою, другою статті 152 Цивільного кодексу України, акціонерне товариство є господарським товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Особливості діяльності акціонерних товариств встановлюються Законом України «Про акціонерні товариства».

За умовами частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Статтею 116 Цивільного кодексу України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом (частина друга статті 116 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства. Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства (частина перша статті 4, частина перша статті 20 Закону України "Про акціонерні товариства").

Статтею 25 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, встановлено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

За умовами статті 160 Цивільного кодексу України в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Випадки обов`язкового створення в акціонерному товаристві наглядової ради встановлюються законом. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства. Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу. Наглядова рада акціонерного товариства визначає форми контролю за діяльністю його виконавчого органу.

Наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу (частина перша статті 51 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI).

Положеннями частини першої, пункту 7 частини другої статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства" унормовано, що до компетенції наглядової ради належить вирішення питань, передбачених цим Законом, статутом, а також переданих на вирішення наглядової ради загальними зборами. До виключної компетенції наглядової ради належить, зокрема, затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених цим Законом.

У частині третій статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства" закріплено, що питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 68 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про надання згоди на вчинення товариством значних правочинів, у тому числі про попереднє надання згоди на вчинення значного правочину.

Перелік акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов`язкового викупу належних їм акцій відповідно до частини першої та другої цієї статті, складається на підставі переліку акціонерів, які зареєструвалися для участі в загальних зборах, на яких було прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій (частина четверта статті 68 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI).

Відповідно до норм абзацу другого частини першої статті 36 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, у разі якщо порядок денний загальних зборів передбачає голосування з питань, визначених статтею 68 цього Закону, акціонерне товариство повинно надати акціонерам можливість ознайомитися з проектом договору про викуп товариством акцій відповідно до порядку, передбаченого статтею 69 цього Закону. Умови такого договору (крім кількості і загальної вартості акцій) повинні бути єдиними для всіх акціонерів.

Згідно із частиною першою статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, ціна викупу акцій не може бути меншою за ринкову вартість, визначену відповідно до статті 8 цього Закону. Ринкова вартість акцій визначається станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій. Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому статтею 8 цього Закону. Договір між акціонерним товариством та акціонером про обов`язковий викуп товариством належних йому акцій укладається в письмовій формі.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI передбачено, що ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Рішення про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою).

Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення (частина третя статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI).

Частиною другою статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI встановлено, що акціонерне товариство протягом не більш як п`яти робочих днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, у порядку, встановленому статутом цього акціонерного товариства, повідомляє акціонерів, які мають право вимагати обов`язкового викупу акцій, про право вимоги обов`язкового викупу акцій із зазначенням: 1) ціни викупу акцій; 2) кількості акцій, викуп яких має право вимагати акціонер; 3) загальної вартості у разі викупу акцій товариством; 4) строку здійснення акціонерним товариством укладення договору та оплати вартості акцій (у разі отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій).

Протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов`язковий викуп акцій мають бути зазначені його прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій, обов`язкового викупу яких він вимагає. До письмової вимоги акціонером мають бути додані копії документів, що підтверджують його право власності на акції товариства станом на дату подання вимоги (частина третя статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI).

Згідно із частиною четвертою статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає. Оплата акцій здійснюється у грошовій формі, якщо сторони в межах строків, установлених у цій статті, не дійшли згоди щодо іншої форми оплати.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частина друга статті 207 Цивільного кодексу України).

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частини перша, третя статті 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами першою, другою статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частини третя, п`ята статті 180 Господарського кодексу України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина друга статті 638 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до абзаців першого, другого частини першої статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина перша статті 642 Цивільного кодексу України).

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію (частина перша статті 646 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права викладені у пунктах 5.9, 5.11, 5.12, 5.14, 5.15 постанови Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 921/262/19, згідно із якими, право акціонера вимагати здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій виникає з моменту прийняття загальними зборами рішення, яке відповідно до частин першої або другої статті 68 Закону України «Про акціонерні товариства» є підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, за умови, що такий акціонер зареєструвався для участі у загальних зборах, на яких прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій, та голосував проти прийняття загальними зборами такого рішення. Тобто, початком перебігу строку, протягом якого акціонер може подати відповідну письмову вимогу, є прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов`язкового викупу акцій. Подання акціонером, у якого виникло право вимагати здійснення обов`язкового викупу належних йому акцій, письмової вимоги до товариства не залежить від надання товариством повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру.

Відповідно до статей 36, 68, 69 Закону України «Про акціонерні товариства» обов`язковий викуп акцій у позивача мав би відбуватися у наступному порядку:

- повідомлення акціонерів про скликання загальних зборів, порядок денний яких включає питання про вчинення товариством значного правочину;

- визначення оцінювача, проведення незалежної оцінки ринкової вартості акцій;

- затвердження ціни обов`язкового викупу акцій наглядовою радою товариства;

- надання акціонерам можливості ознайомитися з проєктом договору купівлі-продажу з зазначенням всіх умов, включаючи ціну викупу;

- голосування акціонером проти рішення про вчинення значного правочину на загальних зборах товариства;

- складення товариством переліку акціонерів, які мають право на викуп;

- направлення товариством акціонеру повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру;

- направлення акціонером вимоги про викуп акцій (не пізніше 30 днів з дати ухвалення рішення);

- оплата товариством викуплених акцій (протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій);

- укладення договору купівлі-продажу акцій (протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій).

При цьому, норми ЦК України щодо порядку укладення договору (статті 638, 649) застосовуються з урахуванням особливостей, передбачених статтями 68, 69 Закону України «Про акціонерні товариства», адже йдеться про обов`язковий викуп акцій і товариство у випадку настання умов, передбачених у статті 68 згаданого Закону, вже позбавлено права на вільне волевиявлення щодо правочину з купівлі-продажу акцій (воно не може відмовитися від укладання цього правочину), воно обмежене у праві погоджувати з акціонером умови правочину на загальних засадах (такі умови вже визначені статтями 68, 69 Закону України «Про акціонерні товариства» - предмет, порядок визначення ціни, строк розрахунків).

У даному випадку, офертою товариства потрібно вважати направлення акціонеру повідомлення про право викупу акцій відповідно з проєктом, який був наданий для ознайомлення перед проведенням зборів, а акцептом - вимогу про викуп акціонера, направлену товариству.

Відповідна позиція викладена в пунктах 9, 11 роз`яснення Державної комісії з цінних паперів та Фондового ринку від 10.08.2010 № 7 «Про порядок застосування розділу XII Закону України «Про акціонерні товариства» щодо здійснення обов`язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій у десятиденний строк після зборів, ухваленого відповідно до пункту 23 статті 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів».

Акціонерне товариство «ХОП фірма «Взуття» у Повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій від 24.03.2017 № 4 адресованому Кураяну І.А., із посиланням на статтю 8, частину першу статті 68 Закону України «Про акціонерні товариства», зазначило про право цього акціонера вимагати здійснення обов`язкового викупу належних йому голосуючих акцій в кількості 520 786 штук за ціною 1,02 грн. за одну акцію, загальною вартістю 531 201,72 грн.

При цьому, у Повідомленні від 24.03.2017 № 4 вказувалось, що АТ «ХОП фірма «Взуття» протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій забезпечує укладення договору купівлі-продажу акцій та здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, при умові, що акціонер вчиняє усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції після укладення відповідного договору.

Також, пропонувалось направляти (надавати) Вимоги про обов`язковий викуп акцій за адресою товариства. Крім того, повідомлялось про можливість ознайомитись з проектом договору викупу акцій за особистим зверненням або письмовим запитом за адресою АТ «ХОП фірма «Взуття».

В подальшому, ОСОБА_1 надіслав на адресу Відповідача Вимогу акціонера-фізичної особи про обов`язковий викуп акцій від 29.03.2017, в якій зазначив, що вартість викупу акцій не може бути меншою за 3,50 грн. за одну акцію.

Отже, Повідомлення про право вимоги обов`язкового викупу акцій від 24.03.2017 № 4 є офертою АТ «ХОП фірма «Взуття» укласти договору купівлі-продажу акцій.

А Вимога про обов`язковий викуп акцій від 29.03.2017 є згодою ОСОБА_1 укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах, тобто є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію відповідно до норм частини першої статті 646 Цивільного кодексу України.

Частиною четвертою статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов`язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов`язкового викупу яких він вимагає.

Тобто, обов`язок з оплати вартості акцій протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про їх обов`язковий викуп саме за ціною, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов`язкового викупу акцій, виникає безпосередньо з норм частини четвертої статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.

ОСОБА_1 надав Відповідачу Вимогу акціонера-фізичної особи про обов`язковий викуп акцій від 29.03.2017. У цій вимозі Позивач фактично не погодився із запропонованою Відповідачем ціною, однак виявив волю щодо реалізації свого встановленого законом права вимоги обов`язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій. Отримання вказаної вимоги саме 29.03.2017 не заперечується Відповідачем.

Отже, з огляду на вказані обставини, у АТ «ХОП фірма «Взуття» виник обов`язок зі сплати Позивачу вартості належних йому акцій в строк до 28.04.2017, а з 29.04.2017 це зобов`язання є простроченим.

Як було зазначено вище, АТ «ХОП фірма «Взуття» у свою чергу не погодилось із пропозицією Позивача щодо ціни акцій, і в листі від 03.04.2017 № 7 повідомило про неможливість викупу акцій за ціною 3,50 грн за одну акцію.

Крім того, Відповідач листом від 03.05.2017 № 10 повторно повідомив про те, що станом на 15.02.2017 ціна викупу становить 1,02 грн за одну акцію.

В той же час, рішення наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Херсонського обласного підприємства фірми «Взуття», оформлене протоколом №8 від 24.03.2017, про затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції даного товариства в сумі 1,02 грн, було визнано недійсним рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.12.2021 у справі №923/415/17, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023.

Дані обставини свідчать про відсутність підстав для застосування у спірних відносинах ринкової вартості однієї простої іменної акції даного товариства в сумі 1,02 грн, затвердженої недійсним рішенням наглядової ради.

Частиною першою статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI передбачено, що ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

А відповідно до частин першої, третьої статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI, ринкова вартість майна (включно з цінними паперами) у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, і затверджується наглядовою радою або загальними зборами акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства.

Отже, за змістом вказаних норм, визначення (затвердження) ринкової вартості акцій відноситься до виключної компетенції наглядової ради або, за її відсутності, загальних зборів акціонерів.

В той же час, відповідне рішення про визначення ринкової вартості акцій відсутнє.

Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує на тому, що при розрахунку справедливої (ринкової) вартості акцій має бути застосований майновий метод оцінки (як єдиний або поряд з іншими), що випливає з частини шостої статті 9 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", національних стандартів оцінки майна (Національний стандарт №1 та Національний стандарт №3 "Оцінка цілісних майнових комплексів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 №1655).

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 17.02.2021 у справі №905/1926/18.

Правовий висновок про те, що майновий метод оцінки має бути обов`язково застосований поряд з іншими методами оцінки, викладений також у постанові судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19.

Суди під час вирішення спору мають перевіряти обставини щодо формування затвердженої наглядовою радою ринкової вартості акції з виконанням усіх вимог законодавства, зокрема, про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, на підставі дослідження усіх наявних у справі доказів, які відповідають вимогам Господарського процесуального кодексу України, а також із застосуванням, в разі необхідності, передбачених процесуальним законодавством засобів щодо з`ясування обставин, для яких необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 16.02.2021 у справі №910/8714/18.

В свою чергу, під час розгляду справи №923/415/17 Господарський суд Херсонської області ухвалою від 07.04.2021 призначив судову комплексну оціночно-будівельну та економічну експертизу, проведення якої доручив Товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз".

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 98 Господарського процесуального кодексу України).

В силу статті 106 Господарського процесуального кодексу України комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами з різних галузей знань або з різних напрямів у межах однієї галузі знань. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких висновків дійшов. Кожний експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність. За результатами проведених досліджень, узагальнення та оцінки отриманих результатів експертами складається та підписується єдиний висновок, в якому формулюється загальний висновок щодо поставленого на вирішення експертизи питання (питань). У разі виникнення розбіжностей між експертами висновки оформлюються відповідно до частини другої статті 105 цього Кодексу.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Згідно з висновком експертів №9836 від 12.10.2021, складеним на виконання вищенаведеної ухвали Господарського суду Херсонської області від 07.04.2021 у справі №923/415/17, використовуючи економічні показники Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" на останню звітну дату та з урахуванням висновків будівельно-оціночної експертизи, ринкова ціна однієї простої іменної акції Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" станом на 15.02.2017 складає 5,76 грн.

Пунктом 1.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5), визначено, що проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про судову експертизу", з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" щодо методичного регулювання оцінки майна.

Проведення судової експертизи щодо визначення вартості акції підприємства здійснюється у відповідності до Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрованої в Реєстрі методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України.

Вказана Методика базується на поєднанні методів економічної та оціночної експертизи та віднесена згідно з Реєстром до комплексного виду експертиз, а одним із головних завдань такого експертного дослідження виступає визначення дійсної ринкової ціни акції підприємства.

Беручи до уваги те, що особливістю дослідження операцій із цінними паперами є необхідність комплексного розгляду питань, пов`язаних із їх обігом, що є складовим предметом як судової економічної експертизи, так і судової оціночної експертизи, визначення ринкової вартості акцій підприємства є комплексним видом експертного дослідження.

У постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 по справі №923/415/17 зроблено наступні висновки:

«Судові експерти Свістунов І.С. та ОСОБА_2 , якими було складено висновок комплексної оціночно-будівельної та економічної експертизи №9836 від 12.10.2021, мають необхідні види експертної спеціальності, про що свідчать відомості з Реєстру атестованих судових експертів. Зокрема, ОСОБА_3 видано свідоцтво експерта №1623 (продовжене до 07.06.2022) з експертною кваліфікацію за спеціальностями: дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів; розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками; визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд; оцінка земельних ділянок, а Шульзі Л.Д. свідоцтво експерта №1148 (продовжене до 15.06.2023) з експертною кваліфікацією за спеціальностями: дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій; дослідження документів фінансово-кредитних операцій.

Отже, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що висновок експертів №9836 від 12.10.2021 складений суб`єктами, які мають необхідну кваліфікацію, згідно з Методикою комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрованої в Реєстрі методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України, тобто з урахуванням методології, оціночних процедур і оціночної практики, які є належними для даного виду експертного дослідження…

…Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що затверджена рішенням наглядової ради Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірма "Взуття", оформленим протоколом №8 від 24.03.2017, ринкова вартості однієї простої іменної акції даного товариства в сумі 1,02 грн є істотно заниженою, адже відповідно до висновку експерта №9836 від 12.10.2021 така вартість має складати 5,76 грн, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що зазначене рішення наглядової ради протиправно позбавляє ОСОБА_1 гарантованого чинним законодавством права на отримання справедливої та обґрунтованої вартості належних йому акцій, обов`язковий викуп яких акціонерним товариством передбачений статтею 68 Закону України "Про акціонерні товариства", у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про визнання вищенаведеного рішення наглядової ради недійсним.»

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що враховуючи відсутність рішення наглядової ради або, за її відсутності, загальних зборів акціонерів про визначення ринкової вартості акцій Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття", необхідно брати до уваги ціну однієї простої іменної акції, встановленої висновком комплексної оціночно-будівельної та економічної експертизи №9836 від 12.10.2021, проведеної у справі №923/415/17. Таким чином, станом на 15.02.2017 ціна однієї простої іменної акції Публічного акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" складає 5,76 грн.

Таким чином, вартість належних ОСОБА_1 520 786 акцій становить 2 999 727,36 грн (520 786 штук х 5,76 грн).

Отже, з огляду на вказані обставини, у Акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття" виник обов`язок зі сплати Позивачу вартості належних йому акцій за ціною 5,76 грн. за одну акцію, на загальну суму 2 999 727,36 грн (520 786 штук х 5,76 грн) в строк до 28.04.2017, а з 29.04.2017 це зобов`язання є простроченим.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 3 % річних за прострочення оплати вартості акцій за період з 01.10.2020 по 30.09.2023, складає суму в розмірі 269 975,46 грн, а сума інфляційних втрат складає 1 443 326,17 грн, тому були наявні підстави для задоволення позову в цій частині повністю.

В той же час, оскаржуване рішення не оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та відсотків річних.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною третьою статті 2 ГПК основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 14 ГПК).

Касаційний суд неодноразово звертав увагу на те, що принцип "заборони повороту до гіршого" ("non reformatio in peius") відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту до гіршого означає, що особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі №179/363/21, 21 червня 2023 року у справі №757/42885/19-ц).

Апеляційна скарга у даній справі подана відповідачем, а не позивачем у справі. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне застосовувати принципи римського права "tantum devolutum quantum appellatum" та "reformatio in peius" щодо Акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми «Взуття», яка звернулась із апеляційною скаргою та не погіршувати становище апелянта.

Крім того, колегія суддів вважає, що не підлягає задоволенню заява позивача про застосування позовної давності від 08.01.2024 (вхід. № 751/24), з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 256, частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 266 Цивільного кодексу України визначено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 № 211, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211» від 11.11.2020 № 1100, установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на усій території України карантин.

В подальшому дія карантину, згідно постанов Кабінету Міністрів України, була продовжена із запровадженням нових обмежень з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, відповідно до пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей строк продовжувався згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024.

Отже, відповідно до пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України та в подальшому на підставі пункту 19 цього розділу Кодексу, позовна давність щодо вимог про стягнення вартості належних позивачу акцій, а відповідно і інфляційних втрат і 3 % річних, вважається продовженою та не сплила на момент звернення Позивачем із позовною заявою до суду.

Таким чином, посилання апелянта на те, що вимоги позивача про стягнення відсотків річних та інфляційних втрат виникли на підставі «задавненої» вимоги не приймається колегією суддів до уваги, адже строк позовної давності за вимогою про стягнення основного боргу не сплив, а отже така заборгованість не є задавненою. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість стягнення у даному випадку інфляційних втрат та відсотків річних.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку, судом першої інстанції не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, однак, керуючись приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, застосовуючи принципи римського права "tantum devolutum quantum appellatum" та "reformatio in peius", колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, резолютивну частину оскаржуваного рішення залишити без змін та змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення.

Враховуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Херсонського обласного підприємства фірми «Взуття» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 по справі №916/5009/23 залишити без задоволення.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 по справі №916/5009/23 залишити без змін.

Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 по справі №916/5009/23 з врахуванням мотивів, викладених у даній постанові.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.10.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран