Постанова

від 30.09.2024 по справі 910/1564/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2024 р. Справа№ 910/1564/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Кропивної Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна Енергетична компанія «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024

у справі № 910/1564/24 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомвінд-Краматорськ»

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач; ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго"; апелянт) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомвінд-Краматорськ" (надалі - відповідач; ТОВ "Атомвінд-Краматорськ"; Товариство) пеню - 172 581,07 грн, штраф - 51 880,23 грн, 3% річних - 15 805,11 грн, інфляційні втрати - 30 050,43 грн, а всього 270 316,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано не належним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 04.05.2019 № 0963-03015 в частині своєчасного розрахунку за надані послуги у період з липня 2023 року по грудень 2023 року, у зв`язку з чим у Товариства виникла заборгованість перед ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі № 910/1564/24 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Атомвінд-Краматорськ» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних - 15 805 грн 11 коп., інфляційні втрати - 30 050 грн 43 коп. та судовий збір - 687 грн 69 коп.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 щодо зупинення нарахування штрафних санкцій в період воєнного стану та 30 днів після його припинення, у правовідносинах між учасниками ринку електричної енергії, підлягає обов`язковому застосуванню, а тому враховуючи період виникнення заборгованості та період нарахування пені, вимога позивача про стягнення пені - 172 581,07 грн та штрафу- 51 880,23 грн не підлягає задоволенню. Також суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення, на підставі ст. 625 ЦК України, позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у завлених ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" у позові межах.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Національна Енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі № 910/1564/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна Енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомвінд-Краматорськ» про стягнення коштів задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі № 910/1564/24 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна Енергетична компанія «Укренерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атомвінд-Краматорськ» задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні пені та штрафу прийняте судом першої інстанції з: не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; визнанням встановленими обставин, що мають значення для справи і їх не доведенням; викладенням висновків, що не відповідають обставинам справи; порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, по-перше, що застосування штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання унормовано законами - Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про ринок електричної енергії», а не актом індивідуальної дії, яким є постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022.

По-друге, повноваження Регулятора на ринку електричної енергії визначені ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та ч. 3 ст. 6 Закону про ринок у яких відсутня норма про можливість НКРЕКП врегульовувати договірні відносини між учасниками ринку електричної енергії шляхом, зокрема, визначення умов і порядку нарахування/стягнення штрафних санкцій за договором про надання послуг з передачі електричної енергії.

По-третє, зазначені в п. 16 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 настанови не мають характеру обов`язку, є рекомендаційними та не містять умови чи застереження про звільнення учасників ринку електричної енергії, зокрема, відповідача, від сплати пені за порушення умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2024 апеляційна скарга позивача у справі № 910/1564/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Кропивна Л.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна Енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі № 910/1564/24. Призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа від 04.07.2024, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оприлюднено на офіційному вебсайті Судова влада України (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120174453).

16.07.2024 на адресу апеляційного господарського суду від Товариства надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. За твердженнями ТОВ "Атомвінд-Краматорськ", постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 у частині щодо зупинення і нарахування, а також стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, не визнана недійсною в установленому порядку. При цьому, повноваження НКРЕКП визначені Законом України "Про Національну комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", п. 1 ч. 2 ст. 17 якого установлено, що регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

До Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 03.07.2024, надійшли матеріали справи № 910/1564/24.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 04.05.2019 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ОСП, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомвінд-Краматорськ" (надалі - користувач) укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0963-03015 (в подальшому - Договір).

До Договору сторонами вносились зміни, шляхом укладення додаткових угод, зокрема, додатковою угодою від 28.12.2021 Договір було викладено в новій редакції.

За п.п. 1.1, 1.2 Договору, виконавець зобов`язується надавати послугу з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв`язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що під час виконання вимог цього договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Законом України Про ринок електричної енергії, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України та ОЕС України.

Відповідно до п. 2.1 Договору, його ціна визначається як сума нарахованої вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком протягом календарного року.

Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті https://ua.energy/ (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 2.5 Договору, розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків: до 10 числа розрахункового місяця - 35% вартості Послуги; до 20 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги; до останнього банківського дня календарного місяця - 30% вартості послуги.

Відповідно до п. 2.6 Договору, плановий обсяг послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу послуги на розрахунковий період. У разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач передає оператору системи передачі (ОСП), виконавцю повідомлення про зміну обсягів послуги. Оператор системи передачі (ОСП), виконавець протягом 5 робочих днів після отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів

Як передбачено п. 2.7 Договору, користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно- технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку (АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно). Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді виконавець направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

За відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій, за наявності згоди користувача (п. 2.9 Договору).

При цьому, згідно п.п. 3.2.1., 3.3.2. Договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану послугу, а користувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором.

Пунктом п. 6.1 Договору визначено, що за внесення платежів, передбачених главою 2 цього договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 6.10 Договору, за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 3% від вартості послуг розрахункового періоду, в якому зафіксовано невиконання такого зобов`язання. Сплата штрафних санкцій за відмову від виконання своїх зобов`язань не звільняє сторони від виконання зобов`язання в натурі, крім випадку коли управнена сторона відмовилась від прийняття виконання зобов`язання.

Як встановлено п. 10.1 Договору, планові обсяги послуги користувач зобов`язаний подавати виконавцю до десятої доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Виконавець протягом трьох днів їх погоджує і повертає Користувачу, у разі не погодження.

Згідно п. 10.6 Договору, будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання договору (у тому числі акт надання послуги або акт коригування до акта наданої послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування сервісу, про що виконавець зобов`язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами в один і той самий спосіб (залежно від форми документа).

Пунктом 10.7 Договору передбачено, що рахунки, акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу "доставлено" у сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов`язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

За твердженнями позивача, відповідач в порушення умов Договору за період липень 2023 року грудень 2023 року на дату подання позовної заяви погасив основну заборгованість, проте вносив оплати із простроченням, що є підставою для притягнення останнього до відповідальності, встановленої Договором та чинним законодавством, у зв`язку з чим позивачем здійснено нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за Договором, відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача пеню - 172 581,07 грн, штраф - 51 880,23 грн, 3% річних - 15 805,11 грн, інфляційні втрати - 30 050,43 грн, а всього 270 316,84 грн.

З доводами позивача відповідач не погоджувався та просив у позові відмовити.

Колегія суддів зазначає, що стаття 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься також у ст. 193 ГК України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами пункту 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема, договір про надання послуг з передачі.

Згідно із приписами п. 6.1 розділу ХІ Кодексу системи передачі, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює диспетчерське (оперативно-технологічне) управління в ОЕС України. Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі оперативного та перспективного планування, експлуатації обладнання, диспетчерського управління та балансування енергосистеми в реальному часі та її захисту в надзвичайних ситуаціях, а також формування, обробки, передачі та відображення даних під час регламентованого обміну інформацією.

Судом встановлено, що в період з липня 2023 року по грудень 2023 року позивачем було надано послуги з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління за договором на загальну суму 2 361 183,47 грн, що підтверджується наступними документами:

- актом надання послуги від 31.07.2023 згідно з договором від 04.05.2019 № 0963-03015 (з урахуванням акту коригування від 17.11.2023 до акту надання послуги від 31.07.2023) на суму 341 533,64 грн;

- актом надання послуги від 31.08.2023 згідно з договором від 04.05.2019 № 0963-03015 (з урахуванням акту коригування від 27.12.2023 до акту надання послуги від 31.08.2023) на суму 241 175,59 грн;

- актом надання послуги від 30.09.2023 згідно з договором від 04.05.2019 № 0963-03015 (з урахуванням акту коригування від 30.01.2024 до акту надання послуги від 30.09.2023) на суму 241 932,28 грн;

- актом надання послуги від 31.10.2023 згідно з договором від 04.05.2019 № 0963-03015 на суму 496 717,39 грн;

- актом надання послуги від 30.11.2023 згідно з договором від 04.05.2019 № 0963-03015 на суму 536 945,54 грн;

- актом надання послуги від 31.12.2023 згідно з договором від 04.05.2019 № 0963-03015 на суму 502 879,03 грн.

При цьому, у період спірних правовідносин були відкориговані минулі періоди, що впливає на розмір заборгованості у спірний період (липень 2023 року грудень 2023 року), що підтверджується такими документами:

- актом коригування від 17.07.2023 до акту надання послуги від 30.04.2023 згідно з договором від 04.05.2019 № 0963-03015 на суму коригування: 4,56 грн;

- актом коригування від 18.08.2023 до акту надання послуги від 31.05.2023 згідно з договором від 04.05.2019 № 0963-03015 на від`ємну суму коригування: - 1,56 грн;

- актом коригування від 20.10.2023 до акту надання послуги від 30.06.2023 згідно з договором від 04.05.2019 № 0963-03015 на суму коригування: 2,33 грн. А всього на суму: 5,33 грн.

Отже, з урахуванням коригувань за квітень червень 2023 року, загальна сума наданої послуги за спірний період (липень 2023 грудень 2023) складає: 2 361 183,47 грн + 5,33 грн = 2 361 188,80 грн.

Як передбачено п. 2.7 Договору, користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку (АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно). Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді виконавець направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

За вказаний вище період відповідач вносив оплати із простроченням, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме:

- від 13.12.2023 № 640 на суму 250 117,91 грн, з якої на погашення липня 2023 року віднесено 123,49 грн, оскільки решта суми за платіжною інструкцією була віднесена на погашення заборгованості більш раннього періоду відповідно до п. 5.7 Договору: «за наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном їх виникнення»;

- від 13.12.2023 № 641 на суму 210 783,64 грн;

- від 28.12.2023 № 656, № 657, № 658, № 659 на загальну суму 599 997,42 грн;

- від 12.01.2024 № 23, № 22, № 21 на загальну суму 510 586,78 грн;

- від 25.01.2024 № 49 на суму 536 945,54 грн;

- від 31.01.2024 № 58 на суму 502 879,03 грн, з якої на погашення боргу за грудень 2023 року віднесено 502 751,93 грн, оскільки решта суми за платіжною інструкцією була віднесена на погашення зобов`язань за січень 2024 року відповідно до п. 5.7 Договору.

З наведеного вбачається, що заборгованість у розмірі 2 361 188,80 грн відповідачем була сплачена на користь позивача, однак з порушенням строків такої оплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

За висновками суду попередньої інстанції, у зв`язку з тим, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 805,11 грн 3% річних та 30 050,43 грн інфляційних втрат, і з такими висновками місцевого господарського суду погоджується й колегія суддів.

Водночас, спірне рішення в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат апелянтом не оскаржується.

Поряд із цим, рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі № 910/1564/24 відмовлено позивачу у стягненні 172 581,07 грн пені та 51 880,23 грн штрафу, що і є предметом апеляційного розгляду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов`язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України. Коли обов`язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв`язку з порушенням зобов`язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За п. 6.1 Договору, за внесення платежів, передбачених главою 2 цього договору, з порушенням термінів користувач сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 6.10 Договору, за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 3% від вартості послуг розрахункового періоду, в якому зафіксовано невиконання такого зобов`язання. Сплата штрафних санкцій за відмову від виконання своїх зобов`язань не звільняє сторони від виконання зобов`язання в натурі, крім випадку коли управнена сторона відмовилась від прийняття виконання зобов`язання.

Згідно ст. 1 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначено, що Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України Про ринок електричної енергії, до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Як передбачено частиною 1 статті 66 Закону України Про ринок електричної енергії, купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Істотні умови двосторонніх договорів визначені у частині третій статті 66 Закону, якими є, зокрема, умови про права, обов`язки та відповідальність сторін (пункт 8 частини 3 статті 66 вказаного Закону).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України Про ринок електричної енергії, до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірник договорів, визначених цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті рішення Регулятора є обов`язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).

Таким чином, наведений аналіз нормативних актів дозволяє дійти висновку, що Регулятор наділений повноваженням нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, зокрема, через затвердження типових і примірних договорів.

Типові і примірні договори входять до системи джерел господарського договірного права як особливі нормативно-правові акти. Затвердження таких договорів уповноваженими державними органами є формою державною регулювання договірних відносин у сфері господарювання.

Відповідно до частини 4 статті 179 ГК України, типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України або у випадках, передбачених законом, іншим органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Одним з принципів функціонування ринку електричної енергії є відповідальність учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньо добового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку (пункт 16 частини 2 статті З Закону України Про ринок електричної енергії).

Унормування відповідальності за невиконання договорів на ринку електроенергії відбувається, зокрема, шляхом визначення відповідних положень щодо відповідальності у типових договорах, які затверджуються Регулятором, і мають силу нормативно-правового акта.

Частина 4 статті 179 ГК України закріплює межі вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов, а саме обов`язковість відповідності умов господарського договору певного виду типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом в межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться в типовому договорі. Разом з тим сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту.

Відповідно до Законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022, НКРЕКП прийнято постанову № 332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду».

Пунктом 5 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 в редакції із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕКП № 333 від 27.02.2022, було передбачено: «Рекомендувати учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

У подальшому пункти 1-12 постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 замінено новим пунктом 1 в редакції постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022, підпунктом 16 якої на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано такі настанови, зокрема: «Зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії».

З правового аналізу вказаних нормативних приписів вбачається, що після прийняття постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022 положення постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» на відповідний період, з огляду на вжите Регулятором словосполучення «надати настанови» замість «рекомендувати» втратили свій рекомендаційний характер. Відповідно, вказані приписи Регулятора слід тлумачити як вказівку цим учасникам діяти певним чином.

Відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України; Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг; Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Згідно п. 4 частини 3 ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

У ст. 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» зазначено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції.

Отже, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язкові до виконання.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 було введено воєнний стан в Україні, який триває на даний час.

Частиною 4 статті 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апеляційним господарським судом враховані правові позиції Верховного Суду, який у постанові від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22 дійшов висновку, що НКРЕКП як Регулятор прийняв постанову № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень. Тому має застосовуватись, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Також судом враховані правові позиції Верховного Суду, які викладені в постановах від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 25.01.2022 у справі № 911/782/21, в яких зазначено, зокрема, що положення постанови НКРЕКП підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно саме до статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Окремо, суд апеляційної інстанції звертає увагу на висновки, викладені Верховним Судом у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, викладених у спорі про скасування рішення у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 17 933 524,59 грн, згідно яких, по-перше, постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності. По-друге, рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії. При цьому Об`єднана палата наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії. По-третє, хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що спірні господарські правовідносини між сторонами склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» як між учасниками ринку електричної енергії, у зв`язку з чим постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) підлягає застосуванню до спірних правовідносин у частині заявлених до стягнення пені та штрафу, які нараховані за період, що входить до періоду дії воєнного стану.

Тим самим, враховуючи період виникнення заборгованості та період нарахування позивачем пені, зокрема, з липня 2023 року по січень 2024 року (а.с. 113 том 1), судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 172 581,07 грн пені та 51 880,23 грн. штрафу.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції відхиляються, як невмотивовані, доводи апелянта у вказаній частині.

В свою чергу, колегія суддів погоджується із аргументами відповідача про необґрунтованість нарахування позивачем пені та штрафу за період запровадження воєнного стану.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення в частині відмови у стягненні пені та штрафу з: не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; визнанням встановленими обставин, що мають значення для справи і їх не доведенням; викладенням висновків, що не відповідають обставинам справи; порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2020 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі № 910/1564/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків місцевого господарського суду.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна Енергетична компанія «Укренерго» - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі № 910/1564/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Національна Енергетична компанія «Укренерго».

4. Справу № 910/1564/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

Л.В. Кропивна