Постанова

від 02.10.2024 по справі 910/12669/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. Справа№ 910/12669/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімвал»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023

у справі № 910/12669/23 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімвал»

про стягнення 107 522,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 107 552,93 грн. за спожиті у період з 23.06.2021 по 30.06.2023 комунальні послуги.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем, як власником нежитлового приміщення загальною площею 833,5 кв.м., яке розташоване у багатоквартирному будинку № 34 по вул. Михайла Бойчука в м. Києві, свого обов`язку по оплаті наданих позивачем у спірний період житлово-комунальних послуг, саме послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

В суді першої інстанції відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/12669/23 позовні вимоги задоволені повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача стягнуто 107 522,93 грн. заборгованості та 2 684,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується надання позивачем у період з 23.06.2021 по 30.06.2023 послуг з утримання будинку та прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку №34 по вул. Михайла Бойчука у м. Києві, у якому розташоване належне відповідачу на праві власності нежитлове приміщення загальною площею 833,5 кв. м., в той час як доказів оплати відповідачем таких послуг матеріали справи не містять.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімвал» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/12669/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, ухваленим за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведених обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків у рішенні суду першої інстанції дійсним обставинам справи, а відтак, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- позивачем суду першої інстанції не було повідомлено про те, що площа спірного об`єкту нерухомості була предметом тривалих судових спорів з ініціативи та за участю позивача, і з 07.06.2021 на зазначені вище приміщення за постановою слідчого було накладено арешт, а остаточну крапку у спорах було поставлено Верховним Судом постановою від 27.06.2023 у справі №320/9108/21 (провадження №К/990/30760/22). Вказане свідчить про те, що до настання вказаної дати позивач не міг правильно розрахувати платежі за комунальні послуги на тій підставі, що не володів достовірною інформацією про загальну площу нежитлового приміщення та сподівався незаконно заволодіти новоствореними нежитловими приміщеннями під час їх реконструкції попереднім власником;

- позивачем послуги надавались неякісно; за ввесь час експлуатації спірного будинку (з 01.01.1966) капітальний ремонт не проводився; співвласники будинку неодноразово зверталися до комунального підприємства з проханням провести невідкладні ремонтні роботи в нежитловому приміщенні будинку, однак ці звернення залишилися без розгляду та відповідного реагування;

- початок ремонтних робіт попереднього власника збігся з аварією, що сталася на зовнішніх теплових мережах КП «Київенего», внаслідок чого, починаючи з 21.10.2020 по 02.11.2020 у зазначеному будинку було відсутнє тепло;

- задовго до виникнення спірних відносин відповідач, передаючи в оренду та суборенду спірні приміщення, передбачив окремим пунктом у договорі оренди обов`язок орендаря самостійно укласти договори про надання житлово-комунальних послуг з їх надавачами та своєчасно здійснювати їх оплату згідно чинного законодавства, проте за інформацією орендарів позивач жодного разу не прибував на об`єкт нерухомості та не надсилав на їх адресу пропозицій щодо укладення договорів на сплату житлово-комунальних послуг і фактично їх не надає;

- належні відповідачу приміщення мають окремий вхід та повністю ізольовані від приміщень спільного користування та допоміжних приміщень будинку, ліфтові шахти чи ліфти в цих нежитлових приміщеннях взагалі відсутні;

- за встановленою рішеннями судів інформацією у результаті реконструкції попереднім власником у 2021 році за рахунок вибраного ґрунту, будівельного та іншого сміття були влаштовані додаткові приміщення з облаштуванням входів та вікон на цокольному поверсі та улаштування підвального (технічного) поверху, що надає доступ до інженерних трубопроводів для їх нагляду та обслуговування, розміщених в нежитлових приміщеннях відповідача. При цьому, основні несучі конструктивні елементи не були порушені, інженерні трубопроводи були повністю замінені на нові, виконані дренажні роботи дали можливість відвести ґрунтові води від будинку та забезпечити сухість внутрішніх приміщень підвалу, виконані роботи по прокладанню окремого електрокабеля та збільшенню потужності електричних мереж до 82 кВт в цих приміщеннях. За таких обставин позивач мав надати суду першої інстанції докази перебування на балансовому обліку вказаних нежитлових приміщень відповідача та перелік обладнання позивача з доказами про його обслуговування відповідно до кількості проведених господарських операцій, проте вказаних доказів не надано;

- в матеріалах справи та рішенні господарського суду першої інстанції відсутні належні, достовірні та допустимі докази, що стосуються предмета доказування, а саме: фактів надання житлово-комунальних послуг позивачем, а додані до позову та матеріалів справи формальні документи довідкового характеру та не підписані проекти таких документів, які не відповідають фактичним обставинам справи;

- сума стягнення за позовною заявою не відповідає дійсності та не підтверджується доказами, а крім того, обчислена невірно: за розрахунком зазначеним у позові розмір щомісячної плати за надані послуги разом з ПДВ становить 387,56 грн., що в перерахунку за наведений позивачем період (24 місяці) повинно скласти 9 301 грн., а не заявлені до стягнення 107 522,93 грн. При цьому, за доданим актом взаєморозрахунків ця сума складає 111 953,82 грн.;

- суд першої інстанції зазначив про неодноразові спроби вручення та направлення позивачем документів, які відповідач відмовляється отримувати, проте вказане не відповідає дійсності. Так у накладних поштових відправлень АТ «Укрпошта» від 04.06.2023 №0101510441029, від 21.06.2023 №0101510474644 та від 22.07.2023 №0101510574096 відсутня адреса доставки поштового відправлення адресату, а замість нього зазначено «До відділення 03150 (при цьому відправлення за накладною №0101510474644 було помилково надіслано до відділення 01103). У вказаних накладних вказані телефони для повідомлення адресата, які не належить відповідачу 0638540231 та 0672427450;

- у матеріалах господарської справи відсутні докази про надання послуг саме з утримання будинку та прибудинкової території, а за документами позивача це «Експлуатаційні послуги», які чинним законодавством не передбачені;

- в порушення ч. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарські операції позивача з утримання майна відповідача не відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Розрахунок нарахувань та сплат за «Експлуатаційні послуги за період з 23.06.2021 по 30.06.2023» складений та підписаний посадовими особами позивача тільки 09.06.2023, при тому, що підставою розрахунку зазначено договір від 23.05.2023 №102П, який не підписаний відповідачем, а відповідно не є укладеним у розумінні положень чинного законодавства;

- до матеріалів справи не додано щомісячних рахунків та платіжних накладних про нарахування наданої послуги з її калькуляцією, актів виконаних робіт за фактами надання послуг із зазначенням їх виконавців, а надані позивачем акти звірки розрахунків не можна вважати документами, які підтверджують господарські операції в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

- за змістом положень п. 6 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Слід врахувати, що відповідач не перебуває у спірному нежитловому приміщенні більше 30 календарних днів та не користується житлово-комунальними послугами позивача.

Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вищевказаного рішення.

Також до апеляційної скарги апелянтом додані додаткові докази.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2024, справу № 910/12669/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12669/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/12669/23.

22.07.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімвал» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/12669/23 залишено без руху, а також надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Сімвал» строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору у розмірі 3 220,80 грн.

02.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої, серед іншого, додані витребувані докази.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімвал» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/12669/23 та поновлено апелянту вказаний строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімвал» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/12669/23, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/12669/23 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

13.08.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що:

- всі аргументи відповідача, щодо незаконності рішення суду, не мають відношення до заявлених позивачем позовних вимог, так як не стосуються суті спору, а саме сплати заборгованості за надані послуги по утриманню належного відповідачу нежитлового приміщення, а посилання останнього на справи, що розглядалися в інших судових інстанціях, жодним чином не мають відношення до справи № 910/12669/23, так як не скасовують право власності відповідача на нежитлове приміщення загальною площею 833,5 кв.м. в будинку №34 по вул. Михайла Бойчука в м. Києві ;

- більша частина апеляційної скарги відповідача містить посилання на обставини, які не мають відношення до справи № 910/12669/23, наприклад на рішення по справі Смолянюка В.І.;

- позивач не має обов`язку проводити капітальний ремонт спірного будинку, оскільки такий обов`язок не передбачений нормативними актами, що регулюють надання житлово-комунальних послуг;

- відсутність відповідача у спірному приміщенні не свідчить про відсутність у нього обв`язку оплачувати комунальні послуги,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

19.08.2024 до суду від відповідача надійшла відповідь на апеляційну скаргу, в якій відповідач послався на ті ж самі обставини, що і у апеляційній скарзі.

Щодо поданих апелянтом додаткових доказів, колегія суддів зазначає про таке.

Враховуючи, що відповідач надав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядженні не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Враховуючи, що наданими відповідачем документами підтверджується перебування керівника відповідача поза межами України з 05.03.2022, колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, розглядати справу по суті з врахуванням всіх доданих позивачем до апеляційної скарги доказів.

Станом на 01.10.2024 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 №1112 багатоквартирний житловий будинок №34 по вул. Михайла Бойчука в м. Києві, як об`єкт комунальної власності територіальної громади міста Києва, віднесено до сфери управління Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.

Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 №509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації», проведено перезакріплення об`єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств на баланс Комунального підприємства «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва», яке, відповідно до розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 48 від 28.01.2015, перейменовано в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва».

Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 «Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва» було створено КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», якій передано на балансове утримання зазначений вище будинок.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності у багатоквартирному житловому будинку №34 по вул. Михайла Бойчука у м. Києві розташоване нежитлове приміщення загальною площею 833,5 кв. м., яке з 23.06.2021 належить на праві власності відповідачу.

Вказані факти сторонами не заперечуються.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що:

- його основним видом діяльності являється комплексне обслуговування багатоквартирних житлових будинків. Публічний Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території був опублікований у випуску газети «Хрещатик» від 14.07.2015 №99 (4695) для приєднання нових споживачів до його умов відповідно до статті 634 ЦК України;

- позивачем неодноразово здійснювалися спроби вручення та направлення поштовим відправленням документів, які відповідач відмовляється отримувати. 01.06.2023 відповідачу було направлено лист про необхідність укладення договору від 24.05.2023 №432-1389 та проект Договору з Додатком №1, 21.06.2023 - лист з вимогою погашення заборгованості за надані експлуатаційні послуги від 13.07.2023 №423-1982, розрахунком про нарахування та сплату експлуатаційних послуг, рахунком-фактурою від 03.07.2023, Актом звірки взаємних розрахунків, а 19.07.2023 - лист з вимогою погашення заборгованості за надані експлуатаційні послуги від 16.06.2023 №423-1682, розрахунком про нарахування та сплату експлуатаційних послуг, рахунком-фактурою від 01.06.2023 та Актом звірки взаємних розрахунків.

- відповідач, як власник вищевказаного приміщення, зобов`язаний оплачувати позивачу вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, проте він ухиляється як від укладення відповідного договору, так і від оплати вже наданих послуг.

Загальна сума заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг, заявлена позивачем до стягнення, становить 107 552,93 грн. та розрахована позивачем за період з 23.06.2021 по 30.06.2023.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 4 ЦК України встановлено, що:

- основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

- основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

- актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу

- цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Враховуючи, що відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 833,5 кв.м., яке розташоване у багатоквартирному будинку № 34 по вул. Михайла Бойчука в м. Києві, він, відповідно до приписів чинного законодавства, зобов`язаний нести витрати на управління, утримання та збереження спільного майна у цьому багатоквартирному будинку.

З розрахунку позивача слідує, що заявлена ним до стягнення сума фактично є вартістю послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

За змістом положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (далі Закон 1) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Частиною 1 ст. 13 Закону 1 встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

З розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) слідує, що до структури послуги з утримання будинку та прибудинкових території віднесені послуги з:

- прибирання прибудинкової території;

- прибирання сходових кліток;

- вивезення та знешкодження твердих побутових, великогабаритних, рідких відходів;

- прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі;

- технічне обслуговування ліфтів;

- обслуговування систем диспетчеризації ;

- технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації;

- дератизація;

- дезінсекція;

- обслуговування димовентиляційних каналів;

- технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності;

- поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків);

- поливання дворів, клумб і газонів;

- прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протипожежними сумішами;

- експлуатація номерних знаків на будинках;

- освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води;

- енергопостачання ліфтів.

За змістом ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі Закон 2) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону 2 України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком (забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем, утримання ліфтів тощо); 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Отже, у новому законі про житлово-комунальні послуги, а саме Законі 2, відсутня така послуга як послуга з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, проте вказаною послугою фактично є житлова послуга з управління багатоквартирним будинком.

З огляду на зміни у законодавстві, співвласникам багатоквартирних будинків була надана можливість обирати спосіб управління будинком, зокрема шляхом створення ОСББ або обрання управителя з числа юридичних або фізичних осіб.

Частинами 4 та 5 ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який набрав чинності 01.07.2015, серед іншого, встановлено, що:

- до визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року з дня набрання чинності цим законом, послуги з утримання такого будинку надає суб`єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим законом;

- у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.

З матеріалів справи слідує, що співвласники будинку № 34 по вул. Михайла Бойчука в м. Києві не скористались правом на створення ОСББ або обрання управителя з числа юридичних або фізичних осіб, а виконавчим органом місцевої ради не проведено конкурс та не визначено управителя такого будинку, з огляду на що позивач продовжив надавати у вказаному будинку послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Щодо вартості послуг, слід зазначити таке.

Згідно із ч. 2 ст. 14 Закону 1 ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону 1 визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить в тому числі і встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Статтею 31 Закону 1 встановлено, що:

- порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України (ч. 1);

- органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (ч. 3).

Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 встановлено, що тарифи (нормативні витрати, пов`язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з додатком.

Тарифи та структура тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку № 34 по вул. Михайла Бойчука в м. Києві встановлений розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 668 від 06.07.2017 - в розмірі 6,43 грн. за 1 кв.м. при сплаті після 20-го числа місяця та 5,85 грн. за 1 кв.м. - при сплаті до 20-го числа місяця.

При цьому, як слідує з розрахунку позивач він нараховує відповідачу плату за послуги виходячи з тарифу 4,43 грн. за 1 кв.м., тобто в сумі, які не перевищує вказаний вище тариф.

Щодо належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкових території щодо будинку № 34 по вул. Михайла Бойчука в м. Києві колегія суддів зазначає про таке.

На підтвердження факту надання таких послуг позивачем до матеріалів справи залучені складені позивачем акти надання послуг.

Статтею 27 Закону 2 встановлено, що:

- у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг (ч. 1);

- у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг ((ч. 2);

- за результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) (ч. 4);

- .виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.

Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості (ч. 5);

- у разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом (ч. 6);

- виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем) (ч. 7).

За змістом положень ст. 28 Закону 2:

- оформлення претензій споживачів у багатоквартирному будинку здійснюється в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону, з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею (ч. 1);

- у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, що надаються у багатоквартирному будинку на підставі індивідуальних договорів, виклик виконавця для перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг, підписання акта-претензії, відібрання проб здійснюються співвласником - стороною договору або його представником.

На вимогу співвласника - сторони договору в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг беруть участь представник об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель, якщо управління багатоквартирним будинком здійснює відповідно об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель, які в такому разі також підписують акт-претензію.

У разі неприбуття представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або управителя на вимогу співвласника для участі в перевірці кількості та якості наданих комунальних послуг в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію така відмова не є перешкодою для проведення перевірки кількості та якості наданих комунальних послуг та/або підписання акта-претензії. Інформація про відмову зазначається в акті-претензії.

За письмовою заявою співвласника управитель має право діяти від імені та в інтересах співвласника як його представник у відносинах з виконавцями комунальних послуг. У такому разі застосовуються положення Цивільного кодексу України про доручення (ч. 2);

Матеріали справи не містять доказів того, що як відповідач, так і будь-які інші мешканці будинку № 34 по вул. Михайла Бойчука в м. Києві у період, заборгованість за який заявлена позивачем до стягнення, зверталися до відповідача з відповідними претензіями щодо якості та/або кількості послуг.

Водночас, виходячи з змісту послуг з утримання будинку та прибудинкових територій, вказані послуги фактично надаються одночасно всім мешканцям будинку та, відповідно, не можуть бути надані лише частині мешканців.

При чому припинення надання таких послуг в будь-якому випадку через певний проміжок часу ускладнить експлуатацію будинку та, відповідно, буде помітно для мешканців будинку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що незважаючи на відсутність у матеріалах справи безпосередніх доказів надання позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкових територій, факт їх надання є доведеним.

Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що:

- накладення арешту не спірне приміщення не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати утримання такого майна;

- проведення капітального ремонту не закладено в структуру послуги з утримання будинку та прибудинкових територій;

- відсутність теплопостачання у спірному будинку у період з 21.10.2020 по 02.11.2020 не впливає на вирішення спору сторін по суті, оскільки позивач не є виконавцем таких послуг та, відповідно, не стягує плату за їх надання;

- домовленість відповідача з своїми орендарями/суборендарями щодо сплати останніми комунальних послуг не встановлює для позивача обов`язку укладати саме з ними відповідні договори. При чому за відсутності таких договорів правові підстави для стягнення з таких осіб плати за комунальні послуги відсутні;

- те, що належні відповідачу приміщення мають окремий вхід та повністю ізольовані від приміщень спільного користування та допоміжних приміщень будинку, ліфтові шахти чи ліфти в цих нежитлових приміщеннях взагалі відсутні, не нівелює його обов`язку оплачувати послуги з утримання будинку та прибудинкових територій.

Слід окремо зауважити на тому, що, зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї документів, а саме укладеного з Фізичною особою-підприємцем Поляковим М.В договору оренди нежитлового приміщення № 14/01-2022 від 14.01.2022 та листа останнього від 09.07.2024, слідує, що принаймні частина з спірних приміщень у період після від`їзду керівника відповідача за межі України перебувала в орендному користуванні, а відтак його посилання на те, що в силу п. 6 ст. 7 Закону 2, якими встановлено, що споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг, він має право на неоплату таких послуг є безпідставні.

Виходячи з приписів чинного законодавства, факт відсутності письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не звільняє споживача від обов`язку оплачувати послуги з утримання будинку у своїй частці, адже обов`язок укласти такий договір покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.

Пунктом ст.ст. 7, 8 Закону 2 встановлений обов`язок виконавця житлово-комунальних послуг надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо, що кореспондується з встановленим вказаним законом правом споживача на отримання такої інформації.

Водночас відповідачем не надано доказів того, що він звертався до позивача з вимогою про отримання такої інформації у задоволенні якої йому було відмовлено.

До того ж, в силу приписів п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону 2, відповідач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, в той час як чинне законодавство не обумовлює виконання вказаного обв`язку фактом отримання відповідних рахунків на оплату послуг.

З огляду на вказане, колегією суддів не досліджуються та не встановлюються обставини направлення позивачем відповідачу як проекту договору, так і рахунків за надані послуги, так як вказане не впливає на вирішення спору стороні по суті, оскільки не невілює обов`язку відповідача оплачувати надані позивачем послуги.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, згідно з зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані за період з 23.06.2021 по 30.06.2023 послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 107 552,93 грн. є законними та обґрунтованими.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/12669/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімвал» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімвал» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/12669/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/12669/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 у справі № 910/12669/23.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12669/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров