Ухвала

від 30.09.2024 по справі 902/80/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"30" вересня 2024 р. Справа № 902/80/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Бучинська Г.Б.

суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду клопотання представника фізичної особи-підприємця Колісніченко Лариси Сергіївни

при розгляді апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Колісніченко Лариси Сергіївни

на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2024

(ухвалене о 16:30 год. у м. Вінниці, повний текст складено 01.07.2024)

у справі № 902/80/24 (суддя Яремчук Ю.О.)

за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Ладижинської міської ради

до фізичної особи-підприємця Колісніченко Лариси Сергіївни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державне агентство меліорації та рибного господарства України в особі Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області

про повернення земельної ділянки

за участю представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Федчук С.М.;

від третьої особи - не з`явився;

прокурор - Копєйченко О.А.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ладижинської міської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до фізичної особи-підприємця Колісніченко Лариси Сергіївни про повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що ФОП Колісніченко Л.С. використовує земельну ділянку з кадастровим номером 0510600000:01:001:0004 площею 155,3173 га, на якій на території Ладижинської міської територіальної громади розташоване Ладижинське водосховище, на підставі Режиму рибогосподарської експлуатації водних об`єктів та дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах, без рішень органів державної влади або місцевого самоврядування про надання у користування зазначених земель та водних об`єктів.

Також, вказує на те, що Ладижинське водосховище відноситься до водосховищ комплексного призначення та використовується для питних потреб м. Ладижина, з огляду на що не допускається здійснення рибогосподарської діяльності у водоймах, які використовуються як джерела питного водопостачання.

Господарський суд Вінницької області рішенням від 20.06.2024 у справі № 902/80/24 позов задовольнив. Зобов`язав фізичну особу-підприємця Колісніченко Ларису Сергіївну повернути територіальній громаді в особі Ладижинської міської ради земельну ділянку водного фонду площею 155,3173 га з кадастровим номером 0510600000:01:001:0004 розташовану на території Ладижинської міської ради. Стягнув з фізичної особи-підприємця Колісніченко Лариси Сергіївни на користь Вінницької обласної прокуратури судовий збір в сумі 3 028 грн.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснює свою рибогосподарську діяльність на водному об`єкті - Ладижинському водосховищі неправомірно, зокрема без отримання водного об`єкта та земель водного фонду в користування та без погодження власника земельної ділянки.

Суд вказав, що режим рибогосподарської експлуатації Ладижинського водосховища та дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не дають підстави для використання відповідачем водного об`єкта - Ладижинського водосховища.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що Ладижинське водосховище не могло бути передане в оренду для рибогосподарських потреб, з огляду на його комплексне призначення та використання як джерела питного водопостачання.

Також, суд надав оцінку зверненню прокурора до суду із цим позовом та дотримання порядку встановленого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 13, 14, 41, 92 Конституції України, ст. ст. 179, 181, 190, 316, 317, 319, 321, 391, 395 Цивільного кодексу України, ст. ст. 79, 80, 123, 124, 125, 126, 152, 206 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 4, 43, 51, 85 Водного кодексу України, ст. ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 1, 11, 14 Закону України "Про аквакультуру", ст. ст. 1, 23, 25, 27, 34, 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", ст. ст. 17, 20, 25, 26 Закону України "Про тваринний світ", Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах, затвердженої Наказом Державного комітету рибного господарства України №4 від 15.01.2008, Порядку видачі дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) або відмови в його видачі, переоформлення та анулювання зазначеного дозволу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №801 від 30.10.2013.

Не погоджуючись із вказаним рішенням фізична особи-підприємець Колісніченко Лариса Сергіївна звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2024 у справі №902/80/24 скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована таким.

ФОП Колісніченко Л.С. здійснює діяльність у вигляді промислового рибальства на Ладижинському водосховищі з 2018 року на підставі:

- Режиму рибогосподарської експлуатації Ладижинського водосховища, розробленого Інститутом рибного господарства НААН, погодженого 04.04.2017 Державним агентством рибного господарства України та 15.03.2017 Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Вінницькій області;

- Дозволу №1 на спеціальне використання біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 05.01.2018, виданого Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Вінницькій області;

- Науково-біологічного обґрунтування рибогосподарської діяльності на Ладижинському водосховищі, розробленого інститутом "Укррибпроект" на замовлення ФОП Колісніченко Л.С. з метою вилову водних живих ресурсів на водосховищі.

Здійснення рибогосподарської діяльності ФОП Колісніченко на Ладижинському водосховищі є відмінним від діяльності у сфері аквакультури і тому застосування до спірних правовідносин Закону України "Про аквакультуру" є неправомірним.

ФОП Колісніченко Л.С. на підставі Режиму рибогосподарської діяльності та Дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) №33 від 05.01.2018 здійснює використання лише водних живих ресурсів (ВЖР) у Ладижинському водосховищі, а не земельної ділянки водного фонду.

Ладижинське водосховище входить до басейну р.Південний Буг та у відповідності до положень ст.26 Закону України "Про тваринний світ" є промисловою ділянкою, на якій за наявністю дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів відповідач, як суб`єкт господарювання має право здійснювати промислове рибальство.

Судом першої інстанції під час ухвалення рішення безпідставно застосовано висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №923/213/18 та від 06.10.2021 у справі №914/1326/16, оскільки обставини вказаних справ є відмінними від обставин у даній справі і тому не можуть буть застосовані до правовідносин у справі №902/80/24. Більше того, висновки у вказаних справах суперечать висновкам суду, які викладені у постанові від 22.11.2018 у справі №806/449/15 і які було покладено судом першої інстанції в основу судового рішення у цій справі одночасно.

Прокурором не надано доказів, які б свідчили про чинення відповідачем перешкод позивачу у використанні земельної ділянки водного фонду, а відповідачем в свою чергу надано докази щодо здійснення нею рибогосподарської діяльності на Ладижинському водосховищі в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством, суд, не надавши належної правової оцінки усім доказам, наявним в матеріалах справи, ухвалив рішення про зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду.

Задовольняючи позов прокурора у вказаній справі суд, також як і прокурор не оцінив усі негативні ризики, які можливі внаслідок позбавлення ФОП Колісніченко Л.С. права здійснювати рибогосподарську діяльність на Ладижинському водосховищі.

Судом першої інстанції під час розгляду справи не було надано правову оцінку доводам Відповідача про порушення державою принципу належного урядування.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.08.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Колісніченко Лариси Сергіївни на рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2024 у справі №902/80/24, призначив розгляд справи на 30.09.2024 о 14:00 год.

Прокурор подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує таке.

В апеляційній скарзі безпідставно зазначається, що ФОП Колісніченко Л.С. не використовує спірну земельну ділянку, на якій розташована частина Ладижинського водосховища, а лише здійснює на водосховищі діяльність з промислового рибальства.

Ладижинське водосховище використовується для забезпечення питною водою місцевого населення, що підтверджується долученим до позовної заяви листом Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг від 07.11.2023 № 1756/03. А відповідно до ч. 2 ст. 51 ВК України не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, які використовуються для питних потреб.

При затвердженні Режиму і видачі Дозволу уповноважені державні органи не досліджують питання набуття речових прав, не є розпорядниками та не надають права користуватися водними об`єктами і землями водного фонду, оскільки такі дії не входять до їхніх повноважень.

Порядок же надання в користування водних об`єктів та земельних ділянок, на яких вони розташовані, визначається положеннями ст. ст. 51, 85 Водного кодексу України та ст. ст. 59, 122-124 Земельного кодексу України.

Законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів як окремими об`єктами користування.

Відповідач здійснює використання спірної земельної ділянки та частини Ладижинського водосховища за відсутності достатніх правових підстав, тобто незаконно (з порушенням встановленого законодавством порядку), що є перешкодою у вільному використанні позивачем своїх прав власника щодо спірної земельної ділянки та частини водосховища, а тому вказана спірна ділянка підлягає поверненню власнику - Ладижинській міській раді Гайсинського району Вінницької області.

Поведінка позивача - Ладижинської міської ради (як органу, уповноваженого здійснювати повноваження держави у спірних правовідносинах), що спрямована на припинення безпідставного використання комунального майна (спірної земельної ділянки та розташованого на ній, частини Ладижинського водосховища) іншими особами, є також послідовною і не суперечить принципу належного урядування.

Органи державної влади (Вінницька обласна державна адміністрація) та місцевого самоврядування (Ладижинська міська рада ) діяли у правовідносинах з ФОП Колісніченко Л.С. в послідовний спосіб, відповідно до вимог Конституції України, норм чинного земельного та водного законодавства.

Твердження відповідача про сподівання на мирне володіння майном не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки відсутні будь-які належні докази наявності у ФОП Колісніченко Л.С. права на користування водним об`єктом та земельними ділянками, на яких він розташований.

Враховуючи викладене, прокурор вважає, що суд першої інстанції, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин, дійшов правильного висновку, що прокурором подано достатньо об`єктивних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження позовних вимог.

До початку судового засідання 30.09.2024 від представника скаржника до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 902/80/24 до завершення розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 922/1168/23.

Обґрунтовуючи клопотання, скаржник пояснює, що Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду ухвалою від 21.06.2024 прийняв до провадження справу № 922/1168/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш-Торг" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 та на рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2023.

Доводить, що зміст позовних вимог та їх підстави, матеріально-правове регулювання правових відносин у справах № 922/1168/23 та № 902/80/24 є аналогічними, що обумовлює зупинення провадження у цій справі з метою правильного застосування норм права у подібних правовідносинах.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 30.09.2024 представник скаржника підтримала подане клопотання про зупинення провадження у справі.

Прокурор в судовому засіданні не заперечила проти зупинення провадження у справі.

В судове засідання 30.09.2024 представники позивача та третьої особи не з`явилися.

Враховуючи, що позивач та третя особа були належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать довідки про доставку електронних листів особі (т. 2, а. с. 126-127), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе вирішити питання щодо зупинення провадження за відсутності представників позивача та третьої особи.

Апеляційний господарський суд, вирішуючи питання щодо можливості зупинення провадження у цій справі, бере до уваги таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд, серед іншого забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно зі ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, Об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Колегією суддів встановлено, що у цій справі № 902/80/24 ФОП Колісніченко Л.С. доводить, що використовує Ладижинське водосховище як водний об`єкт та земельні ділянки водного фонду, на яких воно розташоване, на підставі "Режиму рибогосподарської експлуатації Ладижинського водосховища" та здійснює спеціальне використання водних ресурсів на підставі Дозволу № 33 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах).

При цьому, суд першої інстанції ухвалюючи рішення виходив з того, що ФОП Колісніченко Л.С. неправомірно, зокрема без отримання водного об`єкта та земель водного фонду в користування та без погодження власника земельної ділянки.

Суд вказав, що доводи відповідача, за якими останній правомірно, на підставі дозвільних документів лише користується водним об`єктом, а не користується земельною ділянкою водного фонду площею, на якій розташований водний об`єкт - Ладижинського водосховище, не спростовують висновків суду, оскільки з урахуванням викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №912/1941/20, від 06.10.2021 у справі №914/1326/16 висновків, ані режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, які надають право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не можуть визначати правових підстав користування водним об`єктом.

Також, судом було враховано аналогічну позицію, котру Верховний Суд висловив у постанові від 21.03.2019 по справі №923/213/18.

За аналогічних обставин у справі № 922/1168/23 колегія суддів Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду під час розгляду касаційної скарги ТОВ "Фіш-Торг" дійшла висновку про необхідність відступлення від правових висновків Верховного Суду, викладених у справах № 923/213/18, № 914/1326/16 та № 908/2153/20 вказавши, що спеціальне використання водних біоресурсів фізичними та юридичними особами може здійснюватися на умовах оренди, постійного або тимчасового користування. При цьому вимоги такого користування можуть визначатися режимом рибогосподарської експлуатації водного об`єкта і у разі встановлення такого Режиму укладання окремого договору оренди такого водного об`єкта не є необхідним.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що справи №922/1168/23 та № 902/80/24 є подібними, а тому висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду за результатами розгляду справи №922/1168/23 має значення для правильного вирішення спору у справі №902/80/24 у подібних правовідносинах.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд, з метою дотримання принципу єдності судової практики (забезпечення якої покладено на Верховний Суд нормою статті 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів") дійшов висновку, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід зупинити до розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №922/1168/23 (з перегляду судового рішення у подібних правовідносинах), у зв`язку з чим апеляційне провадження у цій справі підлягає зупиненню на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України до закінчення розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №922/1168/23 3 з метою недопущення порушення процесуальних строків та досягнення єдності судової практики.

Також, суд бере до уваги, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (п. 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

В той же час, згідно п. 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2007 у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Враховуючи викладені вище обставини, котрі зумовлюють зупинення провадження в цій справі до закінчення розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №922/1168/23, апеляційний господарський суд зазначає, що в цьому випадку не буде порушуватися право на розумний строк розгляду справи, оскільки таке зупинення має на меті ухвалення судового рішення у справі, з дотриманням сталості та єдності судової практики.

Згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 270, 281 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання представника фізичної особи-підприємця Колісніченко Лариси Сергіївни задовольнити.

2. Зупинити провадження у справі №902/80/24 до закінчення розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №922/1168/23.

3. Зобов`язати учасників справи повідомити Північно-західний апеляційний господарський суд про результати розгляду Верховним Судом справи №922/1168/23.

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений "02" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.