Постанова

від 01.10.2024 по справі 918/326/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року Справа № 918/326/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-Центр" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.06.2024 у справі № 918/326/24 (суддя Войтюк В.Р., повний текст рішення складено 20.06.2024)

за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Костопільської міської ради Рівненської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-Центр"

про стягнення безпідставно збережених коштів

ВСТАНОВИВ:

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Костопільської міської ради Рівненської області (далі - позивач, Міська Рада) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-Центр" (далі - відповідач, ТОВ "Аптека-Центр") про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 126 837 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідач, будучи власником нерухомого майна - торгівельного приміщення площею 332,1 кв.м., яке знаходиться на земельних ділянках комунальної власності площею 0,0214 кадастровий номер 5623410100:02:002:0149 та площею 0,0090 га кадастровий номер 5623410100:02:002:0414, що знаходяться за адресою: вул. Прибережна, 2, м. Костопіль, Рівненський район, Рівненська область за період з 27.03.2021 по 26.03.2024 не сплачував грошові кошти за їх користування, а тому зобов`язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 126 837 грн.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує положеннями статтей 1212-1214 ЦК України.

Наявність порушення інтересів держави та підстав для їх представництва, прокурор, з посиланням на положення ст. ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, обґрунтовує тим, що Костопільська міська рада, як уповноважений орган держави не здійснює заходи щодо захисту її інтересів у встановленому порядку, порушення інтересів держави в тому, що відповідач користувався земельними ділянками без правовстановлюючих документів, плату за користування даними земельними ділянками не здійснював.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.06.2024 позов задоволено.

Місцевий господарський суд, керуючись положеннями статті 1212-1214 ЦК України, дійшов висновку про наявність у справі правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 126 837 грн за фактичне використання земельними ділянками.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "Аптека-Центр" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.06.2024 у справі №918/326/24, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- витяги з Державного земельного кадастру не можуть підтверджувати право комунальної власності Костопільської міської ради Рівненської області на спірні земельні ділянки, так як внесені відомості до Державного земельного кадастру; право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5623410100:02:002;0149 площею 0,0214 га та земельну ділянку з кадастровим номером 5623410100:02:002:0414 площею 0,009 га за Костопільською міською радою не зареєстровано;

- судом першої інстанції не надано правової оцінки стосовно доводів відповідача щодо необхідності застосування ст. 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді даного позову;

- суд першої інстанції залишив поза увагою практику Верховного Суду, у постановах якого неодноразово зазначалося (від 29.01.2019 у справі № 922/536/18, від 11.09.2019 у справі №922/393/18, від 14.04.2021 у справі № 646/4546/19), що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову;

- виходячи із приписів ст. 42 ЗК України земельна ділянка площею 0,6599 га з кадастровим номером 5623410100:02:002:1053 передана у постійне користування власникам квартир та нежитлових приміщень. Із наявного в матеріалах справи витягу про реєстрацію ОСББ "Прибережне" крім іншого вбачається, що одним із засновників (власників) ОСББ є і ТОВ "Аптека-центр".

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.

Листом від 11.07.2024 матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.

17.07.2024 матеріали справи надійшли на адресу суду.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Аптека-Центр" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.06.2024 у справі № 918/326/24. Повідомлено учасників справи, що розгляд справи буде здійснюватися у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Керівник Здолбунівської окружної прокуратури надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Прокурор зазначає наступне:

- формування земельних ділянок площею 0,0214 га кадастровий номер 5623410100:02:002:0149 та площею 0,0090 га кадастровий номер 5623410100:02:002:0414 здійснено за заявами ТОВ "Аптека-Центр" у порядку відведення із земель комунальної власності. Тобто, земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна відповідача та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, є сформованими (визначено їх площу і межі), їм присвоєно кадастровий номер, відомості про них внесено до Державного земельного кадастру;

- враховуючи положення чинного законодавства, Костопільська міська рада є власником спірних земельних ділянок площею 0,0214 га кадастровий номер 5623410100:02:002:0149 та площею 0,0090 га кадастровий номер 5623410100:02:002:0414, оскільки ці ділянки розташовані в межах населеного пункту - міста Костопіль, а відсутність державної реєстрації речового права за територіальною громадою не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на них;

- державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна;

- розмір земельних ділянок, якими користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами, натомість відповідач не надав жодних доказів використання ним меншої площі спірних земельних ділянок, аніж сформованих для експлуатації та обслуговування належного йому об`єкта нерухомого майна по вул. Прибережна, 2, м. Костопіль.

ТОВ "Аптека-Центр" надіслало до суду відповідь на відзив, в якій заперечує доводи, викладені у ньому, зокрема зазначає, що одна і та ж земельна ділянка або її частина не може одночасно перебувати у декількох користувачів або орендарів. В даному випадку питання користування земельною ділянкою для відповідача вирішено шляхом прийняття рішення Костопільською міською радою № 1439 від 05.12.2023 про передачу в постійне користування земельної ділянки для ОСББ "Прибережне", учасником якого є ТОВ "Аптека-Центр". Відповідач просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ТОВ "Аптека-Центр" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.06.2024 у справі №918/326/24 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним господарським судом, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ "Аптека-Центр" є власником нерухомого майна - торгівельного приміщення площею 332,1 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Прибережна, 2, м. Костопіль, Рівненський район, Рівненська область.

Право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 185088, виданого виконавчим комітетом Костопільської міської ради 29.04.2011 (реєстраційний номер майна 33545896).

На підставі рішення Костопільської міської ради № 345 від 05.10.2004, ТОВ "Аптека-Центр" передано в оренду земельну ділянку комунальної власності кадастровий номер 5623410100:02:002:0149 площею 0,0214 га, розміщену по вул. Прибережна, 2 в м. Костопіль.

Договір оренди землі зареєстровано в Костопільському РВ Рівненської філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 29.06.2005 № 040559100027.

Відповідно до умов вказаного договору, земельна ділянка передана ТОВ "Аптека-Центр" строком на 5 років для обслуговування аптеки в нежитловому приміщенні та здійснення господарської діяльності.

На підставі рішення Костопільської міської ради № 176 від 29.03.2007, ТОВ "Аптека-Центр" передано в оренду земельну ділянку комунальної власності кадастровий номер 5623410100:02:002:0414 площею 0,0090 га, розміщену по вул. Прибережна, 2 в м. Костопіль.

Договір оренди землі зареєстровано в Костопільському РВ Рівненської філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України поземельних ресурсах" 13.07.2007 № 0407581000. Відповідно до умов договору, земельна ділянка передана ТОВ "Аптека-Центр" строком на 5 років для розширення та обслуговування магазину.

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру, земельна ділянка кадастровий номер 5623410100:02:002:0414 площею 0,0090 га, розташована по вул. Прибережна, 2 в м. Костопіль є власністю Костопільської міської ради, цільове призначення: 03.07 для роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

Згідно Інформації Державного земельного кадастру, земельна ділянка кадастровий номер 5623410100:02:002:0149 площею 0,0214 га є власністю Костопільської міської ради, цільове призначення: 1.11.3. для роздрібної торгівлі та комерційних цілей (відноситься до коду виду цільового призначення 03.07).

Угоди про поновлення договорів оренди земельних ділянок № 040559100027 від 29.06.2005 та № 0407581000 від 13.07.2007, Костопільською міською радою та ТОВ "Аптека-Центр" не укладались.

ТОВ "Аптека-Центр" 27.10.2023 звернулось до Костопільської міської ради із заявою щодо надання дозволу на викуп земельних ділянок, на яких знаходиться нерухоме майно, що належить відповідачу.

Рішенням Костопільської міської ради № 1500 від 19.12.2023 ТОВ "Аптека-Центр" передано в оренду строком на 5 років земельні ділянки площею 0,0214 кадастровий номер 5623410100:02:002:0149 та площею 0,0090 га кадастровий номер 5623410100:02:002:0414 по вул. Прибережна, 2 в м. Костопіль для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за рахунок земель житлової та громадської забудови комунальної власності Костопільської міської ради.

Вказаним рішенням встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5623410100:02:002:0149 в розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5623410100:02:002:0414 - в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Землекористувача зобов`язано протягом 2 місяців з дня прийняття рішення укласти (підписати) з КостопІльською міською радою договори оренди землі та зареєструвати права оренди відповідно до вимог чинного законодавства.

Разом з тим, з часу закінчення строку дії договорів оренди земельних ділянок №040559100027 від 29.06.2005 та № 0407581000 від 13.07.2007, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутні відомості про зареєстроване за ТОВ "Аптека-Центр" право власності чи користування вищевказаними земельними ділянками.

Відповідач продовжує користуватись земельними ділянками, на яких розміщений належний йому об`єкт нерухомого майна, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актів обстеження земельних ділянок від 08.03.2024, відповідно до яких ТОВ "Аптека-Центр" є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельних ділянках площею 0,0214 га кадастровий номер 5623410100:02:002:0149 та площею 0,0090 га кадастровий номер 5623410100:02:002:0414 по вул. Прибережна, 2 в м. Костопіль.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати, що становить 126 837 грн за користування земельними ділянками комунальної власності площею 0,0214 кадастровий номер 5623410100:02:002:0149 та площею 0,0090 га кадастровий номер 5623410100:02:002:0414 без оформлення правовстановлюючих документів на них на підставі ст. 1212 ЦК України.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні № 4-рп/2008 від 01.04.2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої і судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

За приписами ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Аналіз положень ст. 53 Кодексу у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Як встановлено апеляційним судом, прокуратурою було направлено на адресу позивача лист № 54/4-148вих-24 від 26.01.2024, в якому повідомлено про факт користування відповідачем земельними ділянками за відсутності договорів оренди.

Згідно із відповіддю позивача № 243/02-08 від 02.02.2024, органом місцевого самоврядування заходи щодо стягнення безпідставно збережених коштів не вживались у судовому порядку. Позивач просив прокуратуру вижити відповідні заходи.

Таким чином, незважаючи на те, що саме міська рада зацікавлена в отриманні коштів за оренду землі, розпорядником якої вона є, з метою їх подальшого використання на потреби територіального громади, позивачем заходів щодо стягнення вказаних коштів не вжито.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором дотримано встановлений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок щодо звернення до органу, уповноваженого на захист майнових інтересів держави, яким у даній справі є Костопільська міська рада, з повідомленням про виявлені порушення вимог земельного законодавства та надання розумного строку для відреагування на стверджуване порушення інтересів держави.

Колегія суддів вказує, що у зв`язку з отриманням відповіді зазначеного компетентного органу та відсутність будь-яких посилань міської ради на вчинення дій для усунення виявлених порушень, прокурор правомірно скористався процесуальними повноваженнями щодо звернення із даним позовом до суду.

Наявність порушення інтересів держави та підстав для їх представництва, прокурор, з посиланням на положення ст. ст. 13, 14, 131-1 Конституції України, ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, обґрунтовує тим, що міська рада, як уповноважений орган держави неналежно здійснює заходи щодо захисту її інтересів у встановленому порядку, порушення інтересів держави в тому, що відповідач користувався земельними ділянками без правовстановлюючих документів, плату за користування даними земельними ділянками не здійснював.

Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого органу щодо захисту порушених інтересів держави. Відтак, прокурором доведено наявність законних підстав для представлення прокурором інтересів держави у даній справі.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

У разі якщо фактичний користувач земельної ділянки, на якій розміщено зареєстровані за ним об`єкти нерухомості, у спірний період без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельною ділянкою як орендну плату, він зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №922/3524/19).

Отже, для правильного вирішення цього спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав та чи обґрунтованими є порядок та підстави здійснення нарахування суми позовних вимог (у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за визначений позивачем період).

Статтею 206 ЗК України установлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як установлено приписами ч. ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Отже, прокурор має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Також, у відповідності до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, визначаючи розмір заборгованості відповідача, судам необхідно встановити розмір земельної ділянки, яка використовується останнім.

Таким чином, у відповідності до змісту чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини та практики його застосування Верховним Судом, при зверненні із позовом про стягнення безпідставно набутих коштів в порядку ст. 1212 ЦК України у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності прокурор (позивач) має довести розмір земельної ділянки, що фактично використовується відповідачем.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна - торгівельного приміщення площею 332,1 кв.м., яке знаходиться на земельних ділянках комунальної власності площею 0,0214 кадастровий номер 5623410100:02:002:0149 та площею 0,0090 га кадастровий номер 5623410100:02:002:0414, що знаходяться за адресою: вул. Прибережна, 2, м. Костопіль, Рівненський район, Рівненська область. Дані обставини відповідач не заперечує.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення ТОВ "Аптека-Центр" права користування земельними ділянками комунальної власності площею 0,0214 кадастровий номер 5623410100:02:002:0149 та площею 0,0090 га кадастровий номер 5623410100:02:002:0414 під нерухомим майном, яке перебуває у його власності, загальною площею 332,1 кв.м.

При цьому володіння відповідачем належною йому будівлею торгівельного приміщення, яке розміщене на земельних ділянках площею 0,0214 кадастровий номер 5623410100:02:002:0149 та 0,0090 га кадастровий номер 5623410100:02:002:0414 по вул. Прибережна, 2 в м. Костопіль, само по собі свідчить про фактичне користування відповідачем земельними ділянками, на яких розміщене таке приміщення.

В той же час, прийняття, за заявою власника об`єкта нерухомого майна, Костопільською міською радою рішень № 345 від 05.10.2004, № 176 від 29.03.2007 про передачу в оренду вищевказаних земельних ділянок, підтверджує фактичний розмір земельних ділянок, які використовує відповідач для обслуговування належного йому на праві власності об`єкта нерухомого майна - торгівельного приміщення.

Разом з тим, у справі відсутні докази належного оформлення відповідачем права користування вказаними земельними ділянками під об`єктом нерухомого майна, зокрема укладення відповідних договорів оренди з міською радою та державної реєстрації такого права.

Суд звертає увагу на те, що згідно Інформації ГУ ДПС у Рівненській області від 12.01.2024 №381/5/17-00-04-01-07, відповідач упродовж 2020-2024 не декларував і не сплачував до бюджету Костопільської міської ради земельний податок та орендну плату за землю, у тому числі за користування земельними ділянками із кадастровими номерами 5623410100:02:002:0149 та 5623410100:02:002:0414.

Отже, враховуючи те, що відповідач належним чином не оформив права користування земельними ділянками із кадастровими номерами 5623410100:02:002:0149 та 5623410100:02:002:0414 та без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, тому він зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки, тобто міській раді на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Вказана позиція узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 р. у справі № 320/5877/17.

Щодо розміру безпідставно збережених коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до Порядку встановлення розмірів орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Костопіль Рівненської області, затвердженого рішенням Костопільської міської ради від 17.11.2016 № 298, орендна плата за земельні ділянки справляється у грошовій формі і не може бути нижчою 3% від нормативної грошової оцінки земель.

Орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності може бути більшою ніж 12 % від нормативної грошової оцінки, у разі визначення такого розміру в ході передачі права оренди земельної ділянки на земельних торгах (аукціоні).

Вказаним рішенням визначено, що розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (магазини, аптеки, склади ТС тощо) встановлюється у відсотках від нормативної грошової оцінки, в залежності від площу земельної ділянки.

Зокрема, орендна плата земельні ділянки площею від 51 до 200 кв.м. встановлюється на рівні 10% від нормативної грошової оцінки, за земельні ділянки площею від 201 до 300 кв.м. - на рівні 8% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до Інформації ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 26.01.2024 № 10-17-0.10-583/2-24, витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 23.08.2023 № НВ-9926633952023, № НВ 5600075092024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5623410100:02:002:0149 становить 361 868,48 грн, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5623410100:02:002:0414 - 132 910,57грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із розрахунком прокуратури та зазначає, що загальний розмір недоотриманого Костопільською міською радою доходу за використання зазначеними земельними ділянки з 27.03.2021 по 26.03.2024 складає 126 837 грн (86 927 грн + 39 910 грн), які відповідач зберіг у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельними ділянками.

Окрім того, судова колегія приймає до уваги, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Суд звертає увагу на те, що формування земельних ділянок площею 0,0214 га кадастровий номер 5623410100:02:002:0149 та площею 0,0090 га кадастровий номер 5623410100:02:002:0414 здійснено за заявами ТОВ "Аптека-Центр" у порядку відведення із земель комунальної власності.

Так, на підставі рішень Костопільської міської ради №345 від 05.10.2004, №176 від 29.03.2007 земельні ділянки були передані в користування відповідачу для обслуговування належного йому приміщення по вул. Прибережна, 2, м. Костопіль та здійснення господарської діяльності.

Таким чином, спірні земельні ділянки перебували у фактичному володінні і користуванні відповідача на підставі договорів оренди землі № 040559100027 від 29.06.2005 та № 0407581000 від 13.07.2007, укладених Костопільською міською радою з ТОВ "Аптека-Центр" та зареєстрованих у встановленому законом порядку. Однак, після закінчення строку дії договорів оренди земельних ділянок по даний час відповідач продовжує користуватися земельними ділянками, не оформлюючи права користування і не сплачуючи коштів за таке користування.

Отже, земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна відповідача та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, є сформованими (визначено їх площу і межі), їм присвоєно кадастровий номер, відомості про них внесено до Державного земельного кадастру, а тому доводи відповідача про те, що спірні земельні ділянки є не сформованими, суд не приймає до уваги.

Також згідно ч. 2 ст. 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Із 01.01.2013 набув чинності Закон України №5245-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

- на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

- які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства, Костопільська міська рада є власником спірних земельних ділянок площею 0,0214 га кадастровий номер 5623410100:02:002:0149 та площею 0,0090 га кадастровий номер 5623410100:02:002:0414, оскільки ці ділянки розташована в межах населеного пункту - м. Костопіль, а відсутність державної реєстрації речового права за територіальною громадою не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідні земельні ділянки.

Також згідно Інформації з Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок кадастровий номер 5623410100:02:002:0149 та кадастровий номер 5623410100:02:002:0414, суб`єктом права власності на вказані земельні ділянки є Костопільська міська рада.

В той же час, державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17.

А відтак, наведеним спростовується твердження відповідача про те, що право комунальної власності на конкретні земельні ділянки в межах населеного пункту виникає з моменту державної реєстрації цього речового права. Відсутність державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки не свідчить про їх несформованість як об`єкта цивільних прав.

Щодо посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не враховано положення ст. 42 ЗК України, посилаючись на те, що спірні земельні ділянки використовуються для обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. Прибережна, 2 в місті Костопіль та не можуть бути передані в оренду ТОВ "Аптека-Центр", то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вказує прокурор, на підставі рішення Костопільської міської міської ради № 1439 від 05.12.2023, ОСББ "Прибережне" передано у постійне користування земельну ділянку площею 0,6599 га з кадастровим номером 5623410100:02:002:1053 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку по вул. Прибережна, 2 в м. Костопіль. Формування вказаної земельної ділянки здійснено в порядку відведення за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови комунальної власності Костопільської міської ради. При цьому, вона не включає у себе раніше сформовані земельні ділянки кадастровий номер 5623410100:02:002:0149 та кадастровий номер 5623410100:02:002:0414, що перебувають у фактичному користуванні ТОВ "Аптека-Центр".

Дані обставини відповідач не спростував.

Також колегія суддів зазначає, що володіння відповідачем належною йому будівлею торгівельного приміщення, яке розміщене на земельних ділянках площею 0,0214 кадастровий номер 5623410100:02:002:0149 та 0,0090 га кадастровий номер 5623410100:02:002:0414 по вул. Прибережна, 2 в м. Костопіль, само по собі свідчить про фактичне користування відповідачем земельними ділянками, на яких розміщене таке приміщення. В той же час, прийняття, за заявою власника об`єкта нерухомого майна, Костопільською міською радою рішень № 345 від 05.10.2004, № 176 від 29.03.2007 про передачу в оренду вищевказаних земельних ділянок, підтверджує фактичний розмір земельних ділянок, які використовує відповідач для обслуговування належного йому на праві власності об`єкта нерухомого майна - торгівельного приміщення.

Отже, розмір земельних ділянок, якими користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами; відповідач не надав жодних доказів використання ним меншої площі спірних земельних ділянок, аніж сформованих для експлуатації та обслуговування належного йому об`єкта нерухомого майна по вул. Прибережна, 2, м. Костопіль.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити. За користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Предметом позову в цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі статей 1212-1214 ЦК України. Відтак, право на позов виникає у позивача з моменту безпідставного набуття відповідачем майна і обмежується останніми трьома роками, які передували пред`явленню позову.

Суд вказує, що в даному випадку здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів за період з 27.03.2021 по 26.03.2024, а позов до суду першої інстанції поданий 27.03.2024. Тобто, позов про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 126 837 грн подано за останні три роки, що передували зверненню до суду з дотриманням вимог ст. 257 ЦК України. Зважаючи на вказані вище обставини, відсутні правові підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідач, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростував, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним у даній справі судового рішення та дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно - західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 10.06.2024 у справі № 918/326/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Аптека-Центр" - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-Центр" на рішення Господарського суду Рівненської області від 10.06.2024 у справі № 918/326/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.