Постанова

від 16.09.2024 по справі 912/2316/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2024 року м. Дніпро Справа № 912/2316/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Бестаченко О.Л.) від 28.02.2024 р. у справі № 912/2316/23

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження"

про стягнення 3 021 492,96 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 р. до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця", яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про стягнення 3 021 492,96 грн, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 22.09.2022 № 5573572 в частині сплати недобору тарифу за здійсненими перевезеннями вантажу.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.02.2024 р. у справі № 912/2316/23:

-позовні вимоги задоволено повністю;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (26500, Кіровоградська область, Голованівський район, смт Голованівськ, вул. Матросова, 40, код ЄДРПОУ 31501553) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Є. Ґедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 40081200) 3 021 492,96 грн, а також судовий збір у розмірі 45 322,39 грн.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.02.2024 р. у справі № 912/2316/23 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає наступне:

-згідно з Єдиною тарифно-статистичною номенклатурою вантажів шрот кормовий, зокрема має код 542224, при цьому в електронному довіднику АС "МЕСПЛАН" не міститься будь-яких застережень, що "шрот кормовой, не поименованый в алфавите" (код з класифікатору ЄТСНВ 542224) є небезпечним вантажем класу 4.2 (номер ООН 2217, аварійна картка 405);

-згідно договору про надання послуг з організації перевезення вантажів на залізничному транспорті від 21.09.2021 року, відправником в період з вересня по кінець листопада 2022 р. виступав сам позивач;

-приймаючи до перевезення вантаж, зокрема шляхом узгодження всіх перевізних документів, здійснюючи відповідні нарахування та списання грошових коштів за перевезення, перевізник позивач підтверджував належність оформлення перевізних документів та відсутність будь-яких порушень з боку відповідача.

На переконання апелянта зазначене вище виключає будь-які порушення щодо оформлення відправлення вантажу з боку відповідача.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено відповідачу у застосуванні строку позовної давності у цій справі, оскільки, на думку апелянта, до спірних правовідносин не може бути застосований п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Згідно з протоколом розподілу судової справи між суддями від 27.03.2024 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.04.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.02.2024 р. у справі № 912/2316/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 01.07.2024 р.

В судовому засіданні по справі, що відбулось 01.07.2024 р., оголошувалась перерва до 16.09.2024 р.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Коваль Л.А. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2024 р., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.

Представниця апелянта у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсягу та просила її задовольнити.

Представниця позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною, посилаючись при цьому на те, що при оформленні перевізних документів зазначено невірний код ЄТСНВ, адже відповідно до сертифікатів якості товару даний вантаж є шротом соняшниковим, не гранульованим, що містить 1,3% жиру та 10,7% вологості. Отже, позивача вважає, що відповідач був обізнаний про усі властивості товару, проте у перевізних документах зазначив завідомо неправдиву інформацію, внаслідок чого перевезення вантажу здійснювалось у мінераловозах, замість зерновозів. У зв`язку з чим у відповідача виникло зобов`язання сплатити недобір провізної плати за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів на залізничному транспорті.

Водночас, позивач наголошує, що наявність чи відсутність вини працівника позивача щодо невірного розрахунку тарифу на станції призначення не відміняє відповідальність (зобов`язання) відповідача зі сплати належних платежів за здійсненні позивачем перевезення.

Також вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем подано позов у межах строку позовної давності, а заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенні не підлягає.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 22.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" (Відповідач/Замовник) шляхом підписання Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) (а.с. 48 т. 1) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (Позивач/Перевізник) шляхом підписання Повідомлення про укладення було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 21.09.2021 № 31501553/2021-001 (далі - Договір, а.с. 8-51 т. 1, а.с. 139-174 т. 2), за умовами якого:

- предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1.),

- перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку (п. 1.3.),

- надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (п. 1.4.),

- замовник зобов`язаний самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника (п. 2.1.4.),

- розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника і вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів (п. 3.1.).

Договір містить додатки, що є його невід`ємною частиною.

На підставі Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" в період з 01.09.2022 по 31.12.2022 зі станції Голованівськ регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснювалось завантаження та відправлення вантажу "жмыхи прочие" (ЄТСНВ 542224, ГНВ 23069090), в спеціалізованому рухомому складі - вагонах для перевезення мінеральних добрив (вагони-мінераловози), призначенням до станції республіки Польща.

При оформленні перевізних документів Замовником в графі 15 накладної було зазначено "шрот кормовой, не поименованный в алфавите" (код ЄТСНВ 542224, код ГНГ 23069090).

Як стверджує позивач, відповідно до сертифікату якості даний вантаж є шротом соняшниковим, не гранульованим, що містить 1,3 % жиру та 10,7 % вологості. За даними властивостями вантаж відповідає коду ЄТСНВ 542239 "Шрот, содержащий не более 1,5 % масла и не более 11 % влаги" та є небезпечним вантажем класу 4.2 (номер ООН 2217, аварійна картка 405). Відповідно до пункту 2.2 Розділу 14 Правил перевезень вантажу навалом та насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, жито, пшениця, овес, ячмінь, гречка, просо, кукурудза в зерні, насіння олійних та бобових культур, рис нерушений, зернові відходи та відходи переробки зерна, висівки, комбікорми, жом сушений, макуха (що містить не більше 1,5 % олії і більше 11 % вологи), шрот (що містить більше 1,5 % олії і більше 11 % вологи) перевозяться насипом у спеціалізованих вагонах для зерна (далі - вагони-зерновози), а також у критих вагонах з дверними загородженнями (щитами).

Відповідно до розпорядження Департаменту комерційної роботи Акціонерного товариства "Укрзалізниця" від 25.07.2022 № ЦМ-15/271 узгоджено перевезення макухи (номер ООН 1386, 2217, а також безпечної макухи, шроту, жмиху) насипом у мінераловозах, цементовозах зі станції України до країн Європи через західні прикордонні переходи до 31.12.2022 на особливих умовах з підвищенням тарифу на 20 %.

У позові позивач зазначає, що в період з 01.09.2022 по 31.12.2022 відповідачем було завантажено та відправлено зі станції Голованівськ вагони з вантажем "жмыхи прочие" в мінераловозах. Загальна сума тарифу за здійснені перевезення склала 12 589 554,0 грн (без ПДВ) без врахування 20 % підвищення до тарифу. Недобір тарифу визначено в сумі 2 517 910,8 грн (без ПДВ) і складається як різниця загальної суми тарифу з підвищенням на 20 % і загальної суми тарифу фактично отриманої перевізником за перевезення на загальних підставах: 15 107 464,8,0 грн. - 12 589 554,0 грн. = 2 517 910,8 грн (без ПДВ), де 15 107 464,8 грн (без ПДВ) - загальна сума тарифу за перевезення вантажу на особливих умовах, отримана за розрахунком 12 589 554,0 грн * 20 %. Загальна сума недобору провізних платежів з ПДВ складає 3 021 492,96 грн.

03.07.2023 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" претензію про сплату недобору провізної плати при перевезенні вантажу "жмыхи прочие" на особливих умовах в спеціалізованих вагонах для перевезення мінеральних добрив.

16.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" дало відповідь на претензію (лист від 07.08.2023 № б/н) про відсутність підстав для сплати провізної плати в сумі 3 021 492,96 грн.

Несплата відповідачем 3 021 492,96 грн за перевезення його вантажу і стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про стягнення 3 021 492,96 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, вантажобагажу визначає Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 № 457.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 908 Цивільного кодексу України, п. 22 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення (ст. 6 Статуту).

Відповідно до п. 57, 62 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Згідно ст. 61 Статуту тарифи на перевезення, збори і штрафи, встановлені відповідно до чинного законодавства, публікуються у Збірниках правил перевезень і тарифів залізничного транспорту.

Відповідно до п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Пунктом 2.7 Правил встановлено, що сплата додаткових провізних платежів, зборів та штрафів, які виникли при перевезенні або на станції призначення, провадиться в такому самому порядку через розрахунковий підрозділ незалежно від терміну видачі вантажу станцією.

Відповідно до п. 23.1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, плата за перевезення вантажів на особливих умовах (відповідно до статті 63 Статуту залізниць) визначається на загальних підставах із підвищенням на 20%. У графі "Найменування вантажу" ("Наименование груза") відправник проставляє відмітку у перевізних документах внутрішнього сполучення - "Перевезення на особливих умовах, розпорядчий документ УЗ від

---

№__ (або номер та дата договору ПАТ "Укрзалізниця" з вантажовласником). З одержувачем погоджено (відмітка може містити додаткові записи про виконання особливих умов)", міжнародного сполучення - "Перевозка на особых условиях (отметка может содержать дополнительные сведения о выполнении особых условий), даты и номера телеграмм УЗ и причастных перевозчиков (ж.д. администраций)".

Відповідно Додатку 1-7 до Договору:

- цим Додатком до Договору визначено умови надання послуг з перевезення вантажу на особливих умовах щодо типових видів перевезень (далі послуга з перевезення на особливих умовах). У разі, якщо типові види перевезень визначені цим Додатком до Договору не передбачають умов для перевезення вантажу Замовника вантажовідправника, надання таких послуг з перевезення вантажу на особливих умовах здійснюється на підставі окремої заявки Замовника вантажовідправника відповідно до Правил приймання вантажів до перевезення без застосування умов цього Додатку до Договору (п. 1.2.),

- Перевізник має право відмовити в узгодженні/погоджені Замовлення та/або наданні послуги з перевезення вантажу на особливих умовах. Перевізник не несе відповідальність за збитки, завдані такою відмовою. У разі відмови в надані послуги з перевезення на особливих умовах Замовник - вантажовідправник має право замовити послуги з перевезення вантажу за Договором на загальних умовах у порядку, передбаченому законодавством та умовами Договору (п. 2.5.),

- Замовник - вантажовідправник, під час оформлення перевізного документу (залізничної накладної) щодо перевезення на особливих умовах у графі 20 накладної зазначає "Найменування вантажу" та додатково проставляє відмітку: "Перевезення на особливих умовах, погодження УЗ від ____ №

---

. Претензії щодо кількості і якості вантажу вирішуються між відправником та одержувачем без участі залізниць. З одержувачем погоджено.", або у графі 15 перевізного документу (залізничної накладної) СМГС, у графі 21 перевізного документу (залізничної накладної) ЦІМ та у графі 20 пе ревізного документу (залізничної накладної) ЦІМ/СМГС проставляє відмітку: "Перевозка на особых условиях, согласование УЗ от

---

№ __. Претензии по количеству и качеству груза решаются между отправителем и получателем без участия перевозчиков. С получателем согласовано." (п. 2.7.),

- замовник-вантажовідправник зобов`язується оплатити послуги перевізника за Договором з урахуванням послуги з перевезення на особливих умовах у розмірі, визначеному відповідно до пункту 23 розділу ІІ Збірника тарифів (п. 2.8.).

З матеріалів справи вбачається, що вантаж відповідача перевезено за накладними, у графі 15 яких зазначено "жмыхи прочие ..." (код ЄТСНВ 542224, код ГНГ 23069090).

Водночас відповідно до сертифікатів якості товару, який було перевезено, назва товару шрот соняшниковий, не гранульований, що містить 1,3 % жиру та 10,7 % вологості.

За вказаними у сертифікатах якості товару властивостями вантаж, який перевозився у період з 01.09.2022 по 31.12.2022, відповідає іншому коду, ніж зазначено при оформленні перевізних документів, а саме коду ЄТСНВ 542239 ШРОТ, ЩО МІСТИТЬ НЕ БІЛЬШ НІЖ 1,5% ОЛІЇ І НЕ БІЛЬШ НІЖ 11% ВОЛОГИ та є небезпечним вантажем класу 4.2 (номер ООН 2217, аварійна картка 405).

Відповідно до номенклатури вантажів ЄТСНВ https://www.uz.gov.ua/cargo_transportation/legal_documents/nomenklatura:

Код ЄТСНВ: 542224, Найменування ЄТСНВ: ШРОТ КОРМОВИЙ, НЕ ПОЙМЕНОВАНИЙ В АЛФАВІТІ, Код ГНВ: 23069090, Найменування ГНВ: Жмыхи и твердые отходы от извлечения растительных жиров, масел, кроме отходов позиций 2304, 2305,

Код ЄТСНВ: 542239, Найменування ЄТСНВ: ШРОТ, ЩО МІСТИТЬ НЕ БІЛЬШ НІЖ 1,5% ОЛІЇ І НЕ БІЛЬШ НІЖ 11% ВОЛОГИ, Код ГНВ: 23063000, Найменування ГНВ: Жмыхи и твердые отходы от извлечения жиров, масел из семян подсолнечника, кроме позиций 2304, 2305.

Відповідно до пункту 2.2 Правил перевезень вантажу навалом та насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, жито, пшениця, овес, ячмінь, гречка, просо, кукурудза в зерні, насіння олійних та бобових культур, рис нерушений, зернові відходи та відходи переробки зерна, висівки, комбікорми, жом сушений, макуха (що містить не більше 1,5 % олії і більше 11 % вологи), шрот (що містить більше 1,5 % олії і більше 11 % вологи) перевозяться насипом у спеціалізованих вагонах для зерна (далі вагони-зерновози), а також у критих вагонах з дверними загородженнями (щитами).

Використання вагонів мінераловозів для перевезення вказаного вантажу не передбачено Правилами перевезення вантажів (пункт 2.2 Правил перевезень вантажу навалом та насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542).

Розпорядженням Департаменту комерційної роботи Акціонерного товариства "Укрзалізниця" від 25.07.2022 № ЦМ-15/271 узгоджено перевезення макухи (номер ООН 1386, 2217, а також безпечної макухи, шроту, жмиху) насипом у мінераловозах, цементовозах зі станції України до країн Європи через західні прикордонні переходи до 31.12.2022 на особливих умовах з підвищенням тарифу на 20 %.

При відправленні станцією з платника тарифу за перевезення стягнуто провізну плату, без врахування підвищення тарифу на 20 % (виключного тарифу) при оформленні перевізних документів і розрахунку провізної плати за кодами ЄТСНВ 542224, кодами ГНГ 23069090.

З матеріалів справи вбачається, що при оформленні перевізних документів у графі 15 накладної відправником зазначено код ЄТСНВ 542224, код ГНГ 23069090 ШРОТ КОРМОВИЙ, НЕ ПОЙМЕНОВАНИЙ В АЛФАВІТІ. Проте, відповідно до наявних в матеріалах справи сертифікатів якості товару цей вантаж є шротом соняшниковим, не гранульованим, що містить 1,3 % жиру та 10,7 % вологості. Отже відправник мав зазначити в накладних код ЄТСНВ: 542239, Найменування ЄТСНВ: ШРОТ, ЩО МІСТИТЬ НЕ БІЛЬШ НІЖ 1,5% ОЛІЇ І НЕ БІЛЬШ НІЖ 11% ВОЛОГИ.

Апелянт вказує на те, що позивачем не надано відповіді на запитання які показники має код 542224, проте судова колегія наголошує, що визначальним для вирішення цього спору є не надання позивачем відповіді на запитання які показники має код 542224, а те, що товар, який був відправлений відповідачем відповідає показникам саме для коду 542239, і саме відповідач мав обрати вірних код для зазначення його в накладній.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відправником надано невірні відомості щодо вантажу, який перевозився.

Таким чином, відповідачем, в порушення пункту 2.2 Правил перевезень вантажу навалом та насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, п. 23.1 розділу II Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, пунктів 3.1, п. 2.7. Додатку 1-7 до Договору, при погодженні планів на перевезення вантажу не проставлена відмітка про необхідність застосування особливих умов, не подана окрема заявка для укладення договору Перевізнику, організація перевезення зазначеного вантажу здійснена на загальних підставах, без врахування автоматизованою системою особливих умов і підвищення тарифу на 20 % (виключного тарифу) при оформленні перевізних документів і розрахунку провізної плати.

Вантаж "жмыхи прочие" по станції Голованівськ протягом 01.09.2022 31.12.2022 приймався до перевезення у мінераловозах (тобто, на особливих умовах) без перешкод і доставлявся за призначенням в повному обсязі.

Стосовно зазначення у частині накладних (в графі Відправник) структурного підрозділу позивача Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом слушно зауважено на положеннях Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 року, до якої приєднана Україна відповідно до Закону України від 16.11.2005 року № 3091-IV і який набрав чинності для України 01.11.2007 року.

Параграф 1 ст. 12 Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (ЦІМ Додаток B до Конвенції) визначає, що накладна є доказом укладення і умов договору перевезення, а також приймання вантажу перевізником, доки не доведено протилежне.

Стаття 8 цього ж Розділу Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (ЦІМ Додаток B до Конвенції) визначає, що відправник відповідає за всі витрати і збитки, заподіяні через: a) його невірні, неточні, неповні або зазначені в непризначеному для них місці дані в накладній; b) невнесення ним відомостей, що вимагаються РІД. Якщо на прохання відправника перевізник записує в накладній відомості, то він вважається таким, що діє від імені відправника доки не буде доведене протилежне.

В матеріалах справи наявний Дозвіл з обмеженнями на використання коду платника від 20.07.2022 № 00013/5573572-2022, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" надало дозвіл на використання свого коду, як платника 5573572, отриманого ним за Договором відправнику/одержувачу Виробничий підрозділ "Одеська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт", Регіональна філія "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" код ЄДРПОУ 40081200 для здійснення оплати послуг АТ "Укрзалізниця", пов`язаних з перевезеннями, що відповідають умовам, зокрема: область відправлення без обмежень; область призначення без обмежень; вантаж без обмежень; рухомий склад без обмежень. Термін дії дозволу встановлено з 20.07.2022. Майстер Химич М.М.

Зазначений дозвіл було відмінено 17.01.2024, причина відміни закінчення дії. Майстер Химич М.М.

Таким чином, представник Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" майстер Химич М.М., на підставі відповідного дозволу відповідача записував у частині накладних відомості, надані відповідачем, отже як вірно вказано судом першої інстанції він вважається таким, що діяв від імені відправника.

Слід відмітити, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" не заперечує та не спростовує того, що воно було відправником вантажів за накладними.

Згідно умов Договору, укладеного між сторонами, відповідачу було присвоєно коди відправника/одержувача 2145, платника 5573572 та відкрито його особистий рахунок. У Повідомленні про укладення Договору про надання послуг з організації вантажів залізничним транспортом зазначено, що вказані коди повинні використовуватись виключно для перевезення вантажів в межах Договору між сторонами.

Вказаний код 2145, який було присвоєно Товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження", зазначений у частині накладних в графі "відправник" біля найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження".

Водночас, у решті накладних зазначено код відправника Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (5549), оскільки, як було зазначено вище, остання діяла від імені відправника Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження".

Код платника 5573572 вказано в усіх накладних в графі 23 "Уплата провозных платежей".

Крім цього, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що наявність чи відсутність вини працівника позивача щодо невірного розрахунку тарифу на станції призначення не відміняє відповідальність (зобов`язання) відповідача зі сплати належних платежів за здійсненні позивачем перевезення. Такі платежі повинні відповідати тарифам, визначеним станом на час здійснення перевезення.

Провізна плата за перевезення вантажу за спірний період підлягає нарахуванню на підставі тарифів, визначених Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317.

Також при введенні плану на перевезення вантажу через автоматизовану систему планування АС "Месплан" обов`язковими є інформація про станцію відправлення та призначення, назва та код вантажовідправника та вантажоодержувача, кількість вагонів, що плануються відвантажити на протязі звітного місяці, загальна маса вантажу та код вантажу за єдиною тарифно-статистичною системою номенклатури вантажів (ЄТСНВ).

Інформація щодо перевезення вантажів на особливих умовах у замовленні на перевезення вантажів ф. ГУ-12 не зазначається.

Відповідно до п. 2.2 Правил перевезення вантажу навалом і насипом перевезення шроту кормового передбачено лише у вагонах для перевезення зерна (вагонах-зерновозах), а також у критих вагонах з дверними загородженнями (щитами).

При внесенні інформації до АС "Месплан" відповідач (Замовник) чи представник відповідача зазначив, що перевезення шроту кормового Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" буде здійснюватися у вагонах-мінераловозах.

Інформація щодо властивостей вантажу, а саме місткість олії та вологість, що міститься у сертифікатах якості надається Перевізнику у день відправлення вантажу.

Відтак відповідач (Замовник) мав бути обізнаний у тому, що умови перевезення шроту соняшникового, не гранульованого, що містить 1,3% жиру та 10,7% вологості, відмінні від тих, що зазначені у пункті п. 2.2 Правил перевезення вантажу навалом і насипом. Про таку обізнаність свідчать і доводи самого апелянта, який зазначає в апеляційній скарзі, що шрот з показниками, що містить більше 1,5% олії і більше 11% вологості, не виробляється, оскільки такі показники не будуть відповідати ДСТУ 4638:2006.

Відповідно до ст. 63 Статуту Замовник послуг, як особа, що зацікавлена у збуті своєї продукції повинна була звернутися для укладання договору про перевезення шроту кормового на особливих умовах. Однак не зважаючи на це, Замовник не звернувся до Перевізника с таким листом, а у перевізних документах у графі 15 "Наименование груза" зазначав код ЄТСНВ, що не відповідає належному коду ЄТСНВ.

Відповідно до ст. 24 Статуту замовник послуг несе відповідальність за всі наслідки неправильності та неточності або неповноти відомостей, що зазначені у перевізних документах.

Відповідно до п. 1.5 р. 4 Правил оформлення перевізних документів працівник залізниці перевіряє лише наявність сертифікатів, митних декларацій та інших документів.

Варто зазначити, що добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Також суд звертає увагу, що відповідачем на підтвердження повідомлених обставин щодо здійснення ним сплати надбавки у розмірі 20% (за частину вагонів), доказів до матеріалів справи надано не було. У звітах про оплату, які додані відповідачем до відзиву, не міститься інформація про нарахування позивачем відповідачу плати з підвищенням тарифу на 20 % за перевезення вантажу в мінераловозах.

Відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що серед вагонів, якими перевозився вантаж у спірний період, були не лише мінераловози, але і зерновози.

Однак, судом першої інстанції слушно наголошено, що у заявах по суті справи відповідач не повідомляв про вказані обставини, відповідні докази не подавав. Згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що до основних засад (принципів) господарського судочинства, відноситься, зокрема, змагальність сторін (ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно норм ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За положеннями ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За викладених обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач у період з 01.09.2022 до 31.12.2022 неправомірно здійснив завантаження та відправлення вантажу "жмыхи прочие" в спеціалізованому рухомому складі вагонах для мінеральних добрив, використання яких для перевезення ШРОТУ, ЩО МІСТИТЬ НЕ БІЛЬШ НІЖ 1,5% ОЛІЇ І НЕ БІЛЬШ НІЖ 11% ВОЛОГИ не передбачено пунктом 2.2 Правил перевезень вантажу навалом та насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542 Правилами перевезення вантажів, без врахування підвищення тарифу на 20 % (виключного тарифу) при оформленні перевізних документів, з зазначенням невірного коду ЄТСНВ.

Судом першої інстанції зазначено про здійснену судом перевірку розрахунку недобору провізної плати та зроблено висновок, що цей розрахунок є арифметично правильним, з чим погоджується і судова колегія.

Щодо доводів апелянта про незадоволення судом першої інстанції заяви відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом у цій справі 07.12.2023.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Водночас ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлює, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 3 ст. 925 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Частиною 5 ст. 315 Господарського кодексу України встановлено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 137 Статуту залізниць України встановлено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

За приписами ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

У п. 7.3 Договору встановлено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Оскільки правовідносини сторін виникли з укладеного між ними договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, сторони в передбаченій законом формі, домовились про збільшення позовної давності без зазначення жодних винятків, на які ці положення договору не розповсюджуються, строк позовної давності було збільшено за домовленістю сторін до одного року.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділ Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Апелянт вказує на те, що строк позовної давності по окремих накладних почав спливати починаючи з 05.09.2023 р., при цьому п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки до них має бути застосований спеціальний строк позовної давності, встановлений п. 137 Статуту залізниць України.

Однак, судова колегія не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки станом на час закінчення встановленого законом строку позовної давності пунктом 19 розділу Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України встановлювалось продовження, зокрема і скорочених строків позовної давності на період воєнного стану.

Отже, згідно п. 19 розділу Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені статтею 259 цього Кодексу (позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін), продовжуються на строк його дії.

За таких обставин, враховуючи умови п. 7.3 Договору, положення ст. 259 Цивільного кодексу України та п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем подано позов у межах строку позовної давності, а заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Отже, судова колегія висновує, що місцевий господарський суд, на підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та встановивши усі обставини справи, дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" про стягнення 3 021 492,96 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням усього вищенаведеного, апеляційний господарський суд вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.02.2024 р. у даній справі відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 67 983,00 грн слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.02.2024 р. у справі № 912/2316/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.02.2024 р. у справі № 912/2316/23 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 01.10.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя Т.А. Верхогляд