Рішення

від 30.09.2024 по справі 904/3215/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3215/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС ЕВОТЕК", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ БАЗИС", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС ЕВОТЕК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ БАЗИС" в якому просить суд стягнути заборгованість за договором про виготовлення і постачання пакувальних матеріалів № 31 від 12.04.2022 у розмірі 1 001 093 грн, з яких: заборгованість за виготовлені партії продукції у розмірі 692 994, 45 грн, пеня за порушення строків виконання зобов`язань у розмірі 249 398, 56 грн, інфляційні нарахування з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 39 702, 23 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 18 997, 79 грн.

Ухвалою суду від 24.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/3215/24. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.07.2024 була направлена до електронного кабінету сторін у порядку, визначеному законом, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа.

Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 24.07.2024 було доставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ВКФ БАЗИС" 24.07.2024.

Отже, відповідач повинен був подати відзив на позов не пізніше 08.08.2024 (включно).

Відповідач, належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи, відзиву на позов у встановлений судом строк не надав.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Судова система не припиняє працювати, але значна кількість повітряних тривог, відключення електроенергії, відсутність фінансування на поштові відправлення, призводить до збільшення часу розгляду судових справ.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 31 від 12.04.2022 в частині сплати заборгованості за поставлений товар та за зберігання товару.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

12.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВОТЕК. ІНК." ( в подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАС ЕВОТЕК" , далі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ БАЗИС" (далі відповідач, Замовник) було укладено договір № 31 (далі договір).

Відповідно до пункту 2.1 договору Постачальник відповідно до умов цього Договору зобов`язується виготовляти та поставляти Замовнику Продукцію згідно із узгодженими Сторонами Специфікаціями і у порядку, передбаченому умовами цього Договору.

Поставка Продукції здійснюється партіями (Партія Продукції) на підставі узгоджених Сторонами Специфікацій. Розмір мінімальної Партії Продукції по кожному Виду Продукції складає 500 кг (пункт 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що поставка Продукції здійснюється транспортом Замовника та за його рахунок на умовах EXW м. Київ, Постачальник (Інкотермс 2010). Навантаження Продукції на транспорт здійснюється силами Постачальника та за його рахунок.

Датою поставки Партії Продукції вважається фактична дата отримання цієї Партії Продукції Замовником, згідно із датою оформлення товарно-транспортної накладної (пункт 4.2 договору).

Згідно з пунктом 4.3 договору Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або дата внесення готівкових коштів у касу Постачальника.

Пунктами 5.1-5.2 договору встановлено, що Загальна сума Договору складає загальну вартість Партій Продукції, поставлених в строк дії цього Договору на підставі Специфікацій. Ціна Продукції по цьому Договору встановлюється в умовних одиницях за 3 кг/тис. шт. Продукції і включає в себе вартість тари, пакування, транспортні витрати, (якщо обов`язок доставки покладений на Постачальника) і узгоджується Сторонами в Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пункту 6.1 договору постачальник виготовляє та поставляє Партію Продукції у строк, встановлений у Додатку № 1 до цього Договору. Строк виготовлення починає відраховуватись з дати підписання Сторонами Специфікації та Технічної Специфікації на цю Партію Продукції, якщо інше не передбачено Додатковими угодами, або Додатками до цього Договору.

Пунктами 6.2, 6.5 договору визначено, що Замовник повинен направити Постачальнику Заявку, підписану уповноваженою особою Замовника і скріплену печаткою Замовника. Постачальник надає на кожну Партію Продукції товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, податкову накладну в електронному вигляді згідно з вимогами законодавства України, документ про якість.

У випадку якщо Замовник не отримає готову до поставки Партію Продукції у строк, вказаний в п. 6.6 Договору, Партія Продукції вважається поставленою на 6 (шостий) календарний день з дати отримання Рахунку-фактури Постачальника (пункт 6.7 договору).

Підпунктами 6.7.2, 6.7.3 пункту 6.7 сторони визначили, що строк зберігання Постачальником партії продукції складає 30 (тридцять) діб з дати поставки передбаченої п. 6.7 Договору. Вартість зберігання Партії Продукції складає 300 (триста) грн 00 коп за 1 (одну) добу зберігання. Замовник зобов`язаний оплатити Партію Продукції, яка знаходиться на зберігання на підставі Рахунку-фактури Постачальника, у строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати виписки Рахунку-фактури.

Згідно з пунктом 8.2 договору, у випадку прострочення розрахунку із порушенням строків, передбачених Розділом 5 Договору, Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості Партії Продукції за кожний день прострочення оплати до повного виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 8.3 договору, у випадку прострочення розрахунків із порушенням строків, передбачених п. 6.7.3 Договору, Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості зберігання Партії Продукції за кожен день прострочення оплати, до повного виконання зобов`язання.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині фактично виникнувших під час дії Договору зобов`язань - до повного їх виконання. Якщо за 15 днів до закінчення строку дії Договору ні одна із Сторін не зажадає розірвання (переукладення) Договору чи зміни його окремих умов, цей Договір визнається продовженим на цих же умовах на кожний наступний календарний рік але не більше, ніж на 3 (три) роки (пункт 12.5 договору).

Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ БАЗИС» подано заявки на матеріали № 4 від 07.09.2022, № 5 від 07.09.2022, № 6 від 22.09.2022.

Сторонами підписано Специфікації № 3/20730 від 07.09.2022 та № 4 від 22.09.2022 на загальну суму 16 238, 40 грн.

Специфікаціями встановлено, що оплата партії Продукції здійснюється наступним чином: 50% передплата згідно Рахунку-фактури Постачальника у строк не пізніше 3-х (банківських) днів з дати виписки такого Рахунка-фактури, повна оплата виготовленої та готової до поставки партії Продукції проводиться за фактом виготовлення партії продукції у строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати виписки Постачальником рахунку-фактури на фактичну кількість виготовленої Партії продукції, який одночасно підтверджується факт готовності Партії продукції до поставки. Поставка Продукції на умовах EXW м. Київ (Інкотермс 2010).

Позивач на виконання умов договору виставив відповідачу рахунки № 476 від 07.09.2022 на суму 346 329, 60 грн та № 596 від 22.09.2022 на суму 186 364, 08 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ БАЗИС" здійснило попередню оплату в розмірі 174 999, 23 грн. На суму 357 694, 45 грн відповідач оплату не здійснив, продукцію не прийняв.

Також відповідно до пункту 6.7 позивачем виставлено рахунки № 180 від 12.06.2024 на суму 168 300 грн та № 181 від 12.06.2024 на суму 167 400 грн за зберігання товару.

15.02.2024 позивач надіслав відповідачу лист про отримання продукції за замовленням та сплату заборгованості № 17/75 від 15.02.2024.

Для досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості № 27/269 від 20.06.2024.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Щодо суми основного боргу

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем виготовлено продукцію на загальну суму 532 693, 68 грн.

Відповідач лише частково виконав зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 174 999, 23 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 357 694, 45 грн.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов договору строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 357 694, 45 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо суми за зберігання товару

За приписами статті 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен, бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно зі статтею 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати замінити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства

У випадку, якщо Замовник не отримає готову до поставки Партію Продукції у строк, вказаний в п. 6.6 Договору, Партія Продукції вважається поставленою на 6 (шостий) календарний день з дати отримання Рахунку-фактури Постачальника (пункт 6.7 договору).

Готова до поставки Партія Продукції не отримана Замовником в строки вказані в п. 6.6. Договору, яка вважається поставленою відповідно до умов п. 6.7 Договору, передається Замовником на зберігання Постачальнику на умовах передбачених цим Договором (підпункт 6.7.1 пункту 6.7 договору).

Підпунктом 6.7.2 пункту 6.7 договору сторони встановлено, що строк зберігання Постачальником партії продукції складає 30 (тридцять) діб з дати поставки передбаченої п. 6.7 Договору.

Судом встановлено, що Договором сторони не передбачили права Постачальника щодо його подальших дій в разі не отримання товару Замовником після закінчення строку зберігання. Для врегулювання спірних правовідносин суд застосовує положення визначені законодавством України.

Частиною 4 статті 690 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не скористався своїм правом та після закінчення 30-ти денного строку на зберігання товару не звернувся до Замовника з пропозицією прийняти та оплатити товар або з відмовою від договору.

Отже, виходячи з положень договору, сторони обмежили строк зберігання товару в 30 діб, тому здійснивши перерахунок, суд встановив, що сума яка підлягає стягненню за зберігання товару становить 18 000 грн.

Щодо суми пені

Позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 249 398, 56 грн, за період з 04.11.2022 по 19.07.2024 на суму 116 858, 74 грн (рахунок № 478 від 07.09.2022), з 07.11.2022 по 19.07.2024 на суму 126 346, 85 грн (рахунок № 596 від 22.09.2022), з 24.06.2024 по 19.07.2024 на суму 3 108, 49 грн (рахунок № 180 від 12.06.2024) та з 24.06.2024 по 19.07.2024 на суму 3 084, 48 грн (рахунок № 181 від 12.06.2024).

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ч.ч. 2, 3 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначалося вище, у пунктах 8.2, 8.3 договору сторони погодили, що у випадку прострочення розрахунку із порушенням строків, передбачених Розділом 5 Договору, Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості Партії Продукції за кожний день прострочення оплати, до повного виконання зобов`язання; у випадку прострочення розрахунків із порушенням строків, передбачених п. 6.7.3 Договору, Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості зберігання Партії Продукції за кожен день прострочення оплати, до повного виконання зобов`язання.

Відповідно до правил обрахунку строків (ст. 253 Цивільного кодексу України) період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання з оплати мало бути виконано.

Як передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі.

Тобто, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16, від 10.04.2018 у справі № 916/804/17 та від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.

Сторонами у п. 8.2, 8.3 договору за взаємною згодою сторін встановлено інший строк нарахування пені, ніж той, який передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, з вказівкою на подію, яка має неминуче настати - до моменту повного виконання зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично неточним, у зв`язку з невірним нарахуванням заборгованості за зберігання товару.

Після здійсненого судом перерахунку за загальний період з 24.06.2024 по 19.07.2024 складають 332, 46 грн. Таким чином, позовні вимоги в цій частині позову підлягають частковому задоволенню в розмірі 243 453, 05 грн. У позовних вимогах про стягнення пені у розмірі 5 860, 51 грн слід відмовити.

Щодо сум 3 % річних та інфляційних втрат

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач вимагає стягнення суми боргу з урахуванням 3% річних на суму 18 997, 79 грн за період з 04.11.2022 по 19.07.2024 на суму 8 779, 40 грн (рахунок № 478 від 07.09.2022), з 07.11.2022 по 19.07.2024 на суму 9 503, 81 грн (рахунок № 596 від 22.09.2022), з 24.06.2024 по 19.07.2024 на суму 358, 67 грн (рахунок № 180 від 12.06.2024), з 24.06.2024 по 19.07.2024 на суму 355, 90 грн (рахунок № 181 від 12.06.2024) та інфляційні втрати у розмірі 39 702, 23 грн за період з листопада 2022 року по червень 2024 року.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд встановив, що при нарахуванні 3 % річних позивачем допущені ідентичні помилки, як і при нарахуванні пені.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині позову підлягають частковому задоволенню в розмірі 18 321, 57 грн. У позовних вимогах про стягнення 3 % річних у розмірі 676, 22 грн слід відмовити.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Дослідивши наданий розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена до стягнення сума у розмірі 39 702, 23 грн є вірною.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 10 157, 57 грн.

Позивач заявив вимогу про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яку викладено в прохальній частині позовної заяви, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл таких витрат.

Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ БАЗИС» (49000, м. Дніпро, вул. Океанська, буд. 3, кім. 10; ідентифікаційний код 34916892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС ЕВОТЕК" (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 1; ідентифікаційний код 42874645) основний борг у розмірі 357 694, 45 грн, борг за зберігання товару в розмірі 18 000 грн, інфляційні втрати в розмірі 39 702, 23 грн, 3% річних у розмірі 18 321, 57 грн, пеню в розмірі 243 453, 05 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 157, 57 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відкласти вирішення питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко