Рішення
від 01.10.2024 по справі 905/655/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649


Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.10.2024 Справа №905/655/24

Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Дочірнього підприємства «ВО «Спецтранс», м.Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Свято-Покровська №3», м.Покровськ, Донецька область

про стягнення 853 783,74грн

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство «ВО «Спецтранс», м. Київ звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Свято-Покровська №3» м.Покровськ, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 648749,13грн, інфляційних втрат у розмірі 165731,80грн, 3% річних у розмірі 39302,81грн (всього 853 783,74грн).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого з 13.01.2022 по 28.01.2022 товару за укладеним між сторонами договором №172СВП від 11.01.2022.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/655/24; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; запропоновано позивачу у строк до 20.05.2024 надати суду докази направлення відповідачу приєднаної до позовної заяви претензії №21/09 та актів звірки; встановлено відповідачу строк до 20.05.2024 (враховуючи час пересилання засобами зв`язку) для подання суду відзиву на позов.

Згідно з п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Суд направив копії ухвали суду від 29.04.2024 до особистих електронних кабінетів сторін в системі "Електронний суд", згідно довідок, сформованих у системі Діловодство спеціалізованого суду, вказана ухвала доставлена до електронних кабінетів всіх учасників справи 29.04.2024 о 23:14год.

20.05.2024 через систему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 18.05.2024, в якому просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення проти позовних вимог обґрунтовані не настанням у товариства строку виконання зобов`язань з оплати товару з огляду на наступне: Специфікація, на яку посилається позивач, є неукладеною, відповідно між сторонами не узгоджені істотні умови договору, зокрема, ціна товару та строк його оплати; відсутність вимог з боку позивача в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України про сплату боргу, неотримання копії претензії позивача вих.№21/09 від 21.09.2023; прострочення кредитора у зв`язку з ненаданням позивачем відповідачу оригіналів зазначених в п.6.4-1 договору документів.

Крім того, відповідач ставить під сумнів приєднану до позову видаткову накладну №РН-13/01-1 від 13.01.2022 на суму 66731,04грн. з огляду на не відображення цієї господарської операції у обліку ТОВ «Шахта «Свято-Покровська №3».

У відзиві на позовну заяву відповідач керуючись ст.90 ГПК України поставив позивачу питання.

У відзиві також викладені заперечення проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, заявлено клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.05.2024 залишено без задоволення клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження; встановлено позивачу строк до 31.05.2024 для надання суду відповіді на поставлені у відзиві в порядку ст. 90 ГПК України питання, відповіді на питання оформити відповідно до ст.ст. 88, 90 ГПК України або обґрунтувати підстави відмови від надання відповіді, якщо вони є згідно приписів ч. 5 ст. 90 ГПК України, копії означених документів направити іншому учаснику справи (докази направлення подати суду) та оригінал видаткової накладної №РН-13/01-1 від 13.01.2022.

21.05.2024 через канцелярію суду від позивача надійшов лист №16/5 від 16.05.2024 до якого доданий фіскальний чек від 22.09.2023 у підтвердження відправки відповідачу претензії №21/09 від 21.09.2023 та копію проекту Додаткової угоди №1 від 15.11.2023.

04.06.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли письмові заперечення (пояснення) б/н від 04.06.2024, в яких зазначає наступне:

- посилаючись на порушення позивачем встановленого ст.80 ГПК України строку подання доказів просить суд не брати до уваги наданий позивачем лист №16/05 від 16.05.2024 разом з додатками;

- зазначає, що зі змісту наданого позивачем на підтвердження направлення претензії фіскального чеку від 22.09.2023 неможливо встановити особу відправника, що саме направлялось, а також вказана некоректна назва та адреса отримувача, дані про відправлення за трек-номером на офіційному сайті АТ «Укрпошта» відсутні, в зв`язку з чим фіскальний чек є неналежним та недопустимим доказом у розумінні ст. 76, 77 ГПК України;

- відсутність підписів та печаток на сканкопії Додаткової угоди №1 від 15.11.2023, відсутність доказів її надсилання саме відповідачем на адресу позивача;

- посилається на порушення позивачем ст. 88, 90 ГПК України при наданні відповідей на поставлені у відзиві запитання;

- вважає Специфікацію №1 від 12.01.2022 до договору неукладеною, а її умови відповідно не узгодженими сторонами в розумінні п.10.8 договору та положень ст.ст.639, 640 ЦК України;

- відсутність у наданих позивачем товарно-транспортних накладних будь-яких записів у розділі «супровідні документи на вантаж» у підтвердження виконання вимог п.6.4-1 договору;

- не доведення позивачем обставин знаходження оригіналу видаткової накладної №РН-13/01-1 від 13.01.2022 саме у орендованому нежитловому приміщенні у м. Слов`янську, Донецької області; посилаючись на ненадання позивачем оригіналу накладної №РН-13/01-1 від 13.01.2022 відповідно до приписів ч.6 ст.91 ГПК України відповідач просить суд не брати до уваги її копію як доказ.

Також відповідач в порядку ч.6 ст. 91 ГПК України просить суд витребувати у позивача для огляду у судовому засіданні оригінал Специфікації №1 від 12.01.2022 до договору №172СВП від 11.01.2022. У відзиві на позовну заяву відповідач ставить під сумнів вказану специфікацію, посилаючись на те, що підписана уповноваженою особою та скріплена печаткою позивача специфікація не була отримана відповідачем.

Частиною 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. (ч.6. ст.91 ГПК України).

Враховуючи, що в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія Специфікації №1 від 12.01.2022 до договору №172СВП від 11.01.2022, в свою чергу відповідач у відзиві підтвердив узгодження з позивачем її умов та її підписання зі сторони ТОВ «Шахта «Свято-Покровська №3», суд не вбачає необхідності витребування оригіналу Специфікації №1 від 12.01.2022.

Факт не отримання відповідачем примірника підписаної зі сторони позивача Специфікації не свідчить про її невідповідність примірнику, приєднаному позивачем до матеріалів позову. Крім того, відповідач не ставить під сумнів належність відбитку печатки на Специфікації №1 від 12.01.2022 з боку покупця ТОВ «Шахта «Свято-Покровська №3» та її підписання уповноваженою особою товариства.

Крім того, відповідач просить суд витребувати оригінал Специфікації №1 від 12.01.2022 для огляду у судовому засіданні, що є неможливим оскільки справа розглядається в спрощеному позовному провадженню без виклику (повідомлення) сторін.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 8 Конституції України, закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Крім того, згідно п.7 ч.1 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства, зокрема, є розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно до частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

За приписами ч.2 ст. 114 ГПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У рішенні Європейського Суду з прав людини Савенков проти України від 02.05.2013 Папазов проти України від 15.03.2012 зазначено, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Отже, строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи, поведінка заявників та об`єктивна необхідність вчинення процесуальних дій.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на обставини, пов`язані із збройною агресію проти України, включення Харківської міської територіальної громади (місцезнаходження Господарського суду Донецької області) до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, постійні ракетні обстріли міста, а також обставини особливого (дистанційного) режиму роботи Господарського суду Донецької області, повний текст рішення складений судом у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

11.01.2022 між Дочірним підприємством «ВО «Спецтранс» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахта «Свято-Покровська №3» (далі - покупець, відповідач) був підписаний договір №172СВП (далі - договір), за приписами п.1.1. якого на умовах, передбачених цим договором постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення (далі ресурси).

Відповідно до п.2.1. договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною (далі специфікації).

Поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, які зазначені в специфікаціях. Постачальник зобов`язується поставити ресурси на умовах поставки, зазначених в специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2020 року (п.3.1. договору).

У п.3.2. договору сторони дійшли згоди, що терміни поставки ресурсів зазначаються в специфікаціях. У разі поставки ресурсів відповідно до графіка графік оформляється як додаток до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Постачальник має право здійснити поставку ресурсів в інші терміни виключно на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі (п.3.3. договору).

Відповідно до п.3.4. договору постачальник зобов`язаний повідомити покупцю про передбачувану дату постачання ресурсів в терміни, які зазначені у специфікаціях.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що отримання відправки ресурсів з участю експедиторів (ТОВ «Нова Пошта», ТОВ «Делівері», ТОВ «Ін тайм» та інші, іменовані надалі Експедитори), здійснюється у відповідності до умов договорів, укладених між постачальником та експедитором, експрес-накладні повинні бути заповнені належним чином: з зазначенням кількості місць; фактичної ваги; оголошеної вартості; виду упаковки; повного опису відправлення; документів, які супроводжують відправлення (номер та дата видаткової накладної на поставку товарно-матеріальних цінностей, виписаної постачальником); типу послуги («Двері-Двері», «Двері-Склад», «Склад-Двері», «Склад-Склад»); сторони, яка сплачує послуги; вартості доставки; підпис Експедитора та відправника. Отримання відправки ресурсів на умовах СРТ склад Експедитора та СРТ склад Покупця з доставкою Експедитором, виконується на підставі довіреності та інших документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства та наділяють представника покупця повноваженнями на отримання ресурсів.

Датою поставки ресурсів вважається дата відмітки уповноваженого представника покупця про їх отримання, вказана в експрес-накладній.

За умовами п.4.1. договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов`язані з постачанням ресурсів.

У п.4.2. договору сторони погодили, що ціна на ресурси може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до договору. Зміна ціни після оплати ресурсів не допускається.

Загальна сума договору визначається як сумарна вартість ресурсів, поставка яких здійснюється відповідно до доданих до нього специфікацій (п.4.3. договору).

Відповідно до п.5.2. договору оплата за поставлені ресурси буде проводитися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту поставки ресурсів і надання документів, зазначених в п.п.6.4.-1 6.4.-2 цього договору.

Пунктами 5.1., 5.3., 5.4. договору визначено, що оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в договору, датою оплати ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Постачальник має право вимагати від покупця скан копію банківського платіжного доручення.

Покупець має право здійснити оплату ресурсів до настання термінів оплати.

За змістом п.5.9. договору у разі необхідності сторони проводять звірку взаємних розрахунків з подальшим оформленням відповідного Акту.

Приймання ресурсів за кількістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965р №П-6 зі змінами і доповненнями, а також відповідно до вимог ТУ, ДСТУ і ГОСТ для даного виду ресурсів (п.6.2.договору).

Відповідно до п.6.4.-1. договору якщо покупець є вантажоодержувачем постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку прийомки ресурсів оригінали наступних документів: рахунок на оплату ресурсів та/або видаткову накладну; транспортні та супроводжувальні документи (у т.ч. товарно-транспортну накладну та накладну на поставлені ресурси; пакувальні документи; сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником); сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках); акт приймання-передачі ресурсів у 2 примірниках), оформлений зі сторони постачальника у випадку, якщо його надання до початку прийомки ресурсів обумовлено сторонами у специфікації; інші документи вказані у специфікації.

Згідно з п.6.4.-2 договору якщо покупець не є вантажоодержувачем постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів наступні документи: рахунок на оплату ресурсів та/або видаткову накладну (оригінал); транспортні та супровідні документи (у т.ч. товарно-транспортну накладну (оригінал) та накладну на поставлені ресурси (оригінал); пакувальні документи (копія); сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (в разі, якщо постачальник не є виробником) (копія); сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках) (копія); акт прийому-передачі ресурсів (в 2-х примірниках), оформлений з боку постачальника (оригінал) в разі, якщо його надання до початку приймання ресурсів обумовлено сторонами в специфікації; інші документи вказані у специфікації.

Якщо ресурси, що поставляються за цим договором, входять до переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, постачальник зобов`язується за свій рахунок одержати і надати покупцеві сертифікат відповідності чи свідоцтво про визнання іноземного сертифікати, які видані уповноваженими органами України.

Постачальник зобов`язаний з дотриманням вимог чинного законодавства, здійснювати реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.6.5. договору покупець вправі відмовитися від приймання поставлених ресурсів до надання документів, зазначених в п.п.6.4.-1 та 6.4.-2 цього договору.

В п.7.1. договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Згідно умов, п.7.10 договору сплата неустойок, відсотків за користування грошовими коштами, а також відшкодування збитків не звільняє сторони від необхідності виконання зобов`язань за договором.

Все листування, пересилання документів, повідомлень, заяв і претензій, пов`язаних з виконанням цього договору або випливають з нього, повинні направлятися сторонами безпосередньо на адреси один одного, зазначені в договорі, відповідно до термінів і порядком, встановленим чинним законодавством і цим договором (п.10.3. договору).

Пунктами 10.4., 10.5. договору передбачено, що останній набуває чинності з моменту його підписання 11.01.2022 року, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог) та діє до 31.12.2022 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим договором.

Відповідно до п.10.6. договору за всіма видам зобов`язань і відповідальності сторін встановлюється загальний строк позовної давності тривалістю 3 роки (за винятком термінів позовної давності, що перевищують 3 річний період відповідно до чинного законодавства України.)

Всі зміни і доповнення до цього договору є його невід`ємною частиною і дійсні лише в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (п.10.8. договору).

В матеріалах справи наявна Специфікація №1 від 12.01.2022 до договору, відповідно до п. 1 якої вартість ресурсів, що поставляються відповідно до цієї Специфікації складає 664800,00грн з ПДВ; ціна ресурсів вказана з урахуванням транспортних витрат, які несе постачальник; ресурси поставляються автомобільним транспортом постачальника.

За змістом п.2 вказаної Специфікації ресурси поставляються на умовах постачання DAP, відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2020 року;

Відповідно до п. 4 Специфікації строк оплати поставлених ресурсів: 55 календарних днів з дати поставки кожної партії ресурсів покупцю.

За умовами п.5 Специфікації:

- відправником вантажу є ДП «ВО «Спецтранс»; пункт навантаження: Запорізька область, Вільнянський район, смт. Кам`яне, вул. Зелена, 30; пункт навантаження: с. Хлібодарівка, вул. Заводська, 1а, Волноваського району, Донецької області;

- вантажоодержувачем є ТОВ «Шахта «Свято-Покровська №3», пункт розвантаження: будівельний майданчик блоку №12 ПРАТ «ШУ «Покровське», с. Зелене, Покровського району Донецької області.

Датою поставки ресурсів вважається дата позначки уповноваженого представника покупця про отримання ресурсів, зазначена у товарно-транспортній (видатковій) накладній. Право власності на ресурси та ризик випадкового знищення або пошкодження ресурсів переходить від постачальника до покупця з дати постачання ресурсів (п.6 Специфікації).

Відповідно до п.9 Специфікація є невід`ємною частиною договору №172СВП від 11.01.2022.

Договір №172СВП від 11.01.2022 та Специфікація №1 від 12.01.2022 підписані обома сторонами та скріпленні печатками підприємств.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що на виконання умов договору №172СВП від 11.01.2022 поставив відповідачу товар загальною вартістю 648 749,13грн за наступними видатковими накладними:

- №РН-13/01-1 від 13.01.2022 на суму 66731,04грн;

- №РН-14/01-1 від 14.01.2022 на суму 46854,82грн;

- №РН-18/01-1 від 18.01.2022 на суму 46698,72грн;

- №РН-19/01-1 від 19.01.2022 на суму 70650,38грн;

- №РН-20/01-2 від 20.01.2022 на суму 70107,02грн;

- №РН-21/01-1 від 21.01.2022 на суму 71533,34грн;

- №РН-25/01-1 від 25.01.2022 на суму 64129,44грн;

- №РН-26/01-2 від 26.01.2022 на суму 71981,62грн;

- №РН-27/01-3 від 27.01.2022 на суму 50749,82грн;

- №РН-27/01-2 від 27.01.2022 на суму 21320,11грн;

- №РН-28/01-1 від 28.01.2022 на суму 67992,82грн.

За твердженням позивача, ДП «ВО «Спецтранс» звернулося до відповідача з претензією вих.№21/09 від 21.09.2023 про сплату заборгованості за поставлену з 13.01.2022 по 28.01.2022 продукцію, у підтвердження доказів її направлення іншому учаснику справи суду надано фіскальний чек про направлення 22.09.2023 рекомендованого листа.

Посилаючись на відсутність здійснення оплати товару, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 648749,13грн, інфляційних втрат у розмірі 165731,80грн та 3% річних у розмірі 39302,81грн.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у заявах по суті справи.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

За змістом статті 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

В силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.73 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Частиною другою статті 207 ЦК визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК).

Отже, для укладення двостороннього правочину необхідна наявність волевиявлення обох сторін, здійснена в належній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому випадку погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Як встановлено судом, у пунктах 2.1, 4.1 договору сторони у справі визначили, що кількість та номенклатура ресурсів, ціна ресурсів зазначаються в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною,

Отже, укладаючи договір, сторони узгодили, що сума договору не є постійною, а складається із сум специфікацій, що укладаються до нього, що не суперечить принципу свободи договору, встановленого ст. 627 ЦК України.

Сторонами узгоджені такі істотні умови договору як предмет та ціна, з огляду на таке.

За умовами п.10.8. договору всі зміни і доповнення до цього договору є його невід`ємною частиною і дійсні лише в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

З встановлених судом обставин справи вбачається, що укладання Специфікації №1 від 12.01.2022 до договору підтверджується наявністю на ній підписів уповноважених представників обох сторін, скріплених відтиском печаток позивача та відповідача як юридичних осіб. Наявність підписів підтверджує наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечує їх ідентифікацію.

Судом встановлено, що відповідно до умов п.2.1, 4.1. договору сторони у вказаній специфікації визначили номенклатуру ресурсів, їх якісні характеристики, кількість, ціну, загальну вартість, умови поставки та строк поставки ресурсів, строк оплати, тощо, тобто всі істотні умови договору.

У відзиві відповідач підтвердив узгодження з позивачем умов специфікації та її підписання зі сторони покупця, не ставить під сумнів належність відбитку печатки на Специфікації №1 від 12.01.2022 з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Свято-Покровська №3» та її підписання уповноваженою особою товариства.

Відсутність у відповідача власного оригіналу вказаної специфікації не спростовує факт її укладання між сторонами.

Поставлений за наявними в матеріалах справи видатковими накладними товар та його ціна відповідає узгодженим у Специфікації №1 від 12.01.2022, в свою чергу у якості підстав поставки товару у накладних вказаний договір №172СВП від 11.01.2022, що також свідчить про вчинення сторонами дій у його виконання.

Укладений між Дочірнім підприємством «ВО «Спецтранс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахта «Свято-Покровська №3» договір №172СВП від 11.01.2022 є належними підставами для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаних правочинів також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Предметом господарського договору є господарські зобов`язання, за якими боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору у Дочірнього підприємства «ВО «Спецтранс» виник обов`язок поставити товар, а у Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Свято-Покровська №3» прийняти його та оплатити.

Відповідно до частин першої та другої статті 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду від 11.09.2020 у справі №910/16505/19).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

У якості доказів на підтвердження обставин виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором з поставки товару суду надані в засвідчених належним чином копіях наступні видаткові накладні: №РН-13/01-1 від 13.01.2022, №РН-14/01-1 від 14.01.2022, №РН-18/01-1 від 18.01.2022, №РН-19/01-1 від 19.01.2022, №РН-20/01-2 від 20.01.2022, №РН-21/01-1 від 21.01.2022, №РН-25/01-1 від 25.01.2022, №РН-26/01-2 від 26.01.2022, №РН-27/01-3 від 27.01.2022, №РН-27/01-2 від 27.01.2022 №РН-28/01-1 від 28.01.2022.

Дослідивши видаткові накладні судом встановлено, що останні у якості підстави здійснення господарської операції містять посилання на договір, вид товару та його ціна відповідає узгодженим у Специфікації №1 від 12.01.2022 до договору. Таким чином, факт поставки за договором підтверджується.

З представлених видаткових накладних вбачається, що вони підписані зі сторони постачальника (позивача) директором ОСОБА_1 , зі сторони одержувача (відповідача) представником Нечипорук Г.Л. за довіреністю №53 від 13.01.2022 без жодних зауважень, скріплені печатками постачальника та одержувача, містять всі необхідні відомості про товар. Тобто, продаж товару фактично відбувся.

Разом з цим, у відзиві учасник справи стверджує про не відображення у нього господарської операції за видатковою накладною №РН-13/01-1 від 13.01.2022, у зв`язку з чим ставить під сумнів долучену позивачем копію вказаної накладної.

У письмових поясненнях відповідач просить суд не брати до уваги як доказ копію видаткової накладної №РН-13/01-1 від 13.01.2022 у зв`язку з ненаданням позивачем суду її оригіналу та не брати до уваги отриманий від позивача супровідний лист вих. №16/05 від 16.05.2024 разом з додатковими доказами у зв`язку з їх поданням з порушенням встановлених ст. 80 ГПК України строків.

Відповідно до частин другої, четвертої та п`ятої статті 91 ГПК письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

В матеріалах наявна засвідчена належним чином в тому числі копія видаткової накладної №РН-13/01-1 від 13.01.2022, поставлений згідно зазначеної накладної товар на підставі довіреності №53 від 13.01.2022 прийнято уповноваженою особою відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній, який скріплений штампом складу №1 ТОВ «Шахта Свято-Покровська №3». Суд відзначає, що і інші видаткові накладні містять підпис вказаного представника покупця, водночас факт отримання товару за ними не спростовується.

Ненадання суду оригіналу накладної №РН-13/01-1 від 13.01.2022 обґрунтовано позивачем тим, що останній зберігався в офісному приміщенні Дочірнього підприємства «ВО «Спецтранс» у м. Словянську Донецької області, яке позивач орендував на підставі договору оренди нежитлового приміщення №01/06-1 від 01.06.2017.

Враховуючи, що відповідач у відзиві ставив під сумнів факт здійснення господарської операції за вказаною накладною, це стало наслідком подання позивачем разом з листом вих. №16/05 від 16.05.2024 додаткових доказів, в тому числі:

- датованих 13.01.2022 за підписом ваговика Стешенко Е.С. відомостей про провіску транспортного засобу на вагах автомобільних електронних тензометричних серії УВК-А ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» ВПС-3, відповідно до яких вага вантажу склала загалом нетто 102,6тон, що відповідає кількості вантажу у накладній №РН-13/01-1 від 13.01.2022;

- товарно-транспортні накладні від 13.01.2022, ввезення спірного товару за якими підтверджено підписом відповідальної особи вантажоодержувача, а також підписом охоронця та відбитком печатки ПАТ ШУ «Покровська», відділ охорони ШУ «Покровське». Пункт розвантаження відповідає узгодженому сторонами у п.5 Специфікації №1 від 12.01.2022 до договору.

За приписами частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, суд прийняв до розгляду та оцінив всі наявні в матеріалах справи докази.

Суд відзначає, що відповідач не спростував наявність повноважень представника покупця за довіреністю №53 від 13.01.2022, в тому числі належність відбитку печатки на накладній ТОВ «Шахта «Свято-Покровська №3». Крім того, поставка товару щебінь гранітний фр 20-40, який передбачений Специфікацією №1 від 12.01.2022 до договору та є предметом поставки за накладною №РН-13/01-1 від 13.01.202213.01.2022, також підтверджується товарно-транспортною накладною №07/01 від 13.01.2022.

За сукупністю встановлених обставин, суд визнає не спростованими твердження позивача про факт поставку товару відповідачу 13.01.2022 вартістю 66731,04грн.

Підписання покупцем видаткової/товарно-транспортної накладної, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від24.05.1995 №88 та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом ст.252 ЦК України строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов`язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов`язання.

У п.3.2. договору сторони дійшли згоди, що терміни поставки ресурсів зазначаються в Специфікаціях. У разі поставки ресурсів відповідно до графіка графік оформлюється як додаток до договору, який є його невід`ємною частиною.

Так, у п.5.2. договору сторони дійшли згоди, що оплата за поставлені ресурси буде проводитися протягом терміну, зазначеного в Специфікації, який обчислюється з моменту поставки ресурсів і надання документів, зазначених в п.п.6.4.-1 6.4.-2 цього договору . В свою чергу, в Специфікації затверджено строк сплати поставлених ресурсів 55 календарних днів з дати поставки кожної партії ресурсів покупцю.

За приписами п.6 Специфікації №1 датою поставки ресурсів вважається дата позначки уповноваженого представника покупця про отримання ресурсів, зазначена у товарно-транспортній (видатковій) накладній.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги, що видаткові накладні не містять ніяких додаткових відомостей щодо іншої дати отримання товару ніж дата їх оформлення, відповідач повинен був здійснити повний розрахунок наступним чином:

- видаткова накладна №РН-13/01-1 від 13.01.2022 до 09.03.2022, відповідно з 10.03.2022 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати отриманого товару.

- видаткова накладна №РН-14/01-1 від 14.01.2022 до 10.03.2022, відповідно з 11.03.2022 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати отриманого товару

- видаткова накладна №РН-18/01-1 від 18.01.2022 до 14.03.2022, відповідно з 15.03.2022 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати отриманого товару

- видаткова накладна №РН-19/01-1 від 19.01.2022 до 15.03.2022, відповідно з 16.03.2022 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати отриманого товару

- видаткова накладна №РН-20/01-2 від 20.01.2022 до 16.03.2022, відповідно з 17.03.2022 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати отриманого товару

- видаткова накладна №РН-21/01-1 від 21.01.2022 до 17.03.2022, відповідно з 18.03.2022 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати отриманого товару

- видаткова накладна №РН-25/01-1 від 25.01.2022 до 21.03.2022, відповідно з 22.03.2022 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати отриманого товару

- видаткова накладна №РН-26/01-2 від 26.01.2022 до 22.03.2022, відповідно з 23.03.2022 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати отриманого товару

- видаткова накладна №РН-27/01-3 від 27.01.2022 до 23.03.2022, відповідно з 24.03.2022 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати отриманого товару

- видаткова накладна №РН-27/01-2 від 27.01.2022 до 23.03.2022, відповідно з 24.03.2022 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати отриманого товару

- видаткова накладна №РН-28/01-1 від 28.01.2022 до 24.03.2022, відповідно з 25.03.2022 почалося прострочення виконання зобов`язання з оплати отриманого товару.

Заперечення відповідача щодо ненадання позивачем оригіналів документів у виконання п.6.4-1 договору та як наслідок не виникнення у останнього права вимоги оплати за поставлений товар, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до п.6.4.-1. договору якщо покупець є вантажоодержувачем постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку прийомки ресурсів оригінали наступних документів: рахунок на оплату ресурсів та/або видаткову накладну; транспортні та супроводжувальні документи (у т.ч. товарно-транспортну накладну та накладну на поставлені ресурси; пакувальні документи; сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником); сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках); акт приймання-передачі ресурсів у 2 примірниках), оформлений зі сторони постачальника у випадку, якщо його надання до початку прийомки ресурсів обумовлено сторонами у специфікації; інші документи вказані у специфікації.

Відповідно до п.6.5. договору покупець вправі відмовитися від приймання поставлених ресурсів до надання документів, зазначених в п.п.6.4.-1 та 6.4.-2 цього договору.

Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Відповідач ніяких дій, пов`язаних з витребуванням будь-яких обумовлених п.6.4.-1. договору документів у позивача, не здійснював і доказів цього суду не надав.

При цьому, п.6.1, п.6.2 договору сторони визначили, що останні дають згоду на застосування в процесі приймання ресурсів правил Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7.

Згідно п.14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966р. №П-7, приймання продукції по якості і комплектності виробляється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п.12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідних актів суду не надано. При отриманні товару відповідачем не надавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки продукції та надання товаросупровідних документів.

Оскільки суду не надано доказів складання відповідних актів, не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов`язань, не надано доказів відмови від спірного товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов`язання наведені у п. п.6.4.-1. договору позивач виконав у відповідності з умовами договору, доказів зворотного сторонами не представлено, судом не встановлено.

Таким чином, прийняті на себе згідно договору зобов`язання в частині розрахунку за отриманий товар відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 648749грн 13коп.

Згідно ст. 202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як стверджує позивач, спірний товар не був навіть частково сплачений покупцем, у зв`язку з чим виникла сума боргу у розмірі 648 749,13грн.

Частиною 7 ст. 193 ГК, ст.525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно із ст.2 ст.73 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 ст.73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати поставленого товару, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 648749,13грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилаючись на прострочення виконання зобов`язань, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 165731,80грн інфляційних втрат, 39302,81грн 3% річних.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 39302,81грн нараховані позивачем наступним чином:

- за видатковою накладною №РН-13/01-1 від 13.03.2022 за період з 11.03.2022 по19.03.2024 на суму 4057,53грн;

- за видатковою накладною №РН-14/01-1 від 14.01.2022 за період з 12.03.2022 по 19.03.2024 на суму 2845,12грн;

- за видатковою накладною №РН-18/01-1 від 18.01.2022 за період з 16.03.2022 по 19.03.2024 на суму 2820,29грн;

- за видатковою накладною №РН-19/01-1 від 19.01.2022 за період з 17.03.2022 по 19.03.2024 на суму 4261,00грн;

- за видатковою накладною №РН-20/01-2 від 20.01.2022 за період з 17.03.2022 по 27.03.2024 на суму 4274,20грн;

- за видатковою накладною №РН-21/01-1 від 21.01.2022 за період з 18.03.2022 по 27.03.2024 на суму 4355,28грн;

- за видатковою накладною №РН-25/01-1 від 25.01.2022 за період з 22.03.2022 по 27.03.2024 на суму 3883,41грн;

- за видатковою накладною №РН-26/01-2 від 26.01.2022 за період з 23.03.2022 по 27.03.2024 на суму 4352,99грн;

- за видатковою накладною №РН-27/01-3 від 27.01.2022 за період з 24.03.2022 по 27.03.2024 на суму 3064,85грн;

- за видатковою накладною №РН-27/01-2 від 27.01.2022 за період з 24.03.2022 по 27.03.2024 на суму 1287,55грн;

- за видатковою накладною №РН-28/01-1 від 28.01.2022 за період з 25.03.2022 по 27.03.2024 на суму 4100,59грн.

Перевіривши правомірність та арифметичний підрахунок суд встановив, що вимоги в цій частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 165731,80грн, суд відзначає наступне.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

При цьому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 по справі №910/13071/19 дійшов висновків, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Оскільки на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць, Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Відповідно до розрахунку, заявлені до стягнення інфляційні втрати нараховані позивачем наступним чином:

- з 11.03.2022 по 19.02.2024 на суму 66731,04грн в розмірі 20133,00грн;

- з 12.03.2022 по 19.02.2024 на суму 46854,82грн в розмірі 14136,27грн;

- з 16.03.2022 по 19.02.2024 на суму 46698,72грн в розмірі 11471,51грн;

- з 17.03.2022 по 19.02.2024 на суму 70650,38грн в розмірі 17355,22грн;

- з 17.03.2022 по 27.03.2024 на суму 70107,02грн в розмірі 17221,75грн;

- з 18.03.2022 по 27.03.2024 на суму 71553,34грн в розмірі 17572,12грн;

- з 22.03.2022 по 27.03.2024 на суму 64129,44грн в розмірі 15753,36грн;

- з 23.03.2022 по 27.03.2024 на суму 71981,62грн в розмірі 17682,24грн;

- з 24.03.2022 по 27.03.2024 на суму 50749,82грн в розмірі 12466,66грн;

- з 24.03.2022 по 27.03.2024 на суму 21320,11грн в розмірі 5237,27грн;

- з 25.03.2022 по 27.03.2024 на суму 67992,82грн в розмірі 16702,40грн;

За наслідками перевірки розрахунку судом встановлено, що позивачем під час розрахунку правильно обрані індекси інфляції, розрахунок позивача є арифметично вірним, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

З огляду на викладене, судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, інші доводи, наведені сторонами не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Свято-Покровська №3» (85300, Донецька область, м. Покровськ, площа Шибанкова, 1А; код ЄДРПОУ 39649746) на користь Дочірнього підприємства «ВО «Спецтранс» (04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 9; код ЄДРПОУ 39578508) 648749,13грн заборгованості, 165731,80грн інфляційних втрат, 39302,81грн 3% річних та судовий збір у розмірі 12806,76грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

З урахуванням об`єктивних обставин, пов`язаних з дією воєнного стану на території України та поточною ситуацією у м. Харків через постійну загрозу ракетних обстрілів, особливий режим роботи суду, повний текст рішення складено та підписано 01.10.2024.

Суддя Ю.В. Макарова

СудГосподарський суд Донецької області
Дата ухвалення рішення01.10.2024
Оприлюднено03.10.2024
Номер документу122019727
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —905/655/24

Рішення від 01.10.2024

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Ухвала від 21.05.2024

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

Ухвала від 29.04.2024

Господарське

Господарський суд Донецької області

Макарова Юлія Вадимівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні