Рішення

від 02.10.2024 по справі 908/2129/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/31/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2024 Справа №908/2129/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу:

за позовом: Акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (просп. Героїв Харкова, буд. 10/12, м. Харків, 61005; ідентифікаційний код юридичної особи 14078902)

до відповідача:Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964)

про стягнення коштів у розмірі 897 393,52 грн

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

06.08.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (скорочене найменування - (АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ») до відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (скорочене найменування - АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ) про стягнення заборгованості за договором № 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021 у розмірі 470 400,00 грн; 3 % річних за період прострочення з 01 березня 2022 року по 05 серпня 2024 року в розмірі 34 348,39 грн; інфляційні нарахування за період прострочення по червень 2024 року в розмірі 163 560,33 грн; пеню за період прострочення з 01 березня 2022 року по 30 червня 2023 року в розмірі 229 084,80 грн.

Ухвалою суду від 08.08.2024 позовну заяву АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» до АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення коштів прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2129/24 та присвоєний справі номер провадження 3/31/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

22.08.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на по позовну заяву, в якому він проти позову заперечив.

26.08.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач просить позовні вимоги АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» задовольнити в повному обсязі.

28.08.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

15.09.2024 через систему «Електронний суд» позивач надіслав заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з відповідача 10 768,72 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на правничу допомогу.

17.09.2024 через систему «Електронний суд» відповідач надіслав заперечення на заяву про розподіл судових витрат з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.ч. 1, 4, 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, яка відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Сторони належним чином повідомленні про відкриття провадження у справі №908/2129/24, про що свідчать довідки про доставку електронних листів від 08.08.2024 до зареєстрованих Електронних кабінетів сторін у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Між Акціонерним товариством «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (далі за текстом - позивач, Підрядник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі головного інженера (першого заступника генерального директора) Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (далі за текстом - відповідач, Замовник) було укладено договір № 11026/21/19-121-08- 21-10754 від 05.10.2021.

За умовами даного договору Замовник доручив та взяв на себе обов`язок оплатити, а Підрядник прийняв на себе обов`язок виконання проектних робіт на тему: «Реконструкція. Технічне переоснащення. ВП Запорізька АЕС. м. Енергодар. Промислова 133. Енергоблок № 1. Заміна блоків і пристроїв детектування (БДМГ, УДЖГ, БДАБ, УДГБ та ін.) на сучасні. Коригування проектної документації».

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість робіт за цим договором складає 392 000,00 грн, крім того ПДВ 78 400,00 грн, усього з урахуванням ПДВ 470 400,00 грн.

У межах строку, встановленого договором, накладною №221641/204-3250 від 13.12.2021 виконані Підрядником роботи були надані Замовнику.

Замовник свій обов`язок щодо оплати виконаних та прийнятих робіт у порядку та строки, передбачені договором, не виконав.

Через порушення відповідачем умов договору поставки №11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021 та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 470 400,00 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних в розмірі 34 348,39 грн та інфляційні втрати в сумі 163 560,33 грн Також, відповідно до пункту 6.2 договору за порушення строків оплати виконаних робіт позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за період з 01 березня 2022 року по 30 червня 2023 року в розмірі 229 084,80 грн.

Ураховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 470 400,00 грн основного боргу; 34 348,39 грн - 3 % річних за період прострочення з 01 березня 2022 року по 05 серпня 2024 року; 163 560,33 грн інфляційні нарахування за період прострочення по червень 2024 року; 229 084,80 грн - пені за період прострочення з 01 березня 2022 року по 30 червня 2023 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що відповідно до п. 2.3 договору на виконання робіт № 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021 оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома Сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт.

Оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Належних доказів виконання пункту 2.3 договору щодо надання Відповідачу податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) на електрону адресу Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (п.5.8 договору), Позивачем не надано.

З урахуванням того, що обов`язок негайного виконання не випливає із договору та актів цивільного законодавства (п. 2.3 договору, ч. 2 ст. 530 ЦК України, абз. 2 п. 1.7 р. 1 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14), строк виконання грошового зобов`язання за договором з оплати частини вартості виконаних робіт в сумі 78 400,00 грн визначається днем пред`явлення вимоги кредитором.

Вимога щодо сплати частини вартості виконаних робіт в сумі 78 400,00 грн до Відповідача не надходила, отже строк оплати цієї частини вартості виконаних робіт не настав.

Таким чином, твердження Позивача щодо виникнення у Відповідача з 01.03.2022 простроченої заборгованості в сумі 470 400,00 грн є безпідставними.

Здійснюючи розрахунок 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, Позивач не врахував вищезазначені умови договору щодо порядку оплати частини вартості виконаних робіт у розмірі 78 400,00 грн, отже грошове зобов`язання в сумі 470 400,00 грн у зазначений період не було простроченим, в зв`язку з чим, період нарахування 3% річних, інфляційних нарахувань, пені, визначений Позивачем, та їх розмір є не вірним, відповідно і вимога Позивача про стягнення 3% річних в сумі 34 348,39 грн, інфляційних нарахувань в сумі 163 560,33 грн та 229 084,80 грн пені є необґрунтованою та безпідставною.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Підстави для нарахування та стягнення пені за період більше ніж 6 (шість) місяців після закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), відсутні.

Своєчасному виконанню грошового зобов`язання за договором перешкодило настання форс-мажорних обставин, з урахуванням їхнього підтвердження листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

У зв`язку з обставинами тимчасової окупації військами рф Запорізької АЕС, яка є філією «ВП» АТ «НАЕК «Енергоатом», Відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Виконуючи функції експлуатуючої організації (оператора) атомних електростанцій, АТ «НАЕК «Енергоатом», відповідно до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», зобов`язане першочергово забезпечувати безпечну експлуатацію ядерних установок. Відповідно, наявні ресурси, в тому числі грошові кошти, Відповідач спрямовує в першу чергу на задоволення потреб безпеки експлуатації АЕС.

Відповідач вважає, що загальний обсяг його відповідальності, визначений Позивачем, є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, несправедливим щодо Відповідача, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання певних зобов`язань АТ «НАЕК Енергоатом», єдиним власником якого є Кабінет Міністрів України.

Відповідач звертаючись до суду, просить в разі задоволення позовних вимог Позивача, зменшити розмір пені та 3% річних до мінімально можливого за вищевказаних обставин в умовах воєнного стану, приймаючи до уваги ситуацію, яка склалась у даний час в енергетичній галузі України та з метою запобігання настанню негативних наслідків в частині забезпечення соціальної спрямованості економіки України.

ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ (стислий виклад).

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача,що строк оплати ПДВ за договором не встановлений. Доводи відповідача щодо розмежування порядку і строків оплати ПДВ на виконані роботи та вартості самих робіт за договором, не заслуговують на увагу, оскільки положення договору, які визначають його ціну, що підлягає сплаті Замовником за виконані роботи, не розділяють вартість самих робіт та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Оскільки матеріалами справи підтверджено виконання позивачем умов договору в частині складання податкової накладної в електронній формі, її реєстрацію в ЄРПН, а отже відповідач повинен був здійснити повну оплату виконаних робіт з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 60 календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт.

Доводи відповідача про наявність у спірних відносинах форс-мажорних обставин, вважає безпідставними, адже для звільнення особи від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин відповідач зобов`язаний довести суду, що такі обставини дійсно унеможливили та вплинули безпосередньо на виконання зобов`язань відповідачем у спірних правовідносинах та який вплив вони мали на господарську діяльність відповідача.

Зазначає, що кінцева дата нарахування пені за позовними вимогами - 30 червня 2023 року (дата закінчення карантину). Позивачем не здійснено жодних розрахунків поза межами строку дії карантину.

Просить врахувати, що: 1) відповідач не вживав жодних заходів для досудового врегулювання спору, не звертався з пропозиціями про реструктуризацію боргу; 2) відповідач лише сприяв збільшенню розміру компенсаційних витрат, оскільки не вживав заходів для їх зменшення протягом тривалого часу - більше 2 років; 3) позивач тривалий час (у тому числі із урахуванням обставин на Запорізькій АЕС) очікував виконання грошового зобов`язання з боку відповідача.

Звертає увагу суду щодо належності відповідача до державного підприємства та до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА НА ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ (стислий виклад).

У запереченнях на відзив відповідач частково повторює позицію викладену в відзиві на позовну заяву.

Відповідач вбачає підстави щодо можливості зменшення судом пені та 3% річних, що підлягають стягненню, до мінімально можливого за вищевказаних обставин в умовах воєнного стану, приймаючи до уваги ситуацію, яка склалась у даний час в енергетичній галузі України та з метою запобігання настанню негативних наслідків в частині забезпечення соціальної спрямованості економіки України.

Просить відмовити позивачу у задоволенні позову та покласти на позивача судові витрати у справі. У разі задоволення позовних вимог Позивача - зменшити розмір пені та 3% річних до мінімально можливого за вищевказаних обставин.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором № 11026/21/19-121-08-21-10754 на виконання робіт від 06.09.2021 у розмірі 470 400,00 грн; 34 348,39 грн - 3 % річних за період прострочення з 01 березня 2022 року по 05 серпня 2024 року; 163 560,33 грн інфляційні нарахування за період прострочення по червень 2024 року; 229 084,80 грн - пені за період прострочення з 01 березня 2022 року по 30 червня 2023 року.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи були виконані роботи, на яку суму; в які строки і якому розмірі мали бути оплачені роботи), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи були оплачені відповідачем виконані роботи), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником (чи правомірно нараховані штрафні санкції, чи є підстави для зменшення їх розміру).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

05.10.2021 Акціонерним товариством «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (Підрядник, позивач у справі) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (Замовник, відповідач у справі) укладено Договір №11026/21/19-121-08-21-10754 виконання робіт (далі за текстом Договір), відповідно до умов якого Замовник доручив та взяв на себе обов`язок оплатити, а Підрядник прийняв на себе обов`язок виконання проектних робіт на тему: «Реконструкція. Технічне переоснащення. ВП Запорізька АЕС. м. Енергодар. Промислова 133. Енергоблок № 1. Заміна блоків і пристроїв детектування (БДМГ, УДЖГ, БДАБ, УДГБ та ін.) на сучасні. Коригування проектної документації» (п. 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість робіт за цим договором складає 392 000,00 грн, крім того ПДВ 78 400,00 грн, усього з урахуванням ПДВ 470 400,00 грн.

Відповідно до пункту 2.3 договору оплата виконаних робіт Замовником здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома Сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата Замовником частини вартості робіт у сумі ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Додатковою угодою № 1 до договору № 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021 сторони виклали Календарний план у новій редакції, відповідно до якого закінчення строку виконання робіт - 15.12.2021.

Накладною №221641/204-3250 від 13.12.2021 виконані Підрядником роботи були надані Замовнику.

Після отримання повідомлення про позитивний результат вхідного контролю відповідно до умов договору за результатами здачі-прийняття виконаних робіт між сторонами підписано без зауважень та заперечень Акт № 1 від 30.12.2021 на загальну суму 470 400,00 грн з ПДВ.

30.12.2021 Підрядником (позивачем) складена податкова накладна №36, яка зареєстрована у ЄРПН 14.01.2022.

28 лютого 2023 року між сторонами було підписано Акт звірки взаємних розрахунків № 102, у тому числі за договором № 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021, відповідно до якого за даними бухгалтерського обліку заборгованість ВП ЗАЕС перед АТ ХІ «Енергопроект» складає за цим договором 470 400,00 грн.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» визначено, що утворення Товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК «Енергоатом») за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України «Про Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. НАЕК «Енергоатом» припиняється одночасно із державною реєстрацією Товариства.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» постановлено утворити Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661).

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023 «Про утворення Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» установлено, що Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

В пункті 1 Статуту Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1420 від 29.12.2023, зазначено, що Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формування вбачається, що за ідентифікаційним кодом 24584661 припинено юридичну особу - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та зареєстровано за цим кодом Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», яке є правонаступником Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Крім того, відповідно до вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 відокремлені підрозділи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації акціонерного товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Таким чином, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код ВП 19355964), відповідач у справі, є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (ідентифікаційний код ВП 19355964) Покупця за Договором.

За змістом п. 11.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2022. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань, що залишились невиконаними.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

Відповідач факт отримання робіт за актом № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 30.12.2021 на загальну суму 470 400,00 грн не заперечив.

Доказів погашення заборгованості відповідач не надав.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021 позивач просить стягнути з відповідача на його користь 470 400,00 грн основного боргу; 34 348,39 грн - 3 % річних за період прострочення з 01 березня 2022 року по 05 серпня 2024 року; 163 560,33 грн інфляційні нарахування за період прострочення по червень 2024 року; 229 084,80 грн - пені за період прострочення з 01 березня 2022 року по 30 червня 2023 року.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ.

Щодо суми основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Укладений між Позивачем та Відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому до вказаних відносин застосовуються положення Глави 61 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було виконано роботу з коригування проектної документації на загальну суму 470 400,00грн, що підтверджується підписаним представниками сторін Актом № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 30.12.2021 та не заперечується відповідачем.

Акт підписаний відповідачем без заперечень та зауважень.

Підписання відповідачем Акту здачі-приймання виконаних робіт, який у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як встановлено судом вище, умовами пункту 2.3. Договору сторони погодили, що оплата робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома Сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата Замовником частини вартості робіт у сумі ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Відповідач прийняв виконані позивачем роботи 30.12.2021. Отже, з моменту підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт та встановленого п. 2.3. Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за роботи було 28 лютого 2022 р.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договором товару.

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 470 400,00 грн, підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за виконану роботу у сумі 470 400,00 грн відповідачем не надано.

Доводи відповідача стосовно того, що умовами Договору № 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021 сторони розмежували строки сплати ПДВ за виконані роботи та вартість самих робіт, тобто, вартість робіт сплачується протягом 60 календарних днів з моменту прийняття робіт, а ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору) з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.

Сторонами визначено у розділі 3 «Умови і порядок оплати» Договору, що оплата робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаних обома Сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт. При цьому загальна вартість робіт з урахуванням ПДВ складає 470 400,00 грн.

Таким чином, встановлений у п. 2.3. Договору строк оплати за роботи (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості робіт, у тому числі ПДВ.

Зазначення у абз. 2 п. 2.3 Договору необхідності реєстрації Постачальником податкової накладної та оплата ПДВ Покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі Постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена Покупцем на протязі визначеного сторонами строку (60 календарних з дати підписання Акта здачі-приймання виконаних робіт).

Положення абз. 2 п. 2.3 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості робіт, в тому числі і суми ПДВ, оскільки, згідно з ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ, є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався обов`язку щодо складання податкової накладної, а саме склав та зареєстрував податкову накладну №36 від 30.12.2021 (квитанція про реєстрацію податкової накладної від 14.01.2022, результат обробки: Документ доставлено до ДПС України. Документ прийнято).

При цьому судом враховується, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, звернення до позивача з питання відсутності у ЄРПН зареєстрованої податкової накладної та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкової накладної.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 470 400,00 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 470 400,00 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

З огляду на наведене, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання позивач правомірно нараховує 3 % річних та інфляційні втрати.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 34 348,39 грн - 3 % річних за період прострочення з 01.03.2022 року по 05.08.2024 року на суму заборгованості 470 400,00 грн.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку 3% річних не заперечив, свого контррозрахунку не навів.

Перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих на заборгованість у сумі 470 400,00 грн за період з 01.03.2022 по 05.08.2024, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 34 348,39 грн є правильним.

Позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 163 560,33 грн, які розраховані за загальний період березня 2022 року червень 2024 року.

Відповідач проти наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат не заперечив, свого контррозрахунку не навів.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат нарахованих за період з 01.03.2022 по 30.06.2024, суд встановив, що наданий позивачем розрахунок на суму 163 560,33 грн є правильним.

Щодо нарахування пені.

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.2 договору за порушення строків оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 230 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Карантин, впроваджений в Україні з 12.03.2020 безперервно продовжувався до 30.06.2023 року

На підставі пункту 6.2. договору позивач нарахував пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за період з 01.03.2022 по 30.06.2023 у розмірі у розмірі 229 084,80 грн.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд встановив, що розрахунок на суму 229 084,80 грн здійснений позивачем арифметично правильно, які підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, щодо відсутності підстав для нарахування та стягнення пені за період більше ніж 6 (шість) місяців після закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), судом відхиляються, адже кінцева дата нарахування пені за позовними вимогами - 30 червня 2023 року (дата закінчення карантину). Позивачем не здійснено жодних нарахувань поза межами строку дії карантину.

Щодо зменшення розміру пені та трьох процентів річних.

Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені та трьох процентів річних, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 902/417/18.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

При цьому суд враховує, що: 1) відповідач не вживав жодних заходів для досудового врегулювання спору, не звертався з пропозиціями про реструктуризацію боргу; 2) відповідач лише сприяв збільшенню розміру компенсаційних витрат, оскільки не вживав заходів для їх зменшення протягом тривалого часу - більше 2 років; 3) позивач тривалий час (у тому числі із урахуванням обставин на Запорізькій АЕС) очікував виконання грошового зобов`язання з боку відповідача.

Щодо посилань відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2024, суд зауважує на наступне.

На підставі ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

Більш того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, абстрактний та загальний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Також суд звертає увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (АТ ХІ «ЕНЕРГОПРОЕКТ») також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за Договором № 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021.

У даній справі, відповідачем не доведено, що належні до сплати пеня та 3 % є надмірно великі, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення пені та трьох відсотків річних.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми боргу не надав.

Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст. ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 470 400,00 грн, три проценти річних в розмірі 34 348,39 грн, інфляційні втрати в розмірі 163 560,33 грн, пені у розмірі 229 084,80 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором на виконання робіт Договір № 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2024 (а.с. 10-17) Додатковою угодою №1 від 08.11.2021 до договору № 11026/21/19-121-08-21-10754 (а.с. 18), Актом № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 30.12.2024 (а.с. 19), податковою накладною № 36 від 30.12.2021 (а.с. 20), квитанцією про реєстрацію податкової накладної від 14.01.2022 (а.с. 21), Актом звірки взаємних розрахунків № 102 станом на 28.02.2023 (а.с. 22), розрахунком штрафних санкцій наведеним в позовній заяві (а.с. 3-4).

Обставини, на які посилається відповідач, доводяться Листом Торгово-промислової палати України 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 (а.с. 65), Звітами про фінансові результати ДП «НАЕК «Енергоатом» (а.с.66-70).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

ЩОДО ПОКЛАДЕННЯ НА ВІДПОВІДАЧА ВИТРАТ ПОЗИВАЧА НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.

У заяві про розподіл судових втрат позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн.

Представництво інтересів позивача у вказаній справі здійснювалося адвокатом Барчук Алєсею Вікторівною, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1083 від 21.10.2011, ордер серії АХ № 1205342 від 25 серпня 2024 року перебуває у матеріалах справи.

Так, 05 серпня 2022 року між АТ ХІ «Енергопроект» (Клієнт), Позивачем у справі, та адвокатом Барчук Алєсею Вікторівною було укладено договір № 04-22 про надання правової допомоги (далі - договір), відповідно до умов якого адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 9 договору розмір гонорару за надання правничої допомоги за цим договором встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін.

Протоколом погодження розміру гонорару від 05 серпня 2024 року до договору № 04-22 від 05 серпня 2022 року сторони погодили, що гонорар адвоката у спорі із Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт 11026/21/19-121-08-21-10754 від 05.10.2021 в суді першої інстанції є фіксованим у розмірі 7 000,00 (сім тисяч) грн, якщо справа розглядатиметься у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників, у випадку розгляду справи із повідомленням (викликом) учасників гонорар адвоката у суді першої інстанції складатиме 12 000,00 (дванадцять тисяч) грн.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

На підтвердження надання правничої допомоги за договором між адвокатом та Клієнтом 10 вересня 2024 року було підписано акт про надання правничої допомоги № 19 до договору, яким визначено види правничої допомоги, виконані адвокатом та прийняті Клієнтом на суму 7 000 грн.

Відповідач надав заперечення на заяву про розподіл судових витрат з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу

На переконання відповідача, розмір гонорару визначений в сумі 7 000,00 грн, не відповідає вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України, оскільки справа №908/2129/24 є простою з процесуальної точки зору, малозначною та розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позивачем не зазначено та не надано розрахунковий документ, що підтверджує факт здійснення господарської операції між юридичною особою та адвокатом безпосередньо за вказаною справою - фактичної оплати наданих послуг (виконаних робіт). Отже, витрати для надання правничої допомоги в зазначеному розмірі не підтверджені Позивачем належними та достатніми доказами, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні вимоги про стягнення судових витрат, а в разі задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу - зменшити їх розмір до мінімально можливого розміру за вищевказаних обставин.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268) (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат за правничу допомогу суд враховує, що дана справа не є складною для професійного адвоката та не містить складних розрахунків, проте містить розрахунки компенсаційних нарахувань та штрафних санкцій, а розмір заявлених витрат на правничу допомогу становить менше 1% ціни позову, тому вважає що заявлений розмір правничої допомоги у 7000,00 грн не є завищеним та відповідає критерії розумності для даної категорії справ, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (просп. Героїв Харкова, буд. 10/12, м. Харків, 61005; ідентифікаційний код юридичної особи 14078902) суму 470 400,00 грн (чотириста сімдесят тисяч чотириста гривень 00 коп.) основного боргу, 34 348,39 грн (тридцять чотири тисячі триста сорок вісім гривень 48 коп.) три проценти річних, 163 560,33 грн (сто шістдесят три тисячі п`ятсот шістдесят гривень 33 коп.) інфляційних втрат, 229 084,80 грн (двісті двадцять дев`ять тисяч вісімдесят чотири гривні 80 коп.) пені. Видати наказ.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Акціонерного товариства «ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНО-КОНСТРУКТОРСЬКИЙ ІНСТИТУТ «ЕНЕРГОПРОЕКТ» (просп. Героїв Харкова, буд. 10/12, м. Харків, 61005; ідентифікаційний код юридичної особи 14078902) суму 10 768,72 грн (десять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 72 коп.) витрат зі сплати судового збору, 7000,00 грн (сім тисяч гривень 00 коп.) витрат на правничу допомогу. Видати наказ.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний 02.10.2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.І. Педорич