Рішення

від 24.09.2024 по справі 904/196/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2024Справа № 904/196/24

За позовом Дніпропетровської обласної прокуратури;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд"</a>;

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 144 307,93 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: Кузьміна К. Г., посвідчення № 070183 від 01.03.2023;

Від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась до Господарському суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс груп ЛТД" в якій просить:

- визнати недійсною додаткову угоду від 20.01.2021 №3 до договору від 12.01.2021 №189/21, укладеного між Дніпропетровською обласною прокуратурою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд";

- визнати недійсною додаткову угоду від 04.02.2021 №4 до договору від 12.01.2021 №189/21, укладеного між Дніпропетровською обласною прокуратурою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд";

- визнати недійсною додаткову угоду від 05.02.2021 №5 до договору від 12.01.2021 №189/21, укладеного між Дніпропетровською обласною прокуратурою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд";

- визнати недійсною додаткову угоду від 21.04.2021 №6 до договору від 12.01.2021 №189/21, укладеного між Дніпропетровською обласною прокуратурою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд"</a> на користь Дніпропетровської обласної прокуратури грошові кошти у розмірі 144 307,93грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що спірні додаткові угоди на постачання природного газу завідомо суперечать вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки шляхом їх укладення сторони правочину необґрунтовано, без відповідної правової підстави, збільшили ціну за одиницю товару (природного газу), що фактично призвело до незабезпечення потреб позивача в обсязі газу, визначеному договором та заявленому у тендерній документації.

Ухвалою Господарському суду Дніпропетровської області від 22.01.2024 вирішено передати справу № 904/196/24 за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс груп лтд" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів у розмірі 144307,93грн, за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарському суду міста Києва.

22.02.2024 матеріали справи № 904/196/24 надійшли на адресу Господарського суду міста Києва, а згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 справу № 904/196/24 передано на розгляд судді Мандриченка О.В.

Ухвалою Господарському суду міста Києва від 08.03.2024 вирішено позовну заяву Дніпропетровської обласної прокуратури та додані до неї матеріали повернути без розгляду на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 задоволено апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 №904/196/24, скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.03.2024 №904/196/24, а позовну заяву Дніпропетровської обласної прокуратури передано на розгляд Господарського суду міста Києва.

09.05.2024 матеріали справи № 904/196/24 надійшли на адресу Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 25.06.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 904/196/24 до судового розгляду по суті.

Під час розгляду спору по суті 24.09.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання 24.09.2024 своїх повноважних представників не направив, про причини неявки суд не повідомив. Будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Ухвали суду направлялися на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд"</a>, яка вказана у Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, оф. 139, проте, як вбачається з матеріалів справи, поштові відправлення, які направлялися судом на адресу відповідача, було повернуто оператором поштового зв`язку відправнику з зазначенням причини повернення відправлення: адресат відсутній за вказаною адресою.

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту п`ятого частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 904/196/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 22.05.2024, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

24.09.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Дніпропетровською обласною прокуратурою (далі також - позивач) 30.11.2020 було оголошено процедуру закупівлі природного газу (ДК 021:2015:09120000-6: Газове паливо), за результатами якої прийнято рішення щодо наміру укласти договір постачання природного газу із Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд" (далі також - відповідач).

12.01.2021 між Дніпропетровською обласною прокуратурою (далі також -споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд" (далі також - постачальник) було укладено договір №189/21 про постачання природного газу (далі - договір), згідно п. 2.16 якого постачальник зобов`язується протягом строку дії даного договору передавати споживачеві товар у загальному потоці у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи по предмету: ДК 021:2015, код 09120000-6 - Газове паливо (Природний газ), включно з урахуванням замовлення (бронювання) потужності (надалі - газ) щодо кожного періоду та обсягу постачання газу, а споживач зобов`язується приймати та оплачувати газ на умовах даного договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка природного газу здійснюється протягом періоду споживання у 2021 році з 01.02.2021 до 31.12.2021р. включно у обсязі 145 532 куб. м.

Як передбачено пунктом 7.1 договору, ціна за 1 000 куб. м. природного газу на момент укладення даного договору, становить 5 670,00 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі:

- ціна природного газу - 4 725,00 грн. (включно з урахуванням послуги замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання природного газу);

- податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни газу - 945,00 грн.

Загальна вартість всього обсягу поставки складає 825 166,44 грн. з урахуванням ПДВ 137 527,74 грн.

В свою чергу пунктом 7.2 договору визначено, що ціна договору може змінюватись протягом строку його дії. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Згідно п. 15.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє в частині постачання газу до 31.12.2021 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди до договору №189/21 від 21.01.2021, зокрема:

- додатковою угодою від 20.01.2021 №3 внесено зміни до договору та визначено річний обсяг постачання газу - 132 663,414 метрів кубічних. Ціна за 1000 куб м природного газу становить 6 220,00 грн, з ПДВ (тобто 6,22 грн/м3);

- додатковою угодою від 04.02.2021 №4 внесено зміни до договору та визначено річний обсяг постачання газу - 120 903,508 куб м. Ціна за 1000 куб м природного газу становить 6 825,00 грн, з ПДВ (тобто 6,825 грн/м3);

- додатковою угодою від 05.02.2021 №5 внесено зміни до договору та визначено річний обсяг постачання газу - 110 154,377 куб м. Ціна за 1000 куб м природного газу становить 7 491,00 грн, з ПДВ (тобто 7,491 грн/м3);

- додатковою угодою від 21.04.2021 №6 внесено зміни до договору та визначено річний обсяг постачання газу - 108 294,69 куб м. Ціна за 1000 куб м природного газу становить 7 857,00 грн, з ПДВ (тобто 7,857 грн/м3);

- додатковою угодою 16.06.2021 №7 від внесено зміни до договору та визначено річний обсяг постачання газу - 78 964,95 куб м. Загальна вартість договору складає 594 575,93 грн з ПДВ;

- додатковою угодою від 22.06.2021 №8 про розірвання договору постачання природного газу від 12.01.2021 №189/21 внесено зміни до договору та визначено розірвати договір. З моменту набрання чинності цією угодою зобов`язання сторін, що виникли до договору, припиняються і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли із договору, в частині розрахунків до повного виконання. Постачальник здійснює постачання природного газу до 31.05.2021. Ця угода набирає чинності х моменту її підписання сторонами та скраплення її печатками сторін.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор зазначає, що додаткові угоди №№ 3, 4, 5, 6 до договору, за якими збільшено ціну газу, укладено сторонами з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", а підстави для їх укладення не відповідають вимогам законодавства.

Прокурор вказує, що внаслідок укладення спірних додаткових угод, ціна за 1 000 м3 газу безпідставно збільшена на 38,57 %, при цьому обсяг постачання природного газу зменшився з 145 532 м3 до 78 964,95 м3, що суперечить ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки згідно з ч. 5 цієї статті зміна істотних умов договору (ціни за одиницю товару на 10 відсотків) допускається лише у разі коливання ціни такого товару на ринку, однак таких коливань цін на ринку не відбувалося, внаслідок чого Тисменицькою міською радою надмірно сплачено на користь відповідача грошові кошти у розмірі 144 307,93 грн та які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд"</a> на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю (частина 1 статті 216 ЦК України).

За змістом статті 215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваних правочинів враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Як встановлено судом, 12.01.2021 між Дніпропетровською обласною прокуратурою (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд" (постачальник) було укладено договір №189/21 про постачання природного газу, згідно п. 2.16 якого постачальник зобов`язується протягом строку дії даного договору передавати споживачеві товар у загальному потоці у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи по предмету: ДК 021:2015, код 09120000-6 - Газове паливо (Природний газ), включно з урахуванням замовлення (бронювання) потужності (надалі - газ) щодо кожного періоду та обсягу постачання газу, а споживач зобов`язується приймати та оплачувати газ на умовах даного договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка природного газу здійснюється протягом періоду споживання у 2021 році з 01.02.2021 до 31.12.2021р. включно у обсязі 145 532 куб. м.

Як передбачено пунктом 7.1 договору, ціна за 1 000 куб. м. природного газу на момент укладення даного договору, становить 5 670,00 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі:

- ціна природного газу - 4 725,00 грн. (включно з урахуванням послуги замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання природного газу);

- податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни газу - 945,00 грн.

Загальна вартість всього обсягу поставки складає 825 166,44 грн. з урахуванням ПДВ 137 527,74 грн.

В свою чергу пунктом 7.2 договору визначено, що ціна договору може змінюватись протягом строку його дії. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Згідно п. 15.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє в частині постачання газу до 31.12.2021 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди до договору №189/21 від 21.01.2021, зокрема:

- додатковою угодою від 20.01.2021 №3 внесено зміни до договору та визначено річний обсяг постачання газу - 132 663,414 метрів кубічних. Ціна за 1000 куб м природного газу становить 6 220,00 грн, з ПДВ (тобто 6,22 грн/м3);

- додатковою угодою від 04.02.2021 №4 внесено зміни до договору та визначено річний обсяг постачання газу - 120 903,508 куб м. Ціна за 1000 куб м природного газу становить 6 825,00 грн, з ПДВ (тобто 6,825 грн/м3);

- додатковою угодою від 05.02.2021 №5 внесено зміни до договору та визначено річний обсяг постачання газу - 110 154,377 куб м. Ціна за 1000 куб м природного газу становить 7 491,00 грн, з ПДВ (тобто 7,491 грн/м3);

- додатковою угодою від 21.04.2021 №6 внесено зміни до договору та визначено річний обсяг постачання газу - 108 294,69 куб м. Ціна за 1000 куб м природного газу становить 7 857,00 грн, з ПДВ (тобто 7,857 грн/м3);

- додатковою угодою 16.06.2021 №7 від внесено зміни до договору та визначено річний обсяг постачання газу - 78 964,95 куб м. Загальна вартість договору складає 594 575,93 грн з ПДВ;

- додатковою угодою від 22.06.2021 №8 про розірвання договору постачання природного газу від 12.01.2021 №189/21 внесено зміни до договору та визначено розірвати договір. З моменту набрання чинності цією угодою зобов`язання сторін, що виникли до договору, припиняються і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли із договору, в частині розрахунків до повного виконання. Постачальник здійснює постачання природного газу до 31.05.2021. Ця угода набирає чинності х моменту її підписання сторонами та скраплення її печатками сторін.

За результатами укладення додаткових угод №№ 3,4,5 до договору № 189/21 на постачання природного газу від 12.01.2021 року ціну 1 м3 природного газу з 13.01.2021 збільшено на 32,1 % порівняно з попередньо погодженою ціною, а після укладання додаткової угоди №6 до договору - на 38,57% порівняно з попередньо погодженою ціною.

Таким чином, до договору внесено зміни щодо вартості одиниці товару, шляхом укладення додаткових угод № 3-6, а саме, відбулось підвищення ціни одиниці товару (газу) з 5 670,00 грн до 7 857,00 грн, тобто на 2 187,00 грн або на 38,57% від первинної ціни, яка була встановлена в договорі та тендерній пропозиції.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним додаткових угод №№ 2-4 від, на підставі статті 203 ЦК України, що укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також стягнення з відповідача 144 307,93 грн в порядку ч. 1 ст. 670 ЦК України, сплачених за спожитий газ на підставі вказаних додаткових угод.

Судом встановлено, що сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ч. 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником за яким є суб`єкт, визначений у частині першій статті 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

Отже, Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених статтею 41 вказаного Закону.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 22 Закону "Про публічні закупівлі", тендерна документація має містити проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

- відбувається за згодою сторін;

- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);

- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/17.

У роз`ясненні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" зазначено, що внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Тобто для збільшення ціни закупівлі товару у договорі закупівлі товару за державні кошти сторонами договору повинно бути доведено та документально підтверджено факт коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення.

З аналізу вищенаведеного слідує, що коливання ціни товару на ринку передбачає динаміку ціни товару у бік збільшення за період з моменту укладення договору та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням. Тобто, повинно бути доведено наявність коливання ціни у бік підвищення на ринку природного газу за період з дати укладення основного договору до дати укладення додаткових угод.

Крім того, суд зазначає, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Такої правової позиції щодо імперативної поведінки постачальника дійшов Верховний Суд в постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації). Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 922/2030/20.

Судом встановлено, що станом на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України "Про публічні закупівлі".

Пунктом 7.2 договору визначено, що ціна договору може змінюватись протягом строку його дії. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для укладення оскаржуваних в даній справі угод сторони вказали п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме, підвищення ціни на природний газ на ринку.

Як було встановлено судом, за результатами укладення додаткових угод №№ 3,4,5 до договору № 189/21 на постачання природного газу від 12.01.2021, ціну 1 м3 природного газу з 13.01.2021 збільшено на 32,1 % порівняно з попередньо погодженою ціною, а після укладання додаткової угоди №6 до договору - на 38,57% порівняно з попередньо погодженою ціною.

При цьому, суд зауважує, що також було змінено обсяг споживання газу, а саме з 145 532 м3 до 78 964,95 м3.

Суд зазначає, що відповідачем документально не підтверджено коливання ціни на природний газ упродовж січня - квітня 2021 року, оскільки цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, які наявні в матеріалах справи, носять інформаційний характер та не можуть свідчити про дійсне підвищення ціни на газ, водночас при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, він не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері, не навів причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.

Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Крім того суд зазначає, що укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів, а держава втратила можливість купити газ по ціні, запропонованій переможцем тендеру з огляду на таке.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

За звичайних умов покупець товару не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору, оскільки за наявності необґрунтованого росту на ринку ціни відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

У справі, що розглядається, суд встановив, що споживач, який мав право на отримання газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозиції постачальника про збільшення ціни підписав спірні додаткові угоди до договору, внаслідок чого додатковими угодами змінені істотні умови договору: ціна за одиницю товару збільшилася на 38,57 %.

Зазначене дає підстави для висновку про нівелювання результатів відкритих торгів та втрату державою можливості скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, оскільки запропонована переможцем ціна газу не відповідає встановленій з самого початку договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.

При цьому, обидві сторони оскаржуваних правочинів не могли не розуміти особливості функціонування ринку газу (тобто постійне коливання цін на газ, їх сезонне зростання-падіння були прогнозованими), тому сторони не були позбавлені можливості визначити в договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару тощо.

З огляду на положення статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 13 ЦК України, суд зазначає, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 38,57 % шляхом укладення спірних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що укладення додаткових угод №№ 3-6 до договору відбулось без будь-яких належних на те підстав, всупереч положенням ч. 4 та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а також положень договору, що не відповідає основним принципам закупівель, визначених ст. 5 вказаного Закону, а саме: добросовісної конкуренції серед учасників, ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, запобіганні корупційним діям і зловживанням, та порушує інтереси держави, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання їх недійсними.

Таким чином судом у цій справі констатовано недійсність додаткових угод №№ 3-6 до договору № 189/21 від 12.01.2021.

Недійсність цих додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними.

Відповідно до ст. 12 Закону "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК України і ГК України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

У ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України передбачено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами гл. 54 ЦК України "Купівля-продаж", і тому як правова підстава такого повернення не може бути застосована ст. 1212 ЦК України.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.07.2021 у справі № 923/518/20, від 31.08.2021 у справі № 926/1392/20.

Як встановлено судом, на підставі актів приймання - передачі природного газу № 2294 від 28.05.2021, від 19.05.2021 № 3254, 14.06.2021 № 3499, № 26.03.2021 № 1526 на виконання договору № 189/21 від 12.01.2021 відповідач поставив споживачу природний газ на загальну суму 594 575,92 грн. Об`єм поставки складає в кількості 78 964,95 м3.

Враховуючи, що додаткові угоди №№ 3-6 до договору № 189/21 від 12.01.2021 є недійсними, сторони повинні керуватись умовами договору щодо ціни природнього газу за 1000 м3, встановленій саме у договорі.

Як передбачено пунктом 7.1 договору, ціна за 1 000 куб. м. природного газу на момент укладення даного договору, становить 5 670,00 грн з урахуванням ПДВ, у тому числі:

- ціна природного газу - 4 725,00 грн. (включно з урахуванням послуги замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання природного газу);

- податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни газу - 945,00 грн.

Отже, різниця між сумою коштів, які фактично перераховано споживачем постачальнику за постачання природного газу по ціні, визначеній з урахуванням додаткових угод, та сумою, яка мала бути сплачена за ціною, визначеною в договорі без урахування додаткових угод, становить 144 307,93 грн.

При цьому суд вказує, що, враховуючи первісну ціну в договорі, відповідач мав би поставити 145 532,00 м3 природного газу, проте внаслідок укладення необґрунтованих додаткових угод та дострокового розірвання договору було поставлено органу місцевого самоврядування 78 964,95 тис. м3.

Таким чином, у результаті укладення сторонами з порушеннями вимог законодавства додаткових угод, якими неправомірно збільшено ціну договору, з бюджету Тисменицької міської ради безпідставно та у надмірному розмірі сплачено відповідачу кошти в розмірі 144 307,93 грн.

А відтак, отримана відповідачем оплата у розмірі 144 307,93 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судових засіданнях всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними додаткову угоду № 3 від 20.01.2021, додаткову угоду № 4 від 04.02.2021, додаткову угоду № 5 від 05.02.2021 та додаткову угоду № 6 від 21.04.2021 до договору №189/21 від 12.01.2021 про постачання природного газу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд" та Дніпропетровською обласною прокуратурою.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс групп лтд"</a> (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, оф. 139, ідентифікаційний код 38772399) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т. Дмитра Яворницького, 38, ідентифікаційний код 02909938) надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 144 307 (сто сорок чотири тисячі триста сім) грн 93 коп. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 12 111 (дванадцять тисяч сто одинадцять) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01.10.2024.

Суддя О.В. Мандриченко