Рішення

від 02.10.2024 по справі 911/1631/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2024Справа № 911/1631/24за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 234 422,73 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Діом» звернулося до Господарського суду міста Київської області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором №ДОН/НХ-203521НЮ-В від 20.10.2020 у розмірі 234 422,73 грн, що складається з суми основної заборгованості у розмірі 168 415,20 грн, 0,1% річних у розмірі 460,67 грн та інфляційних втрат у розмірі 65 546,86 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.07.2024 матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024 справу передано на розгляд судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором №ДОН/НХ - 203521НЮ від 20.10.2020 в частині здійснення оплати за поставлений товар, у останнього виникла заборгованість у розмірі 168 415,20 грн, яка підлягає стягненню в примусовому порядку разом з 0,1% річних від простроченої суми у розмірі 460,67 грн та інфляційних втрат у розмірі 65 546,86 грн.

Через систему "Електронний суд" 08.08.2024 від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив, у якому представник просив застосувати строки позовної давності до зазначених вище позовних вимог та відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Через систему "Електронний суд" 14.08.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наголошує на тому, що відповідач в листі №НХ ДОН Філія-2600/784 просив про реструктуризацію наявної заборгованості, що свідчить про визнання її останнім; зазначив про відсутність підстав для застосування строку позовної давності до позовних вимог; просив позов задовольнити в повному обсязі та додатково стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.

Через систему "Електронний суд" 19.08.2024 від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких повторно зазначено про підстави для застосування строків позовної давності та просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Жодних інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.10.2020 між регіональною філією «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ДІОМ» (далі - ТОВ «Компанія «ДІОМ») укладено договір №ДОН/НХ-20352/НЮ-В на постачання лаків, ґрунту та емалі на загальну суму 168 415,20 грн.

24.11.2020 ТОВ «Компанія «ДІОМ» поставили до Донецького матеріально-технічного складу відповідно до видаткової накладної лак на суму 86 988,00 грн. На підставі чого ТОВ «Компанія «ДІОМ» оформили податкову накладу № 46 від 24.11.2020, яка була заблокована ДПС України.

15.12.2020 ТОВ «Компанія «ДІОМ» поставили до Донецького матеріально-технічного складу відповідно до видаткової накладної лак, ґрунт на суму 24 630,00 грн. На підставі чого ТОВ «Компанія «ДІОМ» оформили податкову накладу № 15 від 15.12.2020, яка була заблокована ДПС України.

15.12.2020 ТОВ «Компанія «ДІОМ» поставили до Донецького матеріально-технічного складу відповідно до видаткової накладної лак на суму 47 962,00 грн. На підставі чого ТОВ «Компанія «ДІОМ» оформили податкову накладу № 17 від 15.12.2020, яка була заблокована ДПС України.

15.12.2020 ТОВ «Компанія «ДІОМ» поставили до Донецького матеріально-технічного складу відповідно до видаткової накладної емаль на суму 8 845,20 грн. На підставі чого ТОВ «Компанія «ДІОМ» оформили податкову накладу № 18 від 15.12.2020, яка була заблокована ДПС України.

ТОВ "Компанія "Діом" було оскаржено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду зупинення реєстрації вище зазначених податкових накладних.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 у справі №160/4576/21, яке набрало законної сили 07.10.2021, позов ТОВ "Компанія "Діом" задоволено в повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі №160/2741/21, яке набрало законної сили 16.12.2021, позов ТОВ "Компанія "Діом" задоволено в повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 у справі №160/3563/21, яке набрало законної сили 30.11.2021, позов ТОВ "Компанія "Діом" задоволено в повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі №160/3271/21, яке набрало законної сили 14.09.2021, позов ТОВ "Компанія "Діом" задоволено в повному обсязі.

В подальшому контролюючим органом зареєстровано в ЄРПН податкові накладні № 46 від 24.11.2020, № 15 від 15.12.2020, № 17 від 15.12.2020, № 18 від 15.12.2020, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач стверджує, що відповідач мав оплатити поставлений товар за видатковими накладними:

- №401 від 24.11.2020 на суму 86988 грн, починаючи з 07.10.2021;

- №423 від 15.12.2020 на суму 47 952 грн, починаючи з 16.12.2021;

- №402 від 15.12.2020 на суму 24 630 грн, починаючи з 30.11.2021;

- №424 від 15.12.2020 на суму 8 845,20 грн, починаючи з 14.09.2021.

АТ "Українська залізниця" продукцію доставлену ТОВ "Компанія "Діом" за договором від 20.10.2020 №ДОН/НХ-20352/НЮ-В не оплатило в повному обсязі, а тому за відповідачем рахується заборгованість на суму 168 415,20 грн, яка підлягає стягненню разом з 0,1% річних від простроченої суми у розмірі 460,67 грн та інфляційних втрат у розмірі 65 546,86 грн.

Вказане слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Пунктами 6.3 та 6.4 договору від 20.10.2020 №ДОН/НХ-20352/НЮ-В визначено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється таким чином: 100% перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Покупець здійснює оплату за надані послуги/товар по факту надання послуг/постачання товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника не менше 45 банківських днів з дати реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства України в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної та акту прийому-передачі на отримання товару.

Якщо постачальник не зареєстрував, несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову/і накладну/і, незалежно від причин такої не реєстрації, несвоєчасної реєстрації чи реєстрації податкової/их накладної/их з помилками, строк оплати за отримані покупцем товари починає свій перебіг з дня реєстрації постачальником податкової/их накладної/их в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрації коректної податкової/их накладної/их. В такому випадку, покупець має право притримати оплату/и постачальнику до дати фактичної реєстрації податкової/их накладної/их в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрації коректної податкової/их накладної/их.

Відповідач не заперечує факт отримання товару за спірним договором, у відзиві ним зазначено, що через блокування податкових накладних № 46 від 24.11.2020, № 15 від 15.12.2020, № 17 від 15.12.2020, № 18 від 15.12.2020 - була відсутня можливість оплати товару.

Отже, обов`язок з оплати товару для відповідача настає у випадку не лише самого факту його поставки, а й оформлення та реєстрації податкової/их накладної/их.

Судом встановлено, що податкові накладні № 46 від 24.11.2020, № 15 від 15.12.2020, № 17 від 15.12.2020, № 18 від 15.12.2020 були заблоковані ДПС України.

ТОВ "Компанія "Діом" оскаржено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду зупинення реєстрації вище зазначених податкових накладних:

- рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 у справі №160/4576/21, яке набрало законної сили 07.10.2021, позов ТОВ "Компанія "Діом" задоволено в повному обсязі.

- рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі №160/2741/21, яке набрало законної сили 16.12.2021, позов ТОВ "Компанія "Діом" задоволено в повному обсязі.

- рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 у справі №160/3563/21, яке набрало законної сили 30.11.2021, позов ТОВ "Компанія "Діом" задоволено в повному обсязі.

- рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі №160/3271/21, яке набрало законної сили 14.09.2021, позов ТОВ "Компанія "Діом" задоволено в повному обсязі.

В подальшому контролюючим органом зареєстровано в ЄРПН податкові накладні № 46 від 24.11.2020, № 15 від 15.12.2020, № 17 від 15.12.2020, № 18 від 15.12.2020, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне виконання свого обов`язку позивачем, як в частині поставки товару, про що свідчать видаткові накладні та акти прийому-передачі товару, які підписані відповідачем без зауважень, так і в частині реєстрації податкових накладних.

Тоді як, відповідач, у встановлені пунктом 6.4 договору строки, оплату товару не здійснив.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 168 415,20 грн.

Крім основного боргу ТОВ "Компанія "Діом" просить стягнути з відповідача 65 546,86 грн втрат від інфляції та 460,67 грн 0,1% річних за такі періоди: жовтня 2021 року - червень 2024 року у розмірі 33 808,97 грн, серпень 2021 року - червень 2024 року у розмірі 19 301,44 грн, грудень 2021 року - червень 2024 року у розмірі 8 998,65 грн, жовтень 2021 року - червень 2024 року у розмірі 3 437,80 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Відповідно до пункту 11.2 договору від 20.10.2020 №ДОН/НХ-20352/НЮ-В сторони відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за отриманий товар, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 0,1% річних у розмірі 460,67 грн та інфляційні втрати у розмірі 65 546,86 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 0,1% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем допущено помилку у визначенні періоду обрахунку прострочення оплати за видатковою накладною №423 від 15.12.2020 та помилково зазначено дату початку обрахунку 10.08.2021 замість вірної 16.12.2021 (дата набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 №160/2741/21), а також встановлено помилки в арифметичному визначенні сум.

Суд здійснивши свій розрахунок, встановив наступне.

Вірними періодами для нарахування інфляційних втрат та 0,1% річних від суми заборгованості будуть наступні:

- з 08.10.2021 по 24.06.2024 сума заборгованості 86 988 грн: інфляційні втрати - 36 466,51 грн та 0,1% від суми простроченої заборгованості - 236,06 грн;

- з 17.12.2021 по 24.06.2024 сума заборгованості 47 952 грн: інфляційні втрати - 18 560,71 грн та 0,1% від суми простроченої заборгованості - 120,93 грн;

- з 01.12.2021 по 24.06.2024 сума заборгованості 24 630 грн: інфляційні втрати - 9738,48 грн та 0,1% від суми простроченої заборгованості - 63,20 грн;

- з 15.09.2021 по 24.06.2024 сума заборгованості 8 845,20 грн: інфляційні втрати - 3858,66 грн та 0,1% від суми простроченої заборгованості - 24,56 грн.

Отже загальна сума інфляційних втрат становить: 68 634,36 грн та 0,1% від суми простроченої заборгованості - 444,75 грн.

Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення меншу суму інфляційних втрат, то суд не може вийти за межі позовних вимог, а відтак стягненню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 65 546,86 грн, в той же час 0,1% від суми простроченої заборгованості підлягає частковому задоволенню у розмірі 444,75 грн.

Також АТ "Українська залізниця" у відзиві заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог.

Вказана заява мотивована тим, що відповідачем надіслано 06.03.2023 на адресу ТОВ "Компанія "Діом" лист №НХ ДОН Філія-2600/784 щодо можливості реструктуризації наявної заборгованості шляхом її погашення в розмірі не більше 25% загальної суми заборгованості щомісяця; 18.04.2024 надіслано лист на адресу ТОВ "Компанія "Діом" щодо погашення заборгованості рівними частинами протягом 3-х місяців.

За доводами АТ "Українська залізниця" від ТОВ "Компанія "Діом" відповіді на вказані листи не надходило, а тому протоколом засідання Комісії з питань сумнівних, безнадійних боргів, зобов`язань за судовими позовам та за якими закінчився строк позовної давності регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Українська залізниця" від 30.04.2024 №Н-10/33визнано заборгованість по ТОВ "Компанія "Діом" у сумі 168 415,20 грн безнадійною для погашення, оскільки минув строк позовної давності.

На думку відповідача вказане є підставою для застосування строків позовної давності, оскільки ТОВ "Компанія "Діом" пропущено передбачений статтями 256, 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, враховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо стягнення суми основного боргу, інфляційних втрат та 0,1% річних, суд зазначає наступне.

Пунктом 6.4 договору від 20.10.2020 №ДОН/НХ-20352/НЮ-В визначено, що якщо постачальник не зареєстрував, несвоєчасно зареєстрував або зареєстрував з помилками податкову/і накладну/і, незалежно від причин такої не реєстрації, несвоєчасної реєстрації чи реєстрації податкової/их накладної/их з помилками, строк оплати за отримані покупцем товари починає свій перебіг з дня реєстрації постачальником податкової/их накладної/их в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрації коректної податкової/их накладної/их. В такому випадку, покупець має право притримати оплату/и постачальнику до дати фактичної реєстрації податкової/их накладної/их в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрації коректної податкової/их накладної/их.

Аналіз вказаного пункту договору дає підстави для висновку, що сторони обумовили підставу для здійснення оплати з прив`язкою до факту реєстрації податкової/их накладної/их в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи те, що Державна податкова служба України заблокувала реєстрацію податкових накладних № 46 від 24.11.2020, № 15 від 15.12.2020, № 17 від 15.12.2020, № 18 від 15.12.2020, то у відповідача в силу приписів пункту 6.4 договору виникло право притримати оплату/и постачальнику до дати фактичної реєстрації податкової/их накладної/их в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрації коректної податкової/их накладної/их.

Судом встановлено, що ТОВ "Компанія "Діом" оскаржено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні датою їх подачі.

Отже, у АТ "Українська залізниця" відновився обов`язок з оплати товару за договором від 20.10.2020 №ДОН/НХ-20352/НЮ-В в дати набрання такими рішеннями законної сили: рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 у справі №160/4576/21 набрало законної сили 07.10.2021; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі №160/2741/21 набрало законної сили 16.12.2021; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 у справі №160/3563/21 набрало законної сили 30.11.2021; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі №160/3271/21 набрало законної сили 14.09.2021.

Відповідно позовна давність у три роки для стягнення оплати спливає 07.10.2024, 16.12.2024, 30.11.2024, 14.09.2024, в той же час позивач звернувся до суду з позовом 24.06.2024, тобто в межах строку визначеного статтею 257 Цивільного кодексу України, що відповідачем не спростовано.

Що стосується доводів АТ "Українська залізниця" про те, що вони звільняються від відповідальності за невиконання зобов`язання за договором від 20.10.2020 №ДОН/НХ-20352/НЮ-В у зв`язку з обставинами непереборної сили (форс-мажорних обставин), що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина друга статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Отже, для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, підтвердити нездійснення господарської діяльності у спірний період.

Відповідно до частини 4 статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Суд зазначає, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Тож, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Так, у відповідності до п.9.5. договору сторона, яка попала під дію форс-мажорних обставин та в результаті цього не може виконати зобов`язання за цим договором, зобов`язана терміново, не пізніше трьох календарних днів з моменту їх виникнення, в усній або письмовій формі повідомити про це другу сторону.

Пунктом 9.6. договору факт наявності та терміни дії форс-мажорних обставин підтверджується документом виданим компетентним органом державної влади України або компетентними підприємствами, установами, організаціями за місцем знаходження сторони, на яку вплинули форс-мажорні обставини.

З аналізу вказаних положень договору також вбачається, що звільнення від відповідальності/відкладення строку виконання зобов`язання можливе лише тоді, коли невиконання зобов`язання є наслідком форс-мажорних обставин, а не сам по собі факт наявності форс-мажорних обставин.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв`язку із цим виконати договірні зобов`язання.

Окрім того, строк виконання зобов`язання за договором настав до запровадження в Україні воєнного стану.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для відкладення строку виконання зобов`язання відповідач має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов`язків по оплаті поставленого товару.

У той же час, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково, а саме підлягає стягненню з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 168 415,20 грн, інфляційних втрат у розмірі 65 546,86 грн та 0,1% річних у розмірі 444,75 грн.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов`язані із правничою допомогою у розмірі 6 000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2024 між адвокатом Шевер Ю.М. та ТОВ "Компанія "Діом" укладено договір на надання правничої допомоги №22.

Згідно опису наданих послуг виконання адвокатом за договором №22 від 19.06.2024 про надання правничої допомоги адвоката, адвокат виконав наступні послуги:

- вивчення та аналіз документів щодо стягнення заборгованості за договором №ДОН/НХ - 203521НЮ - В від 20.10.2020 адвокатом - 0,5 год, вартість послуги склала 500 грн;

- складання розрахунку 0,1% річних, інфляційних втрат - 1,5 год, вартість послуги склала 1500 грн;

- складання позовної заяви про стягнення заборгованості, 0,1% річних, інфляційних втрат, пені - 2 години, вартість послуги склала 4000 грн.

Згідно квитанції №1 від 19.06.2024 оплата за надання правничої допомоги - сплачена у розмірі 6000 грн.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частин 5 та 6 статті 126 ГПК України в разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на їх неспівмірність із складністю даної справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.

За висновками суду, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу за договором про надання правової допомоги відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 ГПК України.

При цьому, судом враховано, що дана справа була розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження (без проведення судових засідань). У свою чергу, підготовка вказаної позовної заяви не потребувала здійснення складних арифметичних розрахунків чи збирання значного обсягу документів, на обґрунтування заявлених позовних вимог.

З урахуванням встановлених обставин та складності справи, часу розгляду справи, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройца, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діом" (51925, м. Кам`янське, тупик Прохідний, буд. 2, оф. 9, код ЄДРПОУ 41853226) суму основної заборгованості у розмірі 168 415 (сто шістдесят вісім тисяч чотириста п`ятнадцять) грн 20 коп., 0,1% річних у розмірі 444 (чотириста сорок чотири) грн 75 коп. та інфляційних втрат у розмірі 65 546 (шістдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок шість) грн 86 коп., 3516 (три тисячі п`ятсот шістнадцять) грн 10 коп. судового збору, а також 6 000 (шість тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.І. Зеленіна