Рішення

від 17.09.2024 по справі 910/6925/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2024Справа № 910/6925/24

За позовом ОСОБА_1 (Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Шаргород)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фортуна ОРО" (м. Київ)

про визнання трудових відносин припиненими,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Забуга В.В.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фортуна ОРО" про визнання трудових відносин між сторонами припиненими у зв`язку зі звільненням позивача з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

18.06.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 відкрито провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 23.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024. у зв`язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 23.07.2024, призначено на 15.08.2024.

15.08.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.09.2024.

У судовому засіданні 17.09.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, та його неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.

17.09.2024 суд, по виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням № 1 засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фортуна ОРО" від 08.01.2019, ОСОБА_1 призначено на посаду директора вказаного Товариства.

08.01.2019 відповідно до Наказу № 1 позивач приступ до виконання обов`язків директора Товариства.

З матеріалів справи вбачається, що учасниками (засновниками) відповідача є ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

18.04.2024 позивач надіслав учасникам Товариства заяву від 18.04.2024 про звільнення за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України та повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства.

У повідомленні про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства позивач зазначив, що скликає загальні збори на 22.05.2024 о 10:00 год. за адресою місцезнаходження Товариства: АДРЕСА_1 . У повідомленні було запропоновано порядок денний зборів для розгляду питання про звільнення директора Товариства ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі його заяви від 18.04.2024.

Проте, у визначений час за зазначеною адресою учасники Товариства не з`явилися, у зв`язку з чим позивачем було складено акт про неявку учасників від 22.05.2024. Отже, загальні збори Товариства не відбулися.

Як вказує позивач, неявка учасників відповідача на загальні збори призвела до неприйняття відповідних рішень, а права були порушені шляхом позбавлення можливості припинити корпоративні відносили (відносини представництва) та свої повноваження як директора Товариства з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч. ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Аналогічне положення закріплено в п. 12.1. Статуту ТОВ "ТД "Фортуна ОРО", затвердженого рішенням засновника (учасника) № 1 від 08.01.2019 (далі - Статут).

Відповідно до ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відтак питання щодо призначення та звільнення директора товариства віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників відповідача.

Відповідно до п. 11.1.2. Статуту виконавчим органом Товариства є директор.

Пунктом 12.3.1.1. Статуту встановлено, що загальні збори скликаються, зокрема, з ініціативи директора товариства.

Згідно з п. 12.3.2. Статуту виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику Товариства.

Відповідно до п. 12.3.3. Статуту виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників.

Пунктом 12.3.4. Статуту встановлено, що повідомлення, передбачене п. 12.3.2. Статуту, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав заяву про звільнення та повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства учасникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поштовими відправленнями з описами вкладення № 0208109297062 та №0208109297070, які повернулись відправнику без вручення отримувачам.

Частиною 1 ст. 31 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: з ініціативи виконавчого органу товариства; на вимогу наглядової ради товариства; на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 34 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу з відповідних питань. Статутом товариства може встановлюватися інша кількість голосів учасників товариства (але не менше, ніж більшість голосів), необхідна для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів учасників, крім рішень, які відповідно до цього Закону приймаються одностайно. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Процедура звільнення директора визначена ст. ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Однак, докази звільнення позивача з посади директора відповідача-1 та, відповідно, прийняття рішення Загальними зборами учасників Товариства та внесення змін до відомостей про юридичну особу про зміну керівника, у т.ч. станом на час звернення до суду та розгляду справи по суті Господарським судом міста Києва, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.04. № 14-рп/2004, від 16.10.07. № 8-рп/2007 та від 29.01.08. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

За ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.19. у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24.12.19. у справі № 758/1861/18).

У спірних правовідносинах судом встановлено, що уповноважений на звільнення позивача, як директора товариства, орган відповідача - загальні збори учасників, не розглянув по суті заяву позивача про його звільнення із займаної посади протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього статутом обов`язків.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався та не надав суду будь-яких документів, що свідчать про необґрунтованість позовних вимог. Твердження позивача вказаним відповідачем належними доказами не спростовані.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фортуна ОРО" у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фортуна ОРО" у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

За правилами ст. 129 ГПК України судовий збір покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фортуна ОРО" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 16А, кв. 22; ідентифікаційний код 42739169) у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фортуна ОРО" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 16А, кв. 22; ідентифікаційний код 42739169) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.10.2024.

Суддя Т.М. Ващенко