Рішення

від 23.09.2024 по справі 910/42/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2024Справа № 910/42/24Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Інтеграл-буд"

про стягнення 2 221 135,33 грн.

Представники сторін:

від позивача: Годованець Л.Ю., довіреність № 011223-01/П-12 від 01.12.2023; Воробцов Р.С., довіреність № 011223-02/П-12 від 01.12.2023;

від відповідача: Роспотнюк В.О., ордер серія АІ № 1546518.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Інтеграл-буд» про стягнення 2 221 135,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на надання послуг з видалення, навантаження, перевезення та утилізації №24/06-01/ЄР від 24.06.2021 у частині повернення попередньої оплати, з огляду на що позивач просить суд стягнути 2 221 135,33 грн., з яких: 2 170 000,00 грн. основного боргу, 38 524,93 грн. 3% річних та 12 610,40 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.02.2024.

07.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про пришвидшення розгляду справи.

У підготовче засідання 13.02.2024 прибули представники сторін.

Представник відповідача просив оголосити перерву у підготовчому засіданні з метою ознайомлення зі справою.

Представник позивача залишив вирішення питання щодо клопотання відповідача на розсуд суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 13.02.2024 судом задоволено клопотання відповідача, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 05.03.2024.

14.02.2024 та 15.02.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заяви про ознайомлення з матеріалами справи та про вступ у справу як представника.

27.02.2024 через підсистему «Електронний суд» надійшла зустрічна позовна заява.

27.02.2024 через підсистему «Електронний суд» та на електронну пошту суду від відповідача надійшли два аналогічні за змістом відзиви на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Інтеграл-буд» про поновлення строку для подачі відзивів та зустрічної позовної заяви у справі № 910/42/24 - відмовлено, відзиви Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Інтеграл-буд» - залишено без розгляду, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Інтеграл-буд» та додані до неї документи повернуто заявнику.

05.03.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.

У судове засідання 05.03.2024 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 09.04.2024.

09.04.2024 представником відповідача подано клопотання про витребування доказів та клопотання про зупинення провадження у справі.

У судове засідання 09.04.2024 представники сторін з`явились.

За результатами розгляду клопотання представника відповідача про витребування доказів судом відмовлено у його задоволення.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 30.04.2024.

23.04.2024 представником позивача подано заперечення на клопотання про зупинення розгляду справи.

30.04.2024 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 30.04.2024 представники сторін з`явились.

За результатами розгляду клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі судом відмовлено у його задоволення.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 21.05.2024.

У судове засідання 21.05.2024 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 18.06.2024.

20.05.2024 представником позивача подано заперечення на клопотання про долучення доказів.

21.05.2024 представником відповідача подано клопотання про зупинення розгляду справи.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 № 01.3-16/904/24 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/42/24 у зв`язку з відпусткою судді Картавцевої Ю.В., за результатами якого справу передано для розгляду судді Грєховій О.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 справу № 910/42/24 прийнята до свого провадження суддею Грєховою О.А., підготовче засідання призначено на 22.07.2024.

22.07.2024 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 22.07.2024 представники позивача з`явились, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 12.08.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 12.08.2024 представники сторін з`явились.

За результатами розгляду клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, судом відмовлено в його задоволенні, в зв`язку з недоведеністю наявністю обставин, передбачених ст. 50 ГПК України, які є передумовою для залучення третіх осіб.

В свою чергу, за результатами розгляду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, оскільки відповідач подає докази з порушенням строку, визначеного ч. 3 ст. 80 ГПК України, з огляду на припис ч. 8 ст. 80 ГПК України, суд відмовляє у задоволенні означеного клопотання та не приймає до розгляду відповідні докази.

Також, розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, заслухавши пояснення представників сторін, суд залишив його без задоволення, у зв`язку з необґрунтованістю.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2024.

У судове засідання 23.09.2024 представники сторін з`явились.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 23.09.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «Інтеграл-буд» (далі - виконавець, відповідач) укладено Договір на надання послуг з видалення, навантаження, перевезення та утилізації (далі - Договір), за умовами якого виконавець приймає на себе зобов`язання за заявкою замовника надати послуги з видалення, навантаження, перевезення з об`єкту замовника та утилізації золо-шлакової суміші (далі - відходи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги відповідно до умов цього Договору (код за ДК 021:2015-90510000-5 Утилізація сміття та поводження зі сміттям).

Обсяг послуг за цим Договором становить 14000 метрів кубічних відходів замовника (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.5 та п. 1.8 Договору результатом надання послуг виконавцем за цим Договором є видалення, навантаження, перевезення з об`єкту замовника та утилізації відходів, що підтверджується підписаними сторонами Актами приймання-передачі наданих послуг та товарно-транспортними накладними.

Послуги з перевезення відходів (золо-шлакової суміші) виконавцем з об`єкту замовника підтверджуються товарно-транспортними накладними, які оформлюються виконавцем на кожен автомобіль під час вивезення відходів.

У пункті 1.10 Договору сторонами узгоджено, що строк надання всього обсягу послуг за цим Договором - з дати підписання Договору до 14.07.2021 включно.

За умовами п. 2.1.12 Договору у разі розірвання (припинення) Договору з будь-якої причини, протягом трьох календарних днів з моменту отримання вимоги заявника, виконавець зобов`язаний повернути попередньо сплачені замовником кошти, що перевищують вартість фактично виконаних виконавцем прийнятих замовником послуг.

Згідно з п. 2.5 Договору замовник має право відмовитись від виконання умов Договору і вимагати відшкодування збитків у випадку, якщо виконавець систематично порушує умови Договору.

У відповідності до п. 3.1 Договору загальна вартість надання послуг із розрахунку за 1м3 відходів становить 310,00 грн. з ПДВ та включає:

- вартість послуг з видалення, навантаження, перевезення золо шлакової суміші - 155,00 грн. з ПДВ;

- вартість послуг з утилізації золо шлакової суміші 155,00 грн. з ПДВ.

Загальна вартість цього договору складає 4 340 000,00 грн. (пункт 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.3 Договору оплата за надані послуги проводиться наступним чином:

- замовник сплачує попередню оплату у розмірі 50% від загальної вартості послуг протягом 7 робочих днів з моменту підписання цього договору;

- протягом 30 календарних днів після підписання сторонами останнього акту приймання-передачі наданих послуг замовник оплачує залишок вартості послуг.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.07.2021 (включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами їх зобов`язань за Договором (п. 7.1 Договору).

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Інтеграл-буд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про стягнення заборгованості у сумі 2 206 027,94 грн., з яких 2 170 000,00 грн. попередня оплата та нараховані на неї пеня в сумі 30 142,19 грн. та 3 % річних в сумі 5 885,75 грн.

Позов обґрунтований тим, що ТОВ "Євро-Реконструкція" порушило умови договору про надання послуг з видалення, навантаження, перевезення та утилізації відходів № 24/06-01/ЄР від 24.06.2021 (далі - договір) в частині своєчасної сплати 50% попередньої оплати за надання послуг.

ТОВ "Євро-Реконструкція" в свою чергу, звернулося до суду із зустрічним позовом до ТОВ "ВБК "Інтеграл-Буд" про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договору в сумі 4 998 536,10 грн., що складається з неустойки (пені) в сумі 4 947 600,00 грн. та штрафу у сумі 50 936,10 грн.

Зустрічний позов мотивований неналежним виконанням ТОВ "ВБК "Інтеграл-Буд" зобов`язань за вказаним договором у частині повного та своєчасного надання замовлених позивачем послуг з видалення, навантаження, перевезення та утилізації відходів (золо-шлакової суміші).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2022 у справі № 910/12671/21 первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Євро-Реконструкція" на користь ТОВ "ВБК "Інтеграл-Буд" попередню оплату у сумі 2 170 000,00 грн., пеню у сумі 25 683,29 грн., 3% річних у сумі 4 993,97 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 33 010,16 грн., у решті вимог відмовлено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийнято в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ВБК "Інтеграл-Буд" на користь ТОВ "Євро-Реконструкція" пеню в розмірі 4 947 600,00 грн., штраф у розмірі 50 936,10 грн. та 74 978,04 грн. судового збору. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Проведено зустрічне зарахування згідно з пунктом 11 статті 238 ГПК України. Стягнуто з ТОВ "ВБК "Інтеграл-Буд" на користь ТОВ "Євро-Реконструкція" 2 797 858,84 грн.; 41 967,88 судового збору.

Постановою Верховного Суду від 31.01.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Інтеграл-Буд" задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 у справі №910/12671/21 скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2022 залишено в силі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Інтеграл-Буд" судовий збір у розмірі 119 694,86 грн., понесений у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

На виконання означеного рішення, позивачем згідно платіжної інструкції № 7767531903 від 28.02.2023 сплачено попередню оплату в розмірі 2 170 000,00 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що незважаючи на здійснення попередньої оплати, несплата якої згідно рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2022 у справі № 910/12671/21 була єдиною перешкодою для надання послуг виконавцем, відповідач до виконання своїх обов`язків за Договором, щодо видалення, навантаження, перевезення та утилізації золо-шлакової суміші не приступив, в зв`язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами № 19/5-19/563/1 від 06.03.2023 та № 19/5-19/851 від 10.04.2023 щодо необхідності виконати умови Договору.

Позивач зазначає, що у зв`язку з систематичним порушенням умов Договору, 05.05.2023 позивач керуючись п. 2.5 Договору звернувся до відповідача із вимогою № 19/5-19/1045 щодо відмови від подальшого виконання умов Договору та необхідністю повернення отриманої попередньої оплати в розмірі 2 170 000,00 грн. протягом 7 календарних днів з дня отримання вказаної вимоги.

Оскільки відповідач станом на дату подання позову свої зобов`язання перед позивачем за Договором не виконав та попередню оплату у розмірі 2 170 000,00 грн. не повернув, позивач вимушений був звернутись до суду з даними позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2 170 000,00 грн., штрафних санкцій в розмірі 38 524,93 грн. та інфляційних втрат у розмірі 12 610,40 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`зана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю суттю є договором про надання послуг, є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.07.2021 (включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами їх зобов`язань за Договором (п. 7.1 Договору).

У пункті 1.10 Договору сторонами узгоджено, що строк надання всього обсягу послуг за цим Договором - з дати підписання Договору до 14.07.2021 включно.

Як вбачається з матеріалів справи,11.04.2023 позивач звернувся до відповідача із Вимогою № 19/5-19/851 від 10.04.2023, у якій повторно вимагав приступити до виконання своїх зобов`язання за Договором та надати послуги з видалення, навантаження, перевезення та утилізації золо шлакової суміші, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 1.5 та п. 1.8 Договору результатом надання послуг виконавцем за цим Договором є видалення, навантаження, перевезення з об`єкту замовника та утилізації відходів, що підтверджується підписаними сторонами Актами приймання-передачі наданих послуг та товарно-транспортними накладними.

Послуги з перевезення відходів (золо-шлакової суміші) виконавцем з об`єкту замовника підтверджуються товарно-транспортними накладними, які оформлюються виконавцем на кожен автомобіль під час вивезення відходів.

Водночас, в матеріалах справи відсутні складені сторонами на виконання умов договору як акти приймання-передачі наданих послуг, так і товарно-транспортні накладні.

Разом з тим, як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Інтеграл-буд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про стягнення заборгованості у сумі 2 206 027, 94 грн., з яких 2 170 000,00 грн. попередня оплата та нараховані на неї пеня в сумі 30 142,19 грн., 3 % річних в сумі 5 885,75 грн., а ТОВ "Євро-Реконструкція" в свою чергу, звернулося до суду із зустрічним позовом до ТОВ "ВБК "Інтеграл-Буд" про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання договору в сумі 4 998 536,10 грн., що складається з неустойки (пені) в сумі 4 947 600,00 грн. та штрафу у сумі 50 936,10 грн.

Первісний позов обґрунтований тим, що ТОВ "Євро-Реконструкція" порушило умови договору про надання послуг з видалення, навантаження, перевезення та утилізації відходів № 24/06-01/ЄР від 24.06.2021 (далі - договір) в частині своєчасної сплати 50% попередньої оплати за надання послуг, в свою чергу зустрічний позов мотивований неналежним виконанням ТОВ "ВБК "Інтеграл-Буд" зобов`язань за вказаним договором у частині повного та своєчасного надання замовлених позивачем послуг з видалення, навантаження, перевезення та утилізації відходів (золо-шлакової суміші).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2022 у справі № 910/12671/21 первісний позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Євро-Реконструкція" на користь ТОВ "ВБК "Інтеграл-Буд" попередню оплату у сумі 2 170 000,00 грн., пеню у сумі 25 683,29 грн., 3% річних у сумі 4 993,97 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 33 010,16 грн., у решті вимог відмовлено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийнято в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ВБК "Інтеграл-Буд" на користь ТОВ "Євро-Реконструкція" пеню в розмірі 4 947 600,00 грн., штраф у розмірі 50 936,10 грн. та 74 978,04 грн. судового збору. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Проведено зустрічне зарахування згідно з пунктом 11 статті 238 ГПК України. Стягнуто з ТОВ "ВБК "Інтеграл-Буд" на користь ТОВ "Євро-Реконструкція" 2 797 858,84 грн.; 41 967,88 судового збору.

Постановою Верховного Суду від 31.01.2023 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Інтеграл-Буд" задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 у справі №910/12671/21 скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2022 залишено в силі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Інтеграл-Буд" судовий збір у розмірі 119 694,86 грн., понесений у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Означеним рішенням, зокрема встановлено наступне: «Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Євро-Реконструкція" умови договору щодо сплати авансового платежу не виконало, а ТОВ "ВБК "Інтеграл-Буд", незважаючи на відсутність попередньої оплати, вже на наступний день (сподіваючись на добросовісність замовника та його гарантійний лист від 16.06.2021), розпочало виконання своїх зобов`язань та до 01.07.2021 за власний кошт здійснило вивезення та утилізацію 3 046 куб.м. відходів, про що свідчать наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні, довідка ТОВ "ЕК "Біос" від 02.07.2021 про утилізацію поставлених відходів, рахунок ТОВ "ЕК "Біос" № 161 від 01.07.2021, акт надання послуг № 60 від 01.07.2021, платіжне доручення № 86 від 14.07.2021 про часткову оплату ТОВ "ВБК "Інтеграл-Буд" послуг.

Судом встановлено, що замовник (ТОВ "Євро-Реконструкція"), у порушення п. 3.3.1 договору № 24/06-01/ЄР від 24.06.2021, протягом 7 днів з дня укладення договору не сплатив виконавцю попередню оплату у розмірі 50 % від вартості обумовлених сторонами послуг, натомість, ТОВ "ВБК "Інтеграл-Буд" на виконання своїх зобов`язань, незважаючи на відсутність оплати відповідачем, надало останньому послуги з видалення, навантаження, перевезення та утилізації 3 046 куб.м. золо-шлакової суміші на загальну суму 944 260,00 грн., що підтверджується наявними у справі копіями товарно-транспортних накладних № 1 від 25.06.2021, № 2, 3 від 26.06.2021, № 4, 5, 6, 7, 8, 9 від 28.06.2021, № 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 від 29.06.2021, № 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25 від 30.06.2021, № 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37 від 01.07.2021, підписаних замовником без зауважень, копіями довідки ТОВ "ЕК "Біос" (вантажоодержувач) про обсяг 3 046 куб.м. поставлених ТОВ "ВБК "Інтеграл-Буд" та утилізованих відходів за період з 25.06.2021 по 01.07.2021, копіями рахунку ТОВ "ЕК "Біос" на оплату № 161 від 01.07.2021 та акту надання послуг ТОВ "ЕК "Біос" № 60 від 01.07.2021.».

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18, від 13.08.2019 у справі №910/11164/16.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов`язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Згідно з п.п.44, 46 даної Доповіді:

« 44. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов`язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

46. Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику «приватного правосуддя», що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.»

Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) зазначено:

"Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції ( 995_004 ), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 6 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Таким чином, означеним рішенням встановлено, зокрема надання ТОВ "ВБК "Інтеграл-Буд" позивачу у період з 25.06.2021 по 01.07.2021, тобто у межах дії Договору та у межах строку надання послуг за Договором, послуг з видалення, навантаження, перевезення та утилізації 3046 куб.м. золо-шлакової суміші на загальну суму 944 260,00 грн.

Отже, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2022 у справі № 910/12671/21 набрало законної сили, а відтак, у відповідності до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, встановлені ним обставини щодо надання відповідачем позивачу за Договором послуг на загальну суму 944 260,00 грн. повторного доведення не потребують.

Таким чином, оскільки як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено відповідачу авансовий платіж у розмірі 2 170 000,00 грн., а відповідачем надано послуги на суму 944 260,00 грн., невикористаною частиною авансу є 1 225 740,00 грн.

Водночас, доказів надання послуг передбачених Договором як на всю суму Договору, так і на суму невикористаного авансу, до матеріалів справи не надано.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов`язання за договором у визначений строк не виконав, що відповідачем не заперечено.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

З огляду на те, що положеннями Цивільного кодексу України не врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, зокрема ст. 693 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання зобов`язання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами п. 2.1.12 Договору у разі розірвання (припинення) Договору з будь-якої причини, протягом трьох календарних днів з моменту отримання вимоги заявника, виконавець зобов`язаний повернути попередньо сплачені замовником кошти, що перевищують вартість фактично виконаних виконавцем прийнятих замовником послуг.

05.05.2023 позивач звернувся до відповідача із Вимогою № 19/5-19/1045 від 05.05.2023 про повернення суми попередньої оплати, згідно якої вимагав повернути попередню оплату в розмірі 2 170 000,00 грн. протягом 7 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу 1 225 740,00 грн. невикористаної суми авансу, які сплачені за послуги, які фактично надано не було, оскільки відповідачем у межах строку дії Договору та узгодженого строку для надання послуг надано позивачу послуги вартістю 944 260,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки послуги як на всю суму Договору, так і на залишок суми авансу не надав, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими в частині стягнення з відповідача 1 225 740,00 грн. невикористаного авансу.

Також, в зв`язку з порушенням відповідачем строку повернення невикористаної суми авансу, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 12 610,40 грн. та штрафні санкції в розмірі 38 524,93 грн., які як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку є 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому в зв`язку з фактичним закінченням строку поставки або з надання послуг у відповідача (постачальника, виконавця, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (замовнику, покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Отже, відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку надання послуг.

Таким чином у відповідача (виконавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (замовнику) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку надання послуг.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням обставин щодо наявності у позивача права вимоги повернення суми попередньої оплати в розмірі 1 225 740,00 грн., судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% у розмірі 21 761,08 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7 123,08 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність підстав для повернення сплаченої на виконання умов такого Договору суми.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Інтеграл-буд" (04112, місто Київ, вул. Парково-Сирецька, будинок 12-А, офіс 2; ідентифікаційний код: 42887387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" 02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20; ідентифікаційний код: 37739041) грошові кошти в розмірі 1 225 740 (один мільйон двісті двадцять п`ять тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 21 761 (двадцять одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн. 08 коп., інфляційні втрати в розмірі 7 123 (сім тисяч сто двадцять три) грн. 08 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 15 055 (п`ятнадцять тисяч п`ятдесят п`ять) грн. 49 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено: 02.10.2024.

Суддя О.А. Грєхова