ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
17.09.2024Справа № 910/7508/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доля і Ко. ЛТД" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтестдіагностика" (м. Київ)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація (м. Київ)
про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити дії,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Колесников І.В.
Від відповідача: не з`явився
Від третьої особи: не з`явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Доля і Ко. ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтестдіагностика" про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном - житловим будинком, розташованим за адресою: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2, шляхом встановлення відсутності місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтестдіагностика" за цією адресою та зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про зміну місцезнаходження товариства з адреси: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2 на іншу адресу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 відкрито провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 23.07.2024, а також залучено Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у зв`язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, підготовче засідання, призначене на 23.07.2024, призначено на 15.08.2024.
15.08.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.09.2024.
У судовому засіданні 17.09.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, та їх неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.
17.09.2024 суд, по виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Доля і Ко. ЛТД" (позивач) є власником нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2, з 11.08.2023.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням (юридичною адресою) Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтестдіагностика", ідентифікаційний код 35917585 (відповідач), зазначено місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2.
Як вказує позивач, він, як власник нерухомого майна за вказаною адресою, не укладав жодних договорів з ТОВ "Медтестдіагностика" на користування нерухомим майном за адресою місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2, що може бути підставою для місцезнаходження відповідача за вказаною адресою, та використання і зазначення цієї адреси як достовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Станом на день придбання нерухомого майна посадові особи та будь-яке майно ТОВ "Медтестдіагностика" не знаходилося та не знаходиться за даною адресою.
Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (попередній власник нерухомого майна), у відповіді № 0000609/12218-24 від 19.04.2024 на адвокатський запит від 09.04.2024 № 09/04-1 повідомив, що за період з 19.08.2009 по 11.08.2023, період протягом якого банк був власником вищевказаного нерухомого майна, договір користування цим нерухомим майном з відповідачем не укладався.
ТОВ "МЕДТЕСТДІАГНОСТИКА" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 08.05.2008, номер запису: 10701020000033071.
Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться зокрема відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Таким чином, позивач зазначає, що відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про місцезнаходження відповідача за адресою: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2 є недостовірними та порушують його права, як власника означеного нерухомого майна, що є підставою для усунення порушення права власності та внесення змін щодо місцезнаходження ТОВ "Медтестдіагностика".
Позивач направляв відповідачу лист з вимогою змінити місцезнаходження, який залишено без відповіді та задоволення.
Станом на час розгляду справи місцезнаходження ТОВ "Медтестдіагностика" з адреси належного позивачу нерухомого майна не змінено, відповідні рішення вищим органом товариства не прийнято, зміни до відомостей про товариство до Єдиного державного реєстру не внесено.
Позивач вказує, що бездіяльність відповідача щодо зміни місцезнаходження товариства з адреси належного позивачу майна, з внесенням відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є протиправною поведінкою. Формальне використання зазначеної адреси відповідачем для визначення місцезнаходження юридичної особи, без її згоди, як власника об`єкта нерухомого майна, створює перешкоди у здійсненні права власності та є порушенням прав позивача.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).
За частиною 4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються: рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, а також установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі.
Отже, вирішення питання про зміну місцезнаходження ТОВ "Медтестдіагностика" з внесенням змін до статуту товариства віднесено до виключної компетенції вищого органу управління відповідача - загальних зборів учасників.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників проводяться в порядку, встановленому цим законом та статутом товариства.
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства; виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства; повідомлення, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення; статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення; у повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний; якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.
Згідно з п. 45.2. ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до ст. 10 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що відсутність за зареєстрованою адресою відповідача органів управління товариства та фактичного місця ведення діяльності чи розташування офісу суперечить ст. 93 Цивільного кодексу України, ст. 45 Податкового кодексу України, ст. ст. 9, 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Поряд із цим, використання належного позивачу нерухомого майна відповідачем в якості адреси місцезнаходження без наявності на це правових підстав свідчить про незаконність такого використання.
Як вірно зазначає позивач, використання адреси його нерухомого майна для визначення місцезнаходження юридичної особи та отримання від цього відповідної вигоди, без отримання згоди власника об`єкта нерухомого майна, є порушенням права власності та створює власнику перешкоди в здійсненні ним своїх прав вільно та на власний розсуд користуватись та розпоряджатись майном.
Так, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).
Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ГПК України).
Положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Положеннями ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, дійшовши висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці, зокрема у рішеннях від 13.05.1980 у справі "Артіко проти Італії" (п. 35) та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 32), визначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушено, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
При цьому ефективність обраного позивачем способу захисту означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Таким чином, ефективний засіб (спосіб) захисту приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 915/161/20, від 21.01.2021 у справі № 921/266/18.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (п. 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі № 5 69/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (п. 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (п. 7.23)).
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (п. 9.64).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову відповідно.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з п. 33 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав", застосовуючи положення ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння.
Відповідно до положень ст. ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що обраний ним спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки лише в разі задоволення судом таких вимог можливо повною мірою забезпечити поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі статтями 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Доля і Ко. ЛТД" (01015, м. Київ, провулок Памви Беринди, 4; ідентифікаційний код 01043342) у користуванні нерухомим майном, житловим будинком, розташованим за адресою місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2 , шляхом встановлення відсутності місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтестдіагностика" (ідентифікаційний код 35917585) за адресою: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2.
3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Медтестдіагностика" (01015, м. Київ, Старонаводницька, 17/2; ідентифікаційний код 35917585), внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про зміну місцезнаходження товариства з адреси: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 17/2 на іншу адресу.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медтестдіагностика" (01015, м. Київ, Старонаводницька, 17/2; ідентифікаційний код 35917585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доля і Ко. ЛТД" (01015, м. Київ, провулок Памви Беринди, 4; ідентифікаційний код 01043342) 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп. судового збору.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 02.10.2024.
Суддя Т.М. Ващенко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.09.2024 |
Оприлюднено | 03.10.2024 |
Номер документу | 122020135 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про приватну власність щодо усунення перешкод у користуванні майном |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Ващенко Т.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні