Рішення

від 02.10.2024 по справі 910/5732/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2024Справа № 910/5732/24

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою Приватного підприємства "Ресурс Буд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмосфера Інжиніринг Сістемз"

про стягнення 33 824,03 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Приватне підприємство "Ресурс Буд" (далі - ПП "Ресурс Буд", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмосфера Інжиніринг Сістемз" (далі - ТОВ "Атмосфера Інжиніринг Сістемз", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 33 824,03 грн. за договором поставки № РББ-220061 від 10.01.2022.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у порушення указаного договору поставки ТОВ "Атмосфера Інжиніринг Сістемз" належним чином не розрахувалось за поставлений йому товар, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість. У позові ПП "Ресурс Буд" просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 33 824,03 грн, з яких: основний борг в сумі 20 000,00 грн, штраф у сумі 10 000,00 грн., інфляційні втрати у сумі 2 775,85 та 3% річних у сумі 1 048,18 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Отже, розглянувши заявлені позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості - провадження слід закрити, в іншій частині - вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 10.01.2022 між ПП «Ресурс Буд» (постачальник) та ТОВ «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» (покупець) був укладений договір поставки № РББ-220061, за яким постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію, а покупець прийняти та своєчасно оплатити продукцію та послуги з поставки продукції. Предметом продажу є будівельні матеріали в асортименті. Товар постачається для будівництва об`єкту: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 9 (п. 1.1, 1.2, 1.5 договору).

Пунктом 1.4 сторони погодили, що загальна сума договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що оформляються сторонами під час дії цього договору.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору оплата продукції та послуг здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу та поставки продукції на умовах відстрочення платежу, оплата продукції та послуг здійснюється покупцем протягом 7 банківських днів з моменту складання видаткової накладної та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) постачальником.

Згідно з п. 4.4 договору по факту відвантаження продукції постачальник складає видаткову накладну та надає її на підпис покупцю.

Відповідно до п. 4.6 договору в разі надання послуг з поставки замовленої продукції, постачальник складає акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та надає його на підпис покупцю, який зобов`язаний підписати акт протягом 3 робочих днів з дати надання (надіслання).

Перехід права власності на продукцію від постачальника до покупця відбувається в момент передачі продукції по видатковим накладним та/або по товарно-транспортним накладним ( п. 4.7 договору).

Пунктом 4.11 договору сторони узгодили, що у разі укладення договору про врегулювання відносин електронного документообігу, оформлення та обмін документами по виконанню даного договору здійснюється на умовах, визначених в договорі про врегулювання відносин електронного документообігу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2022, а в частині виконання зобов`язань до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (п. 8.1 договору).

Також встановлено, що 01.04.2021 між ПП «Ресурс Буд» (постачальник) та ТОВ «Атмосфера Інжиніринг Сістемз» (покупець) був укладений договір № Е-2021/0032 про врегулювання відносин електронного документообігу (далі - договір № Е-2021/0032), відповідно до якого сторони домовились, що на виконання умов договору будуть застосовуватися наступні види електронних документів:

1) рахунок-фактура; 2) видаткова накладна; 3) акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); 4) акт звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до п. 2.5, п. 2.13 договору № Е-2021/0032 оригіналом Е-документу вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Сторони визнають, що КЕП (ЕПЦ) за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) сторони, що склала такий документ. Е-документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту підписання з використання КЕП (ЕПЦ) стороною-одержувачем Е-документу, отриманого від сторони-відправника з нанесеним нею КЕП (ЕПЦ).

Відповідно до п. 2.20 договору № Е-2021/0032 Е-документи, які відправлені, завірені КЕП (ЕПЦ), мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носієві.

Договір № Е-2021/0032 діє до 31.12.2021. Якщо жодна із сторін не менше, ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору не повідомить іншу сторону у письмовій формі про небажання продовжувати строк його дії, договір автоматично продовжує свою дію на один календарний рік та на кожний наступний календарний рік. Кількість таких продовжень строку дії є необмеженою (п. 4.1, 4.2. договору № Е-2021/0032).

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання свого зобов`язання за вищевказаним договором здійснив поставку та надав послуги з поставки продукції на суму 105 861,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: видатковими накладними № РБК-000223 від 20.01.22 на суму 17 382,60 грн, № РБК-000849 від 10.02.22 на суму 40 559,40 грн, № РБК-002715 від 01.08.22 на суму 36 552,00 грн; а також актами здачі-прийняття робіт надання послуг № РБК-000223 від 20.01.22 на суму 1 770,66 грн, № РБК-000849 від 10.02.22 на суму 4 131,54 грн, № РБК-002715 від 01.08.22 на суму 5 464,80 грн, які були підписані сторонами без зауважень за допомогою завірених КЕП (ЕПЦ).

Однак відповідач зобов`язання з оплати поставленого товару за договором поставки виконав неналежним чином, вартість поставленого товару сплатив частково - на загальну суму 85 861,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 315 03.03.23 на суму 22 016,80 грн, № 540 від 10.02.22 на суму 19 153,26 грн, № 1039 від 10.08.22 на суму 44 690,94 грн.

Таким чином встановлено, що розмір простроченої заборгованості склав 20 000,00 грн (105 861,00 - 85 861,00).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань позивач направив останньому вимогу про сплату заборгованості, проте, відповіді та задоволення вказаної вимоги не отримав.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим судом встановлено, що вже під час розгляду справи відповідач сплатив позивачу суму основної заборгованості за договором № РББ-220061 від 10.01.2022 у розмірі 20 000, 00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 512 від 03.09.2024.

Згідно з ч. 4 п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення (закриття) провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, оскільки сплата основної заборгованості була здійснена відповідачем після відкриття провадження у справі, провадження за позовними вимогами ПП «Ресурс Буд» на суму 20 000,00 грн. необхідно закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У даному випадку за порушення зобов`язання позивач нарахував відповідачу штраф у сумі 10 000,00 грн.

Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 6.5 договору у випадку прострочення оплати поставленої продукції та надання послуг з поставки продукції відповідно до умов даного договору, покупець сплачує штраф постачальнику у розмірі 50% від вартості неоплаченої продукції та наданих послуг з поставки продукції.

Отже, оскільки сума простроченої заборгованості становила 20 000,00 грн, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 50% від вартості неоплаченої продукції, що становить 10 000,00 грн. (20 000,00 х50/100), тобто у заявленій позивачем сумі.

Крім того за прострочення зобов`язання позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 2 775,85 грн. та 3 % річних в сумі 1 048,18 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Із наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, суд прийшов до висновку, що нарахування позивачем матеріальних втрат є правомірним.

Здійснивши перевірку правильності нарахування матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягають стягненню інфляційна складова боргу в сумі 2 775,85 грн. та 3 % річних в сумі 1 048,18 грн, як просив позивач.

За таких обставин позов ПП «Ресурс Буд» в частині стягнення штрафу та матеріальних втрат підлягає задоволенню.

Крім того позивачем була подана заява про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 500 грн.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесених судових витрат позивач долучив до матеріалів справи: копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги адвокатом Гончар Л.В. Приватному підприємству «Ресурс Буд»; копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 08/05 від 08.05.2024 року, укладеного між АБ «Гончар та партнери» та ПП «Ресурс Буд», за умовами якого бюро надає позивачу послуги з правничої допомоги; копію детального опису робіт (наданих послуг) від 09.05.2024 на загальну суму 10 500,00 грн, копію акту надання послуг № 23 від 09.05.2024 на суму 10 500,00 грн; копію рахунку на оплату № 27 від 08.05.2024 на суму 10 500,00 грн.; копію платіжної інструкції № 7709 від 13.05.2024 про оплату послуг у вказаній сумі.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважили Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховний Суд у справі № 905/1795/18, у справі № 922/2685/19, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У даному випадку суд враховує наступні критерії визначення розміру витрат на правову допомогу: категорія справи, яка належить до простих спорів; малозначність справи, виходячи з ціни позову; характер спірних відносин (поставка); розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи; обсяг виконаної адвокатом роботи під час підготовки позовної заяви, який для кваліфікованого юриста зі статусом адвоката не займає великого часу та професійних знань, а також спеціального аналізу чинного законодавства; відсутність будь-яких заяв по суті позову чи клопотань зі сторони відповідача; сплата відповідачем основного боргу під час розгляду справи.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, з метою дотримання критерію розумності, співмірності між обсягом роботи, проведеної адвокатом, та заявленими витратами, понесеними на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне зменшити розмір заявлених судових витрат ПП «Ресурс Буд» на професійну правничу допомогу та встановити їх в сумі 5 500,00 грн.

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18, якою визначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Таким чином судові витрати, які в цій справі складаються із судового збору в сумі 3 028,00 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 5 500,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження за позовом Приватного підприємства "Ресурс Буд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмосфера Інжиніринг Сістемз" про стягнення 33 824,03 грн, в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості в сумі 20 000,00 грн. закрити.

Позовні вимоги Приватного підприємства "Ресурс Буд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмосфера Інжиніринг Сістемз" про стягнення 13 824,03 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмосфера Інжиніринг Сістемз" (01010, м. Київ, провулок Хрестовий, 6, ідентифікаційний код 42828431) на користь Приватного підприємства "Ресурс Буд" (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 34, ідентифікаційний код 36506383) штраф у сумі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 2 775 (дві тисячі сімсот сімдесят п`ять) грн. 85 коп., 3 % річних у сумі 1 048 (одна тисяча сорок вісім) грн. 18 коп., судовий збір в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Повне судове рішення складене 2 жовтня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.