Рішення

від 26.09.2024 по справі 914/1371/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2024 Справа № 914/1371/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІВ Лайн", с. Чайки, Київська обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ОНІКС", м. Львів

про: визнання недійсним Договору позики № ФД-030321 від 03.03.2021 року

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

від учасників справи: не з"явилися

На розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІВ Лайн", с. Чайки, Київська обл. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ОНІКС", м. Львів про визнання недійсним Договору позики № ФД-030321 від 03.03.2021 року. Також, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3028,00грн.

Ухвалою суду від 29.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 13.06.2024 року на 10:00 год.

Рух справи в ухвалах суду.

13.06.2024 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом задоволено.

01.08.2024 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання за вх.№ 19313/24 про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв"язу з перебуванням уповноваженого представника в іншому судовому засіданні, що судом задоволено.

Ухвалою суду від 01.08.2024 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.09.2024 року о 09:40 год.

В судове засідання 05.09.2024 року сторони не з`явилися, були повідомлені про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується довідкою від 02.08.2024 року про доставку документу до електронного кабінету. Суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

У судове засідання 26.09.2024 року сторони не з`явилися. Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення рішення, оскільки неявка позивача, намір якого направлений на розгляд спору, що підтверджується наявними у справі клопотаннями про відкладення розгляду справи, не перешкоджає цьому.

У судовому засіданні 26.09.2024 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція учасників справи.

Аргументи позивача

02.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Онікс» (далі - позикодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олів Лайн» (далі - позичальник, позивач) укладено Договір позики № ФД-030321 від 03.03.2021, відповідно до п.1.1 якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному в п.2.1 цього Договору (далі - позика або поворотна фінансова допомога), без нарахування відсотків, а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Розмір позики становить 10 000 000.00 грн (п. 2.1 договору). Позикодавець передає позику позичальникові повністю до 13 березня 2021 року (п. 3.1 договору).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ «Агрофірма «ОНІКС» за Класифікатором видів економічної діяльності здійснює: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві 01.63 Післяурожайна діяльність 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 52.10 Складське господарство 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування. Жодної інформації щодо ТОВ «Агрофірма «ОНІКС» в Державному реєстрі фінансових установ, не значиться.

Отже, ТОВ «Агрофірма «ОНІКС», надала кошти в позику, хоча напрямок господарської діяльності ТОВ «Агрофірма «ОНІКС» ніяк не пов`язаний з наданням фінансових послуг, що суперечить Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Просить визнати договір позики недійсним.

Аргументи відповідача

У встановленому нормами ГПК України порядку проти позову не заперечив.

Обставини, встановлені судом.

03.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ОНІКС» (позикодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІВ ЛАЙН» (позичальником) було укладено договір позики №ФД-030321 (поворотної фінансової допомоги).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1. цього договору, без нарахування відсотків, а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк (п. 1.1. договору позики №ФД-030321 від 03.03.2021).

Згідно п. 2.1. договору позики №ФД-030321 від 03.03.2021 розмір позики становить 10 000 000,00 грн.

Пунктом 4.1. договору позики №ФД-030321 від 03.03.2021 в редакції додатку №2 від 30.06.2021 встановлено, що строк позики розпочинається з моменту отримання грошових коштів на поточний рахунок позичальника і триває до 31.03.2022.

Строк, визначений у п.4.1 цього договору, може бути продовжений за домовленістю сторін (п.4.2 договору).

Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику частково або повністю в будь-який термін, але не пізніше строку, визначеного в п.4.1 цього договору (п.5.1 договору).

Позика повертається в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позикодавця (п. 5.2 договору).

Даний договір припиняє свою дію в день повернення повної суми позики (п. 6.2 договору).

При розгляді цієї справи судом досліджено матеріали іншої справи №914/1829/22 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Олів Лайн», с. Чайки Київської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Онікс», м. Львів про визнання недійсним Договору позики № ФД-030321 від 03.03.2021 р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.12.2024 року у справі №914/1829/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олів Лайн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ОНІКС» задоволено частково. Визнано недійсним п. 5.4. та посилання на п. 5.4. у п. 5.5. Договору позики № ФД-030321 (поворотної фінансової допомоги), який укладено 03 березня 2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олів Лайн» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ОНІКС». У задоволені решти вимог, зокрема з підстав порушення при його укладенні вимог ст. ст. 92, 241 ЦК України та частин 1-3 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» відмовлено.

У цій справі судом встановлено, що 05.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ОНІКС» перерахував позивачу 3 000 000,00 грн, 1 500 000,00грн, 2 000 000,00 грн з призначенням платежу - позика згідно договору позики №ФД-030321 від 03.03.2021, що підтверджується платіжними дорученнями №4522 від 05.03.2021, №4527 від 11.03.2021, №17 від 01.06.2021. Позивачем було повернуто тільки 3 000 000,00 грн. з наданих у позику 6 500 000,00 грн., зокрема 390 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням №37 від 270 000,00 грн. - платіжним дорученням №654 від 14.05.2021, 180 000,00 грн. - платіжним дорученням №655 від 14.05.2021, 1 120 000,00 грн. - платіжним дорученням №656 від 14.05.2021, 40 000,00 грн. - платіжним дорученням №41 від 14.05.2021, 1 000 00 грн. - платіжним дорученням №657 від 14.05.2021.

Норми права та мотиви суду

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Між сторонами у справі виникли права і обов`язки на підставі укладеного договору позики (поворотної фінансової допомоги).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У ЦК України не встановлюється будь-яких обмежень щодо кола осіб, які можуть бути сторонами договору позики. Тому позикодавцем та позичальником можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

У постанові Верховного Суду України від 18 липня 2012 року у справі № 6-79цс12 зроблено висновок, що «договір позики, як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки ЦК України не містить жодного виключення як щодо суб`єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб`єктів - учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб - суб`єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046 - 1048 ЦК України».

Таким чином, за своєю правовою природою між сторонами був укладений договір позики, а тому під час вирішення спору необхідно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Подібні висновки щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 243/2997/16-ц, від 27 травня 2019 року у справі № 633/444/17, від 31.05.2021 у справі № 127/984/20.

У контексті господарських правовідносин Верховний Суд зазначає також, що фінансова послуга як окремий об'єкт регулювання має певні критерії згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції норми на час укладення спірного правочину) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції на час укладення договору) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Експортно-кредитне агентство, утворене відповідно до Закону України "Про фінансові механізми стимулювання експортної діяльності", є фінансовою установою із спеціальним статусом. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій у порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (на час виникнення спірних правовідносин) регулює відносини у сфері здійснення суб'єктами господарювання господарської діяльності, яка полягає в операціях з фінансовими активами що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб або за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження вартості активів.

Таким чином, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» - є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів - учасників ринку фінансових послуг і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб - суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046-1048 ЦК України, зокрема у випадках, коли господарська операція з надання коштів у позику хоча і відповідає змісту частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», водночас така не становить окремої підприємницької діяльності (самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик) з надання безпосередньо фінансових послуг на ринку фінансових послуг з метою отримання прибутку саме від такої діяльності або збереження вартості активів

Таким чином, вимоги позивача безпідставні та не підлягають задоволенню.

Суд звертає також увагу на застосування правової позиції, зазначеної у постанові ВП ВС від 01 березня 2023 року у справі №522/22473/15-ц , що якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України) (п.154).

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 231, 219-221, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2024 року.

Суддя Коссак С.М.