Рішення

від 24.09.2024 по справі 916/3022/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3022/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників:

від позивача: адвокат Крагель М.М.,

від відповідача: Кириченко В.І. - самопредставництво,

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у закритому судовому засіданні справу № 916/3022/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юртал» (вул. Михайлівська, № 44, м. Одеса, 65005)

до відповідача: Одеського квартирно-експлуатаційного управління (вул. Армійська, № 18, м. Одеса, 65058)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 389 547,67 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

05.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Юртал» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеського квартирно-експлуатаційного управління, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 389547,67 грн за спожиті комунальні послуги.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами: № 66 від 31.01.2023 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг (природний газ); № 102 від 09.02.2023 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг (вивіз твердих побутових відходів); № 355 від 15.08.2023 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії; № 439 від 07.11.2023 про відшкодування витрат за спожите водопостачання та водовідведення щодо відшкодування позивачу відповідних витрат.

2. Позиція учасників справи.

2.1. Аргументи Позивача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 13.09.2022 між ТОВ «Юртал», Військовою частиною НОМЕР_1 та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса був укладений договір № 125/22м, на підставі якого позивач надав третій особі у безоплатне користування нерухоме майно. В свою чергу, відповідач мав відшкодовувати вартість всіх спожитих в/ч НОМЕР_1 комунальних послуг.

Як зауважує позивач, з метою врегулювання відносин щодо відшкодування комунальних послуг між сторонами були укладені відповідні вищевказані договори, відповідно до умов яких розрахунки здійснюються відповідачем щомісячно, у поточному місяці за попередній місяць до 25 числа або протягом 30 календарних днів.

В подальшому, за ствердженням позивача, між ним, відповідачем та третьою особою були складені та підписані акти звірки взаємних розрахунків по кожному з договорів, згідно з якими сторони підтвердили наявність заборгованості, яка наразі загалом становить 389547,67 грн, у зв`язку з чим позивач звертався до відповідача та третьої особи з вимогами погасити існуючу заборгованість, проте отримав від останніх листи, якими фактично було відмовлено у погашенні заборгованості за 2023-2024 роки.

При цьому, позивач додає, що ТОВ «Юртал» безперебійно надає можливість в/я А3519 користуватися відповідними послугами та у повному обсязі сплачує їх вартість власними коштами відповідним постачальникам комунальних послуг для уникнення припинення надання таких послуг з боку постачальників.

Заперечуючи проти доводів відповідача, ТОВ «Юртал» зазначило, що за умовами договору № 439 не передбачено підтвердження відповідачем факту заборгованості для її подальшої оплати, а Одеське КЕУ зобов`язане здійснювати відшкодування (оплату) позивачу витрат за використання централізованого водопостачання та водовідведення згідно фактичного обсягу споживання в/ч, який був підтверджений шляхом підписання вказаного акту з боку командира в/ч НОМЕР_1 . Більш того, згідно умов договору, Одеське КЕУ зобов`язане здійснювати оплату на розрахунковий рахунок ТОВ «Юртал» протягом 30 календарних днів після отримання відповідного акту про відшкодування витрат, що на думку позивача, додатково свідчить про відсутність необхідності наявності погодження суми відшкодування витрат з боку відповідача.

2.2. Аргументи Відповідача.

Одеське КЕУ у відзиві на позов проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що, з урахуванням норм Бюджетного кодексу, відповідач вважає, що бюджетні зобов`язання та платежі здійснюються в межах бюджетних асигнувань, а Одеське КЕУ не отримало у відповідному бюджетному періоді, а саме кінець 2023 року, фінансування для відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг по вищевказаним договорам.

Враховуючи факт виникнення заборгованості, відповідач підтвердив, що сторонами було складено акти звірки взаємних розрахунків з відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги між ТОВ «Юртал», Одеським КЕУ та Військовою частиною НОМЕР_1 , якими підтверджує факт виникнення заборгованості перед ТОВ «Юртал» на загальну суму 323698,34 грн.

Проте, за ствердженням відповідача, за договором № 439 від 07.11.2023 про відшкодування витрат за спожите водопостачання та водовідведення Одеським КЕУ не підтверджено заборгованість та не підписано акт звірки, оскільки при виставленні рахунків, а в подальшому акту звірки, ТОВ «Юртал» було нараховано також відшкодування забруднення стічних вод, що не передбачено договором №439. Відтак, Одеське КЕУ не погоджується з сумою заборгованості в розмірі 65849,33 грн за договором № 439 від 07.11.2023.

Третя особа Військова частина НОМЕР_1 , надала суду відзив на позовну заяву, де виклала тотожні обґрунтування та повністю підтримала позицію відповідача у справі.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2024 позовна заява вх.№ 3087/24 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2024 прийнято позовну заяву (вх.№3087/24 від 05.07.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу № 916/3022/24 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження, здійснювати розгляд справи № 916/3022/24 у закритому судовому засіданні та призначено розгляд справи по суті на "08" серпня 2024 року о 12:20 год.

Даною ухвалою суду також залучено Військову частину НОМЕР_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

16.07.2024 Одеське квартирно-експлуатаційне управління через систему «Електронний суд» надало суду відзив на позовну заяву (вх. № 27172/24), який судом був прийнятий до розгляду та долучений д матеріалів справи разом із доданими до нього документами.

26.07.2024 позивачем через систему «Електронний суд» подано до суду відповідь на відзив (вх. № 28338/24), яка також була прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

08.08.2024 у судовому засіданні по справі № 916/3022/24 судом проголошено протокольно ухвалу про перерву до "03" вересня 2024 року об 11:00 год., про що Військову частину НОМЕР_1 було повідомлено відповідною ухвалою суду від 08.08.2024, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

03.09.2024 ТОВ «Юртал» надало суду клопотання (вх. № 32029/24), до якого, на виконання пропозиції суду, були додані оригінали документів для огляду та відповідні копії для долучення до матеріалів справи, на підставі яких учасники справи склали та підписали акти звірки взаємних розрахунків. Вказане клопотання разом із доданими до нього доказами було долучено до матеріалів справи.

03.09.2024 у судовому засіданні по справі № 916/3022/24 судом проголошено протокольно ухвалу про перерву до "17" вересня 2024 року об 10:40 год., про що третя особа була повідомлена ухвалою суду від 04.09.2024 у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

16.09.2024 позивач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 33673/24), відповідно до якого, на виконання пропозиції суду, долучив додаткові докази та просив позов задовольнити в повному обсязі. Дане клопотання було судом долучене до матеріалів справи разом із доданими до нього документами.

17.09.2024 у судовому засіданні по справі № 916/3022/24 проголошено протокольну ухвалу про перерву до "24" вересня 2024 рок об 11:40 год., про що Військова частина НОМЕР_1 була повідомлена ухвалою суду від 18.09.2024, постановленою у відповідності до вимог ст. 120 ГПК України.

23.09.2024 від Військової частини НОМЕР_1 надійшов до суду відзив на позовну заяву (вх. № 34529/24). Вказаний відзив був приєднаний до матеріалів справи.

Представник позивача ТОВ «Юртал» під час розгляду справи по суті виступив із вступною промовою, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у поданих ним заявах по суті, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Одеське квартирно-експлуатаційне управління під час розгляду справи по суті виступив із вступною промовою, проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у поданому ним відзиві, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа Віськова частина НОМЕР_1 про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та була обізнана про розгляд даної справи, проте свого представника в судові засідання жодного разу не направила, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтувала.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення третьої особи про час і місце розгляду справи.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з цим, на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальших Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 та на теперішній час на території України діє режим воєнного стану.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).

При цьому, ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл по об`єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, зокрема і у місті Одесі, де розташований Господарський суд Одеської області, періодично відсутнє електропостачання та, відповідно, інтернет-зв`язок. Поновлення постачання електроенергії та інтернет-зв`язку потребує додаткового часу.

Водночас, у місті Одесі періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

З огляду на запровадження на території України воєнного стану, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов`язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, а також враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Одесі, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.248 ГПК України.

Водночас, подальше необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на вищевикладене, підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 24.09.2024, визначених у ч. 2 ст. 202 ГПК України, не встановлено. А тому, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в даному судовому засіданні за відсутності представника третьої особи.

В процесі розгляду справи подані позивачем всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах судових засідань.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 24.09.2024 господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, після виходу з нарадчої кімнати, проголошена вступна і резолютивна частини рішення.

4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

13.09.2022 між ТОВ «Юртал» (позивач, сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_1 (третя особа, сторона 2) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса (наразі - Одеське квартирно-експлуатаційне управління, відповідач, сторона 3) було укладено договір №125/22м, відповідно до умов п. 1.1. якого, на наказу № 22 від 06.09.2022 «Про встановлення військово-квартирної повинності» та окремого доручення Командування Сил логістики ЗСУ № 370/2/1685 від 30.03.2022, сторона-1 надає стороні-2 можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном-комплексом будівель сторони 1: адміністративна будівля по вул. Михайлівській, 44, в м. Одесі, приміщення кухні на першому поверсі площею 67,4 кв.м. та каб 202 площею 7,45 кв.м.

Відповідно до п. 1.2. договору № 125/22м від 13.09.2022, перелік приміщень у будівлі, або окремих будівель, які будуть спільно використовуватись сторонами відображаються схематично у копіях технічних паспортів на будівлю (додаток № 2).

Спільне користування майном здійснюється на безоплатній основі (п. 3.1. договору).

Згідно п.п. 3.2.-3.5. договору№ 125/22м від 13.09.2022, сторона 2 зобов?язана відшкодувати стороні 1 всі витрати за комунальні послуги, які були отримані стороною 2 за час дії цього договору. Всі відшкодування за отримані комунальні послуги сторони 2 за цим договором сплачуються стороною 3, але виключно за погодженням за погодженням із нею.

Підставою для відшкодування стороною 3 за стороною 2 комунальних послуг є виставлені рахунки постачальними організаціями, які надають комунальні послуги стороні 1. З метою відшкодування комунальних послуг, сторона 1 зобов`язана виставити рахунки стороні 3 та надати копії рахунків, що виставлені стороні 1 і постачальними організаціями, які надають комунальні послуги. Сторона 3 не відповідає за зобов`язаннями сторони 2 крім зобов`язань, що визначені в цьому договорі.

Пунктом 8.2. договору № 125/22м від 13.09.2022 встановлено обов`язок сторони 3 відшкодувати стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті стороною 2 у процесі виконання цього договору.

Відповідно до п. 10.1 договору № 125/22м від 13.09.2022, він набирає чинності з моменту його підписання, та діє до моменту припинення чи скасування воєнного стану включно, встановленого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», і відповідно до п.3 ст. 631 Цивільного Кодексу України сторони домовилися, що відносини між ними, визначені цим договором встановилися з 2022р.

Додатками до вказаного договору є технічний документація (додаток №1) та акт приймання-передачі (додаток №2).

31.01.2023 між ТОВ «Юртал» (сторона 1) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса (наразі - Одеське квартирно-експлуатаційне управління, сторона 2) укладено договір № 66 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг (природний газ), п.п. 1.1., 1.2. якого встановлено, що відповідно до договору щодо спільного безоплатного користування нерухомим майном від 13.09.2022 № 125/2214 сторона 2 відшкодовує стороні 1 витрати послуг з постачання природного газу. Нерухоме майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (будівля загальною площею 3005 кв.м.).

Пунктом 1.3. договору № 66 від 31.01.2023 передбачено, що загальна сума договору на 2023 рік складає 16518,43 грн без ПДВ. Загальна сума договору може бути змінена в залежності від фактичного споживання послуг та змін тарифів. Зміни у договір вносяться і оформлюються додатковою угодою.

Відповідно до п.п. 2.3., 2.4. договору № 66 від 31.01.2023 розрахунок за цим договором здійснюється стороною 2 щомісячно, у поточному місяці за попередній місяць, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок балансоутримувача до 25 числа поточного місяця за попередній, відповідно до підписаних і затверджених відповідних актів виконаних робіт, наданих стороною 1.

За фактом наданих послуг з постачання природного газу стороною 1 складається та підписується відповідний акт наданих послуг. Сторона 2 зобов`язана підписати отриманий акт та повернути його стороні 1 або надати письмову обґрунтовану відмову в його підписанні.

Згідно п.п. 8.1., 8.3. договору № 66 від 31.01.2023, він набирає чинності з моменту укладання і діє відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України з 01.01.2023 по 31.12.2023. Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку повністю завершити виконання своїх обов`язків за цим договором, які виникли під час його дії.

На виконання вказаного договору між ТОВ «Юртал» та в/ч НОМЕР_1 були здійснені розрахунки відсоткового розмежування до акту наданих послуг за спожитий природний газ, використаний на опалення будівлі за листопад та грудень 2023, на підставі яких позивачем були складені акти наданих послуг від 30.11.2023 на суму 10181,57 грн та від 31.12.2023 на суму 6053,54 грн. Дані акти відповідачем не підписані.

Актом звірки взаємних рахунків за період 01.01.2023 - 01.01.2024, підписаним представниками ТОВ «Юртал», Одеськім квартирно-експлутаційним управлінням та Військовою частиною НОМЕР_1 , підтверджено факт наявності заборгованість за договором № 66 від 31.01.2023 в сумі 19767,51 грн.

09.02.2023 ТОВ «Юртал» (сторона 1) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса (наразі - Одеське квартирно-експлуатаційне управління, сторона 2) укладено договір № 102 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг (вивіз твердих побутових відходів), п.п. 1.1., 1.2. якого встановлено, що відповідно до договору щодо спільного безоплатного користування нерухомим майном від 13.09.2022 № 125/22м сторона 2 відшкодовує стороні 1 витрати послуг з вивозу ТПВ. Нерухоме майно знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Михайлівська, 44 (будівля загальною площею 3005 кв.м.).

Пунктом 1.4. договору № 102 від 09.02.2023 передбачено, що загальна сума договору на 2023 рік складає 3989,52 грн без ПДВ. Загальна сума договору може бути змінена в залежності від фактичного споживання послуг та змін тарифів. Зміни у договір вносяться і оформлюються додатковою угодою.

Відповідно до п.п. 2.3., 2.4. договору № 102 від 09.02.2023 розрахунок за цим договором здійснюється стороною 2 щомісячно, у поточному місяці за попередній місяць, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок стороні 1 до 25 числа поточного місяця за попередній, відповідно до підписаних і затверджених відповідних актів наданих послуг, наданих стороною 1.

За фактом наданих послуг з вивозу сміття стороною 1 складається та підписується відповідний акт виконаних робіт. Сторона 2 зобов`язана підписати отриманий акт та повернути його стороні 1 або надати письмову обґрунтовану відмову в його підписанні.

Згідно п.п. 8.1. - 8.3. договору № 102 від 09.02.2023, він набирає чинності з моменту укладання і діє відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України з 01.01.2023 по 31.12.2023. Строк дії цього договору може бути продовжено сторонами на період чинності договору № 125/22м від 13.09.2022. Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку повністю завершити виконання своїх обов`язків за цим договором, які виникли під час його дії.

Матеріали справи містять підписані між ТОВ «Кліар-Сіті» та ТОВ «Юртал» акти наданих послуг з вивезення ТВ за період серпня грудня 2023 року, зокрема: від 31.08.2023 на суму 2547,48 грн; від 30.09.2023 на суму 2547,48 грн; від 31.10.2023 на суму 3744,00 грн; від 30.11.2023 на суму 4992,48 грн; від 31.12.2023 на суму 4992,48 грн.

На виконання вищевказаного договору ТОВ «Юртал» та в/ч НОМЕР_1 склали та підписали акт від 31.12.2023, яким погодили, що загальна вартість компенсації комунальних послуг за загальний період з 01.08.2023 по 31.12.2023 складає 18823,92 грн, у т.ч. ПДВ.

Відповідно до акту звірки взаємних рахунків за період 01.01.2023 - 01.01.2024, підписаним представниками ТОВ «Юртал», Одеськім квартирно-експлутаційним управлінням та Військовою частиною НОМЕР_1 підтверджено факт наявності заборгованості за договором № 102 від 09.02.2019 в сумі 18823,92 грн.

15.08.2023 між Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням (платник, сторона 1), ТОВ «Юртал» (балансоутримувач, сторона 2) та Військовою частиною НОМЕР_1 (споживач, сторона 3) було укладено договір №355 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії.

Відповідно до п.п. 1.1.-1.2. договору № 355 від 15.08.2023 сторона 2 забезпечує постачання електричної енергії, що використовується стороною 3, а сторона 1 відшкодовує витрати, понесені стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита стороною 3, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним договором.

Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 13.09.2022 року №125/22м. Запланований обсяг споживання та розподілу електричної енергії складає 15172,52 кВт/год. Запланований обсяг перетікання реактивної енергії складає 15172,52 кВт/год.

Згідно з п.п. 2.1.-2.5. договору № 355 від 15.08.2023 вартість постачання електричної енергії становить: з 01.07.2023 за 1 кВт/год 4,99812 грн з ПДВ; вартість розподілу електричної енергії становить: з 01.07.2023 за 1 кВт/год 1,99801 грн з ПДВ; вартість перетікання реактивної енергії становить: з 01.07.2023 за 1 кВт/год 0,068662 грн з ПДВ. Загальна вартість цього договору на дату його складання становить 107177,71 грн. без ПДВ. Загальна вартість, зазначена в п. 2.4., може змінюватися протягом дії договору. Зміни узгоджуються шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

За умовами п.п. 3.4-3.6 договору № 355 від 15.08.2023 щомісячно, в термін до 15 числа місяця за розрахунковим, сторона 2 та сторона 3 повинні надати стороні 1 акт виконаних робіт (наданих послуг), до якого додаються відповідні документи: п.3.5 та акт звірки взаєморозрахунків. До акту виконаних робіт (наданих послуг) сторона 2 повинна надати наступний пакет підтверджуючих документів: копії рахунків та/або актів приймання-передачі на постачання електричної енергії, отриманих від постачальника стороною 2; копії актів про обсяги розподіленої електричної енергії, отриманих від оператора розподілу стороною 2; акт фіксації показників лічильника електричної енергії, підписаний стороною 2 та стороною 3.

Оплата за цим договором здійснюється згідно ст.ст. 46, 48, 49 БКУ на підставі належним чином оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок сторони 1 за відповідним кодом видатків).

У відповідності до п/п 4.2.2. п. 4.2. договору № 355 від 15.08.2023 сторона 1 зобов`язується своєчасно та в повному обсязі відшкодувати витрати стороні 2 за спожиту стороною 3 електричну енергію на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до показників встановлених засобів обліку або розрахунку спожитої електричної енергії.

Згідно з п.9.1 договору № 355 від 15.08.2023, він набирає чинності з дня його підписання. Строк дії договору відповідно до ч.3 ст. 631 ЦКУ розповсюджується на відносини, які виникли між сторонами з 01.07.2023 та діє по 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2023 року ТОВ «Юртал» та Військовою частиною НОМЕР_1 складались акти фіксації показників лічильника електричної енергії від 31.10.2023, згідно яких: у жовтні в/ч НОМЕР_1 спожила 13443 кВт/год; у листопаді 14347 кВт/год; у грудні 9781 кВт/год.

На підставі актів фіксації показників лічильників ТОВ «Юртал» та Військовою частиною НОМЕР_1 складені та підписані акти виконаних робіт (наданих послуг), в яких зазначались фактичні показники лічильника та загальні суми витрат за спожиту електричну енергію, відповідно до тарифів та рахунків наданих ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та АТ «ДТЕК Одеські електромережі», а саме: № 3 від 31.10.2023 на суму 102618,27 грн; № 4 від 30.11.2023 на суму 111159,63 грн; № 5 від 31.12.2023 на суму 71329,00 грн.

На підтвердження факту постачання та виставлення постачальними організаціями рахунків за споживання комунальних послуг у період з жовтня по грудень 2023 року ТОВ «Юртал» було надано суду акти прийняття-передавання товарної продукції, підписані з ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», акти надання послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, підписані з АТ «ДТЕК Одеські електромережі», акти прийому-передачі електричної енергії, складені з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги», а також рахунки з відповідними додатками та розшифровками, які були виставлені ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» та АТ «ДТЕК Одеські електромережі» споживачу ТОВ «Юртал».

Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023 по 01.01.2024, за договором № 355 від 15.08.2023 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за розподіл електричної енергії/перетікання реактивної енергії, заборгованість відповідача перед позивачем складає 285106,91 грн. Вказаний акт підписаний представниками ТОВ «Юртал», Одеського квартирно-експлуатаційного управління та В/ч А3519.

07.11.2023 між Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням (сторона 1), ТОВ «Юртал» (сторона 2) та Військовою частиною НОМЕР_1 (споживач, сторона 3) було укладено договір № 439 про відшкодування витрат за спожите водопостачання та водовідведення, відповідно до умов п. 1.1. якого сторона 1 відшкодовує витрати, понесені стороною 2 з оплати централізованого водопостачання та водовідведення, які були спожиті стороною 3 згідно договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 13.09.2022 року № 125/22м.

За умовами п. 1.2. договору № 439 від 07.11.2023, його ціна становить 9739,32 грн, у т.ч. ПДВ (20%) 1623,22 грн. Обсяг водопостачання - 277 м.куб. Обсяг водовідведення та водовідведення понаднормованих стоків - 277 м.куб.

Згідно п. 1.3. договору № 439 від 07.11.2023, сторона 2 надає стороні 3 послуги за тарифами, що встановлені для підприємств постачальників цих послуг, а саме: водопостачання 17,916 грн за 1 м.куб. з ПДВ; водовідведення 17,244 грн за 1 м.куб. з ПДВ.

У п.п. 2.2. договору № 439 від 07.11.2023 передбачено обов`язок сторони 1: здійснювати відшкодування (оплату) стороні 2 витрат за використання централізованого водопостачання та водовідведення, згідно фактичного обсягу споживання стороною 3, встановленого за показниками засобів обліку або згідно розрахунку спожитої води (п/п 2.2.1.); здійснювати оплату згідно статей 46, 48, 49 БКУ на розрахунковий рахунок сторони 2 протягом 30 календарних днів після отримання від сторони 2 відповідного акту про відшкодування витрат.

Пунктом 6.4. договору № 439 від 07.11.2023 встановлено, що щомісячно, в термін до 15 числа сторона 2 надає стороні 1 акт наданих послуг, який є підставою для проведення оплати по даному договору протягом 30 календарних днів.

Згідно з п.9.1 договору № 439 від 07.11.2023, він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023 включно та відповідно до ч.3 ст. 631 ЦКУ його дія застосовується до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 01.08.2023, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Юртал» та Військовою частиною НОМЕР_1 були підписані акти зняття показань лічильників: від 31.07.2023 (за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 спожите водопостачання 158,58 м.куб.); від 31.08.2023 (за період з 01.08.2023 по 31.08.2023 спожите водопостачання 130 м.куб.); від 30.09.2023 (за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 спожите водопостачання 147 м.куб.); від 31.10.2023 (за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 спожите водопостачання 85 м.куб.); від 30.11.2023 (за період з 01.11.2023 по 30.11.2023 спожите водопостачання 105 м.куб.); від 31.12.2023 (за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 спожите водопостачання 100 м.куб.).

Окрім того, між ТОВ «Юртал» та Військовою частиною НОМЕР_1 складені та підписані акти наданих послуг від 31.07.2023 на суму 17738,96 грн, від 31.08.2023 на суму 14541,97 грн, від 30.09.2023 на суму 16443,61 грн, від 31.10.2023 на суму 9508,21 грн, від 30.11.2023 на суму 11745,44 грн, від 31.12.2023 на суму 11186,13 грн. Відповідно до даних актів послуги надані в повному обсязі та сторони претензій одна до одної не мають.

Факт постачання послуг за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується відповідними актами приймання-надання послуг: №1098365 від 31.07.2023, № 503154/88608 від 31.07.2023, № 503154/89066 від 31.08.2023, № 1104197 від 31.08.2023, № 503154/89482 від 30.09.2023, № 1109399 від 30.09.2023, № 1114890 від 31.10.2023, № 503154/89872 від 31.10.2023, № 1122990 від 30.11.2023, № 503154/90385 від 30.11.2023, №503154/90830 від 31.12.2023, № 1130140 від 31.12.2023, до складу яких входять послуги з водопостачання, водовідведення, абонентського обслуговування, обслуговування та заміни комерційного вузла обліку водовідведення зливових стоків, послуги за скид понаднормативних стічних вод, складеними філією «Інфоксводоканал» та ТОВ «Юртал», та відповідними рахунками за період з липня по грудень 2023 року.

Матеріали справи також містять акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023 01.01.2024, підписаний позивачем та третьою особою, до договору № 439 від 07.11.2023, згідно якого сторонами погоджено, що станом на 01.01.2024 заборгованість на користь ТОВ «Юртал» складає 65849,33 грн.

27.02.2024 ТОВ «Юртал» звернулось із листом № 8 до Одеського КЕУ та в/ч НОМЕР_1 , згідно якого повідомило, що станом на 01.02.2024 не відшкодовано вартість послуги по прийманню понаднормативно забруднених стічних вод в розмірі 52550,98 грн, просило погасити заборгованість, яка утворилась за попередні періоди, та зазначило, що у разі непогашення заборгованості буде вимушено припинити водопостачання до орендованих приміщень з 15.03.2024.

Як вбачається з листа Одеського квартирно-експлуатаційного управління від 26.03.2024 за № 1329, у якому відповідач надав відповідь на лист позивача № 8 від 27.02.2024 щодо непогашеної заборгованості за спожиті в/ч НОМЕР_1 у 2023 році комунальні послуги, Одеське КЕУ зазначило, що відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, а послуга за скиди понаднормативних стічних вод до систем централізованого водовідведення не є є комунальною послугою, а тому КЕУ не має законних підстав для компенсації коштів за спожиті комунальні послуги (надані в/ч НОМЕР_1 ), яка розміщувалась на фондах ТОВ «Юртал» за 2023 рік у 2024 році, а також для компенсації коштів за послугу по прийманню понаднормативно забруднених стічних вод, і вирішення цих питань можливо лише у судовому порядку відповідно до умов чинного законодавства України.

У відповідь на лист ТОВ «Юртал» № 16 від 28.03.2024 щодо оплати комунальних послуг, Військова частина НОМЕР_1 листом № 682 від 01.04.2024 просила дати відстрочку та не припиняти постачання комунальних послуг (електро та водопостачання) у зв`язку з тим, що приготування їжі для всього особового складу частини здійснюється на фондах ТОВ «Юратл». Також в/ч НОМЕР_2 гарантувала як найшвидше вирішити це питання та прикласти усіх зусиль для здійснення оплати комунальних послуг.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

5. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об`єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

При цьому відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Частиною 1 статті 761 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У той же час, приписи частини 1 статті 904 ЦК України визначають, що за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із статтею 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п.п. 6, 7 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Статтею 3 БК України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

За приписами частини 1 статті 48 БК України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов`язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я; середньострокових зобов`язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Довгострокове зобов`язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов`язання у сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.

Відповідно до статті 49 БК України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини 1 статті 4 Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно з статтею 51 БК України розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Слід зазначити, що в основі поділу договорів взагалі і договорів про надання послуг у певній сфері зокрема, можуть лежати різні критерії, що обираються залежно від переслідуваних цілей. Поділ договорів на окремі види дозволяє учасникам правовідносин використовувати в своїй діяльності найбільш істотні властивості договорів, удаватися на практиці до такого договору, який найбільшою мірою відповідає їх потребам.

Згідно зі статтею 638 ЦК України загальним для всіх договорів про надання послуг є те, що всі вони, незалежно від суб`єктного складу, порядку укладення і змісту договору, вважаються укладеними з моменту досягнення сторонами усіх істотних умов, кожна сторона договорів набуває права і одночасно несе зобов`язання щодо до іншої сторони.

Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, дослідивши текст укладеного між позивачем, відповідачем та третьою особою тристороннього договору № 125/22м від 13.09.2022 щодо тимчасового безоплатного користування нерухомим майном, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором найму нерухомого майна (кількох будівель нежитлового комплексу), а спірні правовідносини, які виникли між сторонами на підставі зазначеного договору, є правовідносинами щодо користування третьою особою нерухомим майном без сплати за його використання, але з відшкодуванням відповідачем всіх витрат за спожиті третьою особою комунальних послуг за час дії цього договору.

Судом встановлено, що зміст укладеного між ТОВ «Юртал», Одеським КЕУ та Військовою частино. А3519 договору № 125/22м від 13.09.2022 щодо тимчасового безоплатного спільного користування нерухомим майном передбачає відшкодування відповідачем всіх витрат на комунальні послуги, які були отримані Військовою частиною НОМЕР_1 як користувачем майна за договором.

Таким чином, оскільки плата за саму діяльність позивача умовами договору не передбачена, то за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин також має ознаки договору про безоплатне надання послуг (див. постанову Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/770/19).

Обов`язок відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору про безоплатне надання послуг, ґрунтується на презумпції відплатності договорів про надання послуг.

Згідно ст. ст. 8, 13 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1,3, 12, 15 Закону України «Про Збройні Сили України», Одеське КЕУ є військовою державною структурою (установою), призначеною для квартирно - експлуатаційного забезпечення діяльності військових формувань Збройних Сил України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України» майно, матеріальні та грошові засоби Збройних Сил України є державною власністю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Збройні Сили України», фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Положенням про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 №448, та Положенням про Одеське КЕУ до повноважень Одеського КЕУ віднесено організацію, забезпечення та оплату за комунальні послуги та енергоносії у відповідності до укладених договорів.

Як вище встановлено господарським судом, на підставі договору № 125/22м від 13.09.2022 між сторонами у справі укладені договори: № 66 від 31.01.2023 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг (природний газ), № 102 від 09.02.2023 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг (вивіз твердих побутових відходів), № 355 від 15.08.2023 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії та № 439 від 07.11.2023 про відшкодування витрат за спожите водопостачання та водовідведення, які стали підставою виникнення у відповідача зобов`язання щодо відшкодування витрат позивача за відповідні спожиті Військовою частиною НОМЕР_1 послуги щомісячно до 25 числа поточного місяця за попередній або протягом 30 календарних днів на підставі оформленого відповідного акту виконаних робіт (наданих послуг).

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами у справі виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмові договори, досліджені в описовій частині рішення.

Оцінивши договори, з яких виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладені між сторонами правочини за своїм змістом і правовою природою є договорами про надання послуг, які підпадають під правове регулювання норм ст.ст. 901-903 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, суд враховує презумпцію правомірності правочину, передбачену статтею 204 Цивільного кодексу України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Доказів визнання недійсними укладених між сторонами договорів матеріали справи не містять.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Як свідчать фактичні обставини справи, спірні договори про відшкодування витрат на надання комунальних послуг підписано усіма представниками сторін, містять суттєві умови для такого виду договорів визначені законом, недійсними не визнано, а отже є такими, що породжують права та обов`язки для його сторін.

Господарський суд зазначає, що за укладеними договорами № 66 від 31.01.2023, № 102 від 09.02.2023, № 355 від 15.08.2023 та № 439 від 07.11.2023 Одеське квартирно-експлуатаційне управління взяло на себе зобов`язання з відшкодування витрат ТОВ «Юртал», які були ним понесені у зв`язку з використанням військовою частиною нерухомого майна та споживання нею комунальних послуг (природний газ, вивіз ТВ, водопостачання та водовідведення, електроенергія).

При цьому ТОВ «Юртал» в повній мірі представлено докази виконання взятих на себе зобов`язань за договором № 66 від 31.01.2023 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг (природний газ), за договором № 102 від 09.02.2023 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг (вивіз твердих побутових відходів), за договором № 355 від 15.08.2023 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, а також за договором № 439 від 07.11.2023 про відшкодування витрат за спожите водопостачання та водовідведення, що підтверджується наданими позивачем відповідними актами надання послуг по кожному з договорів, актам та рахунками постачальних організацій, а також підписаними між позивачем, третьою особою та відповідачем актами звірки взаєморозрахунків, які відображають наявність заборгованості останнього у розмірах 19767,51 грн, 18823,92 грн, 285106,91 грн та 65849,33 грн відповідно.

Окрім того, в процесі розгляду справи Одеським КЕУ не ставило під сумнів ані обсяг наданих послуг, ані їх вартість. Більш того, відповідачем у відзиві було визнано факти підписання відповідних актів звірки взаємних розрахунків та підтверджено виникнення заборгованості перед позивачем за договором № 66 від 31.01.2023 в сумі 19767,51 грн, за договором № 102 від 09.02.2023 в сумі 18823,92 грн та за договором № 355 від 15.08.2023 в сумі 285106,91 грн.

Відповідач не погодився лише із сумою заборгованості в розмірі 65849,33 грн за договором № 439 від 07.11.2023, зазначивши, що умовами даного договору не передбачено відшкодування забруднення стічних вод.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 65849,33 грн заборгованості за водопостачання та водовідведення за договором № 439 від 07.11.2023 суд зазначає таке.

За умовами даного договору відповідач був зобов`язаний відшкодовувати витрати за використання централізованого водопостачання та водовідведення за показниками засобів обліку на підставі відповідного акту про відшкодування витрат. Також, п. 1.2. договору визначений як обсяг водопостачання, так і обсяг водовідведення та водовідведення понаднормованих стоків.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідних актах наданих послуг відображені та враховані обсяги та тарифи за послуги водопостачання, водовідведення та водовідведення понаднормованих стоків, як то передбачено умовами договору № 439 від 07.11.2023.

При цьому, дані акти наданих послуг, підписані позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 , проте не підписані відповідачем.

Між тим, з актів наданих послуг за централізоване водопостачання та водовідведення за період 31.08.2023 по 31.12.2023, яка складені на підставі актів та рахунків постачальника філії «Інфоксводоканал», та акту звірки взаємних розрахунків вбачається, що заборгованість за отримані користувачем комунальні послуги з водопостачання та водовідведення станом на 01.01.2024 становить 65849,33 грн та є погодженою користувачем, що підтверджується відповідною відміткою командира Військової частини НОМЕР_1 в зазначених документах, засвідченою його особистим підписом та печаткою військової частини, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимим доказами, а відповідачем не спростовано наявність у відповідача заборгованості за водопостачання та водовідведення в розмірі 65849,33 грн.

Станом на момент ухвалення судом цього рішення в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані суду докази на підтвердження погашення Одеським КЕУ заборгованості за водопостачання та водовідведення в розмірі 65849,33 грн, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комунальні послуги з водопостачання та водовідведення за договором № 439 від 07.11.2023.

Враховуючи наведені вище обставини, заборгованість становить 389547,67 грн. Дана сума була погоджена усіма 3 (трьома) сторонами договорів у відповідних актах звірки, які було підписано та скріплено печатками, зокрема, й відповідачем.

При цьому господарським судом враховано висновок Верховного Суд, викладений у постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, згідно з яким відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим акт звірки може вважатися доказом у справі для підтвердження певних обставин, зокрема, для підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Підписання акта звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №910/14518/19.

Водночас, суд вважає за необхідне додати, що умовами вищевказаних договорів була встановлена загальна сума кожного з договорів, а також було передбачено, що сума договору може змінюватись в залежності від фактичного споживання послуг та змін тарифів, проте за умови оформлення відповідної додаткової угоди.

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що позивачем фактично було надано, а третьою особою спожито більший обсяг послуг та відповідно за межами встановлених сум спірних договорів.

Так, статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, регулюються уповноваженими ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається.

Отже перевищення прогнозованого обсягу та споживання відповідачем у продовж 2023 року комунальних послуг на підставі вищевказаних спірних договорів відбулося поза межами договірних відносин, оскільки третьою особою було перевищено визначені у договорі обсяги послуг та суми договорів, у зв`язку з чим у відповідача виникло позадоговірне зобов`язання відшкодувати вартість фактично спожитих в 2023 році комунальних послуг (природний газ, вивіз твердих побутових відходів, спожитої електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, спожите водопостачання та водовідведення, яка визначена на момент розгляду судом даної справи з врахуванням приписів статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 такого змісту:

« 6.56. У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

6.57. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах».

Також Верховний Суд звертається і до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові 12.10.2021 у справі №910/17324/19, такого змісту:

« 32. Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі №265/6582/16-ц (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 83), від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 101), від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (пункт 84), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 8.1)].

33. Зазначення позивачем конкретних приписів для обґрунтування позову не є визначальним для вирішення судом питання про те, які приписи слід застосувати, вирішуючи спір [див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (пункт 85)]. З`ясувавши під час розгляду справи, що позивач або інший учасник справи для обґрунтування вимог або заперечень вказує інші нормативні приписи, ніж ті, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює юридичну кваліфікацію останніх і застосовує для ухвалення рішення ті нормативні приписи, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 (пункт 7.43) та від 4 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (пункт 85)].

34. Саме суд має обов`язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин сторін, виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, і визначити, який припис треба застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є спірні відносини, не є зміною підстави позову (обставин, якими обґрунтований позов) та обраного позивачем способу захисту (предмета позову) [див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 86)]».

За приписами частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Вищевказані послуги споживаються в момент їх отримання, а тому апріорі не можуть бути повернуті.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, у постанові від 06.11.2019 у справі №642/2858/16, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі №7128916/17-ц дійшли до висновку, що позадоговірне споживання житлово-комунальних послуг, не звільняє споживача від обов`язку розрахуватись за отримані послуги, при цьому, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмету доказування та має істотне значення для правильного вирішення спору.

Відтак, зважаючи на те, що надання позивачем спірних послуг третій особі та відповідачу в 2023 році відбулося поза межами договірних відносин, суд доходить висновку про застосовність до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 1213 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу і на те, що умовами тристороннього договору № 125/22 м від 13.09.2022 стосовно тимчасового безоплатного користування нерухомим майном, який підписаний усіма сторонами, а саме: позивачем - ТОВ «Юртал», Військовою частиною НОМЕР_1 та відповідачем - Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням, передбачено обов`язок відповідача відшкодувати позивачу всі витрати за комунальні послуги, отримані користувачем майна за цим договором.

При цьому, доказів розірвання даного договору матеріли справи не містять, а сторонами в заявах по суті справи не зазначено про існування таких доказів.

Отже, в силу приписів зазначених норм зобов`язання за договором № 125/22 м від 13.09.2022 щодо тимчасового безоплатного користування також має виконуватись належним чином згідно з умовами цього договору.

При цьому посилання відповідача на неотримання ним у відповідному бюджетному періоді фінансування відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг господарським судом не приймається до уваги з огляду на правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 09.04.2024 у справі №924/710/23, згідно з яким відсутність фінансування у зв`язку із закінченням бюджетного року не звільняє сторону від виконання взятого на себе зобов`язання.

Отже, відсутність бюджетного фінансування на компенсацію вартості спожитих в/ч НОМЕР_1 послуг не є підставою для відмови у компенсації вартості фактично спожитих нею послуг.

Відтак, за висновком суду, під час розгляду справи відповідач не надав доказів того, що у нього відсутні підстави для відшкодування позивачу вартості отриманих послуг з теплопостачання.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач несумлінно поставився до виконання зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг, проявив необачність стосовно виконання, а тому його дії є несправедливими та недобросовісними по відношенню до позивача.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження відсутності вище зазначеної заборгованості перед позивачем, господарський суд вважає позовні вимоги ТОВ «Юртал» у даній справі цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, а також те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані в справу докази більш вірогідно свідчать щодо порушення відповідачем умов описаних вище договорів та вимог чинного законодавства, що призвело до стягнення суми існуючої заборгованості.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 справа «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до п.5 ч.4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували сплату заборгованості у сумі 389547,67 грн, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вказаної заборгованості, правомірними, законними та обґрунтованими, такими, що не спростовані відповідачем, тому є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, слід зазначити, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 5843,22 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Одеського квартирно-експлуатаційного управління (вул. Армійська, № 18, м. Одеса, 65058, код ЄДРПОУ 08038284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юртал» (вул. Михайлівська, № 44, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 32400669) заборгованість в розмірі 389 547 (триста вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот сорок сім) грн 67 коп та судовий збір в розмірі 5 843 (п`ять тисяч вісімсот сорок три) грн 22 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30 вересня 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський