Рішення

від 01.10.2024 по справі 916/2632/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2632/24Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/2632/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНСАВТО 2020 (08720, Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Соснова, буд. 10, кв. 4, код ЄДРПОУ 43429884)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю РОКСВЕЛЛ (68001, Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, пр-т Миру, буд. 5Р, код ЄДРПОУ 44068141)

про стягнення 72447,17 грн., -

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНСАВТО 2020 звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю РОКСВЕЛЛ про стягнення 72447,17 грн., з яких: 60532,50 грн. основного боргу, 3460,47 грн. інфляційних втрат, 2400,95 грн. 3% річних та 6053,25 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору надання послуг перевезення вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученні від 05.12.2022 №137 щодо повної та своєчасної сплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2632/24; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз`яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 було направлено відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу, що значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовим повідомленням з довідкою Укрпошти адресат відсутній за вказаною адресою, а також на наявну в матеріалах справи електронну пошту відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб.

Справа №916/2632/24 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

05.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНСАВТО 2020 (експедитор-перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю РОКСВЕЛЛ (замовник, відповідач) був укладений договір надання послуг перевезення вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученні №137.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.4 договору згідно з цим договором експедитор-перевізник зобов`язується доставити ввірений йому замовником (або вказаним ним вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір регулює взаємовідносини, які виникають між замовником та експедитором-перевізником при здійсненні міжнародних і внутрішньодержавних перевезень вантажів; сторони визнають юридичну силу письмових повідомлень, переданих за допомогою електронного зв`язку, з обов`язковим подальшим наданням оригіналів документів іншій стороні; при цьому вся кореспонденція, спрямована по E-mail на адресу, вказану в даному договорі, вважається отриманою експедитором-перевізником в момент її відправки з поштової скриньки замовника, зазначеної в даному договорі.

Згідно з п.3.2 договору прийом вантажу до перевезення від замовника оформляється транспортною накладною (та/або документами, передбаченими для даного виду перевезення), в якій наводяться відомості про тип і кількість вантажу, пункти призначення, строк доставки, відомості про відправника та одержувача вантажу та/або інші необхідні для даного виду перевезення відомості; у разі невідповідності строків доставки вантажу, зазначених у транспортних накладних, строкам, вказаним у заявках, застосовуються строки доставки вантажу, зазначені у заявках.

За п.п. 4.1, 4.2, 4.3 договору надана замовником заявка є обов`язковою для експедитора-перевізника і підлягає виконанню в терміни і на умовах, визначених цим договором; якщо в заявці вказані інші умови або строки, ніж в договорі, то переважну силу мають умови і строки, зазначені в заявці; заявка може містити як максимальний термін доставки вантажу, так і конкретний термін, коли вантаж повинен бути доставлений; експедитор-перевізник має право виконати свої зобов`язання до настання терміну, зазначеного в заявці (як максимального, так і конкретного), виключно за попереднім погодженням із замовником, в іншому випадку замовник не несе відповідальність за збитки експедитора-перевізника, понесені ним внаслідок дострокового виконання прийнятих на себе зобов`язань; недотримання строків перевезення вантажів не може вважатися порушенням експедитором-перевізником договору за умови, якщо затримки з перевезенням виникли в результаті: дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб (незапланованого закриття прикордонних переходів, ін. подібних дій) за умови своєчасного документального підтвердження цих обставин, а також ненадання замовником експедитору-перевізнику передбачених чинним законодавством супровідних документів; факт виконання послуг перевезення оформляється актом прийому-здачі виконаних робіт з додаванням товаротранспортної накладної (CMR) з відміткою про доставку вантажу (оригіналів накладних з відміткою про доставку вантажу); датою виконання робіт вважається дата підписання акту сторонами, крім випадків, передбачених п.4.3 договору; після підписання акту виконаних робіт експедитор-перевізник виставляє замовнику рахунок на оплату послуг; якщо у замовника є претензії до якості, обсягу, строків наданих послуг, замовник складає і відправляє експедитору-перевізнику акт з переліком недоліків і строками їх усунення або ініціює зменшення вартості послуг експедитора-перевізника; в такому випадку датою виконання вважається дата підписання замовником акту прийому-здачі виконаних робіт після усунення виявлених недоліків, в т.ч. в разі зменшення вартості послуг експедитора-перевізника.

У відповідності до п.п. 5.1-5.4 договору вартість транспортно-експедиційних послуг узгоджується між замовником та експедитором-перевізником окремо на кожне перевезення і обумовлюється у замовленні; оплата 100% здійснюється в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця після отримання копій документів (рахунок, ТТН, CMR, акта виконаних робіт, оригіналів інших документів, що закривають перевезення, якщо інше не зазначено у заявці), з подальшим наданням оригіналів, протягом 30 робочих днів після вивантаження продукції, але у будь-якому разі у найкоротші терміни; оплата здійснюється перерахуванням коштів на поточний рахунок експедитора-перевізника; у разі виникнення додаткових витрат, пов`язаних із наданням послуг з перевезення, які не могли бути передбачені перед початком виконання перевезення, перебували поза впливом експедитора-перевізника та погоджені з замовником, замовник зобов`язується оплатити їх експедитору-перевізнику, за умови надання перевізником документів, що підтверджують ці витрати.

Згідно з п.6.3.7 договору експедитор-перевізник (якщо є платником ПДВ) зобов`язаний оформити податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі; оформлення і реєстрація податкових накладних здійснюється експедитором-перевізником в порядку і строки, встановлені п.201 ПК України; у разі порушення зазначених зобов`язань, експедитор-перевізник зобов`язав відшкодувати замовнику збитки в розмірі неотриманого податкового кредиту з ПДВ, а також збитки, понесені у зв`язку із застосуванням до замовника фінансових санкцій, та сплатити штраф у розмірі 5% від суми ПДВ за такою податковою накладною протягом семи календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги замовника.

За п.6.4.3 договору за порушення термінів оплати за перевезення замовник сплачує експедитору-перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, але не більше 10% від суми невиконаного зобов`язання.

Відповідно до п.п. 11.1, 11.2 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року; якщо до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, вважається, що такий договір продовжений на 1 (один) рік на тих самих умовах; такий же порядок продовження договору діє і в наступні періоди; закінчення строку дії цього договору не є перешкодою для виконання грошових зобов`язань по ньому.

В матеріалах справи наявні підписані обома сторонами заявки на перевезення вантажу до договору №137 від 05.12.2022, які визначають, зокрема: місце завантаження, дату та час завантаження, вантажоодержувача, найменування вантажу, загальну вагу та тариф, а саме: заявка №1 від 05.12.2022; заявка №2 від 05.12.2022; заявка №3 від 05.12.2022; заявка №4 від 05.12.2022.

Також в матеріалах справи наявні підписані обома сторонами акти наданих послуг до договору №137 від 05.12.2022, а саме: акт №279 від 22.12.2022 на суму 86475 грн.; акт №280 від 22.12.2022 на суму 88500 грн.; акт №281 від 22.12.2022 на суму 78750 грн.; акт №282 від 22.12.2022 на суму 89475 грн.; всього на суму 343200 грн.

Окрім того, на підтвердження позовних вимог позивачем також надано та матеріали справи містять:

- автотранспортні накладні (CMR);

- зареєстровані податкові накладні: №8 від 22.12.2022; №9 від 22.12.2022; №10 від 22.12.2022; №11 від 22.12.2022;

- виписки по рахункам позивача, з яких вбачаються часткові сплати відповідачем за договором №137 від 05.12.2022, а саме: 26.12.2022 на суму 88500 грн.; 30.12.2022 на суму 168225 грн.; 07.02.2023 на суму 25942,50 грн.; всього сплачено 282667,50 грн.

У претензії від 22.04.2024 №2204-1 позивач просив відповідача протягом п`яти днів з моменту отримання цієї претензії сплатити суму заборгованості у розмірі 66585,75 грн. та штрафних санкцій у розмірі 6053,25 грн. В матеріалах справи наявні докази направлення вказаної претензії відповідачу засобами поштового зв`язку.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ч.1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За ч.2 ст. 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

У відповідності до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За ч.1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов?язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов?язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов?язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов?язань, пов?язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата пені та її розмір передбачені п.6.4.3 договору.

За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом враховуються висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах №910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов договору №137 від 05.12.2022, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату отриманих послуг з перевезення, які були надані позивачем на загальну суму 343200 грн., що підтверджується, зокрема, підписаними актами наданих послуг до договору та податковими накладними, відповідачем частково було сплачено за договором 282667,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку, внаслідок чого у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 60532,50 грн., яка підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, окрім того відповідачем не було надано відповідь на надіслану позивачем претензію про сплату вказаної заборгованості, а тому, з огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНСАВТО 2020 про стягнення з відповідача 60532,50 грн. основного боргу є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Іншого відповідачем не доведено.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд дійшов висновку, що враховуючи факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем та відсутності доказів сплати вказаної заборгованості, приймаючи до уваги право позивача на нарахування пені (передбачена договором), 3% річних та інфляційних втрат у випадку невиконання боржником грошового зобов`язання, перевіривши розрахунки позивача за визначений ним період (07.02.2023-03.06.2024) та встановивши їх обґрунтованість та відповідність умовам договору (зокрема щодо розміру пені не більше 10% від суми невиконаного зобов`язання) та вимогам чинного законодавства, а також приймаючи до уваги відсутність контррозрахунків нарахованих сум з боку відповідача, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНСАВТО 2020 про стягнення з відповідача 6053,25 грн. пені, 2400,95 грн. 3% річних та 3460,47 грн. інфляційних втрат.

Іншого відповідачем не доведено.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Щодо заявлених до стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч.ч. 1,4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Вирішуючи питання щодо заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У позові відповідач просив суд стягнути з відповідача 35244 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження заявлених до стягнення 35244 грн. витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- договір надання правничої допомоги від 30.05.2024, укладений між адвокатом Крамар О.П. та ТОВ АЛЬЯНСАВТО 2020;

- акт приймання-передачі виконаної роботи №02 до договору від 30.05.2024, який підписаний обома сторонами договору надання правничої допомоги та в якому наведено перелік наданих послуг: аналіз документів - 2000 грн. (1 година); підготовка позовної заяви щодо стягнення з ТОВ РОКСВЕЛЛ заборгованості за договором №137 від 05.12.2022 - 16000 грн. (8 годин); викопіювання документів та витрати користування поштовим зв`язком - 2000 грн. (1 година); представництво адвоката в суді (3 судових засідання) - 6000 грн. (3 години); гонорар успіху - 7244 грн. (10% від ціни позову); всього - 35244 грн.;

- платіжну інструкцію на суму 35244 грн.

Згідно з положеннями п.4 ст. 1, ч.3 ст. 27 Закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов?язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Послуги. Загальні положення цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Предметом договору про надання правової (правничої) допомоги є надання адвокатом послуг, зокрема, у зв`язку з вирішенням спору в суді.

У відповідності до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений за їх взаємною домовленістю.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд враховує, що позовна заява адвокатом позивача складено якісно. Разом з тим, з акту приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правової допомоги вбачається, що до загальної суми наданих послуг у розмірі 35244 грн. включено також 6000 грн. на представництво адвоката в суді (3 судових засідання), проте вказана справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, тобто без проведення судових засідань, з огляду на що господарський суд вважає, що включення вказаних 6000 грн. до вартості наданої правничої допомоги та їх покладення на відповідача, в даному випадку, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат. Таким чином, з огляду на фактичні обсяги наданих послуг професійної правничої допомоги щодо представництва інтересів позивача, враховуючи критерій розумності розміру таких витрат, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та доведеними на суму 29244 грн. (35244 грн. - 6000 грн.). Отже, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 29244 грн.

Окрім того, суд зазначає, що клопотань від відповідача порядку ч.5 ст. 126 ГПК України про зменшення розміру заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНСАВТО 2020 задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РОКСВЕЛЛ (68001, Одеська обл., Одеський р-н, м. Чорноморськ, пр-т Миру, буд. 5Р, код ЄДРПОУ 44068141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНСАВТО 2020 (08720, Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Соснова, буд. 10, кв. 4, код ЄДРПОУ 43429884) 60532 /шістдесят тисяч п`ятсот тридцять дві/ грн. 50 коп. основного боргу, 6053 /шість тисяч п`ятдесят три/ грн. 25 коп. пені, 2400 /дві тисячі чотириста/ грн. 95 коп. 3% річних, 3460 /три тисячі чотириста шістдесят/ грн. 47 коп. інфляційних втрат, 3028 /три тисячі двадцять вісім/ грн. судового збору та 29244 /двадцять дев`ять тисяч двісті сорок чотири/ грн. витрат позивача на правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля