Рішення

від 13.09.2024 по справі 916/5446/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5446/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Фермерського господарства СЕРПАНОК (67000, Одеська обл., Миколаївський р-н, смт Миколаївка, вул. Свердлова, буд. 21, код ЄДРПОУ 26470737)

до відповідача: Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області (67000, Одеська обл., Березівський р-н, смт Миколаївка, вул. Незалежності, буд. 71, код ЄДРПОУ 04380146)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про визнання державного акту на право власності на землю недійсним, -

за участю учасників справи: не з`явились

Суть спору: Фермерське господарство СЕРПАНОК звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, в якому просить суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 01.04.1993, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю №138.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що після добровільної відмови фізичної особи ОСОБА_1 від земельної ділянки, площею 8,21 га, розташованої на території Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, відповідач не вчинив дії, спрямовані на вилучення у фізичної особи ОСОБА_1 другого примірника спірного акту та внесенння відповідного запису до Книги реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, а вказана фізична особа внаслідок цієї бездільності замовила і отримала технічну документацію із землеустрою та на підставі цієї документації зареєструвала відомості про цю земельну ділянку в ДЗК, що порушує речові права позивача на цю земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5446/23; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.01.2024 о 14:15; залучено ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; витребувано у ОСОБА_1 у строк до 18.01.2024 належним чином засвідчену копію державного акта на право приватної власності на землю від 01.04.1993, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №138, виданого на підставі рішення XIII сесії 21 скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів від 23.03.1993 на ім`я ОСОБА_1 . Ухвалою суду від 18.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №916/5446/23 на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі на 07.02.2024 о 16:15.

07.02.2024 за вх.№5113/24 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, які за своєю суттю є відзивом на позовну заяву та які прийнято судом до розгляду. У поданих поясненнях відповідач вказує, зокрема, наступне:

- Миколаївською народною радою народних депутатів Одеської області було прийнято рішення від 30.06.1999 Про проект відводу та надання земельних ділянок гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - жителям смт Миколаївка, яким затверджено проект відводу земельної ділянки, загальною площею 21,21 га ріллі, в тому числі 8,21 га в приватну власність та 13,00 га в постійне користування ОСОБА_2 для ведення селянського/фермерського господарства та вирішено видати державний акт на право приватної власності та постійного користування землею; в подальшому ОСОБА_2 було складено державний акт, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №58 від 16.09.1999;

- державний акт на право власності на землю видано на ім`я ОСОБА_2 , як фізичній особі, а не на юридичну особу - ФГ СЕРПАНОК;

- Миколаївським районним судом Одеської області від 27.07.2023 було прийнято рішення суду за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Миколаївська селищна рада Березівського району Одеської області про визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним, про відмову в задоволенні позову; на даний час позивачем апелянтом ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду; також відповідно до рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 27.01.2022 ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду з позовом до Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської селищної ради народних депутатів; визнано протиправним та скасовано рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області Про припинення права користування землею головою селянського (фермерського) господарства від 23.09.1998 року, яким припинено право приватної власності на земельну ділянку площею 8,21 га та постійне користування 13,00 га, надану ОСОБА_1 із земель запасу розташованих на території Миколаївської селищної ради; постановою Одеського апеляційного суду від 21.03.2023 року апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена, рішення Миколаївського районного суду від 27.01.2022 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою суду від 07.02.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 29.02.2024 о 14:45. Ухвалою суду від 29.02.2024 відкладено підготовче засідання у справі №916/5446/23 на 21.03.2024 о 13:50; визнано явку учасників справи у підготовче засідання обов`язковою та викликано учасників справи у підготовче засідання; витребувано у ОСОБА_1 у строк до 21.03.2024 належним чином засвідчену копію державного акта на право приватної власності на землю від 01.04.1993, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №138, виданого на підставі рішення XIII сесії 21 скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів від 23.03.1993 на ім`я ОСОБА_1 . Ухвалою суду від 21.03.2024 відкладено підготовче засідання на 18.04.2024 о 16:15; викликано учасників справи у підготовче засідання; витребувано у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у строк до 18.04.2024 належним чином засвідчену копію державного акта на право приватної власності на землю від 01.04.1993, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №138, виданого на підставі рішення XIII сесії 21 скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів від 23.03.1993 на ім`я ОСОБА_1 .

15.04.2024 за вх.№15241/24 до суду від позивача надійшла заява, в якій позивач просив суд вважати поважною причину неявки позивача у підготовче засідання та розглядати справу без участі позивача. До поданої заяви було додано додаткові документи, зокрема, фотокопію державного акту №138, який залучено судом до матеріалів справи.

15.04.2024 за вх.№15253/24 до суду від позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, в якій позивач вказує, що 07.02.2024 за вх.№5113/24 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, проте позивач не отримував копію письмових пояснень відповідача та не ознайомлювався з ними.

Ухвалою суду від 18.04.2024 відкладено підготовче засідання на 09.05.2024 о 16:30 та повідомлено, зокрема, що копія наданого позивачем державного акту №138 є неякісною, у зв`язку з чим суд визнав за необхідне запропонувати позивачу надати до суду належним чином засвідчену копію державного акту №138 в належній якості. Підготовче засідання 09.05.2024 о 16:30 не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 15.05.2024 підготовче засідання призначено на 30.05.2024 о 16:15.

28.05.2024 за вх.№21443/24 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача, яке судом у протокольній формі задоволено.

Ухвалою суду від 30.05.2024 відкладено підготовче засідання на 20.06.2024 о 15:45 та викликано учасників справи у підготовче засідання.

20.06.2024 за вх.№24263/24 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просив суд витребувати у Відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру Одеської області (67300, Одеська область, м. Березівка, пл. Т.Г. Шевченка, 1а) завірену належним чином копію державного акта на право приватної власності на землю від 01.04.1993, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №138, виданого на підставі рішення XIII сесії 21 скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів від 23.03.1993 року на ім?я ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 20.06.2024 витребувано у Відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру Одеської області (67300, Одеська область, м. Березівка, пл. Т.Г. Шевченка, 1а) у строк до 19.07.2024 належним чином засвідчену копію державного акта на право приватної власності на землю від 01.04.1993, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №138, виданого на підставі рішення XIII сесії 21 скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів від 23.03.1993 на ім`я ОСОБА_1 ; відкладено підготовче засідання на 19.07.2024 о 15:15.

28.06.2024 за вх.№25146/24 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 19.07.2024 повторно витребувано у Відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру Одеської області (67300, Одеська область, м. Березівка, пл. Т.Г. Шевченка, 1а) у строк до 13.09.2024 належним чином засвідчену копію державного акта на право приватної власності на землю від 01.04.1993, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №138, виданого на підставі рішення XIII сесії 21 скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів від 23.03.1993 на ім`я ОСОБА_1 ; закрито підготовче провадження у справі №916/5446/23; призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду на 13.09.2024 о 15:30.

У судове засідання 13.09.2024 позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. 26.08.2024 за вх.№31145/24 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, яка судом у протокольній формі задоволена.

Відповідач у підготовчі та судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, повідомлявся шляхом доставлення відповідачу ухвал суду до його електронного кабінету, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку. Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

Третя особа у підготовчі та судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, повідомлялась шляхом направлення ухвал суду на адресу місцезнаходження третьої особи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями з відміткою про вручення. Відповідно до п.3 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Відтак, господарський суд констатує, що третя особа належним чином повідомлена про розгляд даної справи господарським судом.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб.

Справа №916/5446/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 13.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 13.11.2003 було проведено державну реєстрацію ФГ СЕРПАНОК, засновниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

В матеріалах справи наявне свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ФГ СЕРПАНОК серія А00 №244496.

В матеріалах справи наявна фотокопія державного акта на право приватної власності на землю, виданого Миколаївською селищною радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №138, на підставі рішення ХІІІ сесії 21-го скликання Миколаївської селищної ради від 23 березня 1993 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 8,21 га в межах згідно з планом; земельна ділянка розташована на території Миколаївської селищної ради народних депутатів; земельну ділянку передано для організації селянського (фермерського) господарства.

Так, в матеріалах справи наявні наступні рішення Миколаївської селищної (районної) ради народних депутатів:

- рішенням Миколаївської селищної ради народних депутатів від 23.09.1998 Про припинення право користування земельною ділянкою головою селянського (фермерського) господарства задоволено прохання голови селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 і припинено право приватної власності на земельну ділянку площею 8,21 га і право постійного користування землею площею 13,00 га ріллі, наданої йому із земель запасу, розташованих на території Миколаївської селищної ради; вилучену земельну ділянку площею 21,21 га ріллі перенесено до земель запасу Миколаївської селищної ради;

- рішенням Миколаївської селищної ради народних депутатів від 23.09.1998 Про заяву гр. ОСОБА_2 про виділення йому земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надано згоду на виділення земельної ділянки ОСОБА_2 площею 21,21 га ріллі, із них 8,21 га - в приватну власність і 13,00 га - у постійне користування, із земель запасу, розташованих на території Миколаївської селищної ради (пункт 1 рішення); землевпоряднику селищної ради доручено внести необхідні зміни в земельно-облікову документацію;

- рішенням Миколаївської районної ради народних депутатів Одеської області від 30.06.1999 Про проект відводу та надання земельних ділянок гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - жителям смт Миколаївка затверджено проекти відводу земельних ділянок загальною площею 68,65 га і надано їх громадянам для ведення селянських/фермерських господарств, зокрема, ОСОБА_2 - загальною площею 21,21 га ріллі, в тому числі 8,21 га в приватну власність та 13,00 га в постійне користування.

В матеріалах справи наявний акт від 26.07.1999 Про встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 .

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю І-ОД №068085, виданим 16.09.1999 року Миколаївською районною радою народних депутатів, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №58, на підставі рішення VI сесії ХХІІІ скликання Миколаївської районної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області від 30.06.1999 за №54 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 8,21 га в межах згідно з планом; земельна ділянка розташована на території Миколаївської районної ради; земельну ділянку передано для ведення селянського (фермерського) господарства.

В матеріалах справи наявний витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 5123555100:01:001:0351 площею 8,1700 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 27.01.2022 у справі №508/363/21 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської селищної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області поновлено строк на звернення до суду з цим позовом; позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області від 23 вересня 1998 року Про припинення право користування землею головою селянського (фермерського) господарства, яким припинено право приватної власності на земельну ділянку площею 8,21 га і право постійного користування землею площею 13,00 га ріллі, надану ОСОБА_1 із земель запасу, розташованих на території Миколаївської селищної ради. Постановою Одеського апеляційного суду від 21.03.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено; рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 27.01.2022 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.04.2024 у справі №508/363/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а постанову Одеського апеляційного суду від 21.03.2023 змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 27.07.2023 у справі №508/178/21, яке залишено без змін постановою Одеський апеляційний суду від 18.01.2024, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання державного акту на право приватної власності на землю від 01.04.1993, зареєстрований в книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №138, виданий на підставі рішення ХІІІ сесії 21 скликання Миколаївської селищної ради народних депутатів від 23.03.1993 на ім`я ОСОБА_1 , у зв`язку із припиненням права власності на землю ОСОБА_1 відповідно до рішення Миколаївської селищної ради ХХІІІ скликання від 23.09.1998 Про припинення права користування землею головою селянського (фермерського) господарства, у зв`язку із добровільною відмовою від землі ОСОБА_1 .

Вважаючи, що ОСОБА_1 добровільно відмовився від земельної ділянки, право власності на неї припинилось, а тому спірний державний акт втратив свою чинність та є недійсним, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом до Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області про визнання державного акту на право власності на землю недійсним.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За п.п. 3, 4, 13 ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

За ст. 7 Закону України Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У відповідності до ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що позивач - ФГ СЕРПАНОК звернувся з даним позовом про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю від 01.04.1993, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю №138 до Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області. Так, відповідно до наявної в матеріалах справи фотокопії спірного державного акту, останній виданий ОСОБА_1 (третій особі у даній справі).

Господарський суд зауважує, що пунктом 4 частини третьої статті 162 ГПК встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, позивач зазначає зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них. Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №686/20282/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Господарський суд наголошує, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними та скасування актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2022 року в справі №357/12524/18 (провадження №61-18786св20) вказано, що: оспорюваний за первісним позовом державний акт виданий ЗАТ Маки на підставі рішення Макіївської сільської ради народних депутатів Білоцерківського району від 20 грудня 1996 року; оспорюваний за зустрічним позовом державний акт виданий ОСОБА_4 на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 01 березня 2006 року. Позовних вимог до Макіївської сільської ради Білоцерківського району та Білоцерківської районної державної адміністрації не пред`явлено, клопотань про залучення їх до участі у справі як співвідповідача позивачі не заявляли. За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних державних актів внаслідок неналежного складу співвідповідачів. З огляду на незалучення до участі в справі осіб, питання про права та обов`язки яких підлягає вирішенню за результатами розгляду позовних вимог, у задоволенні вказаних вимог судам слід було відмовити з цих підстав.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи, що відповідачем пред`явлено позов з однією вимогою про визнання недійсним державного акта тільки до Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, заяв/клопотань про залучення співвідповідачів до суду від позивача не надходило, а тому, з огляду на незаявлення позовних вимог до ОСОБА_1 , який також є належним відповідачем у спірних правовідносинах, оскільки спірний державний акт виданий на його ім`я та питання про його права та обов`язки у спірних правовідносинах підлягає вирішенню за результатами розгляду позовних вимог, суд позбавлений можливості вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та про їх задоволення у разі наявності на те підстав, оскільки без залучення належного відповідача позовні вимоги не можуть бути вирішені.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ФГ СЕРПАНОК про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю від 01.04.1993, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю №138.

Іншого позивачем не доведено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Фермерського господарства СЕРПАНОК - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2024 р.

Суддя Ю.С. Бездоля