Рішення

від 02.10.2024 по справі 917/1077/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2024 Справа № 917/1077/24

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ ІНТЕРНЕШНЛ, код ЄДРПОУ 23507256, вул. Соловцова Миколи, 2, офіс 38/1, м. Київ, 01014

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНЕМА-ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 33835003, вул. Небесної Сотні, 13, каб. 500, м. Полтава, 36000

про стягнення 520 824,02 грн.

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Біла І.М.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 520 824,02 грн, в тому числі: 349 784,42 грн невикористаного авансу за договором про надання рекламних послуг № 20180228-сц від 28.02.2018, 30 244,37 грн 3% річних; 140 795,22 грн інфляційних збитків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на таке.

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору про надання рекламних послуг № 20180228-сц від 28.02.2018 та додаткових угод до нього позивачем було сплачено відповідачу за рекламні послуги 3 291 335,25 грн. В свою чергу відповідачем за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) надано позивачу рекламні послуги лише на суму 2 941 550,83 грн. Позивач звернувся до відповідача з вимогою про підписання додаткової угоди про розірвання договору та повернення суми невикористаного авансу у розмірі 349 784,42 грн. Проте відповідач угоду не підписав і суму невикористаного авансу позивачу не повернув. У зв`язку з цим позивач нарахував відповідачу на неповернену суму авансу 3% річних та інфляційні збитки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Ухвалою від 08.07.2024 (а.с. 46-47) суд залишив вказану позовну заяву без руху на підставі ст. 174 ГПК України.

Позивач в термін, визначений судом, усунув недоліки позовної заяви, подавши заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 9684; а.с. 49-51).

Ухвалою від 17.07.2024 (а.с. 63-64) суд задовольнив викладене у позовній заяві клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; визнав справу малозначною; відкрив провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, а також встановив процесуальні строки для подання сторонами заяв по суті спору: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

31.07.2024 від відповідача надійшли заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в яких він просить суд перейти зі спрощеного до загального позовного провадження.

Ухвалою від 09.08.2024 суд залишив без задоволення заяву відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с. 78-79).

31.07.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 10347; а.с. 70-71), у якому він просить суд зменшити розмір 3% річних на 95% та зменшити розмір інфляційних втрат, посилаючись на неправильність розрахунку інфляційних втрат, наданого позивачем, а також на те, що ТОВ "СІНЕМА-ЦЕНТР" є суб`єктом господарювання, основним видом економічної діяльності якого є демонстрація кінофільмів, і введені з 2020 року карантинні обмеження, а пізніше воєнний стан, унеможливили нормальне функціонування кінотеатрів та значно ускладнили відповідачу повернення коштів по договору про надання рекламних послуг № 20180228-сц від 28.02.2018.

13.09.2024 від відповідача надійшло повідомлення про направлення до позивача мирової угоди у справі № 917/1077/24 (вх. № 12100). До вказаного повідомлення додано копію мирової угоди від 13.09.2024, підписаної відповідачем, та докази направлення мирової угоди позивачу.

30.09.2024 від позивача надійшов лист вих. № 2409/02 від 24.09.2024 у якому він повідомив, що відмовив відповідачу у пропозиції щодо укладення мирової угоди (вх. № 12901).

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

28.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ПРІОРИТЕТ ІНТЕРНЕШНЛ (надалі - Позивач або Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю СІНЕМА-ЦЕНТР (надалі - Відповідач або Виконавець) було укладено Договір про надання рекламних послуг № 20180228-сц (надалі - Договір; том 1 а.с. 15-17).

Відповідно до п.п. 2.1.1., 2.1.2. Договору, на умовах та у порядку, визначених цим Договором та Додатками до нього Виконавець бере на себе зобов`язання надавати Замовнику послуги з розміщення Рекламних матеріалів Замовника та/або Клієнтів Замовника на Рекламоносіях у Кінотеатрах (Рекламні Послуги), а Замовник зобов`язується приймати Рекламні Послуги, надані Виконавцем за цим Договором, та оплачувати їх на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно п. 1.2 Договору, додаток до Договору - письмовий документ, що складає невід`ємну частину цього Договору, в якому Сторони узгоджують місце надання Рекламних послуг (Кінотеатр, номери кінозалів), період (строк) розміщення Реклами, назву або бренд/ТМ Клієнта Замовника, назву та хронометраж Рекламних матеріалів, які розміщуються, Медіа-План, фактичний обсяг та фактичну вартість Рекламних послуг Виконавця, наданих протягом Звітного Періоду.

Відповідно до п. 1.4 Договору, Кінотеатр - приміщення одного з багатозальних кінотеатрів Виконавця під ТМ Сінема Сіті, у якому надаються Послуги за кожним окремим Додатком до Договору, визначене Сторонами у такому Додатку, а саме: кінотеатр Сінема-Сіті Київ (м. Київ, вул. Антоновича, 176, МТРЦ ОУ11ІЕН ПЛАЗА), кінотеатр Сінема-Сіті Тернопіль (м. Тернопіль, вул. Текстильна 28ч, ТЦ Подоляни), кінотеатр Сінема-Сіті Одеса (м. Одеса, пров. Семафорний 4, ТРЦ Середньофонтанський), та Рекламоносії, що належать Виконавцю.

Засвідченням факту належного надання Рекламних послуг за цим Договором є Акти наданих послуг, підписані уповноваженими представниками Сторін за кожний Звітний Період надання Рекламних послуг, окремо щодо кожного Кінотеатру, в якому здійснювалося Розміщення Реклами за цим Договором (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 9.1 Договору, Сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин, викликаних дією нездоланної сили, що виникли після укладення Договору в результаті подій надзвичайного характеру, які відповідна Сторона Договору не могла ні передбачати, ні запобігти розумними методами.

До таких подій надзвичайного характеру відносяться: повінь, пожежа, землетрус, терористичний акт, епідемії та інші стихійні лиха; введення на відповідній території надзвичайного чи воєнного стану; зміна законодавства, що регулює умови даного Договору; прийняття закону та/чи іншого нормативного акту, або акту ненормативного характеру, прийнятого органом державної влади чи місцевого самоврядування, який забороняє чи обмежує будь-яку дію, передбачену Договором (наприклад, встановлення Днів трауру, скорботи); нормативні приписи державних органів, рішення\приписи органів міської влади, судових органів, контролюючих органів (в тому числі в зв`язку зі здійсненням ними перевірок); карантини в зв`язку з інфекційними захворюваннями; термінова евакуація відвідувачів і персоналу Кінотеатру, аварійне відключення у Кінотеатрі електроенергії, вентиляції тощо, та Інші подібні обставини і події непередбачуваного характеру, поза межами контролю Сторін, запобігти яким наявними в розпорядженні силами і засобами не було можливим, і які об`єктивно унеможливлюють належне виконання цього Договору. Виникнення таких обставин непереборної сили має бути документально підтверджене компетентним органом, підприємством чи установою.

Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за Договором, повинна проінформувати про це іншу Сторону протягом 14 (чотирнадцяти) днів з моменту настання обставин, нездоланної сили, у противному випадку вона втрачає право посилатися на такі обставини як на підставу звільнення від відповідальності (п. 9.2. Договору).

Відповідно до п. 12.1. Договору, даний Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами, а в частині початку надання Рекламних Послуг за ним з « 01» березня 2018 року, та діє до « 31» грудня 2018 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань (в тому числі грошових), якщо інше не передбачено в Додатку або в Додатковій угоді до даного Договору.

Згідно п. 12.2. Договору, даний Договір може бути достроково припинений за взаємною згодою обох сторін або в інших випадках, передбачених цим Договором або законодавством України.

Для дострокового припинення Договору Сторона-ініціатор припинення повинна повідомити іншу Сторону в письмовій формі не менше ніж за 90 (дев`яносто) календарних днів до дати такого припинення (п. 12.3 Договору).

Згідно п. 12.4 Договору, закінчення строку дії Договору, або його дострокове припинення незалежно від причин, не звільняє Сторони від остаточних взаєморозрахунків.

Крім цього між сторонами було укладено додаткові угоди до Договору, якими сторони погодили здійснення замовником попередньої оплати за рекламні послуги виконавця, суми авансів та дати їх оплати:

- додаткова угода № 1 від 03.08.2018 на суму 110 000,00 грн;

- додаткова угода № 2 від 03.08.2018 на суму 80 000,00 грн;

- додаткова угода № 3 від 03.08.2018 на суму 40 000,00 грн;

- додаткова угода № 4 від 09.10.2018 на суму 150 000,00 грн;

- додаткова угода № 5 від 09.10.2018 на суму 100 000,00 грн;

- додаткова угода № 6 від 09.10.2018 на суму 50 000,00 грн;

- додаткова угода № 7 від 13.12.2018 на суму 150 000,00 грн;

- додаткова угода № 8 від 12.08.2019 на суму 25 000,00 грн;

- додаткова угода № 9 від 12.08.2019 на суму 25 000,00 грн;

- додаткова угода № 10 від 02.12.2019 на суму 40 000,00 грн;

- додаткова угода № 11 від 02.12.2019 на суму 110 000,00 грн;

- додаткова угода № 12 від 26.12.2019 на суму 40 000,00 грн;

- додаткова угода № 13 від 26.12.2019 на суму 85 000,00 грн;

- додаткова угода № 14 від 30.01.2020 на суму 60 000,00 грн;

- додаткова угода № 15 від 18.12.2020 на суму 200 000,00 грн;

- додаткова угода № 15\1 від 18.12.2020 на суму 100 000,00 грн;

- додаткова угода № 16 від 28.12.2020 на суму 70 000,00 грн;

- додаткова угода № 16\1 від 28.12.2020 на суму 50 000,00 грн (том 1 а.с. 18-35).

Також сторонами підписано додатки до Договору, якими було погоджено умови розміщення реклами щомісячно, починаючи з березня 2018 року по серпень 2020 року та у лютому 2021 року (том 1 а.с. 36-117).

Згідно п. 2 Додаткових угод №№ 15, 15\1, 16, 16\1 попередня оплата за Рекламні послуги, погоджена Сторонами в п. 1 цієї Додаткової угоди щомісячно в хронологічному порядку зменшується на суму вартості Рекламних послуг після підписання Сторонами кожного наступного Акту наданих послуг за відповідний звітний період надання таких Рекламних послуг.

Згідно п. 3 всіх вищезазначених Додаткових угод, попередня оплата за Рекламні послуги, погоджена Сторонами в п. 1 цієї Додаткової угоди, здійснюється Замовником у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Сторонами даної Додаткової угоди.

На виконання умов Договору позивач здійснював оплати передбачених додатковими угодами авансів та сплачував виставлені відповідачем рахунки на підстав актів здачі-прийняття робіт, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень (том 1 а.с. 207-250; том 2 а.с. 1-10).

Зокрема, крім інших, 21.12.2020 позивачем було сплачено відповідачу попередню оплату за Додатковою угодою № 15 від 18.12.2020 в розмірі 200 000,00 грн та 100 000,00 грн за Додатковою угодою № 15/1 від 18.12.2020, а 29.12.2020 сплачено попередню оплату за Додатковою угодою № 16 від 28.12.2020 у розмірі 70 000,00 грн. і за Додатковою угодою № 16/1 від 28.12.2020 у розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1432 і № 1431 від 21.12.2020, № 1447 і № 1446 від 29.12.2020 (том 2 а.с. 5,6, 9, 10).

Позивач зазначає, що навесні 2021 року за взаємною згодою Сторін надання рекламних послуг за Договором було припинено, нові Додатки (Замовлення) Сторонами більше не укладалися, зокрема, березень 2021 року є останнім місяцем фактичного надання послуг за Договором, та останні акти за Договором за березень 2021р. датовані 31.03.2021.

За підрахунками позивача, станом на 31.03.2021 (дата фактичного припинення Договору) залишок невикористаного та не підтвердженого актами авансу за Договором склав 349 784,42 грн, в т.ч. ПДВ (20%) - 58 297,40 грн., в тому числі:

- невикористаний залишок авансу в сумі 204 031,52 грн., в т.ч. ПДВ, сплаченої замовником за рекламні послуги виконавця з розміщення реклами у кінотеатрі «Сінема-Сіті Київ» за Додатковими угодами № 15 від 18.12.2020 та № 16 від 28.12.2020;

-невикористаний залишок авансу в сумі 145 752,90 грн, в т.ч. ПДВ, сплаченої замовником за рекламні послуги виконавця з розміщення реклами у кінотеатрі «Сінема-Сіті Одеса» за Додатковими угодами № 15/1 від 18.12.2020 р. та № 16/1 від 28.12.2020 р.

Навесні 2021 року за взаємною згодою Сторін надання рекламних послуг за Договором було припинено, нові Додатки (Замовлення) Сторонами більше не укладалися, зокрема, березень 2021р. є останнім місяцем фактичного надання послуг за Договором, та останні акти за Договором за березень 2021р. датовані 31.03.2021 р.

Позивач зазначає, що на початку червня 2021 року він передавав відповідачу на підписання акти звірки за Договором станом на 01.06.2021 і Додаткову угоду про припинення Договору з 02.06.2021, проте відмітка про передачу не збереглася.

Не отримавши назад підписані примірники, 13.07.2021 позивач повторно направив відповідачу ці документи поштою - листом вих. № 1307/01 з додатками (том 2 а.с. 11-14). У зазначеному листі позивач вимагав від відповідача повернення залишку невикористаного авансу в загальному розмірі 349 784,42 грн у строк протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги шляхом перерахування позивачу за банківськими реквізитами, а також підписання акту звірки та додаткової угоди про припинення Договору з 02.06.2021.

Вказаний лист з додатками отримано відповідачем 19.07.2021, що підтверджується накладною АТ "Укрпошта" № 0103278918363 від 15.07.2021, описом вкладення та роздруківкою перевірки статусу відправлення з сайту АТ "Укрпошта" (том 2 а.с. 15-16).

Проте відповідач жодним чином не відреагував на вимогу позивача від 13.07.2021 .

12.10.2021позивач звернувся до відповідача з повторною вимогою про виконання зобов`язання з повернення невикористаного авансу по Договору на суму 349 784,42 грн листом за вих. № 1210/01, яка отримана відповідачем 25.10.2021 (том 2 а.с. 17-19).

Однак, відповідач так і не повернув невикористану суму авансу.

У зв`язку з цим, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу на суму неповернутого авансу суму інфляційного збільшення заборгованості за період з липня 2021 року по травень 2024 року у розмірі 140 795,22 грн, а також три проценти річних від простроченої суми за період з 27.07.2021 по 14.06.2024 на суму 30 244,37 грн (том 1 а.с. 14).

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 349 784,42 грн невикористаного авансу за договором про надання рекламних послуг № 20180228-сц від 28.02.2018, 30 244,37 грн 3% річних; 140 795,22 грн інфляційних збитків.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Обов`язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір надання послуг.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно п. 3 Додаткових угод №№ 15, 15\1, 16, 16\1 до Договору, попередня оплата за Рекламні послуги, погоджена Сторонами в п. 1 цієї Додаткової угоди, здійснюється Замовником у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Сторонами даної Додаткової угоди.

Відповідно до п. 2 вказаних Додаткових угод, попередня оплата за Рекламні послуги, погоджена Сторонами в п. 1 цієї Додаткової угоди щомісячно в хронологічному порядку зменшується на суму вартості Рекламних послуг після підписання Сторонами кожного наступного Акту наданих послуг за відповідний звітний період надання таких Рекламних послуг.

Матеріалами справи, зокрема поданими позивачем копіями платіжних доручень та платіжних інструкцій (том 1 а.с. 207-250, том 2 а.с. 1-10), підтверджується сплата позивачем відповідачу по Договору та додаткових угодах до нього 3 291 335,25 грн.

Згідно доданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 1 а.с. 118/-206) відповідач надав позивачу рекламні послуги по Договору на загальну суму 2 941 550,83 грн.

Тобто, залишок невикористаного та не підтвердженого актами авансу за Договором складає 349 784,42 грн.

Відповідач у відзиві на позов не заперечує щодо вказаної у позові загальної суми вартості наданих позивачу по Договору послуг та суми залишку невикористаного авансу.

Відповідно до п. 12.1. Договору, даний Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами, а в частині початку надання Рекламних Послуг за ним з « 01» березня 2018 року, та діє до « 31» грудня 2018 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань (в тому числі грошових), якщо інше не передбачено в Додатку або в Додатковій угоді до даного Договору.

Згідно п. 12.2. Договору, даний Договір може бути достроково припинений за взаємною згодою обох сторін або в інших випадках, передбачених цим Договором або законодавством України.

Для дострокового припинення Договору Сторона-ініціатор припинення повинна повідомити іншу Сторону в письмовій формі не менше ніж за 90 (дев`яносто) календарних днів до дати такого припинення (п. 12.3 Договору).

Згідно п. 12.4 Договору, закінчення строку дії Договору, або його дострокове припинення незалежно від причин, не звільняє Сторони від остаточних взаєморозрахунків.

Ст. 631 ЦКУ та ч. 7 ст. 180 ГКУ передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що останнім місяцем надання послуг по Договору був березень 2021 року (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 53 від 31.03.2021 - том 1 а.с. 206).

Тобто, сторони продовжували виконувати умови Договору і після 31.12.2018, що свідчить про пролонгацію Договору.

Умовами Договору чи додаткових угод до нього не передбачено механізм та строк повернення виконавцем невикористаної ним (не підтвердженої актами) суми попередньої оплати, сплаченої замовником.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив відповідачу вимогу вих. № 1307/01 від 13.07.2021 про повернення залишку невикористаного авансу в загальному розмірі 349 784,42 грн у строк протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги шляхом перерахування позивачу за банківськими реквізитами (том 2 а.с. 11). До зазначеної вимоги позивачем було додано додаткову угоду від 02.06.2021 до Договору про надання рекламних послуг № 20180228-сц від 28.02.2018 про дострокове розірвання Договору з 02.06.2021 та повернення залишку невикористаного авансу за Договором у розмірі 349 784,42 грн (а.с. 14).

Вказану вимогу з додатками отримано відповідачем 19.07.2021, що підтверджується накладною АТ "Укрпошта" № 0103278918363 від 15.07.2021, описом вкладення та роздруківкою перевірки статусу відправлення з сайту АТ "Укрпошта" (том 2 а.с. 15-16).

Тобто, відповідач мав повернути позивачу залишок невикористаного авансу до 26.07.2021.

Докази повернення відповідачем суми невикористаного авансу в матеріалах справи відсутні.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 349 784,42 грн невикористаного авансу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не заперечуються, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові КГС у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, за якою якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач заявив до стягнення 140 795,22 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з серпня 2021 року по травень 2024 року, та 30 244,37 грн 3% річних, нарахованих за період з 27.07.2021 по 14.06.2024.

Вище судом встановлено, що відповідач повинен був повернути невикористану суму попередньої оплати по Договору не пізніше 26.07.2021, проте не повернув її. Отже, позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних за період з 27.07.2021 по 14.06.2024 та інфляційні втрати за період з серпня 2021 року по травень 2024 року.

Відповідач у відзиві зазначив, що за вказаний позивачем період розмір інфляційних втрат складає 137 867,84 грн, а не 140 795,22 грн, як вказує позивач у позові.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за період з серпня 2021 року по травень 2024 року на суму боргу 349 784,42 грн та встановлено, що сума інфляційних втрат становить 140 793,76 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, на суму 140 793,76 грн.

Щодо суми 3% річних, судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та встановлено його правильність. Отже, позовні вимоги в частині стягнення 30 244,37 грн 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевірка правильності розрахунку інфляційних втрат та 3% річних здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff).

Щодо клопотання відповідача про зменшення стягуваних сум 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункт 8.38 постанови).

В ухвалі Велика Палата Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 915/534/22, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала таке: «Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку».

Тобто, суд з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, але не розмір інфляційних втрат.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних на суму 30 244,37 грн. Річні у розмірі 3% встановлені п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України і умовами Договору не збільшувались. Сума річних нарахована за тривалий строк прострочення основного зобов`язання з 27.07.2021 по 14.06.2024, тобто майже за три роки. Також нарахована сума річних є меншою, ніж 10% від основного боргу (349 784,42 грн).

Враховуючи зазначене, суд не вважає заявлену позивачем до стягнення суму процентів річних надмірно великою, а тому не вбачає підстав для її зменшення. Зменшення ж судом суми інфляційних втрат не передбачено чинним законодавством.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

За наведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, в частині стягнення 349 784,42 грн невикористаного авансу, 30 244,37 грн 3% річних та 140 793,76 грн інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог позов не підлягає задоволенню як необґрунтований.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7812,34 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНЕМА-ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 33835003, вул. Небесної Сотні, 13, каб. 500, м. Полтава, 36000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОРИТЕТ ІНТЕРНЕШНЛ (код ЄДРПОУ 23507256, вул. Соловцова Миколи, 2, офіс 38/1, м. Київ, 01014) 349 784,42 грн невикористаного авансу, 30 244,37 грн 3% річних, 140 793,76 грн інфляційних втрат та 7812,34 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя Пушко І.І.