Рішення

від 30.09.2024 по справі 924/659/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2024 р. Справа №924/659/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д. при секретарі судового засідання Мельницькій Н.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОФАРФОР 2000", Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелон В", м. Нетішин, Шепетівський р-н., Хмельницька обл.

про стягнення заборгованості в сумі 313 826,82 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Захарко І.І. - на підставі ордеру серії АА №1363220 від 12.07.2024р. (в режимі відеоконференції);

Від відповідача: Нікітюк П.М. - на підставі ордеру серії ВК №1130815 від 31.07.2024р. (в режимі відеоконференції).

З оголошенням перерви в судовому засіданні 19.09.2024р., в судовому засіданні 30.09.2024р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОФАРФОР 2000", Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелон В", м. Нетішин, Шепетівський р-н., Хмельницька обл. про стягнення заборгованості в сумі 313 826,82 грн.

Ухвалою суду від 16.07.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

На адресу суду 22.07.2024р. від представника позивача надійшло клопотання про участь в судових засідань по справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 24.07.2024р. задоволено клопотання представника позивача про проведення судових засідань по справі в режимі відеоконференції.

На адресу суду 31.07.2024р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, надання доступу в електронному суді до справи як представнику відповідача та проведення усіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 31.07.2024р. відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні.

На адресу суду 19.08.2024р. від представника відповідача надійшло клопотання про витребування оригіналів письмових доказів.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі п. 5 ст. 233 ГПК України, від 20.08.2024р. оголошено перерву в судовому засіданні.

На адресу суду 27.08.2024р. від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 20.08.2024р. надійшли оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі п. 5 ст. 233 ГПК України, від 28.08.2024р. оголошено перерву в судовому засіданні.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі п. 5 ст. 233 ГПК України, від 04.09.2024р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

На адресу суду 11.09.2024р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі п. 5 ст. 233 ГПК України, від 11.09.2024р. оголошено перерву в судовому засіданні.

На адресу суду 18.09.2024р. від відповідача директора ТОВ "Мелон-В" надійшли письмові пояснення у справі, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційного збільшення в розмірі 33 090,82 грн.

Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі п. 5 ст. 233 ГПК України, від 19.09.2024р. оголошено перерву в судовому засіданні.

Присутній в судовому засіданні представник позивача (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача (в режимі відеоконференції) частково визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційного збільшення в загальній сумі 33 090,82 грн.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

24.11.2023р. між ТОВ «ЕЛЕКТРОФАРФОР 2000» (далі позивач) та ТОВ «Мелон В» (далі відповідач) було укладено договір поставки №ЕФ24112023-01 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач (постачальник) зобов`язується поставити та передати у власність, а відповідач (покупець) прийняти та оплатити продукцію (далі - товар) в асортименті та кількості, що вказані у двосторонніх специфікаціях на кожну партію товару, що є невід`ємними частинами договору.

Згідно п. 3.1 договору поставка товару проводиться партіями на підставі заявок відповідача (покупця) (письмових або усних) у довільній формі у яких зазначаються асортимент, кількість, якісні та технічні характеристики.

Відповідно до п. 3.2 договору на підставі отриманої заявки на поставку товару в день її отримання, постачальником складається специфікація із зазначенням асортименту, кількості, ціни за одиницю товару, загальної вартості партії товару.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що позивач (постачальник) приймає на себе зобов`язання здійснити поставку товару, протягом строку, погодженого сторонами в специфікаціях на кожну партію товару.

Згідно п. 5.1 договору оплата за товар здійснюється відповідачем (покупцем) у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позивача (постачальника) оплати за партію товару на підставі відповідного рахунку-фактури на умовах визначених у специфікаціях.

Згідно специфікації №1 від 24.11.2023р. до договору (далі специфікації) позивач поставив відповідачу три обмежувачі перенапруги 330 кВ SB 276/SH-A-0 з індикатором протікання струму DCC М2 на загальну суму 479 736,00 грн.

Відповідно до специфікації строк постачання усього товару до 15.12.2023р.

Порядок оплати згідно до специфікації:

-передоплата у розмірі 20% від вартості товару визначеного специфікацією;

-80 % - відтермінування 10 календарних днів після отримання Товару.

Поставка товару здійснюється на умовах DPP за адресою: ПС Лісова 330 кВ.

24.11.2023р. відповідачем було здійснено замовлення №67 на поставку товару. 05.12.2023р. позивачем сформовано рахунок №79 на оплату товару.

06.12.2023р. позивачем було поставлено товар у визначений специфікацію строк та місце та відповідно отримано відповідачем, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною №97. Також факт поставки та отримання товару підтверджується товарно-транспортною накладною №Р-ТЕФ00056 від 06.12.2023р.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що при відвантаженні товару позивач (постачальник) зобов`язаний надати відповідачу (покупцеві) наступні документи: специфікація на партію товару; оригінал рахунку-фактури; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну (у разі якщо поставка до місця призначення здійснювалась постачальником); сертифікат якості; керівництво з експлуатації; протокол випробувань; копії сертифікату (ISO 9001:2015); копії сертифікату відповідності.

Товар приймається покупцем виключно при наявності товаросупроводжувальних документів. Підтвердженням факту отримання покупцем всіх перелічених документів є підпис представника покупця на видатковій накладній.

Незважаючи на виконання позивачем своїх зобов`язань щодо поставки товару, відповідачем не було здійснено оплату в строки, передбачені специфікацією. Оскільки товар було поставлено 06.12.2023р., то повна оплата (у сумі 479 736,00 грн.) повинна бути здійснена до 17.12.2023р.

22.02.2024р. відповідачем було частково погашено заборгованість, а саме сплачено 199 000,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції №1064 від 22.02.2024р. Надалі відповідач заборгованість не погашав.

З метою мирного (позасудового) вирішення спору, позивачем було направлено претензію від 30.04.2024р. №220 щодо сплати заборгованості на офіційну адресу відповідача із зазначенням суми заборгованості та реквізитів для її оплати. Надіслана претензія не була отримана відповідачем та повернулася на адресу позивача. У довідці Укрпошти про причини повернення зазначено, що лист повернувся за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 9.2 договору, якщо суперечку неможливо вирішити шляхом переговорів, вона вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю і підсудністю такої суперечки в порядку, визначеному відповідно до діючого в Україні законодавства.

Станом на дату подачі позову відповідачем не здійснено повної оплати за товар. Сума заборгованості складає 280 736,00 грн. Жодних комунікацій (переговорів, листування, тощо) з позивачем не проводив. Листів-прохань щодо реструктуризації або відтермінування сплати заборгованості позивачу від відповідача не надходило.

Згідно п. 7.2 договору у випадку несвоєчасної оплати покупцем отриманого товару в строки, погоджені сторонами, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від вартості не оплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару за кожний день прострочення.

06.12.2023р. позивачем здійснено поставку товару, тому повна оплата за товар мала відбутися до 16.12.2023р., таким чином строк для обчислення штрафних санкцій встановлюється з 17.12.2023р.

Розрахунок пені відбувався за формулою: сума боргу x (половина облікової ставки НБУ/365) x кількість днів прострочення : 100, всього 13 885,79 грн.

Розрахунок 3 % річних відбувався за формулою: сума заборгованості x 3 x кількість днів прострочення : 365 : 100, всього 5 920,13 грн.

Розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції здійснювався за формулою: ІІС = (ІІ1 : 100) x (ІІ2 : 100) x (ІІ3 : 100) x … (ІІZ : 100)

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення (і наступні)

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Всього 13 284,9 грн.

Всього сума заборгованості з врахуванням штрафних санкцій, процентів річних та інфляційного збільшення становить 313 826,82 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.11.2023р. між ТОВ «ЕЛЕКТРОФАРФОР 2000» (далі позивач) та ТОВ «Мелон В» (далі відповідач) було укладено договір поставки №ЕФ24112023-01 (далі - договір).

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 ГК України).

Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору постачальник приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від постачальника її передачі.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.б ст. 265 ГК України).

Порядок та строки оплати товару у відносинах поставки врегульовують загальні норми ст.ст. 692 та 693 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, втому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

За ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України, передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (правові позиції ВС/КГС у постановах від 28.01.20 р. у справі № 910/17753/18, від 20.08.20 р. у справі № 902/959/19; від 10.09.20 р. у справі №916/1777/19).

Згідно п. 7.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати покупцем отриманого товару в строки, погоджені сторонами, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від вартості не оплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару за кожний день прострочення.

06.12.2023р. позивачем здійснено поставку товару, тому повна оплата за товар мала відбутися до 16.12.2023р., таким чином строк для обчислення штрафних санкцій встановлюється з 17.12.2023р.

Позивачем обгрунтовано проведено розрахунок пені за періоди: з 17.12.2023р. по 22.02.2024р., з 23.02.2024р. по 14.03.2024р.; з 15.03.2024р. по 25.04.2024р.; 26.04.2024р. по 13.06.2024р. та з 14.06.2024р. по 11.07.2024р.

Розрахунок пені відбувався за формулою: сума боргу x (половина облікової ставки НБУ/365) x кількість днів прострочення: 100, всього 13 885,79 грн.

Позивачем обгрунтовано проведено розрахунок 3% річних за періоди: з 17.12.2023р. по 31.12.2023р.р.; з 01.01.2024р. по 22.02.2024р. та з 23.02.2024р. по 11.07.2024р.

Розрахунок 3% річних відбувався за формулою: сума заборгованості x 3 x кількість днів прострочення: 365: 100, всього 5 920,13 грн.

Позивачем обгрунтовано проведено розрахунок інфляційного збільшення за періоди: з 17.12.2023р. по 22.02.2024р.; з 23.02.2024р. по 11.07.2024р.

Розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції здійснювався за формулою: ІІС = (ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x … ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення (і наступні)

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Всього 13 284,9 грн.

Всього сума заборгованості з врахуванням штрафних санкцій, процентів річних та інфляційного збільшення становить 313 826,82 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично правильними та здійснений у межах можливих нарахувань.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги стягнення заборгованості в сумі 313 826,82 грн. є обгрутованими і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі обставини справи, давши їм правову оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ч.9, ст.129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелон В" (30100, Хмельницька обл., Шепетівський район, м. Нетішин, вул. Солов`євська, будинок 163, код ЄДРПОУ: 43576915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОФАРФОР 2000" (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 28, літера В, офіс 402, код ЄДРПОУ: 41638576, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «Полтава банк») заборгованість в розмірі: 313 826,82 грн. (триста тринадцять тисяч вісімсот двадцять шість грн. 82 коп.) та 4 707,40 грн. (чотири тисячі сімсот сім грн. 40 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2024р.

СуддяО.Д. Вибодовський

Віддрук. 1 прим. - до справи.

Представникам сторін - надіслати до електронного кабінету.