Рішення

від 23.09.2024 по справі 338/85/24

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/85/24

23 вересня 2024 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем і за час перебування у шлюбі в них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя із відповідачем не склалося й вони припинили спільне проживання. 26 грудня 2018 року рішенням суду шлюб між ними розірвано, після розірвання шлюбу діти залишилася проживати з нею та з того часу відповідач дітьми не цікавиться, не спілкується та не піклується про них. Зважаючи на те, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не займається підготовкою до самостійного життя, не цікавиться їх станом здоров`я, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, то є всі законні підстави для позбавлення його батьківських прав щодо дітей: сина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_4 .

Представник відповідача подав відзив, в якому зазначив, що відповідач вимоги позову не визнає. Вказав, що відповідач в цей час перебуває за межами України, однак піклується про них, платить аліменти, надсилає подарунки, спілкується з ними по телефону. Зазначив, що позивачка навмисне налаштовує дітей проти батька. Він вживає заходів щодо налагодження стосунків з дітьми, тому у задоволенні позову просив відмовити.

В судовому засіданні позивачка та її представник заявлені вимоги підтримали з викладених підстав, просили позов задовольнити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо їх неповнолітніх дітей. Додатково позивачка вказала, що відповідач життям дітей не цікавиться, а сплата аліментів не може свідчити про належне виконання ним свох батьківських обов`язків. Вважає, що є всі підстави для позбавлення його батьківських прав.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Додатково зазначив, що відповідач вимоги позову не визнає, оскільки від виконання своїх батьківських обов`язків не ухиляється і має намір надалі спілкуватися та виховувати своїх дітей, однак позивачка перешкоджає йому в цьому та налаштовує дітей проти батька. Зазначив, що в цей час заборгованості зі сплати аліментів у відповідача немає. Вважає, що позов є безпідставним і в його задоволені просив відмовити.

Представник служби у справах дітей Старобогородчанської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в судовому засіданні підтримала висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 .

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач є батьком народжених у шлюбі з позивачкою дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Богородчанського районного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 338/1259/18 шлюб між сторонами розірвано.

Після припинення спільного проживання діти проживають з позивачкою, що підтверджується актом №23 обстеження матеріально-побутових умов проживання від 09.10.2023 року й сторонами не оспорюється.

Відповідно до довідки Богородчанського відділу ДВС №12.2-18/17907 від 19.09.2023 року ОСОБА_1 у період з вересня 2022 року по серпень 2023 року отримувала аліменти від ОСОБА_2 у розмірі 3200 грн. щомісячно.

Висновком про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 , затвердженим рішенням виконавчого комітету Старобогородчанської сільської ради від 12.12.2024 року № 141, встановлено, що відповідач спілкується з дітьми та допомагає матеріально. З урахуванням інтересів дітей орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавлення відповідача батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що є сусідкою позивачки з 2014 року. Зазначила, що відповідача бачила один раз в селі, однак того для до дітей він не заходив. Їй відомо, що відповідач телефонував до сина ОСОБА_3 на його день народження , перебуваючи у нетверезому стані, син плакав після розмови з ним.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомила, що товаришує з позивачкою і була свідком того як відповідач дзвонив до сина ОСОБА_3 , який після розмови з батьком плакав. ОСОБА_3 розповідав, що батько його безпричинно насварив.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомила, що є старостою села Лесівка і їй відомо, зі слів матері відповідача, що вона сплачує аліменти від імені сина.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомила, що відповідач її прийомний син. Оскільки він перебуває за кордоном, то передає їй кошти, за рахунок яких вона оплачує аліменти за рішенням суду. Крім того син передає дітям речі, зокрема передав велосипед, ноутбук, ролики, солодощі.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомила, що вона працює вчителем початкових класів і ОСОБА_4 була її ученицею до 5 класу. Вказала, що вихованням дітей займається мама, а батько жодного разу не приходив до школи і їх навчанням не цікавився.

Неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили, що батько не піклується про них і вони не заперечують проти позбавлення його батьківських прав.

Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, крім іншого, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 р. №3, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, тому суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Хант проти України» вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Той факт, що відповідач під час розгляду справи судом заперечує проти позбавлення його батьківських прав, намагається налагодити спілкування з дітьми, свідчить про його інтерес до дітей, небайдужість до їх долі та їх взаємин.

Відповідно до норм Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21.

На переконання суду, наведені позивачкою у позовній заяві та повідомлені в судовому засіданні обставини та аргументи в сукупності з дослідженими письмовими доказами, показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не дають підстави прийняти рішення про задоволення позову.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням поведінки відповідача, висловлених стороною відповідача заперечень, за відсутності переконливих доказів про умисне ухилення відповідача від виконання обов`язків щодо виховання дітей, суд вважає, що підстав для позбавлення його батьківських прав на даний час немає. При цьому суд вважає за необхідне вказати відповідачу на необхідність налагодити стосунки із дітьми та змінити ставлення до своєї безпосередньої участі у їх вихованні.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, ст.150, 164, 165 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у задоволенні позову до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 02 жовтня 2024 року.

Головуючий О. А. Шишко