Рішення

від 23.09.2024 по справі 394/615/24

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

23.09.24 394/615/24

2/394/313/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого судді Краснопольської Л.П.

за участю секретаря судового засідання Довгої С.В.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Гайворонської міської ради про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , зазначивши, що з січня 2012 року позивач перебував з відповідачкою у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання у сторін народилася спільна дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З вересня 2014 року ОСОБА_2 залишила позивачу доньку та переїхала на постійне місце проживання до своїх батьків. З 2022 року місце проживання відповідачки не відоме, зв`язок з нею втрачений.

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23.04.2015 року, із відповідачки ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 309,60 грн. щомісячно починаючи з 07.04.2015 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20.02.2019 року, замінено спосіб стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на стягнення в розмірі частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня вступу рішення суду в законну силу до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .З 2014 року відповідач взагалі не піклується про фізичний і духовний розвиток дочки, не забезпечує необхідними продуктами, одягом, книгами. Відповідач ніколи не чинив перешкод матері з дитиною, проте вже близько 8-ми років відповідачка по справі повністю ухилялася і продовжувала ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню доньки, не відвідувала дочку ані вдома, ані в Червонянському дитячому закладі «Сонечко», рівно як і не відвідує доньку в КП «Хащуватський ліцей». Крім того, впродовж 5-ти років не надає доньці матеріальної допомоги. Заборгованність зі сплати аліментів станом на 16.05.2024 року становить 127006, 25 грн.

Натомість відповідач створив всі умови для належного розвитку, виховання та навчання спільної дочки, в будинку для дочки створені належні побутові умови, позивач має постійне місце проживання, постійне місце роботи та стабільний дохід. З дочкою перебуває в дружніх, люблячих стосунках.

За таких обставин позивач, вважаючи поведінку матері такою, що не відповідає вимогам сімейного законодавства, суперечить інтересам дочки, просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо їх малолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 - в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог щодо позбавлення позивачки батьківських прав, оскільки з 2014 року одноособово займається вихованням та матеріальним забезпеченням дочки, щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по аліментам на утримання малолітньої дитини просив залишити без розгляду та судові витрати за ним.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, заперечувала проти його задоволення, оскільки вона не часто, але приїздила до дочки, проте не мала можливості спілкуватися з дочкою сам на сам. Жалкує, що впродовж тривалого часу не звернулася до Служби у справах дітей для визначення способу спілкування з дитиною. Відзив від відповідача не надходив.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Гайворонської міської ради, в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, надавши суду відповідний висновок про доцільність позбавлення матері батьківських прав.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, свідків, думку дитини, суд дійшов до наступних висновків:

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Положеннями вказаної статті також визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що предметом спору в даному провадженні є особисті немайнові обов`язки і права батьків та дітей.

Згідно ст. 165 СК України правом на звернення до суду про позбавлення батьківських прав наділені один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Одними із завдань СК України є утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї, забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Як встановлено в судовому засіданні, з січня 2012 року позивач перебував з відповідачкою у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу. Від спільного проживання у сторін народилася спільна дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 29.07.2014 року, виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Гайворонського районного управління юстиції у Кіровоградській області (а.с. 5).

Згідно рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23.04.2015 року, із відповідачки ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 309,60 грн. щомісячно починаючи з 07.04.2015 року до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7).

Відповідно до рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20.02.2019 року, було замінено спосіб стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на стягнення в розмірі частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня вступу рішення суду в законну силу до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8-9).

З огляду на Довідку №295 від 22.05.2024 року, виданої Червоненським старостинським округом ОСОБА_1 до складу його сім`ї входить його неповнолітня дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 19).

Згідно характеристики №281 від 06.05.2024 року, виданої Червоненським старостинським округом, громадянин ОСОБА_1 за час проживання на території с. Червоне характеризується добре. На даний час не працює. В громадських місцях веде себе адекватно. Скарг від громадян до Червоненського старостинського округу не надходило. Депутатом Гайворонської міської ради не являється (а.с. 21).

Відповідно до довідки №1 від 03.09.2021 року, виданої Червоненським закладом дошкільної освіти «Сонечко» Гайворонської міської ради Кіровоградської області про те, за період відвідування закладу з 28.11.2017 року по 22.02.2018 року, малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її мати ОСОБА_2 контакту з дошкільним закладом не підтримувала, з вихователями не спілкувалася, батьківські збори та свята не відвідувала (а.с. 21).

Згідно довідки №01-10/172 від 06.05.2024 року, виданої дирекцією КЗ «Хащуватським ліцеєм» Гайворонської міської ради Кіровоградської області, мати учениці 6 класу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , за період навчання в Червоненській філії КЗ «Хащуватський ліцей» з 01 вересня 2018 року по 06 травня 2024 року, контакту із закладом загальної середньої освіти не підтримувала, з персоналом не спілкувалася, батьківські збори та інші заходи не відвідувала (а.с. 22).

З огляду на довідку №53, видану КНП «Центральна міська лікарня», ОСОБА_1 за наркологічною допомогою не звертався (а.с. 23).

Відповідно до довідки №20/05-2024 від 20.05.2024 року, ОСОБА_1 , починаючи з 20.05.2024 року працює в ТОВ «Гранд Формат» водієм навантажувачем з місячним окладом в розмірі 8150,00 грн. (а.с. 24).

З огляду на Акт обстеження умов проживання №245 від 15.05.2024 року будинку, розташованого по АДРЕСА_1 : житло розміщене на першому поверсі в одноповерховому житловому приміщенні, яке складається із трьох кімнат: коридора, кухні, дві спальні кімнати та гостьова. Умови проживання в будинку задовільні: будинок чистий, охайний, повністю мебльований. Дитина має окрему кімнату, в якій є ліжко, стіл для навчання, шкаф, телевізор, при цьому забезпечена одягом, взуттям та вся необхідним шкільним приладдям, має мобільний телефон. Дитина знаходиться на повному забезпеченні батька. (а.с. 6).

22 липня 2024 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Гайворонської міської ради встановлено, що мати залишила проживати доньку з батьком понад десять років тому. Протягом цього часу не турбувалась про дитину, не цікавилась успіхами в її навчанні, її здоров`ям, не утримувала матеріально, не проявлала до неї материнську любов та підтримку, не сплачувала аліменти на утримання доньки. В противагу цьому стосунки в сім`ї між батьком ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_3 дружні, доброзичливі, дівчинка дуже любить батька. Висновком Органу опіки та піклування Гайворонської міської ради, з врахованням інтересів дитини, визнано доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 38-39)

Опитана в судовому засіданні малолітня, ОСОБА_3 , пояснила, що з дитинства проживала з батьком, перебуває з ним та з бабусею по батьку в дружніх стосунках, любить обох батьків, але бажає проживати разом з батьком.

Практичний психолог в судовому засіданні пояснила, що малолітня ОСОБА_3 давала щирі і відверті покази, дещо хвилювалася. Крім того, після спілкування з малолітньою дитиною віч-на-віч зазначила, що малолітня ОСОБА_3 дійсно не заперечує проти позбавлення матері батьківських прав, проте воліла б спілкуватися з нею в подальшому.

Свідок ОСОБА_4 показала, що як сусідка добре знає сім`ю позивача та недовго знала відповідачку. Їй відомо, що позивач жив у цивільному шлюбі із відповідачкою, в якої на той час вже була дитина від першого шлюбу, згодом від сумісного життя народилася ОСОБА_3 . Приблизно через рік відповідачка разом з дітьми залишила будинок. А потім, як їй стало відомо, за домовленністю сторін, відповідачка залишилась зі старшою дочкою, позивач - з меншою дочкою. Зазначила, що періодично в сім`ї виникали конфлікти, як і в кожній сім`ї, проте ані представників Служби у справах дітей, ані поліції на території домоволодіння ніколи не бачила.

Дитина проживає разом з позивачем. Відповідачка залишила місце спільного проживання; жити однією сім`єю не бажає. Спір між батьками про місце проживання дитини відсутній. Дитина проживає разом з позивачем та перебуває на його повному утриманні. Відповідачка ухиляється від виконання обов`язків по вихованню дитини, незважаючи на вік дитини. Позивачем вживались заходи щодо примусового стягнення аліментів на дитину. Неможливість досудового врегулювання спору обумовило звернення до суду.

Згідно ст.ст. 164, 171 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко з нею поводяться, є хронічними алкоголіками або наркоманами та вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини. При цьому, дитина, яка може висловлювати свою думку, має виказати її з цього приводу, але суд має право постановити рішення всупереч думці дитини. Позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі №753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав`судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими .

Згідно зі ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

При вирішенні такої чутливої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року в справі №686/16892/20, від 11 вересня 2020 року в справі №357/12295/18, від 29 квітня 2020 року в справі №522/10703/18, від 13 квітня 2020 року в справі №760/468/18, від 11 березня 2020 року в справі №638/16622/17, від 06 вересня 2023 року в справі №545/560/21,від 06 березня 2024 рокув справі №150/137/23, від 20 березня 2024 року в справі №405/5236/20).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Як роз`яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. При цьому під час визначення місця проживання малолітньої дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або, у відповідних випадках, законні опікуни, - несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують право дитини не розлучатися з обома батьками усупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно ухвалити рішення щодо місця проживання дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі №402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року в справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року в справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року в справі №552/2947/19, від 24 квітня 2019 року в справі №300/908/17, від12 вересня 2023 року в справі №213/2822/21.

Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні.

Як було встановлено судом, відповідач по справі ОСОБА_2 , ухилялася від виконання покладених на неї обов`язків, не цікавилася життям своєї малолітньої дочки, її духовним та культурним розвитком, проявляла байдужість та черствість. Зазначене ганебне ставлення до дитини в подальшому може вплинути на її долю та сприйняття кругозору в оточуючому соціумі, що може мати, на думку суду, негативні наслідки.

Враховуючи вищевказані обставини, проаналізувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, щодо неповнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки це сприятиме інтересам дитини; викладені в позовній заяві обставини, підтверджені належними та допустимими доказами, тому позовні вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав підлягають задоволенню. При цьму суд, у відповідності до ст. ст. 13, 206 ЦПК України приймає відмову позивача від позовних вимог щодо стягнення із відповідачки заборгованості по аліментам на утримання малолітньої дитини, що утворилася за період з 01.01.2021 року по 16.05.2024 року.

Разом з тим суд звертає увагу відповідача на положення ст. 169 СК України, відповідно до яких мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на заяву позивача сплачений ним при подачі позову судовий збір стягненню з відповілача не підлягає.

Підстав для допущення до негайного виконання судового рішення немає.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 19, 150, 155, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, ст. ст. 141, 142, 263-265 , 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Гайворонської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 батьківських прав щодо її неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованності по аліментам - залишити без розгляду.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Копію повного тексту даного рішення направити учасникам справи.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 3516 від від 01.04.2022 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований та фактично проживає: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Служба у справах дітей Гайворонської міської ради, код ЄДРПОУ 44080483, місце знаходження: вул. Василя Стуса, 30 м. Гайворон Голованівськийц район Кіровоградська область.

Дата складення повного тексту рішення 02.10.2024 року.

Суддя: