Рішення

від 01.10.2024 по справі 142/441/24

ПІЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальнийномер 142/441/24

Номер провадження 2-о/142/31/24

РІШЕННЯ

іменем України

01 жовтня 2024 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Гринишиної А.А.,

секретаря судового засідання Курасевич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в смт. Піщанка Вінницької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , заінтересована особа служба у справах дітей Студенянської сільської ради, місцезнаходження с. Студена Тульчинського району Вінницької області, вул. Соборна, 29а, про встановлення факту, що має юридичне значення та додані до неї матеріали, -

ВСТАНОВИВ:

08липня 2024року доПіщанського районногосудунадійшла заява ОСОБА_1 ,заінтересована особаСлужба усправах дітейСтуденянської сільськоїради,про встановленняфакту,що маєюридичне значення, в якій заявник просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання батьком - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Піщанським РВ УМВС України у Вінницькій області 14.08.2006 року; РНОКПП НОМЕР_2 ; який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; паспорт № НОМЕР_3 , орган що видав 0529; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Заявник ОСОБА_1 зазначає, що 27.02.2010 року уклав шлюб з ОСОБА_3 В період шлюбу в них народилась донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим (повторно) Піщанським відділом ДРАЦС у Тульчинському районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) 22.03.2023 року. 14.07.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Піщанського районного суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. 01.08.2014 року рішенням Піщанського районного суду Вінницької області позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, шлюб між Мостикою та ОСОБА_3 розірвано, стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_2 , починаючи з 14.07.2014 року і до повноліття дитини.

Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 і по сьогоднішній день донька ОСОБА_2 проживає разом з батьком - ОСОБА_1 . Спору про місце проживання у колишнього подружжя не було та не має дотепер. На даний час донька ОСОБА_2 проживає разом із заявником, що підтверджується доданими до заяви доказами.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2024 року дану заяву було передано для розгляду судді Гринишиній А.А.

Ухвалою суду від 12 липня 2024 року постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Служба у справах дітей Студенянської сільської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення. Розгляд справи провести в порядку окремого провадження.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, однак від його представника, адвоката Шевчука Ю.А. надійшла до суду заява, якою представник підтримав заявлені вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, в повному обсязі, зазначивши про розгляд справи у його та заявника відсутність.

Представник заінтересованої особи відділу Служби у справах дітей до суду не з`явився, однак від представника служби Наталії Подолян суд отримав заяву, в якій зазначено, що служба вимоги заяви підтримує та просить розглянути справу у відсутність представника відділу.

З`ясувавши позицію заявника, його представника, представника заінтересованої особи, , вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено,що заявник ОСОБА_1 27.02.2010 року уклав шлюб з ОСОБА_3 . В період шлюбу в них народилась донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , виданим (повторно) Піщанським відділом ДРАЦС у Тульчинському районі Вінницької області ЦМУ МЮ (м. Київ) 22.03.2023 року ( а.с.10).

14.07.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Піщанського районного суду Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. 01.08.2014 року рішенням Піщанського районного суду Вінницької області позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, шлюб між Мостикою та ОСОБА_3 розірвано, стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_2 , починаючи з 14.07.2014 року і до повноліття дитини ( а.с.8).

Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 і донині донька ОСОБА_2 проживає разом з батьком - ОСОБА_1 . Спору про місце проживання у колишнього подружжя не було та не має дотепер. На даний час донька ОСОБА_2 проживає разом із заявником, що підтверджується доданими до заяви доказами, а саме: актом про фактичне місце проживання особи на території Студенянської сільської ради за адресою АДРЕСА_1 від 27.05.2024р., відповідно до якого гр. ОСОБА_1 фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до вказаного акту, разом із ним проживають: ОСОБА_2 (донька) та ОСОБА_4 (батько ОСОБА_1 ) - а.с. 7; довідкою №85 від 27.05.2024 року на а.с.5; характеристикою директора Студенянської школи-ліцею Тульчинського району Вінницької області №01/19/56 від 03.06.2024р., в якій зазначено, що дівчинку виховує батько ОСОБА_1 , він відповідально ставиться до виховання та навчання дитини, вдома створено всі необхідні житлово- побутові умови для нормального розвитку дитини. ОСОБА_5 підтримує постійний зв`язок зі школою та класним керівником, постійно відвідує батьківські збори та шкільні збори ( а.с.14).

Судом також встановлено, що часу розлучення з 2014 року заявник та його донька не підтримують зв`язок з ОСОБА_3 , де зараз знаходиться мати дитини невідомо. Заявник з 2014 року фактично утримує та самостійно виховує свою неповнолітню доньку - ОСОБА_2 - пояснення заінтересованої особи на а.с.28,29.

Метою встановлення юридичного факту є те, що його встановлення є необхідним для отримання додаткових гарантій пільг необхідних для набуття статусу одинокого батька. Заявник потребує юридичної визначеності факту перебування на його утриманні дитини в судовому порядку, з метою отримання різного роду соціальних та трудових гарантій.Іншим чином, крім як у судовому порядку, встановити даний факт неможливо.

Частиною 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За положеннями ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Відповідно до ст.319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Докази, надані заявником та досліджені в судовому засіданні таким критеріям відповідають повністю, вони є належними, допустимими та достатніми для задоволення вимог заяви.

Суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні (п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, де зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових чи немайнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Наведеними у цій заяві обставинами підтверджують, що факт, який просить встановити заявник є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника та можливість безперешкодної реалізації його особистих прав. Встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на самостійному вихованні і догляді заявника потрібно з метою захисту прав та інтересів дитини та прав заявника, як батька, який самостійно виховує та утримує дитину.

В даному випадку, метою встановлення юридичного факту є повна реалізація прав, як батька дитини, а також оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду № 175/2317/16-ц від 02.10.2019 р.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.

Іншого позасудового порядку встановлення даного факту, передбаченого законом, немає.

Відповідно до ст. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно із положеннями ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини, необхідне заявнику для можливості захисту прав дитини та інтересів, так як дитина виховується одним із батьків, тобто батьком.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Керуючись ст.ст. ст.ст.10,13,259,263,264,265,315-319 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа відділ "Служба у справах дітей" Студенянської сільської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - задовольнити повністю.

Встановити юридичний факт самостійного виховання та утримання батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2024 року.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

Представник заявника: адвокат Шевчук Юрій Андрійович, вулиця січових Стрільців, 10, м.Львів; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 002628 від 14 вересня 2023 року, видане радою адвокатів Львівської області;

Заінтересована особа: відділ " Служба у справах дітей" Студенянської сільської ради , вул. Соборна, 29/а, код ЄДРПОУ 42254445

Суддя: