Постанова

від 23.09.2024 по справі 522/7276/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 33/813/2055/24

Номер справи місцевого суду: 522/7276/24

Головуючий у першій інстанції Іванов В.В.

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

при секретарі судового засідання Гасановій Л.Я.к.,

за участю:

прокурора Щербіни Н.М.

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

захисника адвоката Мостової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Мостової І.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15.07.2024року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого в Державній службі морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, заступником директора Департаменту контролю суден (у період з 19.07.2022 по 01.03.2023), заступником начальника Управління начальника відділу організації контролю суден Управління інспекції, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП,

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 5100 гривень на користь держави з конфіскацією отриманого доходу від ПП «Агростар Ч», за період з 19.07.2022 по 01.03.2023, а також у період з 02.03.2023 по 29.09.2023, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Відповідно до постанови суду 1-ої інстанції, ОСОБА_1 як заступник директора Департаменту контролю суден Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (далі - Адміністрація судноплавства) у період з 19.07.2022 по 01.03.2023, а також як заступник начальника Управління начальник відділу організації контролю суден Управління інспекції Адміністрації судноплавства у період з 02.03.2023 по 29.09.2023, входив до виконавчого органу приватного підприємства «АГРОСТАР Ч» (ідентифікаційний код 33722249), а саме обіймав посаду директора вказаного підприємства, що має на меті одержання прибутку, чим порушив обмеження, встановлене п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції».

А тому, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, пов`язаного із корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 174-2 КУпАП, у виглядіпорушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

В апеляційній скарзі адвокат Мостова І.О. в інтересах ОСОБА_1 зазначає, що вважає постанову суду незаконною, посилаючись на наступне.

- судом не враховано, що ОСОБА_1 , ще до його призначення на посаду заступника директора Департаменту контролю суден Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (19 липня 2022 року), вжито заходів щодо звільнення з посади директора ПП «АГРОСТАР Ч», а саме 04 січня 2022 року ним прийнято рішення № 1/22 як єдиним засновником ПП «АГРОСТАР Ч» щодо звільнення себе з посади директора ПП «АГРОСТАР Ч» та водночас ВИКОНУЮЧИМ обов`язки директора ПП «АГРОСТАР Ч» призначено ОСОБА_2 ;

- судом не надано оцінки тому, що у матеріалах справи наявне рішення № 1/23 єдиного засновника ПП «АГРОСТАР Ч» від 29.09.2023 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ПП «АГРОСТАР Ч» на підставі саме його заяви від 04 січня 2022 року, яке засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тополян О.В. Цим рішенням засвідчено факт подання ОСОБА_1 заяви про звільнення ще 04 січня 2022 року;

- судом допущено хибне тлумачення ч. 2 ст.25 Закону України «Про запобігання корупції», на підставі якого зроблений висновок, що державний службовець у визначений ч. 2 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» строк повинен здійснити дії, які не лише спрямовані, а і результатом яких є припинення підприємницької діяльності та припинення його повноважень у складі товариства, що має на меті одержання прибутку. Вказаний висновок суперечить нормам Закону та судовій практиці;

- зважаючи на те, що ОСОБА_1 вжив всіх передбачених законом заходів щодо звільнення його з посади директора ПП «АГРОСТАР Ч» тому в його діях відсутній будь-який умисел, як прямий так і непрямий, що виключає його вину, а отже і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-4 КУпАП;

- висновок суду про те, що наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про особу як про керівника підприємства є доказом наявності трудових відносин такої особи з підприємством, не ґрунтується на нормах законодавства;

- суд не надав оцінки тому, що у матеріалах справи наявне рішення єдиного засновника ПП «АГРОСТАР Ч» від 04 січня 2022 року № 1/22 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора підприємства, наявний наказ від 04.01.2022 № 1/к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора «АГРОСТАР Ч», що підтверджує вжиття ОСОБА_1 в установлений Законом України «Про запобігання корупції» строк заходів щодо звільнення з посади директора ПП «АГРОСТАР Ч», та його безпосереднє звільнення в поряду, встановленому законодавством;

- необґрунтованою є позиція суду першої інстанції, що рішення єдиного засновника ПП «АГРОСТАР Ч» від 04.01.2022 № 1/22 не відповідало вимогам щодо його оформлення, оскільки за позицією суду воно повинно було бути оформлено на нотаріальному бланку;

- протиправним і таким, що не ґрунтується на доказах висновок суду про те, що ОСОБА_1 порушено вимоги ст.36 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки ним не були укладені із суб`єктом підприємницької діяльності договори управління щодо корпоративних прав ПП «АГРОСТАР Ч» та не повідомлено в одноденний термін Національне агентство з питань запобігання корупції після передачі корпоративних прав;

- в матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання ОСОБА_1 повноважень директора ПП «АГРОСТАР Ч» після 04 січня 2022 року, у зв`язку з чим судом необґрунтовано застосовано до ОСОБА_1 стягнення у виді конфіскації доходу, отриманого на посаді директора ПП «АГРОСТАР Ч» за період з 19.07.2022 по 29.09.2023;

- в матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_1 вчинив всі необхідні дії для звільнення з посади директора ПП «АГРОСТАР Ч», ні фактично ні юридично не перебував у трудових відносинах з підприємством у період перебування на посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави, та не отримував доходу від товариства за цей період.

На підставі викладеного, захисник просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15 липня 2024 року та прийняти нову постанову, якою провадження відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та захисник Мостова І.О. підтримали доводи апеляційної скарги, надавши додаткові письмові пояснення, просили задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи постанову суду законною та обґрунтованою.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-4 КУпАП, суд першої інстанції мотивував доказами, наявними в матеріалах справи, які апеляційний суд визнає належними та допустимими.

Аналізуючи наступні доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом не враховано, що ОСОБА_1 , ще до його призначення на посаду заступника директора Департаменту контролю суден Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (19 липня 2022 року), вжито заходів щодо звільнення з посади директора ПП «АГРОСТАР Ч», а саме 04 січня 2022 року ним прийнято рішення № 1/22 як єдиним засновником ПП «АГРОСТАР Ч» щодо звільнення себе з посади директора ПП «АГРОСТАР Ч» та водночас в.о. директора ПП «АГРОСТАР Ч» призначено ОСОБА_2 , у зв`язку з чим ОСОБА_1 вжив всіх передбачених законом заходів щодо звільнення його з посади директора ПП «АГРОСТАР Ч» тому в його діях відсутній будь-який умисел, як прямий так і непрямий, що виключає його вину, а отже і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-4 КУпАП, апеляційним судом встановлено наступне.

Згідно матеріалів судової справи, наказом голови Державної служби морського та річкового транспорту України Кіндратіва В. від 26.11.2021 № 595-к ОСОБА_1 було прийнято на посаду старшого державного інспектора відділу з питань підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та дипломування моряків Управління з питань підготовки та дипломування моряків з 01.12.2021. ОСОБА_1 було звільнено із вказаної посади з 04.01.2022 відповідно до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 29.12.2021 № 692-к.

На підставі наказу голови Державної служби морського та річкового транспорту України Кіндратіва В. № 701-к від 30.12.2021 ОСОБА_1 з 05.01.2022 було призначено на посаду головного спеціаліста Відділу внутрішнього аудиту як такого, що успішно пройшов конкурсний відбір. Із вказаної посади ОСОБА_1 звільнено 19.07.2022 на підставі наказу Адміністрації судноплавства від 13.07.2022 № 293-к. При цьому, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №212 від 06.03.2022 Державну службу морського та річкового транспорту України було перейменовано на Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (Адміністрація судноплавства).

Наказом Адміністрації судноплавства від 19.07.2022 № 309-к ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника директора Департаменту контролю суден з 20.07.2022 строково, до призначення на цю посаду переможця конкурсу або до спливу дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану в Україні, присвоєно ОСОБА_1 6 ранг державного службовця з 20.07.2022.

Наказом Адміністрації судноплавства від 01.03.2023 № 145-к ОСОБА_1 було звільнено із посади заступника директора Департаменту контролю суден з 01.03.2023 за угодою сторін.

Наказом Адміністрації судноплавства від 01.03.2023 № 153-к ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника начальника Управління начальника відділу організації контролю суден Управління інспекції суден з 02.03.2023 строково, до призначення на цю посаду переможця конкурсу або до спливу дванадцятимісячного строку після припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Положеннями пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. На державних службовців поширюється дія Закону України"Про запобігання корупції" (ч. 2 ст. 1, ч. 5 ст. 5 Закону України «Про державну службу»).

Державним службовцям, які займають посади державної службикатегорії "Б", присвоюються 3, 4, 5, 6 ранги державної служби (ч. 3 ст. 39 Закону України «Про державну службу»).

Таким чином, на ОСОБА_1 як державного службовця поширюються вимоги, обмеження та заборони, встановлені для державних службовців Законом України «Про запобігання корупції», а тому він є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

Диспозиція частини 2 статті 172-4 КУпАП передбачає відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації). Обмеження, визначені у п. 2 ч. 1ст. 25 та ст. 36 Закону України «Про запобігання корупції» діють незалежно від того, чи отримує підприємство прибуток чи ні.

Відтак, є правильним висновок суду 1-ої інстанції про те, що для встановлення винуватості особи у вчиненні цього правопорушення достатньо встановити факт входження до керівних органів суб`єкта підприємництва, який має на меті отримання прибутку, та обставина, чи мав такий суб`єкт господарювання у цей період прибуток, чи ні, чи здійснював господарську діяльність, значення для правової кваліфікації не має.

З огляду на це, є голослівними доводи апеляційної скарги про те, що оскільки ОСОБА_1 не отримував заробітну плату та не здійснював фактичне управління підприємством, в нього відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, оскільки такий склад правопорушення утворюється при підтвердженні факту входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів підприємства, що має на меті одержання прибутку. При цьому, отримання особою заробітної платні за вказаний період, вирішальне значення для даної справи не має, оскільки ОСОБА_1 отримання прибутку не інкримінувалось.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину, що видане приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Одеської області від 25.10.2017, зареєстроване в реєстрі за № 1215, посвідчено виникнення у ОСОБА_1 права на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , зокрема на частки в статутному капіталі ПП «АГРОСТАР Ч» вартістю 900 000 грн., що становить 100% статутного капіталу.

Згідно з рішенням засновника ПП «АГРОСТАР Ч» № 29/10 від 02.11.2017, підпис на якому посвідчений нотаріально, у зв`язку із прийняттям спадщини, що залишилась після померлої ОСОБА_3 , вирішено зокрема прийняти ОСОБА_1 до складу засновників підприємства, виключити ОСОБА_3 із складу учасників підприємства внаслідок смерті, покласти на ОСОБА_1 обов`язки директора підприємства з 02.11.2017, а також вирішено затвердити статут підприємства в новій редакції.

Згідно із статутом ПП «АГРОСТАР Ч», який затверджено рішенням засновника № 29/10 від 02.11.2017:

Підприємство є самостійним суб`єктом господарювання, створеним для задоволення суспільних та власних потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, торговельної, іншої господарської діяльності та надання послуг у порядку, передбаченому цим статутом та законодавством України (п. 1.1)

Засновником підприємства є ОСОБА_1 із розміром частки в статутному капіталі в сумі 900 000 грн., що становить 100% статутного капіталу (п. 1.4, 4.1)

З огляду на викладене, твердження ОСОБА_1 про те, що він не відповідає за дії ОСОБА_2 , яку призначено на посаду в.о. директора ПП «АГРОСТАР Ч» та про те, що саме вона повинна була проконтролювати внесення змін до установчих документів підприємства, апеляційний суд оцінює їх критично.

В матеріалах справи наявне рішення засновника № 29/10 від 02.11.2017, яке посвідчено в той же день 02.11.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тополян О.В. подане особисто ОСОБА_1 для здійснення державної реєстрації статуту та змін до відомостей щодо юридичної особи ПП «АГРОСТАР Ч», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Т.2 а.с. 21-34).

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 до 2023 року був обізнаний із процедурою внесення змін в установчі документи ПП «АГРОСТАР Ч». На той час, в.о. директора ПП «АГРОСТАР Ч» також була ОСОБА_2 , яка також ще у 2017 році разом із ОСОБА_1 здійснювала процедуру державної реєстрації статуту та змін до відомостей щодо юридичної особи.

Як свідчить витяг із ЄДР від 29.04.2024, станом на 19.07.2022 у вказаному реєстрі містились наступні відомості про ПП «АГРОСТАР Ч»:

Засновник юридичної особи ОСОБА_1 , частка в статутному капіталі в розмірі 900 000 грн. (100%);

Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) ОСОБА_1 ;

Керівник юридичної особи ОСОБА_1 , з 02.11.2017 із обмеженнями повноважень, встановленими статутом.

Крім того, згідно витягу із ЄДР від 23.02.2024, відносно ПП «АГРОСТАР Ч» були проведено реєстраційну дію від 02.10.2023 № 1005561070032010598, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, в результаті чого керівника даної юридичної особи було змінено із ОСОБА_1 на ОСОБА_2 . Підставою проведення вказаної реєстраційної дії стало рішення єдиного засновника ПП «АГРОСТАР Ч» № 1/23 від 29.09.2023, яке підписано ОСОБА_1 як засновником та ОСОБА_2 як особою, яка визначена управителем корпоративних прав ОСОБА_1 , про зміну директора підприємства із ОСОБА_1 на ОСОБА_4 . Підпис обох вказаних осіб на рішенні посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тополян О.В.

Згідно відповіді приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Тополян О.В. від 20.03.2024 № 139/01-16 підписання рішення власника приватного підприємства «АГРОСТАР Ч» № 1/23 на бланку серії НСО № 731510 відбулось з боку ОСОБА_1 саме 29.09.2023, до попередньої дати вказане рішення нотаріусу не надавалось.

Також, згідно листа приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Тополян О.В. від 05.04.2024 б/н, нотаріус повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» тексти договорів, вимог про нотаріальне посвідчення правочину, вимог про нотаріальне засвідчення справжності підписів учасника під час прийняття ним рішення з питань діяльності відповідної юридичної особи, а також заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, актів приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі, актів про передавання нерухомого майна до та із статутних капіталів юридичних осіб, передавальних актів, а також інших документів, визначених законом, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. (Т.2 а.с. 93)

Тому, рішення про звільнення ОСОБА_1 із посади директора ПП «АГРОСТАР Ч» від 04.01.2022, яке, за твердженнями останнього, підтверджує вжиття ним заходів щодо припинення його повноважень як директора, не відповідало вимогам чинного законодавства щодо його оформлення, а тому не могло бути підставою для здійснення реєстраційних дій щодо звільнення його із посади директора.

Апеляційний суд враховує, що зміни до Закону України «Про нотаріат» в частині вимог щодо обов`язкового нотаріального засвідчення справжності підписів учасника під час прийняття ним рішення з питань діяльності відповідної юридичної особи не вносились, таким чином, оскільки будучи керівником і єдиним засновником юридичної особи з 2017 року ОСОБА_1 вже проходив цю процедуру, тому знав її порядок. Отже доводи захисту про відсутність в нього умислу прямого чи непрямого на порушення даної процедуру у 2022-2023 р.р., через незнання процедури припинення повноважень у складі виконавчого органу є надуманими.

Окрім того, апеляційний суд визнає необґрунтованим доводи апеляційної скарги про те, що судом допущено хибне тлумачення ч. 2 ст.25 Закону України «Про запобігання корупції», на підставі якого зроблений висновок, що державний службовець у визначений ч. 2 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» строк повинен здійснити дії, які не лише спрямовані, а і результатом яких є припинення підприємницької діяльності та припинення його повноважень у складі товариства, що має на меті одержання прибутку та вказаний висновок суперечить нормам Закону та судовій практиці.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у пункті 1 частинипершої статті3цього Закону,забороняється: 1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією абозаконами України; 2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.

Особа, призначена (обрана) на посаду, зазначену в пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язана не пізніше 15 робочих днів з дня призначення (обрання) на посаду здійснити дії, спрямовані на припинення підприємницької діяльності та припинення її повноважень у складі правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, якщо особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України (ч. 2 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції»).

З огляду на викладене, суд 1-ої інстанції прийшов обґрунтованого висновку, що державний службовець у визначений ч. 2 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» строк повинен здійснити дії, які не лише спрямовані, а і результатом яких є припинення підприємницької діяльності та припинення його повноважень у складі товариства, що має на меті одержання прибутку. Обмеження, визначені у п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» діють незалежно від того, чи отримує підприємство прибуток чи ні. Даний підхід до тлумачення змісту наведеної правової норми є сталим в судовій практиці для даної категорії справ.

При цьому, наведені апелянтом рішення судів різних інстанції по даній категорії справ, є не релевантними до даного провадження та обставин, встановлених судами 1-ої та апеляційної інстанції.

Таким чином, є правильним висновок суду 1-ої інстанції про те, що ОСОБА_1 із 02.11.2017 по 29.09.2023 перебував на посаді директора приватного підприємства «АГРОСТАР Ч» та був одноосібним власником унітарного підприємства (підприємницького товариства) ПП «АГРОСТАР Ч», яке має на меті отримання прибутку.

Положеннями ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, покладений на ОСОБА_1 згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» обов`язок у вигляді здійснення дій, результатом яких є припинення його повноважень у складі виконавчого органу ПП «АГРОСТАР Ч» протягом 15 днів із моменту призначення на посаду державного службовця, ОСОБА_1 не виконав та вказане правопорушення є триваючим і було припинене лише 29.09.2023.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги (ч. 7 ст. 294 КУпАП).

Важливе значення для перегляду судового рішення в порядку апеляційного провадження мають форма і зміст апеляційної скарги. Значною мірою від того, які доводи і мотиви викладені у скарзі та які вимоги висуваються скаржником, залежать наслідки апеляційного провадження.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи, суддя повно, всебічно і об`єктивно дослідив дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірив обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, дав цим обставинам належну оцінку, вислухав всі аргументи сторін та, приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого . 2 ст. 172-4 КУпАП, дійшов правильного висновку про те, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, що в діях останнього міститься склад вказаного правопорушення, а загальні посилання скаржника на ухвалення судового рішення всупереч вимогам норм статей 245 КУпАП не спростовують цих правильних висновків суду.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам, які зазначала сторона захисту при судовому розгляді в суді 1-ої інстанції, яким Приморський районний суд м. Одеси надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи, що зазначені і в апеляційній скарзі, при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Так, триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Враховуючи статус відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як офіційних та достовірних, саме із моменту здійснення державної реєстрації в ЄДР змін про керівника ПП «АГРОСТАР Ч» відбулось припинення перебування ОСОБА_1 на посаді директора як виконавчого органу даного товариства. Під час судового розгляду ОСОБА_1 та його захисником належними, допустимими та достовірними доказами не спростовано презумпції достовірності цих відомостей.

Суд зазначив, що статутом ПП «АГРОСТАР Ч», який затверджено рішенням засновника № 29/10 від 02.11.2017, не передбачено можливості тимчасового призначення «виконуючим обов`язки» директора будь-якої особи. Статут є локальним актом для юридичної особи, а тому, дотримання його положень в діяльності такої юридичної особи є обов`язковим. Отже, «тимчасове виконання» обов`язків директора ОСОБА_2 до моменту звільнення ОСОБА_1 на підставі рішення засновника ПП «АГРОСТАР Ч» від 29.09.2023 № 1/23 суперечило статуту цього підприємства.

Закон України «Про запобігання корупції» не передбачає звільнення від відповідальності за ч.2 ст.172-4 КУпАП у разі вчинення дій, зазначених в ч.2 ст.25 Закону поза межами 15-денного строку, як і не визначає можливості продовження такого строку чи пропуску такого строку з поважних причин. А тому, припинення перебування ОСОБА_1 на посаді директора ПП «АГРОСТАР Ч» лише 29.09.2023 ніяким чином не свідчить про належне дотримання ним обмежень, пов`язаних із проходженням державної служби.

Оскільки за способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу ПП «АГРОСТАР Ч» є унітарним підприємством, функції директора та єдиного засновника якого виконував одноособово ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», одним із заявників для вчинення реєстраційної дії може бути зокрема учасник юридичної особи приватного права (крім акціонерного товариства) - у разі подання документів для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі. А тому, правильним є висновок суду про те, що жодна обставина не заважала йому здійснити належне виконання вимог, встановлених п. 2 ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», у зв`язку із початком державної служби.

Таким чином, під час апеляційного розгляду встановлено, що свій висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП суд обґрунтував належними та допустимими доказами, яким надана відповідна оцінка.

Вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими апеляційним судом доказами, долученими до матеріалів справи, викладеними вище, які апеляційний суд визнає належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, за ч.2 ст.172-4 КУпАП, тобто порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Таким чином, під час апеляційного розгляду ретельно досліджені доводи апеляційної скарги у співвідношенні із матеріалами справи, а також пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які дають підстави зробити висновок про те, що фактичні обставини справи, встановлені судом 1-ої інстанції об`єктивно та повно та підтверджують наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-4 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання ОСОБА_1 заробітної плати за виконання повноважень директора ПП «АГРОСТАР Ч» після 04 січня 2022 року, у зв`язку з чим судом необґрунтовано застосовано до ОСОБА_1 стягнення у виді конфіскації доходу, отриманого на посаді директора ПП «АГРОСТАР Ч» за період з 19.07.2022 по 29.09.2023, апеляційний суд визнає їх необґрунтованими.

Так, санкція ч.2 ст. 172-4 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від такої діяльності, яке є безальтернативним, у зв`язку з чим суд 1-ої інстанції призначив стягнення у виді штрафу в межах санкції даної статті у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 5100 гривень на користь держави з конфіскацією отриманого доходу від ПП «Агростар Ч», за період з 19.07.2022 по 01.03.2023, а також у період з 02.03.2023 по 29.09.2023 року, що відповідає вимогам КУпАП.

Стягнення накладено в мінімальних межах санкції ч.2 ст. 172-4 КУпАП, тому підстави вважати його несправедливим, у апеляційного суду відсутні.

У відповідності до припису п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Отже, за результатами апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає, що постанова суду 1-ої інстанції є законною та справедливою, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги захисника Мостової І.О.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 280, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив

Апеляційну скаргу захисника Мостової І.О. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 15.07.2024 року про накладення стягнення на ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець