Рішення

від 30.09.2024 по справі 161/13665/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/13665/24

Провадження № 2/161/3855/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

30 вересня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі Новак Л.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом адвоката Казмірука Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Луцька нотаріальна контора Волинської області, про розірвання спадкового договору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору.

Свої вимогиобґрунтовує тим,08.07.2016року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено спадковий договір, посвідчений державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Наталією Володимирівною, зареєстрований у реєстрі за №4-412.

У зв?язку з нотаріальним посвідченням Спадкового договору, 08.07.2016державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Наталією Володимирівною накладено заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачу.

Позивач стверджує, що з дня укладання Спадкового договору (з 08.07.2016) відповідач жодного разу не виконала взяті на себе зобов`язання згідно з пунктом 3.3.1. Спадкового договору, адже після укладення Спадкового договору виїхала за межі України на територію Російської Федерації та з того часу жодного разу не відвідувала Позивача та не виходила з нею на зв?язок.

З моменту укладення Спадкового договору, у зв?язку з невиконанням Відповідачем взятих на себе обов?язків за договором, Позивач була змушена самостійно виконувати всю роботу по господарству, сплачувати комунальні послуги за квартиру, забезпечувати себе ліками та харчуванням, самостійно готувати собі їжу, обслуговувати себе сама.

На початку2024року у Позивача погіршився стан здоров?я, що пов?язано з вадами зору та опорно-рухового апарату, що перешкоджає здійснювати самообслуговування та викликає потребу у сторонній допомозі.

3 огляду на наявність Спадкового договору Позивач на має можливості на отримання соціальних послуг від Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Луцької міської територіальної громади.

У зв?язку з невиконанням Набувачем розпоряджень Відчужувача за Спадковим договором порушуються права Позивача, а тому порушене право підлягає захисту судом, а тому просила суд Розірвати спадковий договір, укладений 08.07.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Наталією Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за №4-412.

Ухвалою від 22.07.2024 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 21.08.2024 підготовче провадження у справі завершено, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Першої Луцької нотаріальної контори Волинської області надіслала заяву про розгляд справи у їх відсутності, покладаються на погляд суду.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За погодженням позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Судом встановлено, що 08.07.2016року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено спадковий договір, посвідчений державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Наталією Володимирівною, зареєстрований у реєстрі за №4-412 (а.с.10-11).

Пунктом 1.1. Спадкового договору передбачено, що Набувач - ОСОБА_3 , зобов?язується виконувати передбачені в ньому розпорядження Відчужувача - ОСОБА_2 і в разі її смерті набуває право власності на належне Відчужувачу майно: квартиру АДРЕСА_2 . Набувач зобов?язується виконувати розпорядження Відчужувача, визначені даним договором.

Відповідно до пункту 3.3.1. Спадкового договору Відповідач зобов?язалась виконувати особисті розпорядження Позивача, а саме: сплачувати комунальні послуги за квартиру за кошти Відчужувача; купувати всі необхідні Відчужувачу ліки, товари, продукти харчування за кошти Відчужувача; здійснювати прибирання квартири не менше одного разу на тиждень; здійснювати необхідний ремонт, заміну та обслуговування електричних приладів, водо- і теплопровідних систем, а також допомагати утримувати інші прилади та системи в придатному для використання стані; здійснювати прання білизни, одягу та інших речей на вимогу Відчужувача; у випадку неможливості Відчужувача самостійно купатися, харчуватися, одягатися допомагати це зробити; у разі смерті Відчужувача, здійснити обряд її поховання.

Пунктом 5.7. Спадкового договору визначено, що спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу Відчужувача у разі невиконання Набувачем його розпоряджень.

Державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Наталією Володимирівною накладено заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 (а.с.12-13).

Згідно з інформацією наданою ОСББ "ВІДРОДЖЕННЯ 45А» №1/07 від 15.07.2024, ОСОБА_3 жодного разу не зверталась в інтересах гр. ОСОБА_2 з будь-якими заявами чи зверненнями з питань, що відносяться до компетенції ОСББ. Згідно банківських виписок по рахунку ОСББ "ВІДРОДЖЕННЯ 45А» з 02.12.2019року відсутня інформація про платника ОСОБА_3 , як особу через яку здійснювалась сплата внесків і платежів на рахунок ОСББ "ВІДРОДЖЕННЯ 45А» за ОСОБА_2 .

ОСББ "ВІДРОДЖЕННЯ 45А» також повідомило про те, що ОСОБА_3 з 02.12.2019року і до сьогодні не проживала разом з ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 (а.с.18).

Позивач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має вади зору та опорно-рухового апарату, частково здатна до самообслуговування, що підтверджується медичним висновком КП «Медичне об`єднання Луцької міської ради»(а.с.19).

На виконання ухвали суду від 05.09.2024 про витребування доказів, 18.09.2024 на адресу суду надійшла відповідь з Державної прикордонної служби України про те, що у межах повноважень, наданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України, за результатами проведеної перевірки інформації, що зберігається в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в?їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», що функціонує відповідно до Положення про цю базу даних, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2022N? 614(далі - База даних), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2022за N?1319/38655 (далі - Положення), відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином російської федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 08.11.2017по станом на 08:25 17.09.2024(теперішній час) в Базі даних не виявлено. Відповідно до пункту 17 Положення інформація про осіб, які перетнули державний кордон України, в?їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території зберігається протягом 10 років з дня її внесення. Зберігання в Базі даних інформації з персональними даними осіб впродовж 10 років здійснюється з 08.11.2017, оскільки до набрання чинності Положення, інформація про осіб, які перетнули державний кордон України зберігалася у Базі даних протягом 5 років, в порядку визначеному наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2007№ 472.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦПК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно із ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1303 ЦК України відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа.

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 1304 ЦК України).

Статтею 1305 ЦК України визначено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Відповідно до ч. 1 ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.ч. 1-2 ст. 614 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року, справа № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року, справа № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) вказано, що «частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України)».

У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року, справа № 6-75цс13 зроблено висновок, що «оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2020 року, справа № 209/3295/18 (провадження № 61-1089св20) вказано, що «згідно із частиною першою статті 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Статтею 651 ЦК України визначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України)».

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з підпунктом 5.1 пункту 5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012за № 296/5 та зареєстрованого за № 282/20595, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору.

Відповідачем твердження позивача жодним чином не спростовані.

За таких обставин, суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, які не спростовуються відповідачем.

Зокрема, відповідачем суду не надано жодних доказів на підтвердження виконання умов договору.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

За приписами ч. 1ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За частиною першою вищевказаної статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем за подання до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., який підлягає стягненню з відповідача на її користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,13,76,81,141,142,247,259,263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Розірвати спадковий договір, укладений 08.07.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Пастуховою Наталією Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за №4-412.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211 (однієї тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його вручення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 01.10.2024.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк