Ухвала

від 23.08.2024 по справі 376/1926/23

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1926/23

Провадження № 2/376/123/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2024 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі: Головуючого судді - Коваленко О. М.

при секретарі Таранчук В.О.,

за участі: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Сквира Київської області в режимі відеокоференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради, ФОП ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконною та скасування реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:01:057:0085 в державному земельному кадастрі,

Встановив:

В провадженні Сквирського районного суду Київської області перебуває вищевказана цивільна справа.

02.08.2024 року до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника третьої особи ОСОБА_4 - адвоката Супруна Ігоря Ігоровича про закриття провадження щодо частини позовних вимог ОСОБА_1 до Сквирської міської ради у цивільній справі №376/1926/23 за позовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради, ФОП ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконною та скасування реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:01:057:0085 в державному земельному кадастрі, а саме:

- визнати незаконним та скасувати рішення Сквирської міської ради № 833-36-УІ від 26.03.2013 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам, в частині що стосується ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 площею 0.01га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:01:057:0085, площею 0,0104 га., цільове призначення: для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, місце розташування: Київська область, Сквирська міська рада, шляхом скасування кадастрового номера зазначеної земельної ділянки.

Клопотання мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 порушив ч. 1 ст. 20, ч. 4 ст. 188 ЦПК України та об`єднав вимоги, що підсудні цивільному та адміністративному судочинству.

У провадженні Сквирського районного суду Київської області знаходиться справа №376/1926/23 за позовом ОСОБА_1 до Сквирська міська рада, ФОП ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання незаконною та скасування реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:01:057:0085 в державному земельному кадастрі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Аналогічне положення викладене у ч.4 ст. 188 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Відповідно до ч. 4 ст. 172 КАС не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 20 ЦПК України, частини четвертої статті 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Оскільки не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства. Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року (провадження № 6-229цс14) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року в справі № 161/6253/15-ц (провадження № 14-32цс20).

За правилами цивільного судочинства може розглядатися лише вимога до ФОП ОСОБА_3 :

-визнати незаконною та скасувати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виготовлену ФОП ОСОБА_3 09.06.2020 року на земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_2 .

За правилами адміністративного судочинства мають розглядатися вимоги до Сквирської міської ради:

-визнати незаконним та скасувати рішення Сквирської міської ради № 833-36-УІ від 26.03.2013 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам, в частині що стосується ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 площею 0.01га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

-визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:01:057:0085, площею 0,0104 га., цільове призначення: для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, місце розташування: Київська область, Сквирська міська рада, шляхом скасування кадастрового номера зазначеної земельної ділянки.

Щодо вимог до Сквирської міської ради має бути закрито провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Вимоги ОСОБА_1 до Сквирської міської ради мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки він не претендує на набуття прав на ділянку к.н.3224010100:01:057:0085 і в нього відсутній спір за набуття права володіння, користування, розпорядження цією ділянкою. Вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані лише порушенням права власності на ділянку к.н. 3224010100:01:057:0079, а саме права проходу до неї через суміжні землі загального користування громади з боку вул. Соборної. Спір щодо структури земель громади та розпорядження ними громадою - це адміністративний спір з міською радою. Тому провадження в частині вимог до міської ради має бути закрито.

Адміністративний суд з`ясує, порушено право ОСОБА_1 чи ні. Але на думку представника, порушення відсутні, адже ОСОБА_1 надав Витяг з ДЗК НВ-3200779232023 від 28.06.2023, який підтверджує, що він вже має підхід з боку вул. Соборної без перетину ділянки к.н.3224010100:01:057:0085. Також Витяг з ДЗК підтверджує, що ОСОБА_1 має інші підходи, адже ділянка оточена землями громади з декількох боків. Тому проблема ОСОБА_1 полягає не в тому, що з його ділянкою нібито межує недостатньо земель загального користування, а полягає в тому, що ОСОБА_1 нерозумно планує забудову своєї ділянки і невдало планує на її території шлях виходів на землі загального користування.

Обставини з позовної заяви, що підтверджують відсутність цивільно-правових відносин між Позивачем та Сквирською міською радою і відсутність цивільного спору між ними:

1. ОСОБА_1 не має жодних речових прав на земельну ділянку к.н. 3224010100:01:057:0085 і між позивачем та Відповідачем відсутній спір за набуття позивачем речових прав на цю ділянку:

Позивач не вимагає від Сквирської міської ради виділити йому у власність, користування, оренду, ділянку к.н. 3224010100:01:057:0085. Позивач не надав докази, що він звертався до міськради з заявою про виділення йому цієї ділянки для обслуговування його частки будинку АДРЕСА_2 . Крім того, на сторінці 2 позову ОСОБА_1 сам вказав, що він вже має ділянку к.н. 3224010100:01:057:0010 для обслуговування своєї частини будинку, адже на підставі Рішення Сквирської міської ради від 23.09.2003 ділянка к.н. 3224010100:01:057:0010 виділена батьку позивача ОСОБА_6 , і той потім подарував її позивачу з будинком.

на сторінках 2-3 позову ОСОБА_1 заявляє, що його не влаштовує площа ділянки к.н. 3224010100:01:057:0010 для обслуговування його будинку, вважає, що ця площа має бути більшою. Але ОСОБА_1 не заявляє вимог про скасування Рішення Сквирської міської ради від 23.09.2003 року, яким ця ділянка була виділена батьку позивача ОСОБА_6 у власність.

на сторінці 4 позову ОСОБА_1 заявив, що він є власником ділянки 3224010100:01:057:0079 з адресою АДРЕСА_3 , і веде на ній будівництво житлового будинку. ОСОБА_1 підтвердив витягом з ДЗК НВ-3200779232023 від 28.06.2023 своє право власності і те, що цільове призначення цієї ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку. Отже, ОСОБА_1 не має будинку на ділянці к.н. 3224010100:01:057:0085, і тому не має правових підстав вимагати собі у власність ту чи іншу частину ділянки к.н. 3224010100:01:057:0085. Таке право є лише у ОСОБА_4 .

2.Між позивачем та ОСОБА_4 теж відсутній спір про права на ділянку к.н. 3224010100:01:057:0085, до ОСОБА_4 не заявлено жодних позовних вимог, вона є третьою особою.

3.Позовні вимоги сформовані так, ніби позивач має права на ділянку к.н. 3224010100:01:057:0085, але у дійсності він на неї не претендує і захищає право власності на ділянку к.н. 3224010100:01:057:0079. На сторінці 4 позову ОСОБА_1 вказує, що рішення Сквирської міськради №833-36VI про надання ОСОБА_4 дозволу на виготовлення проекту землеустрою на ділянку площею 0,01 га і реєстрація ділянки к.н. 3224010100:01:057:0085 нібито порушують права ОСОБА_1 на доступ до його ділянки к.н. 3224010100:01:057:0079, оскільки сполучення з його ділянкою нібито можливе тільки по частині земельної ділянки к.н. 3224010100:01:057:0085.

ОСОБА_1 зловживає процесуальним правом на позов. По-перше він подав безпідставний позов. По-друге, він пропустив 6-місячний строк на звернення до адміністративного суду з вимогами до Сквирської міської ради, тому додав позовну вимогу до ФОП ОСОБА_3 , щоб штучно змінити підсудність і скористатися 3-річним строком позовної давності за правилами цивільного судочинства.

Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

6-місячний строк на звернення до адміністративного суду з вимогами до Сквирської міської ради закінчився не пізніше 30.04.2023, а позов поданий лише 30.06.2023.

ОСОБА_1 не вказав у позові дату, з якої дізнався про рішення Сквирської міської ради №833-36-VI від 26.03.2013 року та реєстрацію ділянки к.н. 3224010100:01:057:0085. Він лише зазначив, що дізнався про них з матеріалів справи 376/1312/22 (аркуш 3 позову)

Насправді ОСОБА_1 достовірно знав про рішення Сквирської міської ради та реєстрацію ділянки к.н. 3224010100:01:057:0085 станом на серпень-жовтень 2022, адже: 01.09.2022 він подав апеляційну скаргу на Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 03.08.2022 про забезпечення позову у справі №376/1312/22. Представник додає копію Ухвали Київського апеляційного суду від 15.09.2022 про відкриття апеляційного провадження у справі №376/1312/22, де це вказано.

31.10.2022 подав пояснення третьої особи щодо позову, вказане рішення міськради є додатком №14 до позову (представник додає копію позовної заяви та копію пояснення).

Вимога до ФОП ОСОБА_3 про скасування технічної документації із землеустрою є зловживанням правом і штучним способом змінити підсудність справи, адже ця вимога - неефективний спосіб захисту. Крім того, такий спосіб захисту відсутній у ст.16 ЦК України.

У Постанові КЦС ВС від 22.02.2023 у справі №211/728/20 Верховний Суд зазначає: «Оскільки затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки лише засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета земельної ділянки, конкретизованої у проекті землеустрою, апеляційний суд правильно виходив із відсутності підстав для задоволення вимоги щодо визнання протиправним та скасування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під адміністративну будівлю.»

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України представник просить клопотання задовольнити та закрити провадження у справі №376/1926/23 щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Сквирської міської ради.

Представник третьої особи ОСОБА_4 - адвокат Супрун Ігор Ігорович в судове засідання не з`явився. Надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заяву про закриття провадження щодо частини вимог підтримує в повному обсязі (том 3 а. с. 4,5).

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Овчаренко Дмитро Костянтинович в судовому засіданні просив відкласти розгляд даного клопотання, оскільки вважає його передчасним.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав думку свого представника.

Представник відповідача Сквирської міської ради в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися.

Суд, враховуючи позицію позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку представника відповідача викладену у клопотанні, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №367/4695/20 (провадження №14-12цс21), критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі "Белілос проти Швейцарії"); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі "Занд проти Австрії").

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Звідси можна дійти висновку, що загальні (цивільні) суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних із реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а, провадження № 11-574апп18).

Публічно-правовий спір має також особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Таким чином, вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин.

Разом із цим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відтак, перевірці у цій справі частини позовних вимог підлягають виключно дії (рішення) суб`єкта владних повноважень за критеріями, визначеними ч. 2 ст. 2 КАС України.

Вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.

Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Подібного висновкудійшов ВерховнийСуд ускладі колегіїсуддів Касаційногоадміністративного судуу справі№ 620/4688/21від 09грудня 2021року і в постановах Верховного Суду України від 28 січня 2015 року (провадження № 6-229цс14), від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц (провадження № 14-32цс20).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просить про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Враховуючи наведене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що провадження у справі щодо частини позовних вимог заявлених до Сквирської міської ради у цивільній справі №376/1926/23 слід закрити, оскільки захист прав свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а здійснюється у порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 3,4,19,255,256,258,259,260,263,353ЦПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 2,4,5,19 КАС України, суд

Постановив:

Клопотання представника третьої особи ОСОБА_4 адвоката Супруна Ігоря Ігоровича про закриття провадження щодо частини позовних вимог задовольнити.

Закрити провадження щодо позовних вимог ОСОБА_1 до Сквирської міської ради у цивільній справі №376/1926/23 за позовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради, ФОП ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання незаконною та скасування реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:01:057:0085 в державному земельному кадастрі, а саме:

визнати незаконним та скасувати рішення Сквирської міської ради № 833-36-УІ від 26.03.2013 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам, в частині що стосується ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 площею 0.01га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд;

визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:01:057:0085, площею 0,0104 га., цільове призначення: для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, місце розташування: Київська область, Сквирська міська рада, шляхом скасування кадастрового номера зазначеної земельної ділянки.

Наступне підготовче засідання відбудеться 07 жовтня 2024 року о 12:00 год.

Копію ухвали направити учасникам справи до відома.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.М. Коваленко