Рішення

від 02.10.2024 по справі 308/1842/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1842/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

головуючого судді Лемак О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сухан Н.,

представника відповідача адвоката Дрюченка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за а позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про скасування рішення державного реєстратора,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою про скасуваннярішення державногореєстратора, обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 06.03.2006 року на підставі Договору купівлі-продажу № 553 їй належали вбудовані приміщення, загально площею 87,1 кв.м., які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що 07.10.2022 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 308/14194/20 затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що крім іншого стосувалось нерухомого майна, загально площею 87,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, згідно п. 4.4. Мирової угоди Сторона 1 та Сторона 2 визнають, що в особисту приватну власність Стороні 2 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) переходить нерухоме майно вбудовані приміщення, реєстраційний номер 13969564, загально площею 87,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (сім).

ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 зобов`язується сплатити всі витрати пов`язані з розподілом нерухомого майна, визначеного в п.3.3 цієї Мирової угоди, якщо такі будуть нараховані чи визначенні податковими органами, в тому числі податки (ПДВ), збори, мита тощо.

Позивачка зазначає, що 30.12.2022 року Головним управлінням Державної податкової служби у Закарпатській області щодо даного вбудованого приміщення складено акт опису майна №16, на підставі якого 05.01.2023 року державним реєстратором Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області Онуфрій Н.В. до Державного реєстру речових прав внесено відповідний запис про обтяження № 48919072, а саме: податкова застава із забороною відчуження.

Позивачка вважає, що державний реєстратор ОСОБА_3 , за таких обставин не мала правових підстав для проведення державної реєстрації вказаного нерухомого майна за ОСОБА_2 .

Вважає, що такою державною реєстрацією порушені інтереси позивачки, в частині настання відповідальності внаслідок здійснення операцій із майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 вважає, що у неї є підстави звернення до суду за відновленням свого порушеного права та просить скасувати державну реєстрацію права власності, яка проведена державним реєстратором Мага Т.В.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву і просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що державним реєстратором проведено реєстрацію права на підставі рішення суду, позивачкою невірно трактуються норми права, що регулюють дані правовідносини, вказує, що на час укладення мирової угоди, визнання її судом, набрання судовим рішенням законної сили, спірний об`єкт нерухомого майна під арештами, іншими обтяженнями не перебував.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, однак в матеріалах справи наявна заява її представника адвоката Ракущинець А.А. від 26.04.2024, згідно якої останній позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Дрюченко О., в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві. Подав до суду заяву про відшкодування витрат на правову допомогу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що в провадженні Ужгородського міськрайонного суду перебувала цивільна справа №308/14194/20 за первісною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та стягнення 1 833 700 грн. в якості компенсації вартості нерухомого майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна об`єктами спільної сумісної власності та стягнення компенсації 1/2 вартості майна.

В межах даної цивільної справи, Сторони уклали Мирову угоду, якою врегулювали спірні питання щодо майна, майнових прав та зобов`язань, які виникли між Сторонами за період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Вказана Мирова угода затверджена Ужгородським міськрайонним судом (справа №308/14194/20), ухвалою від 07.10.2022 року, яка набрала законної сили

Відповідно до п.2.1. Мирової угоди Сторони визнали, що за час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ними за спільні кошти набуто у власність нерухоме майно: вбудовані приміщення, реєстраційний номер 13969564, загально площею 87,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (сім). Вказане приміщення було зареєстровано на ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу №553, укладеного 06.03.2006р. з управлінням майнової політики міста Ужгородської міської ради та посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу за №202. Сторони визнали, що у відповідності до ст.74 Сімейного кодексу України, вказане нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно п. 4 Мирової угоди з метою припинення режиму спільної сумісної власності, врегулювання спору, який розглядався Ужгородським міськрайонним судом (справа №308/14194/20), враховуючи положення статей 69, 70 СК України, 372 ЦК України Сторони домовились про поділ майна у тому числі спірного нежитлового приміщення.

Зокрема п. 4.1. Мирової угоди було припинено право спільної сумісної власності Сторін на вбудовані приміщення, реєстраційний номер 13969564, загально площею 87,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із визначенням рівних часток.

Згідно п. 4.4. Мирової угоди, Сторона 1 та Сторона 2 визнали, що в особисту приватну власність Стороні 2 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перейшло нерухоме майно вбудовані приміщення, реєстраційний номер НОМЕР_2 , загально площею 87,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (сім). Сторона 2 зобов`язувалась сплатити всі витрати пов`язані з розподілом нерухомого майна, визначеного в п.3.3 цієї Мирової угоди, якщо такі будуть нараховані чи визначенні податковими органами, в тому числі податки (ПДВ), збори, мита тощо.

Разом з тим, у відповідності до пункту 4.5 Мирової угоди, ОСОБА_1 підтвердила, що нерухоме майно вбудовані приміщення, реєстраційний номер 13969564, загально площею 87,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (сім) під арештом, іпотекою, іншими обтяженнями не перебуває. У зв`язку із переходом права власності до ОСОБА_2 не порушуються права чи охоронювані законом інтереси третіх осіб.

Згідно п.6 ухвала суду про затвердження даної мирової угоди є відповідно до п.10 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно та земельну ділянку від Сторони1 та Сторони2.

Сторони підтвердили, що між ними не залишилось інших не врегульованих питань та майнових претензій, щодо майна, майнових прав та зобов`язань, які виникли між Сторонами за період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а також даного предмету спору. Інших претензій один до одного сторони не мають. Сторонам відомо наслідки відповідних процесуальних дій, пов`язаних з укладенням цієї мирової угоди (пункти 7,8 Мирової угоди).

Крім того, відповідно до п. 9 Мирової угоди, сторони підтвердили, що ні в процесі укладення Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно ст. 258 ЦПК видами судових рішень є: ухвали, рішення, постанови судові накази.

Частиною 1 статті 382 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрало законної сили або перешкоджання їх виконанню.

Суд зазначає, що ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.10.2022 року у справі № 308/14194/20 є судовим рішенням, яке набуло законної сили та підлягає обов`язковому виконанню.

Щодо виконання ухвали в частині державної реєстрації спірного нерухомого майна, то така регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди (п.10 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Стаття 24 зазначеного Закону містить вичерпний перелік підставі для відмови в державній реєстрації прав. Зокрема, п.6.ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою для відмови в державній реєстрації права є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом.

Вказані випадки зазначені у частині 4 зазначеної статті.

Відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі: державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п.1 ч.4 ст.24 Закону).

З урахуванням зазначених норм Закону, судом перевірено та встановлено, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 проведена державним реєстратором на підставі рішення суду, яке набрало законної сили у повній відповідності до Закону.

Суд враховує, що обтяження № 48919072 від 05.01.2023 року внесене державним реєстратором Великолучківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області Онуфрій Н.В. до Державного реєстру речових прав на підставі вимоги Головного управлінням Державної податкової служби у Закарпатській області від 30.12.2022 року. Тобто, акт опису майна № 16, вимога та обтяження були винесені після набрання рішенням законної сили.

При цьому, акт опису майна № 16 від 30.12.2022 року складено відносно платника податків ФОП ОСОБА_1 у зв`язку із наявністю податкового боргу в результаті здійснення нею підприємницької діяльності. Позивачкою не доведено, що борг ФОП ОСОБА_1 пов`язаний та нарахований у зв`язку із розподілом нерухомого майна згідно Мирової угоди. Отже, вказаний податковий борг ФОП ОСОБА_1 не може забезпечуватися майном іншої фізичної особи, зокрема, ОСОБА_2 .

Натомість, відповідач долучив до матеріалів справи Витяг з інформаційної системи органів ДПС, щодо стану розрахунків платника з бюджетом, та цільовими фондами, згідно якого у ОСОБА_2 відсутня будь-яка заборгованість перед податковими органами.

При вирішенні даного спору, судом застосовані наступні норми матеріального права.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18, висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19), висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19 (провадження № 12-35гс20).

Відповідно, визначене ст. 55 Конституції України гарантоване й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача стосовно оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності було обґрунтованим, і таке порушення прав має бути реальним, стосуватися особистих прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття порушене право, за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; е) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Таким чином, судочинство в Україні спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав або законних інтересів осіб.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги представника позивача про стягнення судових витрат, варто зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.п. 1,2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та на залучення експертів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Дрюченко О.С. надав суду докази витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 гривень, що підтверджується договором про надання правової допомоги, розрахунком виконаних робіт (наданих послуг) та детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) та квитанцією.

Суд вважає надані адвокатом вказані вище докази понесених витрат належними, а тому приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивачки 20000 грн. витрат затрачених на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), витрати затрачені на правничу допомогу в розмірі 20000 (двадцять тисяч гривень 00 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Лемак