Рішення

від 10.09.2024 по справі 761/32322/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/32322/23

Провадження № 2/761/3362/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

за участю:

представника позивача - Ярошенка Р.В. ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Городисський і партнери» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірмі «Городисський і партнери» звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

У своїй позовній заяві просив суд:

1) визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.09.2018р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГОРОДИССЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за № 2432 (адреса об?єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 , нежилі приміщення з АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1574984580000.

2) визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.09.2018р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГОРОДИССЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за № 2438 (адреса об?єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 , нежилі приміщення з АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1574943480000.

3) визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири від 01.10.2018р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГОРОДИССЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за №2450 (адреса об?єкту нерухомого майна: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1017691780000).

4) визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.10.2018р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГОРОДИССЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за №2458 (адреса об?єкту нерухомого майна: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 124701280391).

Свою позовну заяву обґрунтовує тим, що Позивач 18.08.2023 р. на електронну пошту отримав від Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції надійшов лист № 43295.18-23/вх.Ко-10888-23 від 18.08.2023 р. щодо повідомлення про засідання Колегії.

У зазначеному повідомленні позивача було повідомлено про те, що 04.09.2023 р. відбудеться засідання Колегії щодо розгляду Скарги від 02.08.2023 р. на ряд рішень державних реєстраторів про відмову у реєстрації права власності.

Зазначену скаргу було подано скаржниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Предмет оскарження: рішення від 26.07.2023 р. про відмову в проведенні реєстраційних дій: № 68641460 державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 ; № 68650850 державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_5 ; № 68644776 державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_6 ; № 68644951 державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_5 з державної реєстрації прав власності наступних об`єктів нерухомого майна: нежилі приміщення з № 1 по № 15(група приміщень № 227) в літ. А за адресою: АДРЕСА_1 ; громадський будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_5 ; квартира за адресою: АДРЕСА_4 ; нежилі приміщення з АДРЕСА_3 .

Всі зазначені вище об?єкти нерухомого майна відповідно до даних Державного реєстру прав на нерухоме майно на даний час належать Позивачу.

22.08.2023 року, на вимогу Позивача Колегія, електронною поштою направила позивачу колію Скарги від 02.08.2023 та доданих до неї матеріалів.

Відповідно до зазначеної Скарги, в обґрунтування вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування зазначених вище рішень державних реєстраторів про відмову у реєстрації права власності на вказані об?єкти нерухомого майна, зазначається, що між ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ «Юридична фірма «Городисський і партнери» (Продавець) було укладено наступні договори: Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.09.2018р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за № 2432 (адреса об?єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 , нежилі приміщення з АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1574984580000, далі - Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 2432; Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.09.2018р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за № 2438 (адреса об?єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 , нежилі приміщення з АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1574943480000, далі - Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 2438; Договір купівлі-продажу квартири від 01.10.2018р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за № 2450 (адреса об?єкту нерухомого майна: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1017691780000), далі - Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 ; Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.10.2018р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за № 2458 (адреса об?єкту нерухомого майна: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 124701280391), далі - Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 2458.

На думку позивача, вищезазначені договори підлягають визнанню недійсними, так як вказані договори купівлі-продажу були укладені внаслідок зловмисної домовленості представниками Позивача, яка їх підписала від імені Продавця, а також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Крім того, при укладенні спірних договорів представник ТОВ «Юридична фірма «Городисський і партнери», яка їх підписала від імені продавця, діяла з перевищенням наданих їй повноважень, розрахунку за вказаними договорами ТОВ «Юридична фірма «Городисський і партнери» ніколи не отримувала. Також, було допущено ряд порушень діючого Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Закону України «Про нотаріат» приватним нотаріусом Кударенко В.М., які також мають тягнути за собою визнання недійсними зазначених вище договорів купівлю продажу.

У зв`язку з вищезазначеним позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2023 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду.

30 квітня 2024 року у підготовчому засіданні представником позивача було долучено до матеріалів справи копії оспорюваних договорів.

Ухвалою суду від 30 квітня 2024 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі, позов просив задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

28 вересня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.09.2018р., між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГОРОДИССЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за № 2432 (адреса об?єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 , нежилі приміщення з АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1574984580000.

28 вересня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.09.2018р., між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГОРОДИССЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за № 2438 (адреса об?єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 , нежилі приміщення з АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1574943480000.

01 жовтня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу квартири від 01.10.2018р., між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГОРОДИССЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за №2450 (адреса об?єкту нерухомого майна: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1017691780000).

02 жовтня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.10.2018р., між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГОРОДИССЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за №2458 (адреса об?єкту нерухомого майна: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 124701280391).

Всі зазначені вище договори купівлі-продажу укладені з розстроченням платежу. При цьому сторони обумовили, що право власності на відповідні об`єкти нерухомого майна за вказаними вище договорами переходить до Покупців після проведення повного розрахунку, що мало підтверджуватись заявою Продавця, посвідченою в нотаріальному порядку.

28 липня 2023 року державним реєстратором були прийняті рішення: № 686414760 державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 , № 68650850 державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_5 , № 68644776 державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_6 , № 68644951 державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_5 .

Всіма зазначеними вище рішеннями було відмовлено в державній реєстрації права власності на нерухоме майно.

Підставою для відмови стала та обставина, що відповідно до спірних договорів державну реєстрацію права власності на нерухоме майно мав здійснити нотаріус, який посвідчив спірні договори.

Відповідно до даних Державного реєстру прав на нерухоме майно зазначені об`єкти нерухомості належать Позивачу.

В серпні 2023 року ТОВ «Юридична фірма «Городисський та партнери» отримала від Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність даржавного реєстратора № 43295/8.13-23/вх.Ко-10888-23 від 18.08.2023 щодо повідомлення про засідання колегії щодо розгляду Скарги від 02.08.2023 р. на ряд рішень державних реєстраторів про відмову у реєстрації права власності.

Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України, Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1. ст. 203 ЦК України, Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 зазначено, що частина третя статті 203 ЦК України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229-233 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України, Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 317 Цивільного Кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно до ч. 1 та 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього право чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадку, встановлених законом

Таким чином, протиправне відчуження належної позивачу квартири поза його волею прямо порушує гарантовані Конституцією України майнові права позивача, оскільки договір купівлі-продажу вчинявся представником позивача, внаслідок зловмисної домовленості представника з другою стороною.

Позивач в позовній заяві стверджує, що Відповідачі вступили в зловмисну домовленість з представником Позивача, уклали договори купівлі-продажу нерухомого майна, належного Позивачу, поза волею останнього. Крім того, в силу цілого ряду порушень норм чинного законодавства про нотаріат, було порушено форми договорів купівлі-продажу, що тягне за собою визнання таких договорів недійсними.

У постанові від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в частині застосування статті 232 ЦК України зазначила, що зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №522/15095/15-ц зазначено, що тлумачення статті 232 ЦК України свідчить, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен втілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 753/7290/17 вказано про те, що за змістом статті 232 ЦК України необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Законом або статутом товариства може встановлюватися особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).

Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 цього ж Закону, Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Також, зазначена згода є обов`язковою в силу п. 5.24 Статуту Позивача.

Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, щодо того, що будь-який із представників позивача звертався до Загальних зборів Позивача за дозволом на укладення оспорюваних договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного Кодексу України, Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного Кодексу України, Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов`язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного Кодексу України, Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 241 Цивільного Кодексу України, Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Верховний Суд України у постанові від 27.04.2016 р. по справі № 6-62цс16, виснував: «З огляду на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.»

Також, ВСУ в постанові зазначає: «Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах із юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб, як у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.»

20 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/8794/16 (СДРСРУ № 73097929) вказав, що «при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.»

Відповідно до протоколу № 1 від 12.09.2003 р. було створено ТОВ «Городисський і партнери», затверджено статутні документи зазначеного товариства та обрано директором товариства ОСОБА_7 .

Протоколом № 28 від 15.12.2015 р. було затверджено чергову нову редакцію Статуту ТОВ «Городисський і партнери». Дана редакція Статуту була чинною станом на вересень-жовтень 2018 року.

Відповідно до п. 5.24 Статуту ТОВ «Городисський та Партнери», Директор товариства не має права від імені Товариства без отримання дозволу Загальних Зборів Учасників (у разі надання йому відповідних повноважень) укладати майнові та немайнові угоди на суму понад 500 000,00 грн, укладати угоди щодо отримання кредитів, застави майна Товариства, надання гарантій, поручительств на суму понад 500 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» в редакції, яка була чинною станом на момент укладення спірних договорів, Статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженим на те органам товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини). Рішення про надання згоди на вчинення правочину, вартість якого перевищує 50% вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з наданих договорів купівлі продажу, вартість кожного об`єкту нерухомого майна перевищує 500 000,00 грн, а відтак вчинення майнових угод на таку суму повинно було погоджуватись рішенням Загальних зборів учасників.

Жодні докази стосовно надання такої згоди в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Все вищевикладене свідчить про те, що нотаріус допустив ряд порушень, зокрема: не ознайомився зі змістом статуту Позивача, не витребував від представника докази наявності повноважень на укладення спірних договорів, які передбачені Статутом позивача, а саме: рішення Загальних Зборів Учасників Позивача, яке надавало б дозвіл представнику Позивача на укладення спірних договорів купівлі-продажу; не витребував від представника Позивача, який підписав спірні договори, оригінали правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності Позивача на відчужуване нерухоме майно.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

- вчинення такої дії суперечить законодавству України;

- не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

А відтак, виходячи з викладеного, нотаріус повинен був відмовити у посвідченні спірних договорів купівлі-продажу, а здійснене нотаріусом посвідчення договорів суперечить вимогам закону та тягне за собою порушення вимог щодо нотаріальної форми договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що є окремою підставою для визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

З урахуванням викладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Щодо розподілу удових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд відповідно до ст.88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України, До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов?язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов?язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 12 078,00 грн.

На підставі ст.ст. 202, 203, 215, 232, 241, 655, 657 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Городисський і партнери» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.09.2018р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГОРОДИССЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за № 2432 (адреса об?єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 , нежилі приміщення з АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1574984580000.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.09.2018р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГОРОДИССЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за № 2438 (адреса об?єкту нерухомого майна: АДРЕСА_1 , нежилі приміщення з АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1574943480000.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири від 01.10.2018р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГОРОДИССЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за №2450 (адреса об?єкту нерухомого майна: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1017691780000).

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 02.10.2018р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ГОРОДИССЬКИЙ ТА ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрований в реєстрі за №2458 (адреса об?єкту нерухомого майна: АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 124701280391).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Городисський і партнери» судовий збір у розмірі 8 052 (вісім тисяч п`ятдесят два) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Городисський і партнери» судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Городисський і партнери», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. В. Чорновола, буд. 25, літ. А, гр. прим. 227, код ЄДРПОУ 32556074,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлений 16 вересня 2024 року.

Суддя: