Ухвала

від 02.10.2024 по справі 337/5312/24

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

02.10.2024

Справа № 337/5312/24

Провадження №2/337/2193/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року місто Запоріжжя

Суддя Хортицького районного суду міста Запоріжжя Кучерук І.Г. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Запорізького комунального автотранспортного підприємства 082801 «Комунсантрансекологія» , третя особа Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна

в с т а н о в и в :

30.09.2024 року представниця позивача ОСОБА_1 - адвокат Богач А.О. звернулася досуду зпозовом, позовні вимоги якого мотивовані тим, що 22.10.2001 року, Ленінським районним судом м. Запоріжжя було постановлено вирок, яким вирішено цивільний позов та стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 солідарно на користь КАТП-082801 грошову суму у розмірі 122402,85 грн.

Ленінським районним судом м. Запоріжжя було видано виконавчий лист № 1-463 від 22.10.2001 року, який був пред`явлений до виконання до ДВС Хортицького районного м. Запоріжжя.

В порядкупримусового виконаннявиконавчого листа,державним виконавцемДВС Хортицькогорайонного м.Запоріжжя КнишС.В.,було винесенопостанову проарешт майнаборжника таоголошення заборонина йоговідчуження серіяАА №759257від 03.09.2004року,якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , а саме на частину квартири АДРЕСА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1 .

Хортицьким ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 26.02.2024 р. № 27698/29.25-30, Позивачці було повідомлено, що проведеною перевіркою в автоматизованій системі виконавчого провадження у розділах «Пошук ВП/ВД», «Пошук ВП/ВД (архів)», «Пошук ВП/ВД-спецпідрозділ», не знайдено інформації, стосовно виконавчого провадження, в ході виконання якого було винесено постанову АА №759257, видану 03.09.2004 Державною виконавчою службою у Хортицькому районі м. Запоріжжя, відповідно до якої 14.09.2004 накладено арешт на частину квартири боржника, ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , обтяження № 1301898.

Також позивачкою вказано, що будь-які виконавчі провадження, що існували відносно Позивачки є завершеними, а їх матеріали знищено за закінченням терміну зберігання.

Просить суд зняти арешт нерухомого майна, що накладений на квартиру (її частину) за адресою: АДРЕСА_2 на підставі постанови державного виконавця ДВС у Хортицькому районі м. Запоріжжя Книш С.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА № 759257 від 03.09.2004 р. та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про арешт такого нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 1301898 зареєстрованого 14.09.2004 р.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, крім іншого, суддя перевіряє додержання усіх передумов відкриття провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Звертаючись до суду з позовом, як на підставу своїх порушених прав, позивач посилається на те, що їй на праві власності належить нерухоме майно, на яке постановою державного виконавця накладений арешт.

У постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок про те, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки позивачка ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, суд приходить до висновку про те, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Схожі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11.03.2024 року(справа № 932/6245/22), від 06.05.2024 року( справа № 725/3352/23).

Суд зауважує, що боржник як сторона виконавчого провадження у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

В разі відсутності матеріалів відкритого виконавчого провадження орган державної виконавчої служби у разі звернення особи зі скаргою має обґрунтувати правомірність тривалого перебування майна особи під арештом та забороною відчуження, а тому звернення з вимогою, зокрема, щодо оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України буде ефективним способом захисту.

Як вбачається із змісту позовної заяви, арешт на майно позивачки було накладено 03.09.2004 року постановою державного виконавця в межах виконавчого провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 1-463 виданого 22.10.2001 року Ленінським місцевим судом про стягнення зі ОСОБА_1 на користь КАТК-082801 грошової суми у розмірі 122402,85 грн., яка не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а питання про зняття арешту з майна повинно вирішуватись за скаргою, поданою у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.

Оскільки заява про зняття арешту з майна підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, у відкритті позовного провадження слід відмовити.

У зв`язку з викладеним суддя, вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 її право на звернення до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби в порядку розділу VII ЦПК України.

Крім того, суддя звертає увагу ОСОБА_1 на положення ч. 1 та 2 ст. 449 ЦПК України, якою визначено строки для звернення зі скаргою.

Також роз`яснює, що у випадку відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись ст. 186, 260, 353, 354, 447 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького комунального автотранспортного підприємства 082801 «Комунсантрансекологія», третя особа Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про зняття арешту з майна.

Розяснити право на звернення до суду зі скаргою на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця відповідно до правил розділу VII ЦПК України.

Ухвала можебути оскарженадо Запорізькогоапеляційного судупротягом п`ятнадцятиднів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: І.Г. Кучерук