Рішення

від 27.09.2024 по справі 607/13858/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

27.09.2024 Справа №607/13858/24 Провадження №2/607/2976/2024

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади «Церква християн віри євангельської м. Тернополя «Спасіння» про визнання протиправною бездіяльності,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Релігійної громади «Церква християн віри євангельської м. Тернополя «Спасіння» про визнання протиправною бездіяльності.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 24.04.2024 позивач звернувся до відповідача із письмовим зверненням. Однак станом на 22.06.2024 відповідь на таке звернення відповідач не надав.

За таких підстав позивач просить визнати протиправною бездіяльність Релігійної громади «Церква християн віри євангельської м. Тернополя «Спасіння» в межах розгляду звернення позивача від 24.04.2024. Також позивач просить постановити окрему ухвалу за фактом вчинення відповідачем (посадовою особою відповідача) адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 212-3 КУпАП.

27.06.2024 позовна заява залишена без руху та позивачеві наданий строк для усунення недоліків позовної заяви. 01.07.2024 позивач усунув недоліки позовної заяви.

05.07.2024 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначене судове засідання на 23.08.2024, визначений сторонам строк для подання заяв по суті та зобов`язано відповідача надати відповідь на поставлені позивачем питання шляхом подання заяви свідка.

23.08.2024 судове засідання відкладене з метою забезпечення права позивача на подання письмової мотивованої заяви про відвід головуючої судді Марциновської І.В. від розгляду даної справи. Разом з тим така заява позивачем подана не була. 23.08.2024 позивач подав до суду заяву про призначення справи до розгляду по суті. Судове засідання призначене на 03.09.2024.

03.09.2024 у судовому засіданні оголошена перерва до 27.09.2024 з підстав неподання відповідачем заяви свідка та ненадання відповідей на поставлені позивачем запитання.

26.09.2024 відповідач подав до суду додаткові пояснення у справі, а також заяву свідка, у якій надав відповідь на поставлені позивачем запитання. У додаткових поясненнях відповідач вказав, що дійсно 24.04.2024 від позивача на електронну адресу відповідача надійшло звернення у формі заяви щодо висловлення позиції відповідача. 08.07.2024 відповідач надіслав на електронну адресу позивача відповідь на таке звернення. Пропуск строку наданні цієї відповіді відповідач обґрунтовує наявністю судових справ за позовом ОСОБА_1 щодо інших звернень, активною перепискою з позивачем, воєнним станом та частими повітряними тривогами і відключенням електроенергії, а також зміною керівника відповідача та пов`язаною у зв`язку із цим передачею усіх справ від попереднього пресвітера до нового. За таких обставин відповідач зареєстрував звернення позивача лише 01.07.2024 та у найкоротші строки надав відповідь на таке звернення. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 27.09.2024 позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю. Пояснив, що веде особистий блог та досліджує питання запобігання домашньому насильству. З цією метою звертається до різних релігійних організацій з письмовими звернення. Так само 24.04.2024 позивач направив електронною поштою звернення відповідачу. У вказаному зверненні серед іншого просив розглядати звернення за його участю. Однак у встановлений законом 30-денний строк відповідь на указане звернення позивачу не надана. Не заперечував, що станом на даний час таку відповідь отримав. Разом з тим наполягав на задоволенні позову, оскільки визнання бездіяльності відповідача протиправною буде підставою для притягнення відповідача до адміністративної відповідальності. Не зміг пояснити, яким чином станом на даний час задоволення позову зможе захистити його права та у чому полягає порушення цих прав.

У судове засідання відповідач Релігійна громада «Церква християн віри євангельської м. Тернополя «Спасіння», належним чином повідомлена про дату, час та місце цього засідання, явку уповноваженого представника не забезпечила. У письмових додаткових поясненнях відповідач просив розгляд справи здійснювати без участі його представника.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Статтею 5 Закону України «Про інформацію» визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Суд встановив, що 24.04.2024 ОСОБА_1 направив на електронну пошту Релігійної громади «Церква християн віри євангельської м. Тернополя «Спасіння» заяву, у якій просив висловити позицію церкви щодо ряду фактів, у тому числі щодо протидії домашньому насильству (а.с. 4, 5). Указані обставини, а також факт отримання такої заяви визнавався та не заперечувався відповідачем у письмових поясненнях.

При цьому з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 28.05.2024 вбачається, що релігійна громада «Церква християн віри євангельської м. Тернополя «Спасіння» зареєстрована як юридична особа з 15.07.2015, код ЄДРПОУ 39897023 з видом діяльності 94.91 Діяльність релігійних організацій.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Отже, законодавство України у будь-яких правовідносинах захищає права громадянина на інформацію, яка йому для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, а відтак особа (юридична особа), яка має відповідну інформацію, має її надати.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Так, заявою (клопотанням) вважається звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»).

Статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» встановлено вимоги до звернення, відповідно до якої, зокрема: 1) звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань; 2) звернення може бути усним чи письмовим; 3) письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення); 4) у зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених ч. 1 ст. 7 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Так, аналізуючи звернення ОСОБА_1 у формі заяви від 24.04.2024, що направлене на електронну адресу релігійної громади «Церква християн віри євангельської м. Тернополя «Спасіння» - tern.church.salvation@gmail.com, суд дійшов висновку, що таке звернення відповідає вимогам, визначеним у ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», а відтак відповідач був зобов`язаний зареєструвати та розглянути указане звернення шляхом надання позивачеві письмової відповіді у строки, передбачені Закону України «Про звернення громадян».

Разом з тим, як вбачається із наданих відповідачем письмових пояснень, звернення позивача зареєстроване відповідачем лише 01.07.2024 та 08.07.2024 на дане звернення надана відповідь шляхом її надіслання на електронну адресу, зазначену позивачем. Факт отримання такої відповіді не заперечувався у судовому засіданні і самим позивачем.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про запрошення його на засідання органу, що розглядатиме подану заяву, слід зазначити, що така вимога не містить уточнень щодо форми участі ОСОБА_1 у відповідному засіданні При цьому у заяві ОСОБА_1 адресою проживання зазначив АДРЕСА_2, у той час як місцем знаходження відповідача є АДРЕСА_1 .

Суд вважає, що такі обставини свідчать про об`єктивну неможливість відповідача здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 за участю останнього. Докази того, що позивач висловлював вимогу прийняти участь у засіданні в режимі відеоконференції та що відповідач має можливість забезпечити проведення такого засідання у режимі відеоконференції, суду не надані.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач, надаючи відповідь на звернення лише 08.07.2024, порушив визначені ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» терміни розгляду звернення, надавши відповідь на вказане звернення після відкриття провадження у даній цивільній справі.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Гарантоване ст. 55 Конституції України та ст. 2 ЦПК України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Водночас, встановив суд під час розгляду даної справи, після звернення ОСОБА_1 із цим позовом до суду відповідач надав відповідь на звернення позивача.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Аналізуючи дану норму закону, суд зауважує, що такий спосіб захисту як визнання протиправною бездіяльності релігійної організації законодавцем не визначений. При цьому для того, щоб застосувати такий спосіб захисту, суд має встановити наявність дійсно порушеного права позивача та що унаслідок застосування даного способу захисту порушене право позивача бути відновлене та захищене.

Разом з тим, визнавши протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання строку розгляду звернення позивача, суд не відновить порушеного, на думку позивача, права, оскільки відповідь на це звернення вже ним отримана.

Указаних висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.07.2018 у справі № 800/580/17 та від 21.04.2021 у справі № 9901/327/20.

Щодо посилання позивача на те, що наявність указаного судового рішення, яким позов буде задоволений, надасть можливість притягнути винних осіб до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 7 ст. 212-3 КУпАП, суд зауважує, що наявність складу адміністративного правопорушення встановлюється саме під час розгляду справи про таке правопорушення, а відповідні висновки суду можуть враховуватися навіть за умови, що такі викладені у мотивувальній, а не резолютивній частині судового рішення.

Указане так само є підставою і для відмови у клопотанні позивача про постановлення окремої ухвали за фактом вчинення відповідачем (посадовою особою відповідача) адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 212-3 КУпАП, оскільки, як зазначив суд вище, факт вчинення такого правопорушення може бути встановлений лише під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією з кодом 2264-2579-1830-5171 від 23.06.2024 (а.с. 7). Відтак з урахуванням вказаних норм закону сплачений судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Релігійної громади «Церква християн віри євангельської м. Тернополя «Спасіння» про визнання протиправною бездіяльності відмовити повністю.

Судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Релігійна громада «Церква християн віри євангельської м. Тернополя «Спасіння», місцезнаходження: вул. Микулинецька, буд. 8, м. Тернопіль; реєстраційний номер облікової картки платника податків 39897023.

СуддяІ. В. Марциновська

Повне судове рішення складене 02.10.2024.