Ухвала

від 02.10.2024 по справі 947/29293/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/29293/24

Провадження № 4-с/947/57/24

УХВАЛА

Імене України

02.10.2024 м. Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участю секретаря Бродецької Т.В., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Гагарінського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування обтяження у виді арешту нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2024 до Київського районного суду м. Одеси в інтересах ОСОБА_1 (надалі також скаржник) звернувся адвокат Мішустін Микита Костянтинович зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Гагарінського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про скасування обтяження за реєстраційним №8657822 у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови серії АА №733580 від 03.08.2008, винесеної старшим державним виконавцем Відділу держаної виконавчої служби Гагарінського РУЮ у м.Севастополі Байтіміровою В.У.

На підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 23.09.2024 провадження у справі було відкрито. Справу призначено до судового розгляду на 02.10.2024.

24.09.2024 через систему «Електронний суд» ЕСІТС на адресу Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлено копію ухвали про відкриття провадження за скаргою ОСОБА_1 з пропозицією надати відзив.

26.09.2024 на адресу суду надійшло клопотання представника скаржника адвоката Мішустіна М.К. про розгляд скарги за відсутності скаржника та його представника. Заявлені у скарзі вимоги підтримують у повному обсязі.

02.10.2024 на час розгляду справи відзив від Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не надійшов. Управління про причини неподання відзиву не повідомило. Отже справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Перевіривши доводи скаржника, дослідивши наявні в матеріалах справи документи на їх підтвердження, суддя доходить висновку про необхідність задоволення скарги з таких підстав.

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, долученої до матеріалів скарги, встановлено, що державним виконавцем Гагарінського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Байтіміровою В.У. на підставі постанови серії АА №733580 від 03.08.2008 накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 8657822).

Згідно з відповіддю №5352/04.1-19 від 18.03.2024 на запит адвоката Мішустіна М.К. Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомило, що з часу початку окупації АРК Крим з органів ДВС АРК Крим до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчі провадження, зокрема щодо ОСОБА_1 , не передавалися та на примусовому виконанні не перебували.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється діяКонституціїта законівУкраїни,а такожміжнародних договорів,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Відтак з 20.02.2014 уповноваженими органами України припинено обмін документами з так званими незаконно сформованими органами окупаційної влади АРК Крим. Однак це не повино впливати на права громадян України та залишати їх у стані правової невизначеності.

За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).

Оскільки в матеріалах справи відсутні дані про стан виконавчого провадження, у якому на майно скаржника накладений арешт, а отримати інформацію з тимчасово окупованої території АРК Крим не має можливості, суд уважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин чинне законодавство України.

Водночас, на час вчинення арешту чинний на той час Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 за № 606-XIV передбачав, що державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Виходячи з приписів указаної норми розумний строк вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні відносно скаржника вже закінчив свій перебіг.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016

№1404-VIII державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.4, 5ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

З кумулятивного аналізу приписів вказаних норм Закону України «Про виконавче провадження» логічно випливає, що під час закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, арешт, накладений на майно (кошти) боржника за загальним правилом повинен бути знятий, а відомості про боржника виключені з Єдиного реєстру боржників.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1ст. 2 ЦПК України).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч. 1, 2, 4ст. 10 ЦПК України).

Водночас,при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України).

Так, ст. 41 Конституції Українипередбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічні приписи містить норма ст. 321 ЦК України.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року).

Отже будь-яке позбавлення/обмеження права власності повино бути вчинене відповідно до закону, передбачати досягнення легітимної мети та бути пропорційним цій меті.

У даній справі суд установив, що арешт на майно скаржника у виконавчому провадженні накладено більше 16 років тому. Будь-які виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), які передавалися з тимчасово окупованої території АРК Крим, зокрема щодо стягнення виконавчого збору, відсутні. Також не встановлено наявності будь-яких претензій майнового характеру від стягувачів у інших виконавчих провадженнях, де боржником є ОСОБА_1 .

Отже наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувачів, є невиправданим втручанням у справо особи на мирне володіння майном та буде, на думку суду, носити для нього надмірний тягар.

З огляду на викладене суд доходить висновку про необхідність задоволення скарги ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, керуючись ст.447-451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на бездіяльність посадових осіб Гагарінського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ №35052665, адреса: АРК Крим, м. Севастополь, просп. Жовтневої революції, буд. 8) та посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ №43315529, адреса: м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 34) задовольнити.

2. Скасувати обтяження за реєстраційним №8657822 у виді арешту нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі постанови серії АА №733580 від 03.08.2008, винесеної старшим державним виконавцем ВДВС Гагарінського РУЮ у м. Севастополі Байтіміровою В.У.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцятиднів з дня її проголошення.

Суддя К. А. Цирфа