Постанова

від 30.09.2024 по справі 456/6234/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/6234/23 Головуючий у 1 інстанції: Бораковський В. М.

Провадження № 22-ц/811/1099/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Ковальчука Ю.П.,

з участю: представника апелянта - адвоката Безушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 березня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви заявник покликався на те, що зареєстрований та проживає із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є його батьком та має статус особи з інвалідністю другої групи, згідно заключення ЛКК від 05.09.2023 №503, виданого КНП Стрийської міської ради "Стрийська центральна районна лікарня", потребує постійного стороннього догляду. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та брат заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані по АДРЕСА_1 . Фактично проживають за даною адресою заявник ОСОБА_1 , його батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 . Батько заявника є інвалідом II групи внаслідок психічного розладу та не може самостійно себе обслуговувати в побуті, потребує сторонньої допомоги. Мати заявника ОСОБА_2 є непрацездатною особою пенсійного та похилого віку і не може здійснювати постійний догляд за своїм чоловіком. ОСОБА_3 , має статус багатодітного батька, який виховує трьох неповнолітніх дітей, та проживає окремо від батьків, у зв`язку з чим не може здійснювати постійний догляд за своїм батьком. Зазначає, що є єдиною особою, який здійснює догляд та піклується про свого батька, а саме, доглядає його, прибирає житло, готує їжу, купує необхідні ліки, продукти харчування, сплачує комунальні послуги, забезпечує всім необхідним. Догляд здійснює добровільно, на безоплатній основі.

Враховуючи викладене, в заявника виникла необхідність для звернення до суду із заявою про встановлення факту здійснення ним постійного догляду за своїм батьком ОСОБА_1 . Просив задовольнити заявлені вимоги, у зв`язку з тим, що факт здійснення ним догляду за ОСОБА_1 , який потребує постійного догляду, має для нього юридичне значення, яке породжує виникнення прав та обов`язків щодо отримання соціальних пільг і виплат, а також виникнення прав та обов`язків, визначених Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 березня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

Вважає, що рішення ухвалене за неповно з`ясованих обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, обставини визнані судом встановленими - недоведені, має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, у зв`язку з чим рішення суду є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Вказує, що ним доведені належними, допустимими та достовірними доказами, які у своїй сукупності є достатніми для встановлення даного факту, що має юридичне значення. Вважає, що ним було наведено та підтверджено доказами усі сімейні обставини, які свідчать, що лише в нього як сина є можливість здійснювати догляд за своїм батьком, який є інвалідом 2 групи та потребує постійного стороннього догляду.

Також, зазначає, що в судовому засіданні ним було вказано, що він є фізичною особою підприємцем, і рівень його доходу не дозволяє перебувати на обліку в управлінні соціального захисту населення міської ради Стрийського району Львівської області, та одержувати будь який із видів державної соціальної допомоги у зв?язку із потребою в постійному догляді за своїм батьком. Тому він і не звертався до зазначеного управління з проханням щодо здійснення догляду за батьком на непрофесійній основі. Даний факт не було досліджено судом та не взято до уваги при прийнятті рішення.

Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, представника апелянта - адвоката Безушко О.І. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не подав до суду жодних доказів, які б вказували на неможливість одержання ним документу у відповідному компетентному органі соціального захисту, що посвідчує факт надання ним постійного догляду за батьком за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, не надав документів про те, що він є надавачем соціальних послуг або витягу з реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, доказів звернення. до органів соціального захисту із заявою про призначення особи, яка буде здійснювати за нею догляд.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 16.08.2002 Стрийським МРВ УМВС України у Львівській області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Слобідка Стрийського району Львівської області.

Згідно із довідкою МСЕК № 2 серія 12 ААГ № 373540, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, загальне захворювання, безтерміново. Висновок про умови та характер праці - домогосподарська праця під контролем та наглядом.

Згідно заключення ЛКК від 05.09.2023 № 503, виданої КНП Стрийської міської ради «Стрийська центральна районна лікарня», ОСОБА_1 потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу № 93 від 05.09.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з сином ОСОБА_1 за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Слобідка. За рівнем обмеження здатності до спілкування; обмеження здатності контролювати свою поведінку. Потребує постійного стороннього догляду.

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 серія НОМЕР_3 від 05.09.2023, виданого Пенсійним фондом України ОСОБА_1 , вид пенсії за віком, 2гр., загальне захворювання.

Відповідно до довідки про склад сім`ї № 330 від 06.09.2023, виданною старостою Миртюківського старостинського округу про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 06.09.2023 встановлено, що фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 , заявник ОСОБА_1 , його батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 . Батько заявника є інвалідом II групи внаслідок психічного розладу та не може самостійно себе обслуговувати в побуті, потребує сторонньої допомоги.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрували шлюб 14.07.1984 Стрілківською сільською радою Стрийського району Львівської області. Дружині після укладення шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_5 . Вказане підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 14.07.1984.

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого 16.08.2002 Стрийським МРВ УМВС України у Львівській області, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Слобідка Стрийського району Львівської області.

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 серія НОМЕР_7 від 07.04.2011, виданого Пенсійним фондом України ОСОБА_2 , вид пенсії - за віком.

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 , виданим 19.03.1987 Стрілківською сільською радою Стрийського району Львівської області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Слобідка Стрийського району Львівської області (батьки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ).

Відповідно до посвідчення НОМЕР_9 від 01.08.2023, виданого Управлінням соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 мають статус багатодітних, діти: ОСОБА_7 2015 р.н, ОСОБА_8 2021 р.н., ОСОБА_9 2023 р.н.

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 , виданим 17.01.2015 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львіського міського управління юстиції, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у м.Львів (батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ).

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_11 , виданим 19.02.2021 Сихівським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 у м.Львів (батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ).

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_12 , виданим 11.07.2023 Сихівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 у м.Львів (батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ).

ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , зареєстрували шлюб 30.09.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану міста Стрия Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області. Дружині після укладення шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_5 . Вказане підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_13 від 30.09.2010.

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_14 , виданим 28.04.1989 Стрілківською сільською радою Стрийського району Львівської області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 у с. Слобідка Стрийського району Львівської області (батьки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ).

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_15 , виданого 17.05.2005 Стрийським РВ УМВС України у Львівській області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 у с. Слобідка Стрийського району Львівської області.

Згідно частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов:

- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року № 560/17953/21.

Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.

Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.

Отже, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлення факту здійснення постійного догляду

ОСОБА_1 за батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідне йому для отримання права на відстрочку від призову на військову під час мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до абзацу дванадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Загальні положення щодо отримання та надання соціальних послуг, зокрема і постійного догляду, врегульовані Законом України «Про соціальні послуги». Цим Законом визначено категорії осіб, які мають право на отримання соціальної послуги з догляду, надавачів такої соціальної послуги тощо. Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації за догляд затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги (пункт 10 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги»).

За змістом пунктів 6, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг (автоматизованої інформаційно-телекомунікаційна системи, призначеної для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг).

Згідно з пунктами 1, 3 частини шостої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є особами з інвалідністю I групи; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (частина сьома статті 13 Закону України «Про соціальні послуги»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040 затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про соціальні послуги» до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;

2) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;

3) виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад.

Відповідно до положень частини четвертої статті 11 Закону України «Про соціальні послуги» до повноважень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад належать, серед іншого, визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах, у тому числі із залученням надавачів соціальних послуг недержавного сектору, оприлюднення відповідних результатів; інформування населення про перелік соціальних послуг, їх зміст і порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров`я; здійснення заходів для виявлення вразливих груп населення та осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; ) забезпечення за результатами оцінювання потреб особи/сім`ї надання базових соціальних послуг особам/сім`ям відповідно до їхніх потреб, вжиття заходів з надання інших соціальних послуг таким особам/сім`ям шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору та/або залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо), та/або на умовах договору з уповноваженими органами, передбаченими пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті; забезпечення ведення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг на місцевому рівні.

Згідно із частиною шостою статті 15 Закону України «Про соціальні послуги» формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг.

Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року № 99, згідно з положеннями якого за заявою надавача соціальних послуг у розділі «Надавачі соціальних послуг - фізичні особи» мають бути внесені відомості про надавачів соціальних послуг, які мають право на отримання витягу з цього Реєстру (пункти 32, 35, 36, 41).

Для засвідчення відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг можуть отримати витяг з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який призначений для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг, визначених законодавством.

Отже, для отримання базової соціальної послуги, особа або її представник має звернутись із заявою про надання соціальної послуги за місцем свого проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об`єднаної територіальної громади, який після оцінювання потреби особи/сім`ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг, яке може бути оскаржено до суду (частина перша статті 19, стаття 20, частини перша, четверта статті 21 Закону України «Про соціальні послуги»).

Наведене законодавство свідчить, що для отримання підтвердження факту здійснення догляду за особою, яка потребує постійного догляду надавач соціальної послуги має бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який на місцевому рівні ведуть виконавчі органи місцевих рад та за заявою особи підтверджують такий статус шляхом видачі протягом 30 днів безкоштовної довідки про здійснення догляду за особою, яка потребує постійного догляду.

Таким чином, законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за станом здоров`я потребує соціальної послуги з догляду, про встановлення якого просить заявник, у зв`язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.

Схожі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 283/1199/23; від 29 березня 2024 року у справі № 378/760/23.

Суд застосовує норми права з урахуванням принципу розумності та справедливості. У цьому контексті апеляційний суд зазначає, що законодавець аналогічним чином унормував позасудовий порядок встановлення факту здійснення особою постійного догляду у чинному законодавстві про мобілізаційну підготовку та порядок мобілізації.

У справі, що переглядається, відсутні відомості про те, що заявник, як надавач соціальних послуг, звертався із заявою до компетентних органів, був включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг або отримав відповідну відмову.

З огляду на викладене, надані заявником докази не свідчать, що він використав позасудовий порядок встановлення факту того, що він є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за своїм батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте суд першої інстанції на наведене уваги не звернув, внаслідок чого помилково розглянув заяву ОСОБА_1 по суті, чим порушив норми процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

З урахування викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України».

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Оскільки розгляд заяви ОСОБА_1 віднесено до повноважень інших органів і за законом не підлягає судовому розгляду, суд першої інстанції, відкривши провадження у вказаній справі відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, повинен був закрити провадження у даній справі з підстав того, що вказана справа не підлягає розгляду у в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 255, 367, 374, 377, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 березня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2024 року.

Головуючий : Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.