Рішення

від 30.09.2024 по справі 120/4927/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 вересня 2024 р. Справа № 120/4927/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2022 - 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, грошової допомоги для оздоровлення, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 17.05.2023.

Відтак, з метою зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таку компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 22.04.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

03.05.2024 представник позивача подав заяву про усунення недоліків позову.

Ухвалою 10.05.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Установлено строк для подання заяв по суті.

Копію ухвали від 10.05.2024 надіслано військовій частині в її електронний кабінет та доставлено 11.05.2024 о 00:44, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Проте, у встановлений судом строк військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України відзив на позовну заяву не подала, як і не надходило до суду заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву.

Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 у справі № 500/8027/21 дійшов висновку, що довідка про доставку в електронному вигляді рішення суду є належним доказом отримання стороною такого рішення.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, виходячи з вищенаведених положень КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, а відтак суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в письмовому провадженні, за наявними в ній матеріалами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 22.09.2015 (а.с.19).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 16.05.2023 № 155 позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 17.05.2023 (а.с. 20).

22.09.2023 позивач через представника звернувся до відповідача із заявою про надання інформації про нараховані та фактично виплачені суми позивачу у зв`язку із виключенням із списків особового складу частини.

Відповідач листом від 13.01.2024 № 50/28/12-448 надіслав позивачу розрахунковий лист за травень 2023 рік та довідку нарахувань та виплат грошового забезпечення та додаткових видів оплат за період з лютого 2023 по травень 2023 рік.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань та грошову допомогу для оздоровлення, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд зазначає таке.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" № 504/96-ВР від 15.11.1996 (далі Закон № 504/96-ВР) установлені такі види відпусток: щорічні відпустки; основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 3551-ХІІ) передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 2011-ХІІ) визначено порядок надання військовослужбовцям відпусток.

Абзацом 3 п. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Згідно із п. 18 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовцям надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Щорічна основна відпустка, зазначена в абзаці першому цього пункту, надається протягом календарного року частинами не більше 15 календарних днів, за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.

Проаналізувавши вищевказані правові норми, суд зазначає, що Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби у випадку неподання ним окремого рапорту.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Крім того, п. 3 розділу XXXI Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197 встановлено наступне:

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення (Пункт 5 розділу XXXI).

Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону № 504/96-ВР та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у зразковій справі № Пз/9901/4/19 (№ 620/4218/18).

Суд встановив, що у витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 16.05.2023 № 155 відомостей про виплату при звільненні позивачу компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки не зазначено. Докази виплати такої компенсації відповідачем до суду не подано.

Отже, відповідач не довів правомірність ненарахування та невиплати позивачу при звільненні грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-XII, що свідчить про наявність протиправної бездіяльності.

Як наслідок, з метою захисту порушених прав позивача, наявні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу відповідну грошову компенсацію за визначений період.

Щодо позовних вимог про нарахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 2, 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Підпунктом 3 п. 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260 затверджено "Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам".

Порядком № 260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає, в тому числі одноразові грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Розділом XXIV цього Порядку регламентовано порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (п. 1) Військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов`язків за посадами (п. 2). Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (п. 7). Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги (п. 9).

Пунктами 1 та 2 Розділу XX Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 березня 2018 року № 200, визначено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за рішенням командира військової частини надається в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі військової частини, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець має право згідно із чинним законодавством України на день звернення. Розмір матеріальної допомоги визначається комісією на підставі інформації, наданої фінансовим відділенням (службою) військової частини про затверджений фонд грошового забезпечення та можливість проведення виплати. Склад комісії затверджується наказом командира військової частини. (п. 1) Матеріальна допомога надається на підставі рапорту в кожному конкретному випадку (п. 2).

Проаналізувавши наведені нормативно-правові приписи, суд дійшов висновку, що матеріальна допомога військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу; надається військовослужбовцям у межах асигнувань та у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення; надається за заявою (рапортом) військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника).

Пунктом 1 Розділу XIX Наказу 200 встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (у тому числі слухачам, ад`юнктам і курсантам вищих військових навчальних закладів Національної гвардії України із числа військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом), які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір допомоги для оздоровлення визначається з урахуванням посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право за обійманою ним штатною посадою згідно із чинним законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги. (п. 4 Розділу XIX Наказу 200).

Суд встановив, що згідно з наказом від 16.05.2023 № 155 позивачу не було виплачено матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік станом на день виключення зі списків особового складу та грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, хоча позивач звертався до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення.

За таких обставин, бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (17.05.2023) матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення є протиправною, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вимоги зобов`язального характеру підлягають задоволенню в силу того, що вони є похідними від основних вимог, задоволення яких залежить від задоволення останніх (п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а відшкодування інших витрат не заявлено.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2022-2023 роки, виходячи із розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 17.05.2023.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2022-2023 роки, виходячи із розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 17.05.2023.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виходячи із розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 17.05.2023.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виходячи із розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 17.05.2023.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення, виходячи із розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 17.05.2023.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення, виходячи із розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 17.05.2023.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна