Рішення

від 02.10.2024 по справі 160/16774/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 рокуСправа №160/16774/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРШИЙ КООПЕРАТИВНИЙ ЕЛЕВАТОР" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08.05.2024 №ПШ 040692 на суму 17000 грн;

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ КООПЕРАТИВНИЙ ЕЛЕВАТОР» за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код за ЄДРПОУ 39816845, Адреса: 03150, м. Київ, Фізкультури, буд. 9) сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області від 08 травня 2024 року № ПШ040692 до нього застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення: допущено порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону. Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає, що її винесено незаконно, а тому така підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 257 КАС України.

Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Витребувано у відповідача, у термін встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії усіх документів, покладених в основу прийнятої постанови № 040692 від 08.05.2024.

26.07.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 08.05.2024 № 040692. Відповідно до акту № АР 015669 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.03.2024, зокрема встановлено, таке:

«Направлення на перевірку 25.03.2024 № 001658. Під час перевірки виявлено порушення перевозився вантаж де на момент перевірки у водія не була вставлена у слот цифрового тахографа картка водія. Відсутній реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія. У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону. Пояснення водія про причини порушень: Інспектор ОСОБА_1 не вміє користуватися тахографом. Протокол виписаний неправомірно, карта водія була вставлена в тахограф. З даним актом не згоден.». Крім цього, відповідач наголосив, що одним із обов`язкових документів у разі використання цифрового тахографа є роздруківка даних про режим роботи та відпочинку. Натомість з роздруківки даних роботи цифрового тахографа, зробленої в момент проведення перевірки, водієм не використовується картка водія, відповідно це позбавляє можливості перевірити дотримання вимог Положення про робочий час та відпочинок водіїв колісних транспортних засобів. Роздруківка даних роботи тахографа відбувається з карткою водія, таким чином, якщо картка була вставлена у тахограф, на роздруківці обов`язково буде зазначено прізвище водія. В даному випадку, при роздруку відсутні ідентифікаційні дані водія, а тому інформація щодо праці та відпочинку водія відсутня, саме через те, що водій не використовував картку водія, а отже роздруківка даних фактично відсутня. Зважаючи на все вищевикладене, просив суд поновити строк для подання відзиву на адміністративний позов та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

01.08.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, зокрема, позивач проти доводів відповідача заперечував та зазначив, що оскаржувана постанова винесена без наявності в діях підприємства фактів правопорушень та з порушенням передбаченої процедури накладення стягнення, а саме: водій забезпечив під час поїздки належне ведення тахографу; законом передбачено альтернативні можливості наявності відповідних документів: заповнені карти, або картку водія, або роздруківку даних роботи тахографа; водій пред`явив один із двох зазначених альтернативних документів індивідуальну картку водія; у водія була вставлена в слот індивідуальна карта водія; а тому в даному випадку в діях підприємства відсутні порушення приписів ст.48 Закону «Про автомобільний транспорт» (Розділ ІІ позову); в оскаржуваній постанові, яка є актом індивідуальної дії, що порушує права підприємства, не зазначено суті порушення та конкретної норми закону, яка порушена, що підтверджує не встановлення складу правопорушення та унеможливлює притягнення до відповідальності (Розділ ІІІ позову). А сам штраф є лише протиправними діями державного органу відносно суб`єктів господарювання. Крім цього, позивач наголосив, що відзив подано особою, яка є процесуально недієздатною. А тому такий відзив не може враховуватись під час розгляду справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву у справі №160/16774/24 - задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву, поновлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та прийнято його до розгляду.

19.08.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з довідкою від 01.10.2024 №334 Дніпропетровського окружного адміністративного суду, суддя Калугіна Н.Є., відповідно до наказу голови суду від 04.09.2024 №561-к з 18.09.2024 по 20.09.2024 та наказу від 16.09.2024 №591-к з 20.09.2024 по 01.10.2024 перебувала у відрядженні, тому справу розглянуто з дотриманням розумного строку.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Судом встановлено, і це не заперечується сторонами, що Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області, відповідно до Порядку 1567, здійснювались заходи державного нагляду (контролю) на автомобільному транспорті, шляхом проведення рейдової перевірки, 27.03.2024 на а.д. Н-14 с. Капустине, Миколаївська область.

Перевірено транспортний засіб марки RENAULT С440 реєстраційний номер НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ) та напівпричепа BODEX KIS 3B реєстраційний номер НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 ).

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, останній належить ТОВ «Перший кооперативний елеватор».

Транспортний засіб обладнаний діючим та перевіреним цифровим тахографом.

Даним транспортним засобом керував водій ОСОБА_2 .

Водій надав для перевірки: протокол перевірки та адаптації тахографа UA139N000487B, та індивідуальну картку водія НОМЕР_5 . Інші документи для перевірки не надавались.

Під час перевірки виявлено що на момент перевірки водій у слоті цифрового тахографа не використовує особисту картку водія, відсутній реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснювалася, відповідно до направлення на рейдову перевірку № 001658 від 25.03.2024 року.

За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР 015669 від 27.03.2024, в якому зазначено, зокрема, що 27.03.2024 о 09:00 проведено перевірку транспортного засобу марки RENAULT, BODEX, номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , водій ОСОБА_2 , під час перевірки встановлено порушення - перевозився вантаж, де на момент перевірки у водія не була вставлена в слот цифрового тахографа картка водія, відсутній реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія, чим порушено вимоги абз. 3 ч. 1 - Перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статі 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Водій ОСОБА_2 в акті надав такі пояснення: «інспектор ОСОБА_1 не вміє користуватися тахографом. Протокол виписаний неправомірно, карта водія була вставлена в тахограф. З даним актом не згоден» та відмовився від підпису акту. Посадова особа ознайомила водія з актом та зробила відповідний запис у акті, відповідно до вимог пункті 22 Порядку № 1567.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Дмитром Дяденчуком було винесено постанову №040692 від 08.05.2024 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ТОВ «Перший кооперативний елеватор», у сумі 17 000 грн., за порушення вимог ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачене абзацом 3 частиною 1 статі 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Доводи представника позивача щодо неприйняття судом відзиву на позовну заяву спростовуються матеріалами справи, зокрема, в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву підписаний представником відповідача - ОСОБА_3 , докази направлення відзиву на адресу позивача засобами підсистеми "Елетронний суд", повноваження представника відповідача підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також наказом №1254-К від 18.10.2023 про призначення ОСОБА_3 на посаду головного спеціаліста відділу правової роботи в територіальних органів Юридичного департаменту Державної служби України з безпеки на транспорті.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом № 2344-ІІІ.

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

На виконання вимог абз. 4 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі Положення №103).

Відповідно до п. 1 Положення №103, Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно із пп. 1 п. 4 Положення №103, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п. 8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті визначає організаційно-правовий статус, основні завдання, функції, повноваження та організаційні засади діяльності територіальних органів Укртрансбезпеки, утворених відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 196-р від 03.03.2020 "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".

Цим Положенням передбачено, що територіальний орган є структурним підрозділом апарату Укртрансбезпеки і забезпечує виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а такий, що утворений як міжрегіональний територіальний орган, - на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, на які поширюються його повноваження.

Частинами 14, 17, 18 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567).

Згідно із пунктами 2 та 4 Порядку № 1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. Положення про формений одяг, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку посадової особи та працівника Укртрансбезпеки затверджує Мінінфраструктури. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Відповідно до п. 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно із п. 15 Порядку № 1567, встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.

Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 20-22 Порядку № 1567).

Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до п. 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до статті 48 Закону №2344, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, перелік документів згідно вказаною нормою не є вичерпним.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344 передбачена відповідальність автомобільних перевізників за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для застосування до позивача, як автомобільного перевізника, відповідальності, передбаченої абзацом 3 статті 60 Закону №2344-III, слугувало перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме на момент проведення перевірки картка водія не була вставлена у слот цифрового тахографа, а також ненадання передбаченого законодавством іншого документа - реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів установлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385).

Норми даної Інструкції поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (п. 1.3. Інструкції), без поділу на міжнародні та внутрішні перевезення.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікована Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Згідно з ч. 3 ст. 10 зазначеної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

Відповідно до п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, що затверджене Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року за № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв (п. 1.5 Положення).

Згідно з п. 6.3 вказаного Положення водій, що керує ТЗ (транспортним засобом), який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (п. 1.3 Положення).

З аналізу наведених приписів законодавства слідує, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Окрім того, відповідно до п. 1.4 Інструкції № 385, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з п. 2.4 Інструкції № 385, транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений в постанові від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17.

Отже, в силу зазначених правових приписів Інструкції № 385 законодавець прямо визначає обов`язок водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа.

Тобто, наведені норми зобов`язують водія транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом мати однин з передбачених Інструкцією №385 документів: або картку водія або роздруківку даних роботи тахографа.

Судом встановлено, що транспортний засіб, який був об`єктом перевірки, обладнаний працюючим та повіреним цифровим тахографом, що власне не заперечується відповідачем.

Також суд враховує, що відповідачем не доведено відсутності у водія станом на час перевірки картки водія № НОМЕР_5 , що видана ДП "ДержавтотрансНДІпроект" 23.09.2022 року терміном дії до 22.09.2027 року. Відповідач лише наголошує на тому, що особиста картка водія не використовується у відповідному слоті цифрового тахографа.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344 передбачає відповідальність саме за відсутність на момент перевірки визначених законом документів, а не їх використання. Такими документами згідно п. 3.3 Інструкції № 385 в даному випадку мали бути картка водія чи роздруківку даних роботи тахографа. Таким чином, оскільки у водія позивача на момент перевірки хоч і була відсутня роздруківка роботи цифрового тахографа, проте, за наявності у останнього діючої картки водія констатувати недотримання позивачем вимог ст. 48 Закону №2344 в цьому випадку не має підстав.

Таким чином, на переконання суду, відповідачем в порушення норм вказаного закону притягнуто до відповідальності позивача за порушення, яке він не вчиняв та застосовано санкцію за нормою, яка не підлягала до застосування (абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-11).

Натомість, аналіз абзацу восьмого частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ дає підстави дійти висновку, що до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів, яка є спеціальною нормою для вказаного виду порушення.

Відсутність особистої картки водія в слоті тахографа, на думку суду, не є тотожним поняттю відсутності у водія передбачених законодавством документів, а може свідчити про порушення водієм (в разі його вчинення) обліку робочого часу та часу відпочинку, оскільки саме з такою метою вона там розміщується.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що оспорювана постанова відповідача від 08.05.2024 №ПШ 040692 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ КООПЕРАТИВНИЙ ЕЛЕВАТОР» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

За таких обставин суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам на підтримку заявлених позовних вимог, позаяк вони не впливають на викладений вище висновок суду про скасування винесеної відповідачем постанови від 08.05.2024 №ПШ 040692 та, відповідно, задоволення позовних вимог.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розподіл судових витрат здійснити, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 77-78, 139, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08.05.2024 №ПШ 040692 на суму 17000 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код за ЄДРПОУ 39816845, 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ КООПЕРАТИВНИЙ ЕЛЕВАТОР» (52600, Дніпропетровська обл., Васильківський р-н, смт Васильківка, вул. Будівельників, буд. 60А, код ЄДРПОУ 39548143) суму сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 02.10.2024 року.

Суддя Н.Є. Калугіна