Рішення

від 09.09.2024 по справі 160/17271/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 рокуСправа №160/17271/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

01.07.2024 Жовтоводська окружна прокуратура Дніпропетровської області (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах держави до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, яка полягає у непроведені реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 13963, яка знаходиться за адресою: вул. ім. В.В. Варена, 9, м. Вільногірськ в Кам`янському районі Дніпропетровської області;

- зобов`язати Вільногірську міську раду Дніпропетровської області вчинити дії щодо реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 13963, яка знаходиться за адресою: вул. ім. В.В. Варена, 9, м. Вільногірськ в Кам`янському районі Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що окружною прокуратурою під час здійснення представницької діяльності встановлено, що на території Вільногірської міської ради Дніпропетровської області розташоване протирадіаційне укриття №13963, що належить до комунальної власності. Натомість, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані щодо зареєстрованого права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна (протирадіаційне укриття) відсутні. Отже, право комунальної власності протягом тривалого періоду часу на ПРУ №13963 не оформлено та не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, використання вищевказаного нерухомого майна здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства шляхом користування підвальним приміщенням (укриттям) без державної реєстрації права власності. Єдиним органом, уповноваженим управляти комунальним майном, яке знаходиться на території міста Вільногірськ - є Вільногірська міська рада Дніпропетровської області. Отже, враховуючи викладене, Вільногірська міська рада Дніпропетровської області зобов`язана згідно з вимогами чинного законодавства вжити заходи для оформлення та державної реєстрації права власності на протирадіаційне укриття №13963.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 відкрито провадження у справі № 160/17271/24 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

25.07.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що об`єкт: Протирадіаційне укриття №13963, яка знаходиться за адресою вул. ім. В.В. Варена, 9, м. Вільногірськ Дніпропетровської області не існує, у встановленому порядку не створювався та фактично не може виконувати функції цивільного захисту населення, через свою невідповідність встановленим вимогам, в т.ч. ДБН. Формальна реєстрація (облік) даного об`єкта як ПРУ, постановка його на облік за часів СРСР за нез`ясованих обставин (підстав) не дає реальних корисних наслідків щодо захисту цивільного населення. Враховуючи, що ПРУ, за яким подано позов, не відповідає вимогам чинного законодавства, ДБН, не може технічно бути реконструйоване та, відповідно, використовуватись як об`єкт ПРУ у встановленому порядку, 3-особою було подане звернення про зняття з обліку відповідних захисних споруд. ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області у листі №49 01-5329/49 07 від 22.06.2023 повідомило, що відповідно Протоколу наради під головуванням Прем`єр-міністра України, зареєстрованого 15.02.2023 за №5068/0/1- 23, тимчасово припинено на період воєнного стану підготовку та подання на розгляд ДСНС документів щодо зняття з обліку захисних споруд цивільного захисту. Отже, уповноважені державні органи підтверджують неможливість здійснення балансоутримувачем належних дій відносно спірного об`єкта ПРУ, дій які унормовані положеннями наказу МВС №579 та єдино можливі у даному випадку.

31.07.2024 на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано аналогічну правову позицію, що і в позовній заяві.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Жовтоводською окружною прокуратурою Дніпропетровської області під час здійснення представницької діяльності, згідно інформації ГУ ДСНС у Дніпропетровській області встановлено, що на території Вільногірської міської ради Дніпропетровської області розташована захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття 13963, що належить до комунальної власності.

Відповідно до технічного паспорту захисної споруди цивільного захисту протирадіаційне укриття №13963, загальною площею 158,7 кв.м., розташоване за адресою: вул. ім. В.В. Варена, 9, м. Вільногірськ в Кам`янському районі Дніпропетровської області; форма власності комунальна; власник - Вільногірська міська рада Дніпропетровської області.

Натомість, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дані щодо зареєстрованого права власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна (протирадіаційне укриття) станом на 20.06.2024 - відсутні.

Отже, право комунальної власності протягом тривалого періоду часу на ПРУ №13963 не оформлено та не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до інформації Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради (вих. №2023/1714 від 07.08.2023) встановлено, що заходи щодо реєстрації права власності на вказану споруду протирадіаційного захисту не вживались, відтак, державна реєстрація права власності на вищевказане протирадіаційне укриття не проводилась.

Таким чином, використання вищевказаного нерухомого майна здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства шляхом користування підвальним приміщенням (укриттям) без державної реєстрації права власності.

Виявивши вказане порушення керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області, використовуючи надані статтями 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» повноваженнями, звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 21 Кодексу цивільного захисту України громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання.

У стаття 32 Кодексу цивільного захисту України наведені такі вимоги щодо укриття населення у фонді захисних споруд цивільного захисту:

До захисних споруд цивільного захисту належать:

1) сховище - це герметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом виключення або зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, що можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, застосування зброї масового ураження та звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів;

2) протирадіаційне укриття - це негерметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, які можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, та іонізуючого опромінення у разі радіаційної аварії і радіоактивного забруднення місцевості та непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.

Захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту і належать до засобів колективного захисту.

Укриттю підлягають: 2) у протирадіаційних укриттях - населення, у тому числі працівники суб`єктів господарювання, хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров`я, евакуйоване населення, яке проживає або працює в зонах можливого небезпечного і значного радіоактивного забруднення, крім тих, хто підлягає укриттю у сховищах.

Для вирішення питань щодо укриття категорій населення, визначених частиною третьою цієї статті, центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд з фонду та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

У разі використання однієї захисної споруди цивільного захисту кількома власниками, користувачами, юридичними особами вони беруть участь в утриманні такої споруди відповідно до укладених між ними договорів.

Захисні споруди цивільного захисту можуть використовуватися у мирний час для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

З моменту виключення захисної споруди із фонду споруд цивільного захисту вона втрачає статус захисної споруди цивільного захисту. Володіння, користування та розпорядження спорудами, які втратили статус захисних споруд цивільного захисту, здійснюється відповідно до закону.

Захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об`єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: 23) організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; 24) визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; 26) прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; 27) організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; 28) здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; 29) організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

Постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017 року "Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту" затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, який на час виникнення спірних правовідносин містив такі норми:

Цей Порядок визначає механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку.

Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

- балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі;

- утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

Балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

У разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд.

Обліку підлягають усі захисні споруди, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття на території України незалежно від форми власності.

Облік фонду захисних споруд здійснюють їх балансоутримувачі.

Ведення обліку фонду захисних споруд здійснюється шляхом складення в паперовій формі паспорта та облікової картки захисної споруди, а також ведення в паперовій та електронній формі книги обліку захисних споруд і книги обліку споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів за формою, передбаченою вимогами щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затвердженими МВС.

Паспорт та облікова картка захисної споруди складаються балансоутримувачем після прийняття в експлуатацію завершеної будівництвом захисної споруди або за результатами її технічної інвентаризації як об`єкта нерухомого майна.

ДСНС веде загальнодержавний електронний облік захисних споруд.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №582/5773, до об`єктів, що підлягають технічній інвентаризації та на які складаються інвентаризаційні справи і технічні паспорти, належать (завершені та незавершені будівництвом), захисні споруди цивільного захисту (ДБН В 2.2.5-97 "Будинки і споруди. Захисні споруди цивільної оборони", ДБН А 3.1-9-2000 "Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони та їх утримання") (далі - захисні споруди). Класифікацію захисних споруд цивільного захисту наведено у додатку 19 до цієї Інструкції.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частинами 3, 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до частини 1 статті 316, частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 327 Цивільного кодексу України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є зокрема: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Суд установив, що Вільногірська міська рада Дніпропетровської області є власником захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №13963, що розташоване за адресою: вул. ім. В.В. Варена, 9, м. Вільногірськ в Кам`янському районі Дніпропетровської області, однак відповідачем заходи щодо реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту - ПРУ №13963 ним не вживалися.

З наведеного випливає, що Вільногірська міська рада Дніпропетровської області, всупереч покладених на неї Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноважень щодо управління майном, що належить до комунальної власності Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, та попри обов`язковість державної реєстрації прав на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запроваджену Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не вжила заходів щодо оформлення та державної реєстрації права комунальної власності на цю захисну споруду цивільного захисту, допустивши таким чином протиправну бездіяльність.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши вказані обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачеві, як суб`єкту управління комунальним майном, що належить Вільногірській міській раді Дніпропетровської області, за наявності законодавчих підстав та відповідних повноважень допущено бездіяльність, що полягає у невжитті ними дій, спрямованих на проведення державної реєстрації права комунальної власності Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на спірний об`єкт нерухомості.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління архітектури, капітального будівництва та житлово-комунального господарства Вільногірської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, яка полягає у непроведені реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 13963, яка знаходиться за адресою: вул. ім. В.В. Варена, 9, м. Вільногірськ в Кам`янському районі Дніпропетровської області.

Зобов`язати Вільногірську міську раду Дніпропетровської області вчинити дії щодо реєстрації права комунальної власності на захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційного укриття) № 13963, яка знаходиться за адресою: вул. ім. В.В. Варена, 9, м. Вільногірськ в Кам`янському районі Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. Ю. Рищенко