Рішення

від 17.09.2024 по справі 300/4321/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2024 р. справа № 300/4321/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участі:

секретаря судового засідання Щерб`як Д.І.,

представниці позивача Гринчишин М.-М. В.,

представниці відповідача Воліцької О.С.,

представниці третьої особи Голинської Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МІСТ ТРАНС до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

30.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю МІСТ ТРАНС (далі позивач, ТОВ МІСТ ТРАНС) звернулося до суду з адміністративним позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці (далі відповідач, Південно-Західне міжрегіональне управління Держпраці), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (далі третя особа, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), про визнання протиправною та скасування постанови від 15.05.2024 №27-ДПС про накладення штрафу в розмірі 80000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними фактичними обставинами та нормами права.

23.05.2024 на поштову адресу ТОВ МІСТ ТРАНС надійшла постанова Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці від 15.05.2024 №27-ДПС про накладення штрафу в розмірі 80000,00 грн. за порушення законодавства про працю. Вказана постанова прийнята на підставі акта перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 15.04.2024 за №7684/09/12/РРО/45081158. Позивач, на думку контролюючих органів, порушив вимоги статей 21-24 КЗпП України, за що передбачена відповідальність згідно абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

ТОВ МІСТ ТРАНС вважає вказану постанову незаконною, а накладення штрафу безпідставним, оскільки Товариством були оформлені трудові відносини з працівником. Так, 11.09.2023 укладений цивільно-правовий договір з фізичною особою ОСОБА_1 з надання послуг по супроводженню автобуса марки NEOPLAN, д.н. НОМЕР_1 на станцію технічного обслуговування в місто Кишинів, Республіка Молдова. В подальшому, 11.09.2023 цей Договір відповідно до пункту 9.2 Договору за взаємною згодою сторін розірвано та відповідно до наказу від 08.09.2023 №6 ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія транспортного засобу з 11.09.2023 по 13.09.2023. Наказом №7 від 13.09.2023 він був звільнений з роботи. На момент винесення оскаржуваної постанови працівнику була виплачена заробітна плата згідно видаткового касового ордера від 12.04.2024 та сплачено до бюджету єдиний соціальний внесок і військовий збір. Отже порушення було самостійно усунуто позивачем. Вважає, що відповідно до статті 16 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, у разі виконання в повному обсязі та у встановлений законом строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП України, не застосовуються.

З вказаних у позовній заяві підстав просить визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці від 15.05.2024 №27-ДПС про накладення штрафу в розмірі 80000,00 грн., як необґрунтовану, безпідставну та протиправну.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 15-16).

Відповідно до ухвали суду від 21.08.2024 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (а.с. 77-78).

18.06.2024 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву представниці Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці. Відповідач позов не визнав, вважає вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушення законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чиним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляду штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, визначено, що штрафи накладаються, серед іншого, керівниками територіальних органів Держпраці за порушення законодавства про працю, у тому числі, на підставі акта перевірки Державної податкової служби, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

18.04.2024 від ГУ ДПС в Івано-Франківській області на адресу Управління Держпраці надійшли матеріали фактичної перевірки ТОВ МІСТ ТРАНС від 15.04.2024 за №7687/09/12/РРО/ НОМЕР_2 для прийняття рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Відповідно до вказаного акта податковим органом виявлено факт використання Товариством праці неоформленого працівника громадянина ОСОБА_1 . Тому, Управлінням Держпраці відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, Порядку №509, на підставі вказаного акта фактичної перевірки, за порушення вимог статей 21-24 КЗпП України винесено постанову від 15.05.2024 №27-ДПС про накладення на позивача штрафу в розмірі 80000,00 грн. Вважає, що Управління діяло в межах повноважень та у спосіб, встановлений законодавством, тому просила у задоволенні позову відмовити повністю (а.с. 25-32).

Відповідно до пояснення третьої особи, яке надійшло на адресу суду 10.09.2024, фактична перевірка позивача проведена ГУ ДПС в Івано-Франківській області правомірно, відповідно до вимог статей 75, 80, 81 Податкового кодексу України. У ході перевірки контролюючим органом виявлено факт використання Товариством праці неоформленого працівника громадянина ОСОБА_1 . За результатами перевірки складений акт від 15.04.2024 за №7684/09/12/РРО/ НОМЕР_2 , який у подальшому був направлений до Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці для прийняття рішення щодо виявленого порушення законодавства про працю вимог статей 21-24 КЗпП України. Вважає оскаржувану постанову правомірною, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 82-84).

Позивач не скористався своїм правом на подання відповіді на відзив та не висловив своїх міркувань на пояснення третьої особи щодо позову та відзиву.

В судовому засіданні представниця позивача позовні вимоги підтримала з підстав, вказаних у позовній заяві. Просила суд задовольнити позов у повному обсязі та визнати протиправною і скасувати постанову Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці від 15.05.2024 №27-ДПС про накладення штрафу в розмірі 80000,00 грн., прийняту на підставі акта перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 15.04.2024 за №7684/09/12/РРО/45081158.

Представниця відповідача проти позову заперечила з мотивів, викладених у відзиві на позов, надала суду пояснення, аналогічні відзиву, просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових поясненнях. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи відповідно до вимог статті 262 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін, заслухавши їх усні пояснення, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд установив наступне.

11.04.2024 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області на підставі статей 20, 80 Податкового кодексу України, наказу від 11.04.2024 №995-п та направлення від 11.04.2024 за №1773 проведена фактична перевірка ТОВ МІСТ ТРАНС за місцем здійснення ним господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 . У ході фактичної перевірки виявлено порушення Товариством вимог статей 21-24 КЗпП України факт використання у вересні 2023 року праці неоформленого працівника громадянина ОСОБА_1 . За результатами перевірки складений акт від 15.04.2024 за №7684/09/12/РРО/45081158 (а.с. 35-36, 37, 91-92).

Суд вважає, що фактична перевірка ТОВ МІСТ ТРАНС проведена контролюючим органом правомірно, відповідно до вимог податкового законодавства. Підставами для перевірки слугувала інформація Державної податкової служби України щодо використання окремими суб`єктами господарювання, у тому числі позивачем, праці неоформлених працівників, яка отримана від Укртрансбезпеки з бази даних електронної системи Шлях про перетин водіями Державного кордону України (а.с. 89-90).

19.04.2024 Південно-Західним міжрегіональним управлінням Держпраці прийнято рішення №7684/ДПС/ТД/Р54 щодо розгляду справи про накладення штрафу на ТОВ МІСТ ТРАНС за порушення ним вимог статей 21-24 Кодексу законів про працю України. Підставою для прийняття рішення слугував акт фактичної перевірки податкового органу від 15.04.2024 за №7684/09/12/РРО/ НОМЕР_2 . Розгляд справи призначено на 15.05.2024 (а.с. 38).

Позивач був належно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується дослідженими судом документами (а.с. 39-44).

15.05.2025 уповноваженою посадовою особою відповідача заступником начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Держпраці Максимом Тиченко прийнята постанова №27-ДПС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. Відповідно до постанови, за порушення вимог статей 21-24 Кодексу законів про працю України на ТОВ МІСТ ТРАНС накладений штраф в розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) грн. (а.с. 5, 57-58).

Суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова від 15.05.2024 №27-ДПС прийнята відповідачем з урахуванням усіх фактичних обставин справи, обґрунтовано та правомірно, в межах повноважень контролюючого органу та відповідно до законодавства, з огляду на наступне.

Кодекс законів про працю України (далі КЗпП України) визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

В умовах спрощеного режиму регулювання трудових відносин, визначеного главою III-Б цього Кодексу, трудовий договір є основним засобом регулювання трудових відносин працівників та роботодавців (власників приватних підприємств), у яких кількість працівників або рівень оплати праці відповідає критеріям, встановленим статтею 49-5 цього Кодексу.

У разі застосування спрощеного режиму регулювання трудових відносин, за взаємною згодою сторін, у трудовому договорі можуть визначатися додаткові права, обов`язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови припинення або дострокового розірвання договору.

Кодексом також передбачено трудовий договір з нефіксованим робочим часом це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов`язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею (стаття 21-1).

Згідно частини 1 статті 22 КЗпП України власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, має право вільного вибору серед кандидатів на зайняття робочого місця (посади). Строки трудового договору визначені статтею 23 Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Частинами 2-4 статті 24 КЗпП України встановлено, що при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи. При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена статтею 265 КЗпП України.

Так, відповідно до частини 1 вказаної статті посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Частиною 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої-третьої груп, застосовується попередження;

вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю і занятість населення, затверджений постановою Кабінеті Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі Порядок №509) визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою-сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення.

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи, серед іншого, накладаються на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктом 3 Порядку №509 встановлено, що справа про накладення штрафу (далі справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий-надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка (пункт 4 Порядку №509).

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку (абзац 5 пункту 4).

Факт використання ТОВ МІСТ ТРАНС у вересні 2023 року праці неоформленого працівника громадянина ОСОБА_1 та порушення позивачем вимог статей 21-24 КЗпП України повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні актом фактичної перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 15.04.2024 за №7684/09/12/РРО/ НОМЕР_2 , витягом з електронної системи Шлях про перетин водіями- громадянами України Державного кордону України, а також іншими вказаними нижче письмовими доказами (а.с. 35-36, 92-94, 90).

Тому, суд не приймає до уваги посилання представниці позивача на те, що громадянин ОСОБА_1 був належно оформлений на роботу в ТОВ МІСТ ТРАНС, з огляду на наступне.

Дослідженням в судовому засіданні цивільно-правового договору, який укладений 11.09.2023 між Товариством та найманим працівником ОСОБА_1 встановлено, що договір суперечить наказу від 08.09.2023 №6, відповідно до якого ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія транспортного засобу з 11.09.2023 по 13.09.2023, а також наказу від 13.09.2023 за №7, згідно якого цей працівник був звільнений з роботи (а.с. 6-7, 8-9).

Підтвердженням вказаному є той факт, що відповідно до видаткового касового ордера від 12 квітня 20024 року, тобто, після початку фактичної перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області Товариство виплатило працівнику ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 1610,00 грн. за роботу яку він виконував з 11.09.2023 по 13.09.2023 (а.с. 10).

Уточнюючий податковий розрахунок зі сплати єдиного соціального внеску за третій квартал 2023 року, звіт про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору, відомості про нарахування заробітної плати працівнику ОСОБА_1 , відомості про трудові відносини осіб подані ТОВ МІСТ ТРАНС до контролюючих органів лише 25.04.2024 (а.с. 49-55).

Згідно досліджених в судовому засіданні платіжних інструкцій єдиний соціальний внесок, військовий збір та податок на доходи фізичних осіб за працівника ОСОБА_1 . Товариством перераховано до бюджету 12.04.2024 (а.с. 109-111).

Повідомлення про прийняття позивачем на роботу працівника та укладення з ним контракту від 08.09.2023 (тобто за вересень 2023 року) направлено Товариством до ГУ ДПС в Івано-Франківській області 23.05.2025 (а.с. 100-101).

Згідно довідки з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела отриманих доходів від 16.09.2024 за період: I квартал 2023 II квартал 2024 громадянин ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) отримував заробітну плату на ТОВ МІСТ ТРАНС (код в ЄДРПОУ 45081158) у квітні 2024 року. При цьому, дата прийняття на роботу протягом цього періоду зазначена 22.04.2024 (а.с. 112).

З огляду на вказане вище, суд не приймає до уваги посилання позивача на судову практику, викладену у постанові Верховного Суду від 11.08.2020 у справі №822/1037/18. Натомість, суд зазначає, що відповідно до вказаної у цьому рішенні правової позиції Суду, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення належно перевірив факти, викладені в акті перевірки податкового органу від 15.04.2024 за №7684/09/12/РРО/ НОМЕР_2 та обґрунтовано і правомірно прийняв 15.05.2024 постанову за № 27-ДПС про накладення штрафу на позивача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.03 р., яке відповідно до частини 1 статті 17 Закону №3477 підлягає застосуванню судами як джерело права, зазначено, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини даної справи та наведені вище норми матеріального права, якими урегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що факт порушення позивачем вимог статей 21-24 КЗпП України повністю доведений відповідачем в судовому засіданні належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Тому, як наслідок, оскаржувана постанова від 15.05.2025 №27-ДПС є правомірною, обґрунтованою, вона прийнята в межах повноважень контролюючого органу, а також у спосіб, встановлений законом.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю МІСТ ТРАНС, код ЄДРПОУ 45081158, вул. Б. Хмельницького, 4А/1, м. Снятин, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78300;

відповідач: Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, код ЄДРПОУ 44840602, вул. Франка, 4, м. Івано-Франківськ,76018;

третя особа: Головне управління ДПС України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 43142559, вулиця Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.

У зв`язку з перебуванням судді Боброва Ю.О. на лікарняному, рішення складене в повному обсязі 30 вересня 2024 р.