Рішення

від 01.10.2024 по справі 340/4688/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4688/21

провадження № 2-кас/340/3/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЕЗ Градолія" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ ''ОЕЗ Градолія'', через свого представника - адвоката К.І. Харченка, звернулось до суду з позовною заявою, з урахуванням заяви від 20.08.2021 року (т.3 а.с.134-136), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати, виписане Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486) податкове повідомлення-рішення від 15.07.2021 року №000027070703 (форма ''В1'') повністю;

- визнати протиправним та скасувати, виписане Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486) податкове повідомлення-рішення від 15.07.2021 року №000027060703 (форма ''Р'') повністю;

- визнати протиправним та скасувати, виписане Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486) податкове повідомлення-рішення від 20.04.2021 року №00013590703 (форма ''В4''), у частині, що оскаржується, а саме в частині зменшення розміру від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 636778,93 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 (т.7 а.с.76-84), залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 (т.7 а.с.221-230), адміністративний позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 30.01.2024 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області задоволено частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 у справі №340/4688/21 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2021 №000027060703 і податкового повідомлення-рішення від 20.04.2021 №00013590703 та у цій частині справу №340/4688/21 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 у справі №340/4688/21 залишено без змін (т.8 а.с.155-170).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу розподілено на суддю Кармазину Т.М.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 прийнято до розгляду справу № 340/4688/21 (провадження № 2-кас/340/3/24), вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання. (т.8 а.с.233)

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що товариством було укладено зовнішньоекономічний контракт у межах якого було проведено вивезення за межі території України товару. Реальне вивезення товару відбулось не у грудні 2020 року, а у травні 2021 року, водночас вважає, що дані обставини не свідчать про втрату операцією статусу експортної. Таким чином, на думку представника, факт завершення митного оформлення товару та його вивезення за межі території України спростовує висновки акту перевірки про необхідність оподаткування операції щодо продажу товару за загальними правилом із формування податкового зобов`язання за ставкою 20%. Представник позивача також вказав на те, що в розумінні положень податкового законодавства підтвердженням факту експорту товару є оформлена митна декларація, що засвідчує факт перетинання митного кордону України. Стосовно висновків про фіктивність господарських операцій з контрагентами стосовно придбання товару за наслідком чого сформовано податковий кредит представник позивача вказав, що господарські операції були реальними та які підтверджуються первинними документами.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог повністю, посилаючись на те, що перша подія "відвантаження товару" відбулась за договором, який було в подальшому розірвано, а тому позивач не мав права на застосування нульової ставки згідно ст.195 ПКУ, оскільки встановлено факт постачання товарів на митній території України, що підлягає оподаткування згідно норм абз. "а" п.193.1 ст.193 ПК України. Також вказує, що господарські операції по яких визначено порушення формування податкового кредиту відбулось із суб`єктами господарювання, у яких були відсутні реальні можливості реалізувати товари, вказані у договорах (т.8 а.с.246-251).

Представником позивача подано до суду клопотання про витребування у відповідача додаткових доказів (т.9 а.с.5-7).

На виконання вимог суду представником відповідача долучено до матеріалів справи витребувані докази (т.9 а.с.10-13).

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив у якому просить відхилити доводи та аргументи відповідача наведені у відзиві та задовольнити позовні вимоги повністю. (т.9 а.с.40-44).

Ознайомившись із детальними розрахунками до оскаржуваних податкових повідомлень рішень, представник позивача подав до суду додаткові пояснення (т.9 а.с.57-58).

Представником відповідача подано до суду заперечення щодо відповіді на відзив у якому повністю не погоджується з доводами позивача, просив відмовити у задоволенні позовних вимог (т.9 а.с.61-67).

Ухвалою суду від 08.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.06.2024 (т.9 а.с.74).

У судовому засіданні 04.06.2024 оголошено перерву до 17.06.2024 за клопотанням представника відповідача (т.9 а.с.85-86)

Відповідно до усної ухвали занесеної до протоколу судового засідання від 17.06.2024 року вирішено подальший розгляд справи по суті здійснювати в порядку письмового провадження (т.9 а.с.93).

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЕЗ Градолія" зареєстровано як юридична особа 28.12.2015 року, перебуває на податковому обліку в податкових органах та у перевіряємому періоді був платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності за КВЕД є: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів.

На підставі наказу №184-п від 12.02.2021 ГУ ДПС у Кіровоградській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн., з урахуванням від`ємного значення звітних податкових періодів, зазначених у додатку № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість (т.1 а.с.42).

За результатами перевірки ТОВ "ОЕЗ Градолія" складено акт перевірки № 716/11-28-07-03/40200759 від 18.03.2021 (т.1 а.с.43-73), згідно висновків якого встановлено порушення:

- вимог п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, пп.192.1.1. п.192.1. ст. 192, п.194.1.ст.194, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 5000000,00 грн;

- вимог п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, пп.192.1.1. п.192.1. ст. 192, п.194.1.ст.194, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200, п.201.10. ст.201, Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного періоду, на суму 639872,00 грн.;

- вимог п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, пп.192.1.1. п.192.1. ст.192, п.194.1.ст.194, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 14344326,00 грн.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, подав до відповідача заперечення за вих. № 05/117 на вищезазначений акт (т.1 а.с.83-92).

За результатом розгляду вказаного заперечення, 19.04.2021 позивач отримав лист №2239/6/11-28-07-03-18 від 14.04.2021 про те, що заперечення розглянуте і в подальшому будуть винесені податкові повідомлення рішення.

ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі акту перевірки та з урахуванням рішення Державної податкової служби України від 12.07.2021 вих. № 15866/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги (т.1 а.с.107-115) винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 15 липня 2021 року №000027060703 (форма ''Р''), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 17930408 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 14344326 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3586082 грн. (надалі спірне рішення-1, т.1 а.с.36-37);

- від 15 липня 2021 року №000027070703 (форма ''В1''), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за грудень 2020 року, де сума завищення бюджетного відшкодування 5000000 грн. та нараховані штрафні фінансові санкції в сумі 1250000 грн. (надалі спірне рішення-2, т.1 а.с.38-29);

- від 20 квітня 2021 року №00013590703 (форма ''В4''), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2020 року в розмірі 639872 грн. (надалі спірне рішення-3, т.1 а.с.40-41).

Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач оскаржував їх до суду та за результатами судового розгляду, зокрема касаційного оскарження в частині податкового повідомлення-рішення №000027070703 від 15.07.2021 (яке скасовано) та рішення судів першої та апеляційної інстанції в цій частині залишено без змін, а щодо податкових повідомлень-рішень від 15 липня 2021 року №000027060703 та від 20 квітня 2021 року №00013590703 постановою Верховного Суду передано на новий розгляд.

За результатом проведеної перевірки, відповідач дійшов висновку про те, що під час подання податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2020 рік позивачем було допущено порушення стосовно формування суми податкового зобов`язання та окремо порушення щодо формування суми податкового кредиту.

Згідно декларації з ПДВ за грудень 2020 рік позивачем у рядку 9 ''усього податкових зобов`язань'' податкової декларації з ПДВ за грудень 2020 рік задекларовано 24789591 (т.6 а.с.208-209).

Відповідачем в акті перевірки вказано про те, що суми заниження суми податкового зобов`язання з ПДВ за грудень 2020 року в сумі 18023361,02 грн. по взаємовідносинам з компанією PLIKABEL LIMITED (ОАЕ) та про заниження суми податкового зобов`язання у зв`язку із включенням розрахунків коригування на зменшення податкових зобов`язань №182 від 04.12.2020 року та №139 від 03.12.2020, зареєстрованих 05.01.2021 року на суму 3093,07 грн.

Позивач не заперечує проти висновків стосовно порушення на суму 3093,07 грн., тобто спору в частині даного порушення не має. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити про те, що у пункті 2 розділу ІІІ акту перевірки міститься арифметична помилка, оскільки зазначено про те, що завищення від`ємного значення, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2020 року в розмірі 3393,00 грн., натомість правильною є цифра 3093,07 грн. (з огляду на підсумок за двома розрахунками коригування на зменшення податкових зобов`язань) (т.1 а.с.51, що відповідає 10 аркушу акту перевірки).

Водночас, позивач заперечує проти висновків податкового органу стосовно заниження суми податкового зобов`язання за грудень 2020 року в сумі 18023361,02 грн.

Судом встановлено, що позивачем укладено контракт з PLIKABEL LIMITED (ОАЕ) № SFO/OEP/2020-07 від 30.12.2020, предметом якого є олія соняшникова нерафінована невиморожена, 1-го ґатунку (суміш пресової з екстракційною) із соняшнику врожаю 2020 року в кількості 2560 метричних тон (т.1 а.с.118-124).

Згідно акту прийму-передачі до контракту №SFO/OEP/2020-07 від 30.12.2020 року продавець передав, а покупець прийняв товар у кількості 2560 тон на суму 3178200 доларів США (т.1 а.с.125).

Відповідач вважає, що датою виникнення ПДВ зобов`язань з поставки олії соняшникової на користь PLIKABEL LIMITED (ОАЕ) є 31.12.2020 (дата відвантаження), натомість позивач вважає, що дату виникнення податкових зобов`язань за даним договором необхідно обраховувати з урахуванням особливостей зовнішньоекономічного контракту.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 996-XIV).

Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Поряд з цим, згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 зазначеного Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Здійснивши аналіз наведених положень, суд дійшов висновку про те, що виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів не пов`язується з переходом права власності, натомість у разі експорту товарів, подією, з якою пов`язується виникнення податкових зобов`язань є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства. Відтак доводи відповідача про перехід права власності на товар як підстава виникнення податкових зобов`язань з поставки такого товару є необґрунтованими та суперечать вимогам податкового законодавства.

Відповідно до пункту 193.1 статті 193 ПК України ставки податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків; г) 14 відсотків.

У підпункті 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України визначено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пунктів 3 (щодо товарів у вигляді продуктів їх переробки) та 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Згідно з визначеннями, наведених у Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16.04.1991 № 959-XII (далі Закон України № 959-XII):

- експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Суд встановив, що позивач є зареєстрованим суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності з 29.09.2016 року по 02.01.2022 року, що підтверджується Витягом із реєстру осіб, які здійснюють операції з товарами, обліковий номер UA10040200759 (т.7 а.с.50-51).

Пунктом 1 контракту № SFO/OEP/2020-07 від 30.12.2020 визначено, що придбання товару відбувається з метою його наступного вивезення за межі митного кордону України.

Згідно з умовами вказаного контракту з компанією PLIKABEL LIMITED поставка товару повинна здійснюватись у період з 31.12.2020 по 05.01.2021.

Тобто, за суб`єктним та предметним складом вказаний договір відповідає змісту зовнішньоекономічного договору.

Актом прийому-передачі товару від 31.12.2020 позивач передав олію соняшникову, яка згідно у бухгалтерському обліку проведена такими проводками ДТ 3621 Кт 7012 на суму 3187200 (сума у валюті обліку становила 90116805,12 грн.), що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями до вказаних рахунках (т.7 а.с.63-73).

Незважаючи на це, відповідач сформував висновок про те, позивач у грудні 2020 року провів реалізацію олії по контракту від 30.12.2020 на загальну суму 90116805,12 грн.

У зв`язку з тим, що за умовами договору від 30.12.2020 року доставка відбувається за правилами Інкотермс в редакції 2010 р. на умовах EXW Франко-склад ТОВ "ОЕЗ Градолія". Тому, відповідач сформував висновок про те, що позивач не сформував податкові зобов`язання за грудень 2020 року в сумі 18023361 грн (90116805,12 грн. х 20%) по реалізації олії соняшникової нерафінованої в повному обсязі.

Перевіряючи такий висновок на відповідність фактичним обставинам справи та вимогам податкового законодавства, суд зазначає таке.

Позивач зазначав, що товар не був вивезений за межі товариства, а був переміщений на картку обліку контрагента PLIKABEL LIMITED (ОАЕ), а в бухгалтерському обліку був переведений з Кт26 Дт 023 для зберігання на позабалансовий рахунок.

Перевіряючи аргументи сторін стосовно вказаних обставин, суд зазначає таке.

Акт перевірки містить посилання на угоду від 01.01.2021 про розірвання контракту з 02.01.2021.

При цьому, вказані документи є недійсними, оскільки були підписані директором позивача без відповідних повноважень.

Так, рішенням №29-12-2020 єдиного учасника позивача від 29.12.2020 року уповноважено директора позивача продати компанії PLIKABEL LIMITED олію соняшникову нерафіновану невиморожену, 1-го ґатунку (суміш пресової з екстракційною) із соняшнику врожаю 2020 року у кількості 2560 тон +/- 5% за ціною 1245 дол. за 1 тонну, вид поставки ЕХW Франко Склад ТОВ "ОЕЗ ГРАДОЛІЯ", період поставки з 31 грудня 2020 року по 05 січня 2021 року. Вказаним рішенням не було уповноважено директора позивача на розірвання Контракту та підписання актів повернення товару.

У зв`язку з цим, рішенням № 06-01-2021 єдиного учасника позивача від 06.01.2021 року прийнято рішення про непогодження угоди від 01.01.2021 про розірвання Контракту та актів повернення від 01.01.2021 та від 05.01.2021 до неї, оскільки такі документи були підписані директором позивача без отримання попередньої згоди єдиного учасника (Загальних зборів учасників) позивача, та визнано такими, що вчинені без необхідного обсягу повноважень, а отже недійсними в силу законодавства, і тому не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю. Також, вказаним Рішенням уповноважено директора Позивача укласти з компанією PLIKABEL LIMITED додаткову угоду до Контракту про визнання сторонами недійсності вказаних документів.

07 січня 2021 року між компанією PLIKABEL LIMITED та Позивачем було укладено додаткову угоду до Контракту (т.1 а.с.130), згідно з якою сторони визнали, що додаткова угода від 01.01.2021 про розірвання Контракту та акти повернення від 01.01.2021 та від 05.01.2021, що складені до неї, вважаються недійсними, Контракт визнано нерозірваним, а товар таким, що не повертався Продавцю, а отже був та залишається власністю компанії PLIKABEL LIMITED.

Рішенням № 13-01-2021 єдиного учасника позивача від 13.01.2021 р. уповноважено директора позивача укласти із компанією PLIKABEL LIMITED додаткову угоду до Контракту, якою збільшити кількість товару до 3000 (три тисячі) метричних тонн +/- 2 %, встановити ціну 1620 дол. США за 1 тонну, змінити період поставки на такий: "з 15 березня 2021 року по 30 квітня 2021 року", змінити вид поставки на DАР Миколаїв, термінал ТОВ "Евері", вул. Громадянська, 117, м. Миколаїв, Україна.

Додатковою угодою № 1 від 14.01.2021 до Контракту (т.1 а.с.126-129) сторони внесли вказані вище зміни щодо умов поставки товару, зокрема:

- збільшили обсяг товару, який має бути поставлено, що у свою чергу призвело до збільшення строку поставки (з 15.03.2021 до 30.04.2021);

- змінили базис поставки відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 з ЕХW на DАР (Миколаїв, термінал ТОВ "Евері"), що у свою чергу призвело до зміни (збільшення ціни товару).

Внаслідок зміни базису поставки з ЕХW на DАР змінили формулювання щодо моменту поставки товару, яким вважатиметься дата, що вказується в графі дата зливу в реєстрі Терміналу прийнятного товару.

З огляду на зміну базису поставки відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 за Контрактом, станом на дату укладання даної додаткової угоди, товар вважається таким, що не поставлений Покупцю, а буде поставлений відповідно до дати зливу на терміналі ТОВ "Евері".

Вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом поданням митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначає Положення про митні декларації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 (далі Положення № 450).

У пунктах 21, 23 Положення № 450 встановлено, що періодична митна декларація подається для декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України суднами закордонного плавання, трубопровідним транспортом або лiнiями електропередачі, припасів, періодичних друкованих видань та товарів, переміщення яких через митний кордон України планується з періодичністю не рідше ніж два рази протягом строку її дії.

Подана митному органу періодична митна декларація підтверджує взяття декларантом або уповноваженою ним особою зобов`язання подати митному органу додаткові декларації на товари, переміщені за періодичною митною декларацією протягом попереднього календарного місяця.

Пропуск товарів через митний кордон України за періодичною митною декларацією може здійснюватися з моменту її оформлення митним органом протягом строку її дії у межах кількості товарів, зазначеної в періодичній митній декларації.

У відповідності до наведених положень для підтвердження факту завантаження товару були складені митні декларацію у березні, внаслідок чого відображено у податковій декларації за березень 2021 року у графі податкові зобов`язання за ''0'' ставкою оподаткування.

Тобто саме з повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України товариство може встановити дату фактичного вивезення за межі митної території України товарів.

Аналізуючи вищевикладені норми права, суд дійшов висновку, що при вивезенні товарів за межі митної території в режимі експерту повинна застосовуватись нульова ставка ПДВ, при цьому датою виникнення податкового зобов`язання з ПДВ при експорті товарів є дата оформлення митної декларації, тобто дата звернення процедури митного оформлення.

Факт здійснення експорту вищезазначеного товару підтверджується періодичною митною декларацією № UA508220/2021/101999 від 31.03.2021 (т.1 а.с.133). Вага олії соняшникової на експорт 3 060 тон. Водночас, факт вивезення олії соняшникової загальною вагою 3040,914 тон за межі митної території підтверджується додатковими митними деклараціями № UA508220/2021/102802 від 06.05.2021, № UA508220/2021/103114 від 18.05.2021, № UA508220/2021/103307 від 27.05.2021 (т.1 а.с.134-136) та повідомленням Департаменту митних інформаційних технологій та статистики Державної митної служби України, далі ДМІТС, про фактичне вивезення олії соняшникової: 03.05.2021, 16.05.2021, 25.05.2021 (т.1 а.с.137-139).

Отже, відсутні порушення податкового законодавства стосовно формування податкового зобов`язання, а саме не нарахування його на вартість реалізованої на митній території України готової продукції за грудень 2020 рік у розмірі 13261756 грн.

При цьому, суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень пункту 187.1 статті 187 ПК України виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів прив`язано, зокрема, до події, у разі експорту товарів, - оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформленої відповідно до вимог митного законодавства. А згідно з підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України, яку позивач подав.

Таким чином, сформовані в акті перевірки висновки про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України що призвело до заниження податкового зобов`язання та як наслідок до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, суперечать фактичним обставинам справи та не відповідають вимогами законодавства.

До того ж, суд враховує, що Верховним Судом у постанові від 30 січня 2024 року констатовано, що в цій частині не було неправильного застосування судами положень ПК України.

Посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.06.2022 у справі №817/296/17, судом не приймаються до уваги, оскільки остання ухвалена за інших фактичних обставин, ніж у даній справі та не є релевантною до справи №340/4688/21.

Стосовно висновків відповідача про завищення податкового кредиту на суму 1082570 грн. в грудні 2020 року, з огляду на не підтвердження реальності операцій з ТОВ "Градолія Фудс" та ТОВ "Агро Хвиля" первинними та іншими документами, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем (далі - Комітент) та ТОВ "Градолiя Фудс" (далі - Koмicioнep) укладений договір комісії за №GF/2020/S-01 від 25.09.2020 р. (т.1 а.с.159-171), згідно з умовами якого Комісіонер зобов`язується від свого імені та за рахунок Комітента укласти договір/договори поставки щодо придбання товару (насіння соняшника) на умові, що постачальниками такого товару будуть сільськогосподарські підприємства виробники товару та/або підприємства, які безпосередньо придбали товар у сільськогосподарських підприємств - виробників товару.

На підставі вищезазначеного договору комісії, Комісіонером надано Комітенту звіти на поставку насіння соняшника врожаю 2020 року від постачальників, у тому числі від ТОВ "Агро Хвиля" (т.1 172-177). При цьому, згідно з вказаними звітами комісіонер придбав у інших суб`єктів господарювання в інтересах позивача насіння соняшника 478,58 тон на загальну суму 8848363,24 у тому числі ПДВ 1474727,27 грн.

Оплата винагороди комісіонера та компенсації вартості придбаного насіння соняшника у кількості 478,58 тон підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 за грудень 2020 року по договору комісії (т.1 а.с.178-195).

Факт надання позивачу послуг Комісіонером підтверджується актом приймання-передачі послуг Комісіонера № 396 від 31.12.2020 (т.1 а.с.196-197).

На підтвердження виконання договору комісії, позивачем надано докази придбання у ТОВ "Агро Хвиля" насіння соняшника, а саме договір поставки товару, товарно-транспортні документи, акти перерахунку ціни по якості та податкові накладні, складені ТОВ "Агро хвиля" для ТОВ "Градолія Фудс" (т.1 а.с.199-250).

За результатом виконання договору комісії за №GF/2020/S-01 від 25.09.2020 ТОВ "Градолiя Фудс" складені податкові накладні від 07.12.2020 №7, від 08.12.2020 №8, від 09.12.2020 №9, від 10.12.2020 №10, від 16.12.2020 №14, від 17.12.2020 №15 (т.2 а.с.1-12) у тому числі за господарськими операціями з ТОВ "Агро Хвиля" на суму 6495419,34 грн., у т.ч. ПДВ 1082569,89 грн.

На підставі вказаних документів позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2020 року віднесено суму 1082570 грн., що відображено у додатку 5 до податкової декларації за грудень 2020 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно до ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

При цьому, пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку (ст.11 Закону № 996-XIV).

Поряд з цим, згідно абзацу другого п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ("а" п.198.1 ст.198 ПК України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

При цьому, податковий кредит в силу приписів п.198.3 ст.198 ПК України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно до п.201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.201.2 ст.201 ПК України).

Виходячи з аналізу наведених норм в їх сукупності суд дійшов висновку, що Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд звертає увагу на те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених чинним податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв`язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків. У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах доказів, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.

З огляду на приписи положень пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, суд наголошує, що обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Отже, суд вважає, що наданими позивачем доказами підтверджується реальний характер господарських операцій позивача з його контрагентом, а відтак і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

В акті перевірки вказано, що з урахуванням даних податкової звітності, податкових накладних по ланцюгу постачання від СГ-контрагента та ТОВ "Агро Хвиля" та в подальшому по договору комісії на ТОВ "ОЕЗ Градолія" встановлено відсутність фактичної можливості постачання ТОВ "Маслоресурсмиколаїв" насіння соняшнику внаслідок відсутності необхідних умов для його виробництва. Отже, задекларовані позивачем господарські операції із придбання по договору комісії насіння соняшнику в кількості 353,53 га на суму 6495419,34 грн., в т.ч. ПДВ 1082569,89 у ТОВ "Агро Хвиля" не відбулися у дійсності, в зв`язку з чим оформлені первинні документи по вказаній операції не опосередковувалися реальним рухом активів по ланцюгу постачання.

Також вказано, що реалізоване насіння соняшнику ТОВ "Агро Хвиля" в грудні 2020 року придбавало у двох постачальників: ТОВ «Агротехнологія» та у ТОВ та "Маслоресурсмиколаїв". При цьому будь-яких висновків щодо придбання ТОВ "Агро Хвиля" насіння соняшника у ТОВ «Агротехнологія» відповідачем не здійснено та не досліджувалося.

Разом з тим, відповідач зазначав, що аналізом даних ЄРПН встановлено, що ТОВ "Маслоресурсмиколаїв" придбало за період з 1 по 8 липня 2020 року послуги зі збирання врожаю на площі 761,18 га. В зазначений період на території України проводиться збирання врожаю зернових культур. Перевіркою зроблено висновок, що у 2020 році у вказаного сільгоспвиробника 761,18 га наявних земельних ресурсів було засіяно саме зерновими культурами (пшеницею та ячменем). Тобто, площа ріллі, засіяної товариством під соняшник, могла складати 144,47 га (905,65га - 761,18га). Згідно з інформацією з офіційного сайту Головного управління статистки у Миколаївській області середня врожайність соняшнику у 2020 році на Миколаївщині складала 15,4 ц/га. В період з вересня по грудень 2020 року згідно з виписаними податковими накладними ТОВ «Маслоресурмиколаїв» реалізувало насіння соняшнику в загальній кількості 1196,626 тон, з яких на ТОВ «Агро Хвиля» - 405,96 тон. При цьому, у грудні 2020 року насіння соняшнику в кількості 238,44 тон було реалізовано по ціні, яка коливалася в межах 14 500,00 - 15 833,33 грн за 1 тону без врахування ПДВ, в т.ч. ціна поставки насіння соняшнику на ТОВ «Агро Хвиля» в кількості 24,74 тон та 28,7 тон складала 15 156,00 грн і 15 102,75 грн відповідно.

Крім того, ТОВ "Маслоресурсмиколаїв" відобразило шляхом реєстрації в ЄРГШ податкових накладних реалізацію в грудні 2020 року на ТОВ "Агро Хвиля" насіння соняшнику в кількості 352,52 тн. по ціні, яка складала лише 833,33 грн. за 1 тонну без врахування ПДВ. Реєстрацію в ЄРПН таких податкових накладних ТОВ "Маслоресурсмиколаїв" провело лише 26.02.2021 року, тобто у період проведення даної документальної перевірки.

Таким чином, відповідач вважає, що ТОВ "Маслоресурсмиколаїв" відображено в грудні 2020 року в податкових накладних реалізацію насіння соняшнику в кількості 352,52 тони, яке не могло бути ним вирощене з урахуванням наявних у сільгоспвиробника земельних ресурсів та низькою середньою врожайністю на цю культуру в зв`язку із несприятливими погодними умовами.

Щодо вказаного, суд зазначає, ТОВ «Агро Хвиля» не є виробником насіння соняшника, а тому наявність значних матеріальних чи трудових ресурсів для його постачання, не є спроможним. ТОВ «Агро Хвиля» придбало насіння соняшника у виробника - ТОВ «Маслоресурсмиколаїв». При цьому, відповідач не заперечує, що ТОВ «Маслоресурсмиколаїв» має у власності, користуванні відповідні земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 905,65 га (т.2 а.с.13-80), а також сільськогосподарську техніку для обробки земельних ділянок, що підтверджується звітами за формою 20-ОПП (т.2 а.с.145-146). До того ж, відповідач не заперечує, що ТОВ «Маслоресурсмиколаїв» має у штаті відповідних працівників, що підтверджується звітами за формою 1-ДФ (т.2 а.с.147-153). Більше того, позивач отримав від ТОВ «Маслоресурсмиколаїв» документи, які підтверджують факти закупівлі посівного насіння соняшника для його вирощування. (т.2 а.с.154-173)

Стосовно середньої урожайності на рівні 15,4 ц з 1 га зібраної площі в Миколаївській області у 2020 році, що підтверджується листом Головного управління статистики у Миколаївській області № 08-14/1286-23 від 24.07.2023, слід зазначити, що на стор.20-21 акту перевірки відповідач посилається на дані офіційного сайту ГУ статистики у Миколаївській області, відповідно до яких середня врожайність соняшнику у 2020 році на Миколаївщині була на рівні 15,4 ц/га.

Проте посилання на статистичну інформацію щодо врожайності (на офіційному сайті чи листі ГУ статистики у Миколаївській області) є безпідставним з огляду на те, що узагальнені статистичні дані щодо урожайності насіння соняшника у Миколаївській області не відображають реальні показники врожайності на конкретних земельних ділянках, які в залежності від технології вирощування, використання добрив, зрошування, догляду, тощо, можуть суттєво відрізнятися.

Відповідачем не було наведено та не надано жодних доказів існування несприятливих погодних умов.

Відповідно до статистичної звітності ТОВ «Маслоресурсмиколаїв», а саме звітів за формами 29-сг та 37 сг (т.2 а.с.81-137) було зібрано насіння соняшника у 2020 році: у Вітовському районі Миколаївської області у кількості 991,4 тон; у Баштанському районі Миколаївської області у кількості 242,16 тон; у Голопристанському районі Херсонської області у кількості 1 546,76 тон, що підтверджує можливість ТОВ «Маслоресурсмиколаїв» для поставки насіння соняшника на користь ТОВ «Агро Хвиля» вагою 352,52 тон.

Щодо реєстрації ТОВ «Маслоресурсмиколаїв» податкових накладних в ЄРПН за реалізацію в грудні 2020 року на ТОВ «Агро Хвиля» насіння соняшнику в кількості 352,52 т. лише 26.02.2021 року та за ціною 833,33 грн. за 1 т. без врахування ПДВ, може розглядатися як можливе порушення таким товариством податкової дисципліни, за яке саме ТОВ «Маслоресурсмиколаїв» повинно нести відповідальність індивідуально. Позивач жодним чином не може нести відповідальність за недотримання податкової дисципліни його контрагентами по ланцюгу, зокрема шляхом позбавлення права на податковий кредит. Отже, притягнення позивача до відповідальності порушить загальноприйнятий принцип «індивідуальної відповідальності» платників податків.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником ПДВ - покупцем товару (послуг) норм ст.198 ПК України щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Одне тільки порушення постачальником товару (послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Позбавлення позивача як платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентами, порушує право позивача мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Також, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Разом з тим, Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду, де Суд дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ, були платниками ПДВ.

В акті також зазначено, що до перевірки надані товарно-транспортні накладні на транспортування насіння соняшнику від ТОВ "Агро Хвиля" до ТОВ "ОЕЗ ГРАДОЛІЯ", згідно з якими перевезення насіння соняшнику здійснювалось на замовлення ТОВ Агро Хвиля" автомобільними перевізниками ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Добро Логістик", ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 . В той же час, згідно з даними ЄРПН не встановлено придбання ТОВ "Агро Хвиля" протягом 2020 року транспортних послуг у ТОВ "Добро Логістик", яке є платником податку на додану вартість.

Крім того, згідно з аналізом інформації, яка міститься в товарно-транспортних накладних встановлено, що навантаження насіння соняшнику, яке постачалося ТОВ Агро Хвиля" на ТОВ "ОЕЗ ГРАДОЛІЯ", здійснювалось:

- 07.12.2020 в пункті навантаження Миколаївська обл., Вітовський р-н (виправлено шляхом перекреслення та внесення надпису Березнегуватський р-н), с. Калинівка, вул. Польова, буд. 3-А, в кількості 143,6 тони;

- 08-16.12.2020 в пункті навантаження Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Калинівка, вул. Польова, буд. 3-А, в кількості 262,36 тони;

- 16.12.2020 в пункті навантаження Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, с. Косівка, вул. Нова, буд. 21, в кількості 72,62 тони.

В даному випадку суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних встановлено, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), то певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Такі недоліки не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту або валових витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Недописи або інші порушення порядку ведення та заповнення товарно-транспортних накладних є несуттєвими та не можуть бути підставою визнання господарської операції не дійсною, що відповідає положенням абз.9 ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

До того ж, слід звернути увагу, що заповнення товарно-супровідних документів (ТТН) здійснюють вантажовідправники та/або автотранспортні підприємства, які безпосередньо здійснюють транспортування товару, тому дії таких суб`єктів, а тим більше, допущені ними описки не можуть ставитись у провину товариству та/або свідчити про нереальність відображених у них подій.

Стала судова практика адміністративних судів неодноразово визначала, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Так, з урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

До того ж, позивачем до матеріалів справи надані докази щодо поставки товару насіння соняшника, зокрема й фото транспортних засобів (т.3 а.с.28-42), якими здійснювалися перевезення, які не викликали сумніву у відповідача щодо існування таких в дійсності. Крім того, на підтвердження поставки такого товару, позивачем надані посвідчення якості товару (т.3 а.с.19-26), реєстр надходження насіння соняшнику (т.3 а.с.27)

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість повинен визначатися на підставі належним чином складених первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Беручи до уваги вищезазначене, а також враховуючи відсутність зауважень відповідача до первинних документів, складених між Комісіонером (ТОВ «Градолія Фудс») та ТОВ "Агро Хвиля", які підтверджують факт поставки вказаним контрагентам насіння соняшника на користь позивача у періоді, що перевірявся, є незаперечним доказом реальності господарських операцій між Позивачем та Комісіонером.

Як зауважив Верховний Суд у своїй постанові від 30.01.2024 року по даній справі, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання платником податків від його контрагента товарів (роботи, послуг).

Щодо посилання представника відповідача на преюдиційність для даної справи судового рішення у справі №340/553/22, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Градолія Фудс» до ГУ ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Так, у справі № 340/553/22 судом було визнано нереальними операції між ТОВ «Градолія Фудс» та ТОВ «Агро Хвиля». Водночас, предметом розгляду у справі №340/4688/21 є епізод стосовно реальності господарських операцій між позивачем (Комітент) та ТОВ «Градолія Фудс» (Комісіонер) з приводу придбання останнім насіння соняшнику у ТОВ «Агро Хвиля». При цьому, позивач не був стороною по справі №340/553/22. Господарські операції між ТОВ «Градолія Фудс» та позивачем не були предметом дослідження у справі №340/553/22.

Крім того, факт поставки насіння соняшника позивачу Комісіонером (ТОВ «Градолія Фудс») підтверджується належним чином складеними та зареєстрованими податковими накладними, які не були заблокованими під час їх реєстрації. Позивач, при наявності належним чином оформлених первинних документів, не повинен вимагати від Комісіонера додаткових документів, що підтверджують факт придбання останнім насіння соняшнику та зазнавати негативних наслідків, як то зменшення податкового кредиту чи позбавлення права на відшкодування ПДВ з бюджету.

При розгляді даної справи суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 серпня 2024 року по справі №380/16290/23

У зв`язку з цим, висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 1 082 569,89 грн. сформованого в результаті господарських операцій із придбанням за Договором Комісії насіння соняшнику, є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо питання завищення податкового кредиту на суму 875 174 грн. в грудні 2020 року через ненадання усіх первинних та інших документів, на підставі яких сформована сума у рядку 16.1 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року, суд зазначає наступне.

За наслідками перевірки податковим органом встановлено завищення позивачем податкового кредиту через ненадання усіх первинних та інших документів, на підставі яких сформована сума у рядку 16.1 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року. Відповідач вказав, що первинні документи, які вплинули на формування податкових зобов`язань та податкового кредиту позивачем у ході перевірки не надано.

Так, в акті перевірки вказано, що показник у рядку 16.1 (колонка Б) за грудень 2020 року внаслідок порушення п.85.2 ст.85 ПК України, а саме ТОВ "ОЕЗ Градолія" не надано в ході перевірки в повному обсязі документи, що підтверджують правомірність задекларованого товариством показника в сумі 875174 грн.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідач надіслав запит від 18.02.2021 (т.4 а.с.40), у якому зазначено, що з липня 2020 по листопад 2020 року у рядку 21 декларації з ПДВ декларувались показники, які переносились до рядка 16.1 декларацій наступних звітних періодів, а тому у зв`язку із необхідністю перевірки правомірності формування, витребував у позивача всі документи за період з липня 2020 по листопад 2020 року.

Позивач направив відповідь 19.02.2021 (т.4 а.с.41), якою повідомив та надав документи щодо від`ємного значення з попереднього звітного періоду, а саме за листопад 2020 року. У зв`язку з тим що для декларації з ПДВ за грудень 2020 року попереднім звітнім періодом є листопад 2020 року, позивачем надано відповідачу пакет документів по операціях з придбання насіння соняшника саме у листопаді 2020 року.

Відповідно до пункту 78.2 статті 78 ПК України контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

При цьому, у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України зазначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Як зазначає Верховний Суд у своїй постанові по даній справі, у зв`язку з тим що, відповідачем були проведені камеральні перевірки щодо сум податку заявленого до бюджетного відшкодування за липень жовтень 2020 року та відповідач проводив документальну позапланову перевірку щодо законності декларуванні саме за грудень 2020 року від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн., з урахуванням від`ємного значення звітних податкових періодів, зазначених у додатку № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, суди дійшли висновку, що витребування та перевірка документів за липень - жовтень 2020 року за запитом відповідача від 18.02.2021 було поза межами правового поля.

Разом з тим, суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій формуючи згаданий висновок, не надали оцінку документам, пред`явленим Товариством податковому органу у відповідь на запит про витребування, що входить до предмета доказування у цій частині спору, з огляду на формування відповідачем податкових зобов`язань у зв`язку з ненаданням платником документів.

Викладаючи обставини, що стали передумовою виникнення спору, суди указують, що позивач надав документи щодо від`ємного значення за листопад 2020 року. Затим, відповідач вказав, що надані документи не дають змоги в повному обсязі дослідити питання правомірності формування у листопаді 2020 року показника рядка 21 декларації, який перенесений до рядка 16.1 декларації за грудень 2020 року.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. №21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за № 159/28289 (далі Порядок №21).

Згідно з пунктом 5 підрозділу 4 Розділу II Податковий кредит Порядку №21 у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

Судом встановлено, що рядок 21 декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року містить значення 875 174 грн. (т.3 а.с.242-243).

Рядок 16.1 декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року містить значення 875 174 грн. (т.6 а.с.245-246).

Тобто, значення рядку 16.1 декларації за грудень 2020 року переноситься із рядка 21 податкової декларації за листопад 2020 року, отже не обраховується знову на підставі первинних документів, а лише переноситься із податкової звітності попереднього періоду, відповідно, правомірність показника рядку 16.1 декларації з ПДВ за грудень не може перевірятись на підставі первинних документів під час позапланової перевірки за грудень 2020 року, з огляду на те, що в такому випадку здійснюється арифметична перевірка відповідності суми у рядку 16.1 податкової декларації за грудень шляхом співставлення суми у рядку 21 податкової декларації за листопад, а правомірність формування показника рядка 21 податкової декларації за листопад 2020 року може бути перевірена лише при проведенні перевірки за листопад 2020 року, а не при перевірці іншого податкового періоду - грудня 2020 року.

Враховуючи, що в спірному випадку контролюючим органом проводилась документальна позапланова перевірка виключно щодо законності декларування за грудень 2020 року від`ємного значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн., з урахуванням від`ємного значення звітних податкових періодів, зазначених у додатку № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, суд зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів за період з липня 2020 по жовтень 2020 року за запитом відповідача від 18.02.2021 знаходиться поза межами предмету призначеної наказом ГУ ДПС від 12.02.2021 № 184-п перевірки.

Висновок контролюючого органу, що надані позивачем до перевірки не дають змоги в повному обсязі дослідити питання правомірності формування у листопаді 2020 році показника рядка 21 декларації в сумі 875174 грн., який перенесено до рядка 16.1 декларації за грудень 2020 року, є необґрунтованим, адже в межах перевірки контролюючий орган має право перевіряти лише показники податкової звітності за грудень 2020 року, а перевірка відповідності сформованого у листопаді 2020 року показника рядка 21 знаходиться поза межами вказаної перевірки.

Отже, надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що податковим органом взагалі не зроблено висновку під час перевірки навіть і по тим документам, які надавалися позивачем, а лише констатовано про порушення п.85.2 ПК України та не враховано усю суму від`ємного значення рідка 21 декларації з ПДВ за листопад 2020, який переносився до рядку 16.1 декларації з ПДВ за грудень 2020 року.

Наведені обставини вказують на необґрунтованість висновку відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 875 174,00 грн. за грудень 2020 року.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Товариством з обмеженої відповідальністю "ОЕЗ Градолія" належним чином доведено обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

В свою чергу відповідачем доводи позивача не спростовані, правомірність оскаржуваних рішень не доведено.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 22700 грн., що підтверджується платіжним дорученням №373 (т.1 а.с.32), вказана суму була зарахована до спеціального фонду державного бюджету України (т.3 а.с.125), а відтак вказану суму слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Кіровоградській області.

Крім того, позивач просить вирішити питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, останнім подано заяву, в якій зазначено, що вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу здійснити після ухвалення судом рішення по суті. (т.9 а.с.78) Отже, наразі питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ''ОЕЗ Градолія'' (вул. Мурманська, 37-Г, смт. Нове, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25491, код ЄДРПОУ 40200759) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 15 липня 2021 року №000027060703 (форма ''Р'').

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 20 квітня 2021 року №00013590703 (форма ''В4''), в частині зменшення розміру від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 636778,93 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''ОЕЗ Градолія'' (код ЄДРПОУ 40200759) понесені судові витрати (судовий збір) у сумі 22700 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА